Ваш депутат

Шановні читачі! Ми продовжуємо рубрику, в якій ви маєте змогу щотижня ознайомлюватися із роботою депутатів Славутської міської ради.
Цього тижня ми спілкувалися із депутатом міськради Тамарою Степанівною Іванюк (обрана за пропорційною виборчою системою через політичну силу ВО «Батьківщина»).
– Тамаро Степанівно, скільки скликань Ви є депутатом?
– Для мене як депутата це вже друге скликання. До цього була робота у депутатському корпусі позаминулого скликання. Тоді вибори проходили за мажоритарною системою. Я балотувалася від мікрорайону «Мокроволя». Той досвід має для мене велике значення, бо збагатив знаннями та в особистісному плані – багатими людськими стосунками. Дуже вдячна людям, які там проживають, за їх життєву мудрість, активність та небайдужість, відвертість та щирість у словах, послідовність у діях.
У цьому скликанні, вибори до якого відбувалися уже за змішаною системою, обиралась за партійним списком від ВО «Батьківщина». Наша політична сила здобула більшість, в тому числі і на мажоритарних округах, але на мою думку, вибори до місцевих органів влади мали б відбуватися лише за мажоритарною системою. Пропорційну – тільки за відкритими партійними списками – доцільно залишити для виборців до парламенту.

– Що Вас спонукало стати депутатом? Вашими словами: «Які функції депутата міськради?»
– Першого разу брати участь в місцевих виборах мені доручив трудовий колектив, цього разу – міський партійний осередок. Але і тоді, і тепер внутрішньо була готова до цього, бо завдяки професійній діяльності знала проблеми міста і людей, зблизька спостерігала за тим, як працює орган місцевого самоврядування. Разом з тим усвідомлювала велику відповідальність, адже люди повірили і довірили представляти їх інтереси – це і є основна функція депутата. І судитимуть про роботу не за словами, а за справами. Під час виборів можна роздавати багато обіцянок, головне їх виконати. Усвідомлення цього завжди має керувати депутатом. Повірте, ніхто із теперішніх депутатів жодним словом чи дією не знехтував своїм обов’язком, тим більше не використовував депутатство як якийсь привілей. Інше питання – не все, а подекуди досить багато, не вдається зробити з об’єктивних причин. Але коли є можливість, будьте певні, волі і бажання працювати вистачає.

– Оскільки Ви є членом постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності та етики, зв’язків з об’єднаннями громадян та засобами масової інформації, законності, правопорядку, то декілька питань задамо в цьому плані.
Зараз на слуху тема створення ОСББ. Зважаючи на те, що у Славуті уже є практика створення ОСББ, яка із форм управління будинком є кращою: ОСББ, будинковий комітет чи кооператив?
– Світовий досвід засвідчує – там, де панує монополія, обов’язково ущімлюються права. Це стосується і комунальної сфери. І як би добре не працювали ЖЕКи (щоправда у нас держава не сприяє їх ефективній роботі), знайдуться ті, хто буде незадоволений послугами, що надаються ними. Як альтернатива на цьому ринку мають бути інші суб’єкти господарювання, що могли б надавати аналогічні послуги. Відтак, мешканці багатоквартирних будинків мали б можливість обирати кому довірити обслуговування і ремонт своїх будинків. При цьому самі вони мають самоорганізуватись: створити об’єднання, кооперативи чи обрати будинковий комітет. Це залежить від побажань та активності співвласників багатоквартирних будинків. Бо ж тепер вони стануть єдиними повноправними господарями свого будинку. Це вони і тільки вони вирішуватимуть коли і який ремонт робити, слідкуватимуть за тим, аби закривались вхідні двері, не розмальовувались під’їзди, прибирались сходові майданчики, підвальні приміщення і багато-багато іншого. Кошти на це все вони також збиратимуть самі і розпоряджатимуться ними самостійно. Здається, кращого годі шукати. Та, на жаль, рівень самосвідомості у нас поки що залишається вкрай низьким. Тому у будинках непросто знайти активних людей, які готові «впрягтися у цього воза», бо збирати на спільні потреби гроші справа невдячна, організовувати людей на прибирання теж нелегко. І цей перелік можна продовжувати. Знаю це з власного досвіду, бо живу в кооперативному будинку. Але іншого шляху, вважаю, немає. Поки мешканці багатоповерхівок не зрозуміють, що все залежить від кожного з них, доти бруд і всі інші комунальні негаразди будуть постійними супутниками їх життя.

– Як живеться у нашому місті ЗМІ? Чи можна говорити про цілковиту свободу слова?
– Живеться в нашому місті ЗМІ не гірше і не краще, ніж в інших містах. Бо ж керуються вони одними і тими ж законами, виклики часу у них одні і суспільні впливи аналогічні. А те, що на інформаційному полі з’явилось ще одне друковане видання – газета міської ради «Вісті громади» – позитивне явище. Бо ж здорова конкуренція ще ніколи справі не зашкодила. Врешті-решт, лише шляхом передплати (глядач перемиканням каналів визначає популярність засобу масової інформації). Кожен з них займає свою нішу. Приємно, що «Вісті громади» знайшли свого читача. Бо такої багатої і різнопланової інформації із життя міста досі у нас не було. З об’єктивних та суб’єктивних причин. Що ж до цілковитої свободи слова, то, судячи із деяких резонансних публікацій в «Трудівнику Полісся», вона таки в нашому місті є. От лише чи при цьому дотримується редакція газети об’єктивності, безсторонності та рівного підходу до подачі інформації – це питання інше.

– У чому ж полягає журналістська етика?
– Журналістська етика – якщо більше із розгляду моральних цінностей у відношенні до професії – питання професійної честі. Нею можна грішити, бо не карається законом, можна нехтувати, коли переслідуються інші цілі, окрім професійних. Так було, коли незадовго до виборів, в тому ж таки «Трудівнику Полісся», була оприлюднена інформація щодо результатів перевірки виконавчого комітету міської ради Державною фінансовою інспекцією. Уже сьогодні можна з певністю сказати, що газета порушила щонайменше три основні принципи журналістської етики. Брутальним порушенням журналістських стандартів є підлаштування фактів під завчасно визначені висновки, а означена інформація була логічно побудована та вирвана з контексту саме таким чином, аби читач зробив висновок – міська влада допускає серйозні фінансові зловживання. Прослідковується і характер публікації – замовна компрометація. Такі підозри виникають хоча б тому, що попри ухвалу суду редактор відмовилась назвати, крім ДФІ, інші джерела інформації. Порушений іще один із найважливіших стандартів роботи журналіста – якщо у публікації розкривається спірна тема, то читач має право знати точку зору основних фігурантів події. Та до виконавчого комітету міської ради за роз’ясненнями чи коментарями ніхто не звертався і про те, що результати перевірки будуть оскаржуватися в суді, що і було зроблено, читачів ніхто завбачливо не повідомив.
Неприпустимим з точки зору журналістської етики є використання прихованої реклами – джинси. З цього приводу уважні та небайдужі читачі місцевої періодики навіть встановили «почесний» титул для редактора «Трудівника Полісся», яка найбільше зловживає цією журналістською етичною нормою – «королева місцевої джинси». А загалом принципи журналістської етики є результатом осмислення професійної моралі й викликані потребою захисту суспільних інтересів від зловживань свободою ЗМІ.

– Чи оправдовують себе громадські формування з охорони громадського порядку, які були ініційовані ще минулим скликанням міської ради?
– Громадські формування з охорони громадського порядку уже довели свою дієздатність. Вони мають право на існування хоча б з двох причин. По-перше, допомагають правоохоронцям охопити одночасним контролем більшу територію міста, а відтак мінімізувати шанси правопорушників у скоєнні протиправних дій. По-друге, спільні патрулювання стимулюють як самих правоохоронців, так і мешканців міста, які все більше ставляться до громадського патруля з довірою.

– Чи брали участь у роботі окремих робочих груп з розгляду актуальних для громади міста питань?
В роботі робочих груп як депутат участі не брала, але як представник ЗМІ вивчала і висвітлювала ці питання. Це позитивна практика, коли задля вирішення тієї чи іншої актуальної проблеми створюються робочі групи, які ретельно вивчають тему, досвід інших, залучають до роботи відповідних фахівців. Це можуть бути як робочі групи, до складу яких входять спільно з депутатами представники громади, працівники виконавчого комітету. Головне завдання таких груп – напрацювати свої рекомендації, які б посприяли вирішенню проблемного питання. Головні принципи, на яких будується робота – прозорість, об’єктивність, фаховість.

– Чи зверталися до Вас славутчани з тих чи інших проблемних питань? Можливо надавали певні пропозиції?
– У депутатів-мажоритарників більш тісний зв’язок з виборцями. Тому, повторюсь, обстоюю вибори до місцевих органів влади за мажоритарною системою і власне з цієї причини мені постійно спілкуватись з людьми допомагає моя робота. Коли стикаюсь із проблемою, оцінюю її як журналіст, і як депутат. Є питання, до яких доводиться повертатись знову і знову, є такі, які вирішити не в змозі, або такі, коли доводиться переконувати людей в необ’єктивності їх припущень і тверджень. При цьому завжди потрібно вміти вислухати, вникнути в проблему, зробити все можливе аби її вирішити. Навіть якщо наразі це неможливо, людина не має почуватись покинутою наодинці зі своїми турботами.

– Які, на Вашу думку, найбільші досягнення нинішнього складу міської ради та на що ще необхідно звернути увагу?
– Про досягнення чи недопрацювання міської ради мають говорити виборці. І оцінку її роботи, як і роботи кожного депутата, вони дадуть на наступних виборах. Можу лише сказати, що депутати, як і всі інші славутчани, ходять одними і тими ж дорогами, живуть в таких же будинках, що й решта, їх діти вчаться в одних і тих же школах, вони також хворіють, відвідують культурно-масові заходи. Одним словом – вони живуть разом зі всіма в цьому місті, тому бачать, як і решта, добре і погане в ньому. Але в силу своїх повноважень, можливостей та досвіду, вони прагнуть зробити місто кращим. Одне знаю напевне – працювати в цьому напрямку ще треба багато.
-Дякуємо Вам, Тамаро Степанівно, за змістовну розмову.

Прес-служба Славутського МВК

Розміщенно в Без категорії