ПАМ’ЯТЦІ ІСТОРІЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ – ХРАМУ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ – 200 РОКІВ!

З нагоди цього значимого ювілею 19 вересня у храмі пройшли краєзнавчі студії за участю істориків, краєзнавців, представників влади, галузі культури та, звісно, духовних хранителів цієї величної будівлі.

Міський голова Василь Сидор у своєму вітальному слові зауважив, що дана пам’ятка історії місцевого значення є сьогодні гордістю міста. І це велика радість, що її вдалося вберегти, адже шлях у 200 років був сповнений різними випробуваннями. У багатьох містах такі релігійні споруди були знищені.

«Моя думка є однозначною: церква має бути поза політикою, а віросповідання – вільним, тоді ми уникнемо багатьох конфліктних ситуацій. У нас в місті є ще одна релігійна споруда, яка має не меншу історичну вагу, – це Костел Святої Дороти, 200-річний ювілей, якого теж будемо відзначати найближчими роками. Сьогодні я щиро вдячний благочинному протоієрею Петру Мельничуку, прихожанам, які оберігають, належно утримують історичний скарб Славути», – наголосив голова міста.

Зі свого боку Благочинний протоієрей Петро Мельничук наголосив, що для багатьох славутчан храм Різдва Пресвятої Богородиці – це лікарня душі. «Можна тільки уявити скільки молитов вознеслося у цьому місці за 200 років існування. Ми і надалі зобов’язуємося оберігати цю святиню нашої громади», – підкреслив священослужитель.

Цього дня краєзнавець Галина Білецька разом зі своїм учнем Нікітою Ішмуратовим провели екскурсію храмом та представили своє унікальне дослідження. За їхніми словами, багато отриманих знань необхідно ще систематизувати і лише згодом вони будуть оприлюднені на широкий загал. На даний час коротка історична довідка храму Різдва Пресвятої Богородиці виглядає наступним чином:

«Православна церква міста Славути була побудована на кошти прихожан та князя Євстафія-Еразма Сангушка, предводителя дворянства Волинської губернії. На той час вона відносилась до Славутського благочинного округу Волинської єпархії. Освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці в день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги 11 липня (за старим стилем) 1819 року. На 1893 рік православних прихожан 2194 душі (римо-католиків 1000, лютеран 200, євреїв 4000 душ) на 1905 – 3121 православних прихожан (католиків 400, лютеран 100, євреїв – 5168 душ).

При реставрації 1908 року розписи храму виконані Олександром Мурашком та Семеном Івковським – відомими київськими художниками, що належали до мистецьких шкіл Васнецова та Нестерова. Митців було запрошено князем Романом Даміаном Сангушком.

Роботу було зроблено за ескізами розписів Володимирського собору м. Київ, над якими у свій час працювали Мурашко та Івковський. Художники творили в імпресіоністичному стилі, О.О. Мурашко був президентом Академії мистецтв України, С. К. Івковський брав участь у реставрації Софії Київської та був членом Академії мистецтв.

Храмовий образ Різдва Богородиці є списком з відомої ікони храму Христа Спасителя, написаної професором Федором Бронніковим. Інтер’єр храму є яскравим зразком стилю бароко, за багатьма ознаками – це українське (козацьке) бароко: різьблення Царських врат, старовинні медальйони на хоругвах, овальні, виносні подвійні ікони, застосування левкасу та позолоти, форма куполів демонструють урочистість та пишність. Архітектурний ансамбль багатоглавого семидільного – змішаного стилю, строгі лінії стін, вікон, фронтонів, сувора відповідність церковним канонам свідчать про переважаючий класицизм екстер’єру.

Комплекс споруд Різдво-Богородичної церкви є пам’яткою культурної спадщини. Храм – цінне надбання міста і громади, місце, де перетинаються минуле і сучасне».

Прес-служба Славутського МВК за інформацією Г. Білецької