
Є люди, присутність яких відчуваєш навіть тоді, коли їх немає поруч. Ті, чий голос ніби досі лунає в кімнаті, чий сміх — досі в пам’яті, чия рука — досі в долоні тих, кого вони любили. Такі люди не зникають повністю. Вони залишаються — у дітях, у спогадах, у тихому болі тих, хто їх любив.
Сьогодні у Славуті прощалися з одним із таких людей – чоловіком, батьком, Воїном, побратимом. Людиною, яка прожила своє життя з гідністю – і завершила його з честю – головним сержантом Коваленком Володимиром Петровичем.
Читати далі…









