Наукова експедиція до Малополіського Погориння

Нещодавно був проведений науковий експедиційний виїзд в заказники «Теребіжі» та «Озеро Святе». Участь в експедиції взяли заступник міського голови Галина Фурманчук, завідувач Ботанічного музею Національного науково-природничого музею НАН України Валерій Новосад, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Ботанічного музею Національного науково-природничого музею НАН України Любов Крицька, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Ботанічного музею Національного науково-природничого музею НАН України Ольга Щербакова та вчитель біології ЗОШ І-ІІІ ст. №1 м. Славута, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель Анатолій Катериненко.
Як розповіли нам науковці, останні десятиріччя 20 століття можна охарактеризувати як період загострення дій антропогенних трансформаційних впливів на середовище життя, що викликало негативні зміни на всіх рівнях організації біоти Землі. Ці ж проблеми, перенесені техногенно озброєним людством і в третє тисячоліття, залишаються тією домінантою, яка повинна викликати дії, спрямовані на стабілізацію довкілля як основу забезпечення сталого розвитку. Однією з умов вирішення цих глобальних завдань є збереження біорізноманіття, оскільки саме воно є основою стабільності та стійкості екосистем.
В чому унікальність місцевої природи?
Північна частина Хмельниччини займає територію Малополіського Погориння. Цей природний район представляє найбільш типову поліську природу з мальовничою заплавою річки Горині. Особливості цієї території пов’язані з дією льодовику. Саме його дія позначилась на неповторному вигляді регіону. Ліси і річкові долини тут поєднуються з післяльодовиковими озерами з кришталевою прозорістю води серед яких найбільш відоме озеро Святе.
У рослинному покриві тут переважають ліси (лісистість близько 70 %), серед яких найпоширеніші соснові, дубово-соснові, березові, сосново-дубові, грабово-сосново-дубові, грабово-дубові, вільхові. Значні площі займають унікальні різних типів болота та болотисті і торф’янисті луки. Флора Малополіського Погориння надзвичайно багата і нараховує більше тисячі видів судинних рослин, з яких 53 є рідкісними. Серед рідкісних та зникаючих рослин Червоної книги України, які зростають на цій території, особливу цінність мають осока богемська, язичник буковинський, шверція багаторічна, баранець звичайний, шейхцерія болотна, різні види орхідейних та ін. (Валерій Новосад).
Ким проводяться наукові дослідження рослинного покриву Малополіського Погориння і за якими напрямками вони ведуться?
Малополіське Погориння здавна привертає до себе увагу науковців, але комплексного дослідження його флори проведено ще не було. Разом з тим природа і ландшафти регіону оригінальні або навіть і унікальні, тому потребують детального вивчення. Дослідженням природи цієї території займалися переважно ботаніки починаючи з середини ХІХ ст. Зараз рослинний покрив регіону вивчають вітчизняні та закордонні вчені.
Цілеспрямовані наукові дослідження рідкісних видів ширшого району Малого Полісся розпочаті групою вчених Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України на чолі з Андрієнко Т.Л. За їх обгрунтуваннями були створені заповідні урочища «Теребіжі» та «Сільце», ботанічні заказники «Голубі озера», «Озеро Святе», «Клюквенне поле», «Дорогоща», «Хутірський», «Вільшина», ландшафтний заказник «Устимів», ботанічна пам’ятка природи «Курган», гідрологічна пам’ятка природи «Три дуби» та ін.
З 2001 р. науковцями Ботанічного музею Національного науково-природничого музею НАН України (м. Київ) було розпочато комплексне вивчення флори Малополіського Погориння. Особлива увага приділялась всебічному поглибленому дослідженню рідкісних видів.
В організації флористичного обстеження регіону також велика роль належить міському краєзнавчому музею м. Нетішина, який є провідним науковим центром у регіоні. Саме створення ботанічної та природоохоронної експозиції в Музеї було однією з передумов вивчення фіто- та флорорізноманіття Малополіського Погориння. Під час її експозиційного вирішення та подальшого функціонування Музею було проведено цілий ряд цілеспрямованих експедиційних виїздів з метою вивчення флори регіону, рідкісних рослин, природно-заповідної мережі, сучасного стану найбільших заповідних об’єктів, фітобіологічного забруднення тощо.
Основна увага при вивченні флори регіону зосереджена нами на вирішення таких завдань, як встановлення рівня видового багатства флори (фіторізноманіття); вивчення диференційованість флори на флористичні комплекси (флорорізноманіття); встановлення созологічної цінності окремих флористичних комплексів з метою їх охорони; визначення основних абіотичних, біотичних, антропогенних лімітуючих факторів, які діють у регіоні; виявлення територій з високим природоохоронним статусом, які повинні стати об’єктами заповідання; пошук в природі раритетних видів, картування їх місцезнаходжень; вивчення сучасного стану популяцій раритетних видів, встановлення ступеня загрози; виявлення інвазійних та карантинних видів рослин, встановлення їхніх потенційних можливостей щодо захоплення нових територій та ін. (Любов Крицька). Довідка:
«Теребіжі» – гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у 8, 13, 14, 21, 27, 31, 33 і 34 виділах 64 кварталу однойменного урочища Голицького лісництва державного підприємства «Славутське лісове господарство». Площа—30,3 га. Складається природний комплекс з чотирьох озер, які перебувають на різних стадіях заростання. Територія урочища — це колишня долина стоку льодовикових вод. Своєрідності ландшафту надають озера, на трьох із яких вже утворились болота різних типів і сформувався рослинний покрив, який характеризується унікальними флористичними особливостями. На території заказника представлена лісова, болотна, прибережно-водна, фрагментарно лучна рослинність. Тут зростають види з Переліку рослин, які потребують охорони у Хмельницькій області – образки болотні, пухівка піхвова, комахоїдна рослина—росичка круглолиста. Заказник має важливе наукове значення як збережена унікальна екосистема.
«Озеро Святе»- комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташована у 3 та 8 кварталах Михельського лісництва державного підприємства «Ізяславське лісове господарство». Площа—8,2 га. Живиться озеро за рахунок власних донних джерел поверхневого стоку. А ще багато води вливається в нього під час сильних злив, танення снігу. Рівень води протягом року лишається однаковим. Його регулюють болотисті береги, які, наче губка, убирають, а потім відпускають воду назад в озеро. Ні одна річка не впадає в озеро і не витікає з нього. Озеро (площа 4 га) — є свідком і наслідком давнього зледеніння — ця місцевість була прохідною долиною між Волинським лесовим плато та Подільською височиною, по якій стікали льодовикові води. Сфагнові плави утворилися по берегах озера, особливо в його південній частині, а також навколо острова. Подібні утвори властиві лише для боліт Карелії північної Білорусії. В Україні сфагнові плави зустрічаються лише на декількох болотах на півночі Українського Полісся та Карпат. У Малому Поліссі ці плави більше не відомі ніде. Це робить озеро Святе унікальним серед озер Хмельниччини. Плави утворені кореневищами болотних рослин, вкритими сфагновими мохами, та купинами осок. На них сформувались угруповання осоки пухнастоплодої і пухівок на килимі сфагнових мохів. Раритетною складовою є рослина Червоної книги України шейхцерія болотна, а також види, які охороняються у Хмельницькій області: журавлина болотна, осока багнова, образки болотні, бобівник трилистий і росичка кругло листа – комахоїдна рослина. По приводній смузі ростуть осоки омська і здута, очерет, рогіз широколистий, трапляється ситник бульбистий (Червона книга України) і регіонально рідкісна комахоїдна рослина пухирник малий. Водойма зі всіх боків оточена сосновим лісом. Зі сходу це — сухий сосновий ліс на піщаних горбах, в інших частинах— вологий березово-сосновий ліс на вирівняних ділянках. У їх трав’яному покриві зростають види, занесені до переліку рослин, які потребують охорони у Хмельницькій області — гвоздика несправжньо-розчепірена, осока кульконосна і ситник розчепірений. Озеро Святе є осередком збереження фіторізноманіття Малого Полісся, становить науково-пізнавальну, естетичну і рекреаційну цінність.

Прес-служба Славутського МВК

(Продовження у наступному номері)

Розміщенно в Без категорії