СПРОСТУВАННЯ
на статтю «Справжня журналістика – це проща…» в газеті «Трудівник Полісся» № 42, 18.10.2012р.
(Продовження. Початок у номері
№ 6 газети «Вісті громади» від 08.02.2013 року).
Усі ці, на перший погляд, протистояння між мером та редактором, як авторка підносить у статті, є не що іншим, як фарсом, інакше назвати не можу. Для прикладу візьмемо один тільки факт – міський голова В.Сидор підписав з В.Мальчук контракт на призначення її на посаду головного редактора КП «Редакція газети «Трудівник Полісся» надавши привілеї, а саме – 1. Щорічну виплату матеріальної допомоги при наданні відпустки. 2. Виплату в розмірі 10-и посадових окладів при виході на пенсію. Усе, здавалось би та й нічого, але коли зазирнемо до Колективного договору редакції газети «Трудівник Полісся», який діяв на період дії контракту, то побачимо невідповідність між тим, що насправді має трудовий колектив редакції газети, який працює на умовах госпрозрахунку, та між привілеями надані редактору саме мером. Про розбіжності, які існують між колективним договором та матеріальними благами викладені в контракті Мальчук знала, але ніяких змін до колективного договору редакції газети «Трудівник Полісся» як керівник не внесла, чим порушила статтю 24 Конституції України, бо ніхто не може мати привілеїв, працюючи в одному колективі, звідки й керівник також отримує зарплатню. А підконтрольна редактору профспілка культури «ТП» про ущемлення матеріальних прав працівників редакції, як й очікувалось, нишком-тишком промовчала.
Гарно вихваляється Мальчук у публікації про професійну солідарність журналістів, які приїздили до Славути за її замовленням. Та одне є тут але… Жодний із приїзжджих журналістів, як не парадоксально це звучить,… не зустрівся з колегами-журналістами редакції «ТП», ні з трудовим колективом у цілому!? Чому? Вірогідно, невигідно було чути думку колективу про влаштовану редактором феєрію навколо редакції та своєї особи. Висновок тут напрошується один – журналісти приїздили… по замовленню.
Та й словом не обмовилась авторка публікації про те, що проти дій Мальчук, як керівника редакції, двічі славутчани виходили на пікет. Вперше на Славутчині – 10 грудня 1997 року в Міжнародний день прав людини пройшло пікетування приміщень редакції газети «Трудівник Полісся» і Славутської міської та районної рад, яке провело громадсько-політичне об’єднання «Демократична Славутчина» проти звільнення неугодного кореспондента відділу з промисловості та екології газети «Трудівник Полісся» Володимира Скоморохи, славутчани пікетували редакцію під гаслом та скандуванням «Редактор Мальчук – душитель демократії». Саме ці події й підштовхнули декількох працівників редакції вийти зі складу керованої в редакції профспілки та в лютому 1998 році утворити Вільну профспілкову організацію, шляхом повідомлення та реєстрації в міській раді, для відстоювання своїх прав.
І вдруге пікетування проти дій редактора Мальчук відбулося 30 квітня 2010 році щодо звільнення 5 працівників редакції членів Незалежної профспілки працівників КП «Редакція газети «Трудівник Полісся» під стінами Славутської міської ради перед сесійним засіданням депутатів. Підтримати пікетувальників та висловити свою солідарність з працівниками редакції прийшли небайдужі славутчани та приїхали журналісти Рівненської Незалежної медіа-профспілки, наші гасла були: «Головний редактор нищить Незалежну профспілку» та «Редактор Мальчук – душитель профспілки».
То хто ж є хто, постає риторичне запитання?
Не можу мовчати й про нісенітниці, які накрутила авторка в публікації щодо питання «самочинного виключення районної державної адміністрації та трудового колективу зі співзасновників громадської газети і юридичної особи – редакції». Невже В.Мальчук призабула зміст ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2008 року справа № 2-а-48/08, куди звернулася як керівник редакції разом з головою райдержадміністрації Г.Душнюк? Хоча суд чітко роз’яснив чинне законодавство, що райдержадміністрації не можуть мати у своїй власності майно комунальної власності. Тим більше, що ніякого відношення до приміщення, а тим більше до майна редакції РДА немає, та й трудовий колектив газети «Трудівник Полісся також ніяких особистих коштів не вносив. Тому-то засновниками комунального підприємства є органи місцевого самоврядування, а не державні адміністрації як орган державної влади, бо комунальні підприємства створюються на основі комунальної власності, власником якої є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування. От і все, закон не переплигнеш хоч би які циркові вистави – феєрії не влаштовувалися.
А з питання співзасновництва друкованого видання газети «Трудівник Полісся», можу запевнити читачів, адже в 2008 році як тимчасово виконуючого обов’язки головного редактора газети «ТП» Скрипнюк від імені трудового колективу підписала Установчу угоду між співзасновниками газети «Трудівник Полісся», а це є – Славутська районна державна адміністрація, трудовий колектив газети «ТП» та Славутські міська і районна ради,- і маю оригінал примірника на руках. На початку 2009 року таку ж Установчу угоду підписувала й Мальчук як головний редактор. То чому аж у 2012 році від Мальчук знову йдуть якісь нісенітниці, невже авторка забула, що дані речі є несумісними чи, вважає, що читачу можна вішати «локшину на вуха» і брехню видавати за дійсність?!
Насамкінець, хочу висловити свою думку щодо судових процесів редакторки, де в переважній більшості у справах редакції газети «Трудівник Полісся» незмінною є суддя Р.І.Тончук, котра й виносила рішення та ухвали: – по справі за підсумками акту ревізії КРУ з питання діяльності редактора В.О.Мальчук, де ревізори раптом виявились некваліфікованими спеціалістами?!;
– по справі припису та винесення штрафних санкцій для редактора Мальчук обласною Державною інспекцією праці за несвоєчасну виплату заробітної плати трудовому колективу редакції, де висновки інспектора праці та обґрунтування міжрайонного прокурора, який представляв інтереси держави в суді, також були недостатніми?!;
– якщо не помиляюся, по справі повернення В.О.Мальчук коштів для Державного центру зайнятості по безробіттю при тому, що редакція виплатила їй всю суму, а це 18 тисяч гривень,- яка так і потонула в коридорах правосуддя Феміди;
– по справі про покладання матеріальної відповідальності на службову особу Скрипнюк Т.В., винну в незаконному звільненні працівника, не дивлячись навіть на те, що строк для пред’явлення регресного позову вже минув відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України та ч.3 п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 29.12.1992р, бо заява була зареєстрована в канцелярії Славутського міськрайонного суду 25.01.2010р. під №775, а зарплатня отримана в повному обсязі згідно із відомістю комунального підприємства 22.01.2009р.,- та Закон тут як дишло…;
– аж по трьох! справах пов’язаних зі звільненням членів Незалежної профспілки редакції газети «Трудівник Полісся» – звичайно ж, було відмовлено. Ідентичні рішення виносив і Апеляційний суд.
Аж через два роки знайшли Правду, щоправда, у Києві – за рішенням Вищого спеціалізованого суду України, де були вказані незаконні дії редактора Віри Мальчук і в результаті голова Незалежної профспілки працівників газети «Трудівник Полісся» Людмила Скомороха була негайно 23 жовтня 2012 року поновлена на роботі в редакцію апеляційним судом.
Тетяна Скрипнюк