Сьогодні надзвичайно важкий день для нашої громади. Славутчани проводжали у вічність відважного Захисника України, мужнього Воїна, людину зі сталевою волею та щирою, доброю душею — солдата Василя Андрійовича Яковчука.
Його життєвий шлях — це історія чесної праці, людської гідності, відданості своїй родині та безмежної любові до рідної землі.
Василь народився 27 травня 1987 року в селі Корчик Шепетівського району. Саме там минули його дитячі та юнацькі роки. Там він навчався у школі, дорослішав, пізнавав світ і вчився любити свою Батьківщину.
Від юних років Василь не цурався праці. Усі, хто його знав, пам’ятають його як надзвичайно працьовиту та відповідальну людину. Працював на Шепетівському деревообробному комбінаті, а згодом тривалий час— за кордоном, де здобув фах висококваліфікованого зварювальника металоконструкцій.
Він будував і створював, тримав у руках розпечений метал. Після повернення на Батьківщину продовжив працювати зварювальником у Славуті, чесною працею будуючи своє майбутнє та майбутнє своєї родини. Разом із коханою дружиною Василь оселився тут, у Славуті, мріючи про щасливе, мирне та довге життя у рідній країні.
Та в наш дім прийшла війна. 5 серпня 2024 року Василь Андрійович був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Як справжній патріот своєї держави, він став на захист Батьківщини і одягнув військовий однострій.
Службу проходив у складі військової частини А4647 на посаді механіка-водія-електрика зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.
Василь Андрійович був Воїном за покликанням — відповідальним, професійним, надійним. Людиною, на яку завжди могли покластися побратими та командири. Його сумлінна служба та високий професіоналізм були гідно оцінені командуванням. 6 грудня 2024 року він був нагороджений грамотою за старанність, зразкове виконання військового обов’язку та безпосередню участь у відсічі російської агресії.
На жаль, війна щодня забирає найкращих синів і дочок України. Особливо боляче усвідомлювати, коли життя людини обривається так раптово.
2 червня 2026 року серце Василя Андрійовича зупинилося назавжди. Трагедія сталася в районі населеного пункту Булахів Чернігівського району Чернігівської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час виконання військового обов’язку, Україна втратила ще одного свого вірного Захисника.
Він загинув у строю. До останнього залишався вірним Військовій присязі, Українському народові та своїй державі.
Василь був надзвичайно доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він умів підтримати у важку хвилину, знаходив потрібні слова, дарував оточуючим тепло своєї душі та щиру усмішку.
Найстрашніший біль сьогодні розриває серця найрідніших людей, у яких війна забрала найдорожче.
У Василя залишилися дружина та мати…Немає у світі слів, які могли б загоїти їх рану чи втамувати душевний біль.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Героя.
Василь Андрійович Яковчук назавжди вписав своє ім’я в новітню історію України як справжній патріот, вірний товариш і Герой, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної держави.
Світла пам’ять тобі, Герою…Вічна слава тобі, мужній Воїне…
Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК.
