Місцеве самоврядування в дії

Є необхідність внести зміни до Формули розподілу міжбюджетних трансфертів для визначення обсягу видатків по галузі „Освіта, зокрема, при визначенні обсягу видатків місцевих бюджетів міст обласного підпорядкування передбачити видатки на позашкільну освіту з урахуванням кількості вихованців, учнів слухачів у закладах позашкільної освіти.
• По галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення при визначенні розрахункового показника обсягу видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення необхідно врахувати витрати на проведення безоплатного поховання окремих категорій громадян, а саме, які на день смерті ніде не працювали, не отримували пенсії, допомоги по безробіттю та не займалися підприємницькою діяльністю, оскільки такі видатки відносяться до державних делегованих повноважень. Розрахунок зазначених витрат здійснювати виходячи із нормативу витрат на здійснення поховання у розрахунку на одну померлу особу та кількості померлих громадян за повні минулі три роки.
• При визначенні видатків на галузь „Культура і мистецтво розділяти норматив бюджетної забезпеченості по фінансуванню музичних шкіл (шкіл естетичного виховання дітей, дитячих шкіл мистецтв) виходячи із кількості учнів та по фінансуванню інших установ культури з розрахунку на одиницю населення.
• По галузі „Фізична культура і спорт необхідно збільшити норматив бюджетної забезпеченості та розділити формулу на дві частини:
1) Заходи державних органів з фізичної культури та спорту (норматив на одного мешканця);
2) Видатки на утримання Дитячо юнацьких спортивних шкіл (норматив на одного учня).
• В зв’язку із тим, що чинним законодавством передбачено обов’язкове оприлюднення у засобах масової інформації проектів рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, регуляторних актів, ін., дані видатки по своїй суті відносяться до державних делегованих повноважень і повинні фінансуватися у складі видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Розрахунок здійснювати виходячи із кількості прийнятих місцевих актів та середньої вартості подання інформації в ЗМІ.
• На виконання статті 5 Закону України „Про аварійно–рятувальні служби, постанови КМУ „Про основні засади створення в Україні підсистеми рятування і ліквідації небезпечних забруднень на воді Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру здійснення заходів щодо забезпечення охорони життя людей на водоймах міста, проведення профілактичної та освітньої діяльності у сфері безпеки на воді, проведення серед населення заходів направлених на попередження нещасних випадків на воді є обов’язковим. З огляду на функції рятувально-водолазних служб та їх галузеве підпорядкування, їх утримання має проводитися за рахунок коштів державного бюджету України або включено до складу видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Проте згідно Бюджетного кодексу фінансування таких установ віднесено до видатків, що проводяться за рахунок доходів ІІ кошика (тобто власних повноважень).
Пропонуємо включити утримання рятувально-водолазних служб до складу видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Розрахунок здійснювати на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів до них з розрахунку на душу населення.
• Зволікання з реформуванням житлово-комунального господарства, внесення кардинальних змін до законодавства, які сприятимуть його розвитку, призводять до погіршення ситуації в цій галузі та зниження якості надаваних послуг. Не дають очікуваного результату заходи, які постійно вживаються органами місцевого самоврядування по розвитку конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, надання дотацій за рахунок місцевого бюджету, підвищенню тарифів тощо.
• В лютому 2011 року прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності в Україні» (далі – Закон). За період чинності та практики застосування норм, закріплених у даному законодавчому акті, виникло ряд непорозумінь та неоднозначності їх застосування. Насамперед, це стосується правовідносин, які виникають на підставі статті 40 Закону – по укладенню замовниками, які мають намір щодо забудови земельних ділянок у відповідних населених пунктах, договорів про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури цих населених пунктів.
Необхідно зазначити, що в нинішніх умовах, це одна з найвагоміших передумов розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а тому потребує чіткого та більш вдосконаленого порядку залучення цих коштів.
На даний час, органам місцевого самоврядування, попри усі зусилля та використання можливих законних важелів впливу, не вдається забезпечити максимальне укладення договорів цієї категорії.
Основною причиною є відсутність відповідальності замовників будівництва, у разі уникнення ними укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідно до вищезазначеної ст. 40 Закону – саме на замовника будівництва покладається обов’язок взяти участь у розвитку інфраструктури, і саме замовник, звертається до органів місцевого самоврядування із відповідною заявою про укладення договору. Проте, законодавство не містить жодної норми, яка б передбачала відповідальність або негативні наслідки для замовників, які цього не виконують. Враховуючи дану прогалину – недобросовісні замовники уникають укладення договорів про пайову участь.
Ситуація, також, ускладнюється тим. що органи місцевого самоврядування не мають повної та достовірної інформації щодо фактичного початку та ведення будівництва, а головне – необхідної інформації, коли заплановано здати в експлуатацію об’єкт. Як відомо, з 1 січня цього року набула чинності абзац 7 частини 9 ст. 40 Закону відповідно до якого кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Варто підкреслити, що органи місцевого самоврядування мають відношення лише до початкової стадії з вище перехованих – надання вихідних даних для будівництва. Надалі, процес за веденням будівництва переходить під контроль державних установ. Як показує практика – не всі забудовники розпочинають будівництво, одразу після отримання вихідних даних, інколи проходить тривалій період часу, а окрім цього, є чимало забудовників, які. отримавши вихідні дані, взагалі не розпочинають будівництва. Тому в даному випадку, важливою передумовою є інформація про перебіг будівництва від початку й до його завершення.
Враховуючи наведене, необхідно сприяти всебічній підтримці у прийнятті проекту закону про внесення змін до статей 39 та 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №2456від 05.03.2013 р. внесений народним депутатом Марцінків Р.Р.
Усі пропозиції міст області, висловлені на засіданні регіонального відділення АМУ будуть направленні відповідним вищим органам державної влади для врахування при формування подальших напрямків роботи.