НЕДОПУСК ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ДІТЕЙ БЕЗ ЩЕПЛЕНЬ НЕ Є ПОРУШЕННЯМ ЗАКОНУ

Підняти дану тему для обговорення змусив прецедент, який стався нещодавно у нашому місті.

Позивачка – жителька м. Славути, дитина якої відвідує один із дошкільних закладів нашого міста. Відповідач – дошкільний заклад м. Славута. Предмет позову – зобов’язання не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти. Позовна заява мотивована тим, що дитині відмовили у продовженні навчання у дошкільному закладі через непроведення одного із профілактичних щеплень від правцю, дифтерії та коклюшу, незважаючи на те, що стан здоров’я дитини був задовільний.

Постановою Верховного Суду України було встановлено, що дії дошкільного закладу були законними (справа № 682/1692/17).

Зокрема, йшлося, що частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що «профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень».

Відповідно до ст. 15 цього ж Закону «дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його».

Відповідно до пункту 6 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.11.2002 року № 434, питання відвідування ДНЗ дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією. Тобто, дітям, які не були щеплені в силу певних медичних протипоказань, надається відповідна довідка на підставі даних обов’язкового медичного профілактичного огляду дитини за участю лікаря педіатра та інших лікарів-спеціалістів.

До слова, чи порушується вищевказаною забороною право дітей на освіту? Адже згідно зі статтею 53 Конституції України, кожен має право на освіту, а у даному випадку відповідно до ст. 9, ст. 28 ЗУ «Про дошкільну освіту» – на гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних та комунальних закладах дошкільної освіти?

Важливо зауважити, що батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти, а держава, з метою дотримання прав дитини на дошкільну освіту та забезпечення безпеки та здоров’я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права. Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

«Право на освіту не може загрожувати праву на життя і здоров’я інших громадян. Адже згідно зі ст. 3 Конституції України «життя і здоров’я людини є найвищою цінністю в Україні, що визначає зміст і спрямованність держави». А запобігання поширенню інфекційних хвороб є прямим обов’язком держави та її громадян, аби цю найвищу цінність зберегти.

Отже, вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює  принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об’єктивні підстави – тобто було виправданим.

З точки зору закону, громадянської та соціальної відповідальності батькам, які  відмовляються робити щеплення своїм дітям не через медичні показники, а суто з власних переконань, потрібно бути послідовними і не забувати, що право однієї особи на освіту закінчується там, де починається право колективу на забезпечення безпеки життя і здоров’я.  

Прес-служба Славутського МВК