У кожній вишивці – часточка душі майстрині

Завжди дивувалась тим людям, які кожну вільну хвилину присвячують вишиванню. Адже скільки потрібно мати терпіння та натхнення, щоб звичайні хрестики на канвіі перетворилися на шедеври народної творчості? І хоча вишивка тісно пов’язана зі звичаями та обрядами українського народу, сучасні жінки все частіше обирають не нитки, а бісер. Вона ж залишається вірною українським традиціям та якою би заклопотаною не була завжди знайде час для улюбленої справи.
Галина Федорівна Сігнаєвська народилася 1967 року в селі Лесиче. Довгий час проживала в селі Потереба. Після закінчення школи поїхала навчатися в місто Бердичів, де отримала професію швеї. Там же Галина Федорівна зустріла свого майбутнього чоловіка Миколу Васильовича. Згодом у них народилися двоє дітей – син Анатолій та дочка Маргарита. У той час молодій сім’ї довелеся багато переїжджати, адже чоловік Галини був військовим. Останнім місцем призначення стала Славута, в які уже 20 років проживає родина Сігнаєвських.
Свої перші кроки у мистецтві рукоділля Галина починала з в’язання. А вишивкою захопилася близько 10 років тому. У її творчому доробку 28 картин різних розмірів, більше 70 рушників, 7 вишиванок та 15 вишитих дитячих костюмчиків. І це лише те, що Галина Федорівна згадала. Її першими роботами були невеличкі серветки. Тепер вона вишиває картини висотою у півтора метра…
Галино Федорівно скажіть, будь ласка, коли Ви почали займатися вишивкою і чому Вас так захопило це мистецтво?
Власне вишивкою я почала займатися близько 10 років тому. Насправді, вишивати хрестиком я навчилася сама. Моя мама теж все життя вишивала, але вона для себе обрала вишивку гладдю, мені ж до серця – вишивання хрестиком. Однак спочатку я вишивала невеличкі серветочки. Уже пізніше перейшла на рушники та картини. Кожну вільну хвилину я приділяю вишивці. У цьому я знаходжу втіху для своєї душі, своєрідне заспокоєння. А чому обрала саме цей вид рукоділля? Сама не знаю! Люблю працювати з ниткою та голкою.
Скільки, в середньому, Ви витрачаєте часу для того, аби створити одну картину?
Все залежить від складності та від об’єму роботи. Головне – вільний час та душевний спокій, адже без нього я навіть не берусь до роботи. Маленькі картини я можу вишити і за кілька днів. Більші – можуть зайнятий декілька місяців.
Чи потрібні для вишивки якісь особливі умови чи настрій?
Ну взагалі-то я вишиваю тоді, коли є вільний час. Коли хочеться заспокоїтись, коли було багато проблем в день, тоді за вишивкою я відпочиваю. Навіть сидячи перед телевізором, у мене обов’язково в руках повинні бути полотно та голка.
Найбільше, що Вам подобається вишивати? Рушники, сорочки, картини…
Я дуже люблю вишивати ікони. Колись я завітала до жінки, в якої уся стіна була завішана вишитими іконами. Настільки це було гарно, настільки… в мене просто слів не вистачає, що описати цю красу.. Відтоді вишивання ікон повністю мене захопило. Усю ніч можу проседіти. Часом мої рідні навіть починають сваритися. Вишивання ікон – особливе заняття, яке дає неймовірний душевний спокій…
Останнім часом модним стало вишивати бісером…
Я також спробувала вишити декілька ікон бісером. Але більше мені подобається працювати з нитками. Адже тут більше можливостей для фантазії. Коли картини для бісеру уже готові і тобі залишається лише підібрати кольори, хоча й це вказано на картині, то, наприклад, вишиваючи рушники чи сорочки можна самостійно підібрати та скомпонувати різноманітні візерунки. Так би мовити, застосувати усі свої творчі здібності.
Скажіть, будь ласка, чи вишиває ще хтось у Вашій родині?
Моя сестра теж захоплюється цим мистецтвом. Та вона, як і мама, обрала для себе вишивку гладдю. Сьогодні на мені сорочка, вишита її руками. Сестра сама створює візерунки та вишиває по них. Кожна робота ексклюзивна. Донька теж вміє вишивати, та, як вона каже, не вистачає терпіння.
Де ви берете візерунки? З книжок чи створюєте самі?
Хоча сьогодні нам пропонують безліч візерунків уже вибитих на канві, що значно полегшує процес. Та я надаю перевагу звичайному рахуванню клітинок (сміється). Використовую різноманітні книжки, журнали для вишивання та завжди сама компоную різноманітні візерунки та підбираю кольори.
Я бачу, що не всі вишиті Вами роботи присутні в квартирі…
Так, не всі. Багато своїх робіт я подарувала, деякі в мене придбали. Навіть за кордоном, зокрема в Казакстані, є вишита мною півтораметрова ікона. Я дуже люблю кожну свою роботу, але віддаю легко. Нехай ще комусь приносить задоволення та радує око.
Дякую Вам за розмову!

Вероніка Чернега,
фото автора

Розміщенно в Без категорії