Україна втратила ще одного зі своїх найкращих синів, який віддав найцінніше – своє життя за нашу свободу.
Сьогодні, сумно схиливши голови, у Славутській громаді провести в останню путь земляка, Захисника України – Чернецького Олександра Ігоровича. Його молоде життя, сповнене мрій і прагнень, обірвала жорстока війна, і ми всі у невимовній скорботі та величезному боргу перед ним за наш захист і мирне небо, яке він боронив ціною власного життя.
16 червня 1999 року, Славута, мальовниче місто на Хмельниччині, зустріло народження Олександра Ігоровича Чернецького. З дитинства він зростав активним, допитливим хлопчиком, чия усмішка та весела вдача притягували до нього людей. Рідні та знайомі згадують його як доброго, щирого, який завжди знаходив час для друзів і ніколи не відмовляв у допомозі.
Його освітній шлях розпочався у 2006 році у Славутській гімназії «Успіх», де він провчився одинадцять років, до 2017 року. Шкільні роки були сповнені не лише навчанням, а й улюбленими захопленнями: Сашко любив футбол, разом із однолітками збирався для дворових матчів, а також захоплювався риболовлею, що дарувала йому моменти спокою та єднання з природою. Він мріяв подорожувати, відкривати для себе світ, сповнений нових вражень та горизонтів.
Після закінчення школи він вступив до Рівненського будівельного коледжу, де у період із 2018 по 2021 рік опановував фах майстра будівництва.
Після завершення навчання Олександр почав працювати за фахом, мав чіткі плани на майбутнє — працювати, розвиватися у своїй сфері. Він був сповнений енергії, мріяв про власний дім, про сім’ю, про прості радощі звичного буття. Його життя текло звичайним руслом молодої людини, яка тільки починає свій великий життєвий шлях.
З початком повномасштабного вторгнення росії, ці мрії були поставлені на паузу. 23 серпня 2024 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України.
Його військовий шлях проліг через військову частину А4674. Там він служив на посаді сапера інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, будучи під щоденним ризиком, виконуючи роботу на межі життя і смерті, де ціна помилки – дуже дорога. Олександр проявив себе як мужній, відповідальний воїн, надійний побратим, який сумлінно виконував усі поставлені завдання.
На жаль, доля виявилася невблаганною. Солдат Чернецький Олександр Ігорович вважався зниклим безвісти з 05 січня 2025 року. Того трагічного дня, під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області, його життя обірвалося.
У нашого воїна залишилося два брата – Андрій та Микола, а в них, як і у всіх нас – глибока порожнеча та невимовний біль утрати.
Олександр не встиг побудувати сім’ю, не втілив у життя всі свої мрії. Він мав стільки планів, стільки любові та добра, які міг би подарувати цьому світові. Його загибель – це не просто втрата для родини, це глибока рана для всієї країни,
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.
Ми низько схиляємо голови перед подвигом Олександра. Його мужність, відданість Україні та готовність пожертвувати найдорожчим заради нашої свободи ніколи не будуть забуті.
Вічна пам’ять і слава Воїну Олександру Чернецькому!
Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК.