Експедиція учнівської молоді «Мій рідний край»

В 2014 році весь світ відзначатиме сумний 100-літній ювілей від початку Першої світової війни. Громадяни чи не всіх країн Європи брали участь у бойових діях, багато з яких велись на території Західної України і в Карпатах.
Перша світова війна почалась 1 серпня 1914р. як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав — Антанти (Англія, Франція і Росія) та Австро-німецького блоку. У війні взяли участь 38 з 59 держав світу (3/4 населення земної кулі), було мобілізовано 65 млн. солдатів, з яких 10 млн. загинуло і понад 20 млн. поранено.
За приблизними підрахунками на цій війні воювало близько 4 мільйонів українців, які на той час були під владою Австро-Угорщини, Польщі та Росії. На початку ХХ століття вони не мали своєї держави, були громадянами різних Імперій, служили в різних військах, тому були змушені захищати чужі інтереси і вести братовбивчу війну. В Росії сірі солдатські шинелі одягли 3,5 мільйони українців, а в Австро-Угорщині — 250 тисяч галичан. Було ще 2,5 тисячі Українських Січових стрільців, які хоч і воювали в австрійській армії, однак чітко декларували, що є українським підрозділом, який воює не за Імперію, а за Українську Державу. Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу.
Експедиційна робота «Слідами забутої війни» – частина довгострокової експедиції, започаткованої Славутським центром туризму і краєзнавства в 2010 році, головною метою якої є вивчення та осмислення історичних фактів і явищ Першої світової війни, дослідження місць бойових дій цього світового конфлікту на території Карпат, виявлення та описання історичних об’єктів часів війни для екскурсійного відвідування.
Щоліта юні туристи-краєзнавці Славутського центру туризму виїжджають в різні куточки Карпат, щоб пройтись слідами Першої світової.
Учасники експедиції 2013 року провели роботу по дослідженню місць бойових дій на хребті Чорногора від г.Стіг до г.Кукул, де тривали бої під час Карпатської операції 1914-1915рр. і Брусиловського наступу 1916р., зібрали інформацію про історичні об’єкти часів війни, відвідали та прибрали військові цвинтарі під г.Велика Козмеска і г.Кукул.
Активні бойові дії в районі Чорногірського хребта і г.Говерла тривали з грудня 1914 по березень 1915 під час так званої Карпатської операції та в липні-серпні 1916р., коли російські війська під командуванням генерала О.Брусилова здійснили потужний прорив фронту в напрямку Луцька та Ковеля, за короткий час зайняли Буковину і вийшли на гірські перевали Карпат.
Австрія тоді обкопалася по всьому головному карпатському хребту, контролюючи, аби протилежна сторона, користуючись гірськими стежками, не захопила перевали з флангів. Для Австрії втрата перевалів означала вторгнення Російських військ в Угорську долину. На кілька місяців Карпати перетворилися на одну з найгарячіших точок планети. Одні і ті ж окопи займалися ворожими арміями десятки разів…
Минуло вже століття. Уже немає живих свідків тих подій. Пам’ять про давні бойові баталії зберігають лише залишки військових укріплень тих часів та солдатські поховання. Карпати вздовж і поперек «марковані» окопами та іншими військовими спорудженнями часів війни. Десь там, високо в горах, проливали кров невідомі нам герої того часу, полягли тисячі воїнів різних армій, на місцях запеклих боїв дотепер знаходять уцілілі гранати та міни, а в непозначених братських могилах – останки та солдатські жетони…
За декілька днів проведених в горах, юні краєзнавці на власні очі побачили австрійські окопи і бліндажі, викладені із карпатського каменю, уявили собі життєвий шлях тих молодих солдат, майже їх ровесників, які тижнями і місяцями, за будь-якої погоди (а зима 1915 року виявилася унікально холодною, морози доходили до 35 градусів), вимушені були жити, воювати в цих умовах і вмирати за інтереси чужих імперій. Сподіваємось, що юні славутчани більше не сприйматимуть ці вражаючі кам’яні споруди на Карпатському високогір’ї лише як захист туристів від дощу і пронизливого вітру.
На австрійському цвинтарі під г.Велика Козмеска діти, затамувавши подих, читали на кам’яних стелах австрійські, угорські, польські, українські прізвища. Всього тут поховано 60 жертв Першої світової війни. Народилися вони в різні роки, в основному були молодими, а загинули одночасно 30-31 серпня 1916 року, обороняючи виділений їм відрізок карпатського фронту від російської армії генерала Брусилова. Мовчки наші сучасні «комп’ютеризовані» діти прибирали сміття навколо могил, а потім хвилиною мовчання вшанували пам’ять своїх предків.
Дізнавшись історію цвинтаря, доторкнувшись до кам’яних стін окопів, діти краще зрозуміли, що пережили солдати, у яких умовах вони воювали і який подвиг здійснили навіть не у відношенні до держави і ініціаторів війни, а до своїх співвітчизників і бойових побратимів, яких захищали на війні, були справжніми патріотами і вірили присязі, краще усвідомили ціну і важливість миру.
Під час бойових дій у Карпатах взимку 1915р. та влітку 1916р. втрати склали: австро-угорська армія – близько 2,5 мільйона вбитими, пораненими і зниклими безвісти, Російська імператорська армія – близько 1,5 мільйона особового складу.
«Війна не закінчилася, поки не похований останній солдат», – таким було гасло «червоних слідопитів», які в радянський час займалися пошуком могил червоноармійців, загиблих на останній світовій війні. Пошуки забутих солдатських поховань обох воєн ведуться дотепер, як на офіційному рівні пошуковими організаціями, так і підпільно – сучасними «чорними археологами».
Їх вистачає і в Карпатах – забутих братських могил і безіменних хрестів серед лісу – солдатських могил, від яких не залишилося навіть горбика. Шукати місця солдатських поховань – це завдання для юних краєзнавців нашого центру туризму на майбутнє.
Історія Першої світової війни та її уроки ще раз засвідчують, що наше сьогодення є історично вмотивованим продовженням розвитку людського суспільства з його не лише здобутками, а й з конфліктами та втратами. Не осмисливши минулого, людство залишилось би сліпим і безпомічним перед сьогоденням.
Інструктор по туризму ЦТК,
керівник експедиції А.Слівіна

Розміщенно в Без категорії