Партизанськими стежками Славутчини

Нещодавно працівники Славутського історичного музею спільно з працівниками Славутського міського Центру туризму і краєзнавства (ЦТіК) розробили туристично-краєзнавчий маршрут «Партизанськими стежками Славутчини». Маршрут пов’язаний з історією партизанського з’єднання ім. Ф.М. Михайлова і включає в себе наступні зупинки:
1. Місто Славута, вул. Я.Мудрого, 48. Славутський історичний музей.
2. Вул. Я.Мудрого, 29. Травматологічне відділення Славутської ЦРЛ, в приміщенні якої у 1939-1942рр. працював лікарем Ф.М. Михайлов.
3. Вул. Соборності, 29. «Пантеон Слави» – братська могила на території лікарні 426 радянських воїнів і партизанів, які загинули на Славутчині у 1941-1944рр., в тому числі Герої Радянського Союзу: керівник міжрайонного комітету антифашистського підпілля Федір Михайлович Михайлов (1898-1942рр.) та командир екіпажу літака Іл-2 Федір Степанович Жулов (1919-1944рр.).
4. Вул. Козацька, 31. Пам’ятник Герою Радянського Союзу Ф.М.Михайлову. Меморіал 718 славутчанам, полеглим у 1941-1945 роках на фронтах Великої Вітчизняної війни, учасникам підпілля та партизанського руху.
5. Вул. Миру, 104. Пам’ятник Герою Радянського Союзу А.З. Одусі.
6. Урочище Вапельня, лісовий квартал №35. Партизанська землянка – перше місце дислокації партизанського загону ім. Ф.М. Михайлова.
7. Село партизанської слави Хоровиця. Пам’ятний знак на місці першого поховання Героя Радянського Союзу В.О. Котика (1930-1944рр.).
8. Лісовий квартал №57 («Лисья Гора»). Пам’ятний знак на місці партизанської стоянки, де підривники з’єднання ім. Ф.М. Михайлова виготовляли міни для диверсійної роботи. Серед партизанів стоянка отримала назву «чортова кухня».
9. Хмельницька АЕС, м. Нетішин. Огляд панорами Хмельницької атомної електростанції.
10. Лісовий квартал №5. Пам’ятний знак 127 воїнам УПА «Північ», що загинули в бою з партизанами з’єднання ім. Ф.М. Михайлова 12 травня 1944 року в урочищі Бридурин.
11. Село партизанської слави Стригани:
– сільське кладовище. Пам’ятний знак на могилі 5 юних партизанів: Кмитюка В.І. (1927-1943рр.), Науменка І.М. (1923-1943рр.), Ковальчука В.О. (1924-1943рр.), одного невідомого, яких фашисти повісили весною 1943 року в урочищі Бридурин за диверсію на баластному кар’єрі та Троцького Б.Д. (1927-1944рр.), який загинув в Ізяславському районі внаслідок нещасного випадку.
– приміщення школи, в якому до війни працював завідувачем початкової школи А.З. Одуха. В роки війни школа слугувала явкою для підпільників району, в ній ремонтувалася та зберігалася зброя;
– пам’ятний знак партизанам загиблим у роки Великої Вітчизняної війни;
– пам’ятник на могилі партизанам, які померли від ран у місцевому партизанському шпиталі з’єднання ім. Ф.М. Михайлова;
– палац князів Четвертинських, в якому розміщався партизанський шпиталь з’єднання ім. Ф.М. Михайлова, відкритий 22 лютого 1944 року. За період роботи в шпиталі вилікувалося 380 поранених, зроблено 32 операції.
12. Залізнична станція Славута-2. Пам’ятник партизанам-підривникам з’єднання ім. Ф.М. Михайлова.
13. Кінцева зупинка – Славутський історичний музей.
Розроблений краєзнавчий маршрут посів призове місце в обласному конкурсі.
За ініціативи директора музею та за сприянням ДП «Славутський лісгосп» 14 червня працівники музею та ЦТіК здійснили екскурсію по розробленому маршруту. До екскурсії були залучені діти з літнього табору, які мали можливість відвідати музей-землянку – місце першої партизанської стоянки на Славутчині в урочищі «Вапельня» по дорозі на с.Хоровиця. На місці стоянки (21 лісовий квартал) директором музею С.Ф. Ковальчуком була проведена цікава та змістовна бесіда з дітьми про розгортання партизанського руху на Славутчині та його внесок у Перемогу. Цікавим для дітей стало також те, що вони потрапили сюди саме в день заснування партизанського загону і мали змогу побачити, в яких умовах доводилось жити партизанам.
