Страшна війна продовжує виривати з наших сердець найкращих – тих, хто відчайдушно захищав нашу землю, наші домівки, наші родини.
Сьогодні Славутчина прийняла в свої обійми ще одного сина України, Героя, який віддав своє життя за її свободу і майбутнє – Антошка Руслана Володимировича.
Народився Руслан 2 липня 1983 року у селі Селичів колишнього Славутського району Хмельницької області.
З дитинства він вирізнявся відкритістю, добротою та щирістю. Ріс у звичайній родині, де з малих літ привчався до праці та відповідальності. У 1989-1998 роках навчався у Берездівській загальноосвітній школі, де його поважали як товариша, який завжди приходив на допомогу й умів підтримати.
Після школи здобував професію у Корецькому професійно-технічному училищі, де освоїв спеціальності шофера, слюсаря та тракториста-машиніста. Йому подобалася техніка, він захоплювався автомобілями і добре розумівся на них. У 2002 році проходив строкову службу в армії.
Працював водієм у Києві, а згодом – далекобійником у Литві в компанії «Гіртека». Там мав стабільну роботу та хороші перспективи.
Життя Руслана складалося: поруч була родина, улюблена робота, він забезпечував сім’ю і мав усі можливості для мирного життя за кордоном. Та коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, Руслан без вагань прийняв рішення повернутися додому. 15 квітня 2022 року він добровільно мобілізувався і став до лав Збройних Сил України.
Службу проходив у 47-й окремій механізованій бригаді «Магура» на посаді стрільця-снайпера. Був воїном, який ніколи не ухилявся від найважчих завдань, завжди був поруч із побратимами і підтримував їх своїм оптимізмом та життєрадісністю. За сумлінну службу, зразкову військову дисципліну, відповідальність Руслан був неодноразово відзначений командуванням грамотами.
Антошко Руслан був не лише захисником, але й люблячим чоловіком і батьком. Для своєї родини він залишився прикладом справжнього чоловіка, на якого можна покластися у будь-яку мить. Він дбав про дружину та був гордістю для свого сина, якому прищеплював любов до життя і праці. Для батьків – став найкращим сином, їхньою опорою та надією.
11 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання у районі населеного пункту Юнаківка Сумської області, солдат Антошко Руслан Володимирович віддав своє життя за Батьківщину. Йому було лише 42 роки…
Він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів і побратимів як добрий, чуйний, веселий чоловік, який умів підтримати словом і жартом, підняти настрій у найважчі хвилини. Душа будь-якої компанії, любив життя і свою землю, він зробив свідомий вибір – залишив спокій і добробут заради захисту України.
Руслан Антошко – це символ мужності, відданості і любові. Справжній чоловік, батько, син і воїн, який до останнього подиху залишився вірним своєму народові.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.
Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК.