Естафета пам’яті пройшла на Славутчині

18 січня у Славуті відбулися заходи з нагоди відкриття Всеукраїнської естафети пам’яті «Слава визволителям України!», присвяченої 70-річчю визволення України та Славутчини від німецько-фашистських загарбників.
Представники міської та районної влади, ветерани, жителі міста та району, молодь поклали квіти та вінки до пам’ятників воїнам, полеглих у боях за визволення рідної землі.
Урочистою ходою під марш духового оркестру пройшли центральною вулицею міста ветерани, прапороносці, солдати та учасники мітингу до міського Палацу культури, де й відбувся святковий концерт.
У фойє приміщення на глядачів чекала пересувна виставка фотоплакатів «Хмельниччина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.». Опісля, розпочалося урочисте засідання.
Привітав славутчан міський голова Василь Сидор:
– Шановні жителі та гості міста, поважні ветерани. Маємо нагоду вклонитися та сказати добрі слова тим, хто дожив до сьогодні, виявляв мужність та героїзм у найбільшій і найжахливішій в історії людства війні та тим, хто віддав власне життя виборюючи мирне небо та щасливе майбутнє усім нам.
22 червня 1941 розпочалася війна і уже на другий день, 23 червня, план мобілізації військовозобов’язаних 1905-1918 років народження Славутським райвійськкоматом був повністю виконаний. Скільки горя пережили наші люди. Немає такої сім’ї, яку б обійшла стороною біда. Особливі слова поваги висловлюємо жінкам та матерям солдатів, які відправляли своїх чоловіків на фронт, свято вірили в їх перемогу і до останнього чекали, молились і не здавались.
Ви знаєте, що нашому місті розміщувався Табір «Грослазарет», де було закатовано 150 тисяч радянських воїнів. За ініціативи Славутської міської ради Славута у 2007 році змогла отримати списки із 18360 іменами загиблих в «Грослазареті Славута – цвай. Табір 301». Ці списки таємно складалися самими полоненими концтабору та довгий час приховувалися радянською владою.
Чому військовополонені знаходилися поза законом, чому вони перебували у таких жорстоких умовах? – Це тому, що Радянський Союз відмовився підписувати Женевську конвенцію 1929 року, яка регулювала поводження з військовополоненими у Другій світовій війні. Відмову від приєднання до Конвенції “Про поводження з військовополоненими” радянська сторона мотивувала незгодою з нормами Конвенції, які забороняють застосування у відношенні до військовополонених репресивних заходів і дають привілейований статус захопленим в полон офіцерам. Саме відмовою СРСР приєднатися до Женевської конвенції мотивував Гітлер свої заклики не застосовувати щодо радянських військовополонених норми міжнародного права.
925 діб тривала окупація Славути, внаслідок якої було завдано значних матеріальних збитків. В той час загинуло біля 2500 славутчан.
Шановні воїни-визволителі, ветерани війни! Це була одна із найсвятіших перемог українського народу. Святою і незгасимою залишається для нас пам’ять про подвиги бійців, які протягом січня незабутнього 1944 року визволили наш край. Земний уклін усім, хто бився на фронтах Великої Вітчизняної, виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край.
Виступив ветеран війни, учасник бойових дій Борис Іванюк, який поділився спогадами воєнних років, про страшні часи:
-Я був випускником 7-го класу. Це був сонячний недільний день. Кожен був зайнятий своїми справами, ніщо не віщувало біди, все було як зазвичай. І десь о 10.30 на небі з’явився німецький літак, зробив два кола та полетів в сторону військового містечка. Одразу ж після цього у людей почалася паніка. Установи почали готуватися до евакуації. Я одного не міг збагнути. Нас в школі навчали того, що ми найсильніші, найбагатші, найрозумніші, наша Червона Армія береже кордони, і ніби нічого було боятись. А тут таке…Війна застала нас зненацька. Далі почалася окупація. Щоб не потрапити до Німеччини я влаштувався в артіль. Нас водили в «Грослазарет», ми стригли військовополонених. Якби ви тільки бачили, що робили з людьми, як вони страждали. Зразу після визволення нас мобілізували 4 лютого на фронт. Я потрапив прямо в центр пекла – бій під Тернополем – і дивом мені вдалося вижити. Дай Бог вам усім, щоб ви ніколи не знали, що таке війна. Бажаю усім здоров’я, миру, добра та злагоди.
Голова Житомирської організації ветеранів державної прикордонної служби В’ячеслав Пузовіков привітав усіх з 70-ю річницею визволення міста і району від німецько-фашистських загарбників та повідомив про те, що символічно, поруч з цією естафетою продовжує рух ще дві естафети – «Вірність кордону» та «Пам’ять і примирення». Започатковані у 2010-му році обласною телерадіокомпанією та Житомирським обласним осередком «Товариства українських офіцерів» й ветеранською організацією воїнів-прикордонників, естафети мають на меті донести сьогоднішньому й прийдешньому поколінням українців думку про те, що часи Великої Вітчизняної війни не повинні стертися з народної пам’яті.
Звернувся до учасників заходу і голова Хмельницької обласної ради організації ветеранів України Володимир Купратий:
– Ми являємося сьогодні свідками того, як Славутчина відзначає дні свого звільнення від фашистських поневолювачів. Мені б хотілося підкреслити, що ви є другим районним центром у нашій області, який був звільнений вже у січні 1944 року. Першим таким центром, як ви уже зрозуміли було м.Полонне, яке звільнили 9 січня. Ви даєте початок внутрішньообласній естафеті. Підсумки ми проводитимемо 4 квітня цього року, в день коли було звільнено всю нашу область від фашистської нечисті. Естафета має на меті забезпечити зв’язок поколінь, щоб молодь дивилась на Велику Вітчизняну війну, так як це знають її учасники.
Звернулися також до славутчан і голови міської та районної ради ветеранів Ольга Чернецька та Володимир Пономарьов.
Від молодого покоління зі щирими словами вдячності до ветеранів за їхній ратний подвиг виступила учениця 10 класу Берездівського НВК Ганна Охота.
Після офіційної частини міський голова Василь Сидор, голова Славутської районної державної адміністрації Олег Несен та ветеран війни, учасник бойових дій Борис Іванюк провели церемонію закладання капсули із землею з місць бойових дій, яка в лютому місяці буде передана Білогірському району.
Вихованці та викладачі міського Палацу культури, Будинку дитячої творчості, Дитячої школи мистецтв, районного будинку культури та народний аматорський хор ветеранів війни та праці м.Славута підготували чудовий святковий концерт, під час якого звучали душевні та патріотичні пісні воєнних років, а танцювальні колективи вражали своєю майстерністю.
Наше покоління у довічному боргу перед ветеранами війни, які пройшли полум’я битв. Все менше їх лишається в життєвому строю. Тож треба завжди пам’ятати про них, поважати та цінувати їхню пам’ять, вчитися у них вірити в краще і своєю працею втілювати мрії в реальність.

Вікторія Федорчук, прес-служба Славутського МВК,
фото Павла Медведюка

Розміщенно в Без категорії