Коротко розповімо про історію створення партизанського загону на Славутчині. 14 червня 1942 року підпільники міста орга¬нізували втечу військовополонених з табору «Грослазарет», їх вивели у ліс та частково забезпечили зброєю. До втікачів приєдналися і військовополонені, які під виглядом хворих переховувалися в інфекційному та інших відділеннях Славутської районної лікарні. Серед них члени підпільного комітету табору Г.В.Кузовков, О.Й.Манько, В.Шантар, Т.Шавгулідзе, О.Лук’яненко, О.С.Ліхтинштейн. Ця група і склала ядро Славутського партизанського загону. З цього часу міжрайонна підпільна організація мала вже окрему бойову одиницю, здатну проводити бойові операції. Командиром загону було обрали А.З.Одуху, комісаром Г.В.Кузовкова. Пізніше було вирішено день 14 червня вважати днем створення партизанського загону на Славутчині, який до кінця 1943 року розрісся у велике партизанське з’єднання ім. Ф.М.Михайлова.
Партизанський рух на Славутчині мав свої характерні особливості, як за виникненням, так і за напрямками діяльності. В зародженні партизанського руху на Славутчині відіграв ряд факторів: діяльність підпільних груп в краї, розташування табору для військовополонених в Славуті та Шепетівці, наявність значних лісових масивів в Славутському, Шепетівському, Ізяславському районах, відсутність крупних збройних угрупувань німецьких військ на території району і навколо нього, активність місцевого населення у боротьбі проти загарбників.
Методи боротьби партизанів Славути були в основному диверсійними. Через Славуту йшла одна з основних залізничних магістралей Рівне – Шепетівка, що зв'язувала німців з їх глибоким тилом. Партизанські загони основні свої зусилля спрямовували на ушкодження цієї магістралі, а також на підрив ворожих ешелонів з живою силою та технікою.
В роки Великої Вітчизняної війни славутська земля дала 6 підпільників та партизанів – Героїв Радянського Союзу (Ф.М.Михайлов, А.З.Одуха, М.І.Петров, І.О.Музальов, О.І.Іванов, В.О.Котик). Після подання у ЦК КП(б)У Звіту про діяльність з’єднання ім. Ф.М.Михайлова багатьох партизанів було відзначено високими урядовими нагородами. Славута для багатьох стала символом героїчної боротьби народних месників краю. Сюди щороку приїздили колишні партизани і підпільники. Вони відвідували місця боїв та стоянок партизанських загонів, зустрічалися з молоддю.
У 2009 році на місці першої партизанської стоянки встановлено пам’ятний знак з викарбуваними іменами засновників партизанського загону ім. Ф.М. Михайлова. На сьогодні музей-землянка потребує догляду. Протяжність маршруту від музею до землянки склала 10 км.
Далі працівники музею та ЦТіК направилися в с.Хоровиця, де по вул. Партизанській розміщений пам’ятник юному партизану Валі Котику. Пам’ятник знаходиться у доброму стані. Протяжність маршруту від першої партизанської стоянки до села Хоровиці склала 8 км.
Наступною зупинкою стала партизанська стоянка «Лисья Гора» (57 лісовий квартал), яка знаходиться за 3-4 км від міста Нетішина. Тут партизани від добутих боєприпасів виготовляли з толу міни. На місці стоянки побудовані три нові землянки, знаходиться пам’ятник та могила загиблим партизанам. Стоянка знаходиться в доброму стані. Протяжність маршруту від с. Хоровиця до стоянки «Лисья Гора» склав 10 км.
Проїжджаючи через Хмельницьку атомну електростанцію, згідно маршруту, екскурсія далі попрямувала до с.Стригани – «колиски» партизанського руху на Славутчині, де відвідали кладовище, школу, пам’ятники та колишній партизанській госпіталь. Протяжність маршруту склала 18 км. Передостанньої зупинкою став пам’ятник партизанам-підривникам поблизу залізничної станції «Славута-2». Протяжність маршруту від с.Стригани до пам’ятника склала 5 км. Кінцевою зупинкою став Славутський історичний музей відстань до якого від пам’ятника склала також 5 км. Загальна протяжність маршруту склала 56 км.
Даний екскурсійний маршрут виявився цікавим та пізнавальним і надалі може використовуватися для проведення краєзнавчих екскурсій для школярів міста та району.

Науковий співробітник музею С.Андрощук

Розміщенно в Без категорії