Із глибоким болем сьогодні, 07 серпня, у Славутській громаді проводжали в останню путь земляка, молодого Героя, який віддав своє життя за Україну – Кравчука Юрія Васильовича, чий подвиг — приклад найвищої мужності, самопожертви та вірності своїй Батьківщині.
Життєвий шлях нашого Воїна розпочався 6 травня 1997 року в селі Варварівка, де він народився та виріс. Шестирічним хлопчиком, у 2003 році, Юрій пішов до першого класу Варварівської гімназії, у якій навчався дев’ять років. Вчителі та однокласники пам’ятають Юрія завжди усміхненим і щирим.
Згодом, у період із 2012-го по 2015 рік продовжив навчання у державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутький ліцей», де здобув професію «Рихтувальник кузовів. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах».
У ліцеї згадують про Юрія лише найкраще: усі три роки навчання він випромінював позитив та доброту. Завжди ввічливий, завзятий хлопець, був справжнім прикладом відповідальності…
Здобувши професійну освіту, наш Герой два роки (із 2017 по 2019) працював в Ізяславській виправній колонії. Потім, у 2019 році, проходив строкову службу в армії у Національній гвардії України, де зарекомендував себе як старанний та відповідальний солдат. За період військової служби отримував позитивні оцінки від керівництва та був нагороджений грамотами від командування. За гідного сина та зразкового військовослужбовця мама Юрія отримала лист-подяку.
Юрій був дуже працьовитим та ніколи не цурався роботи. Тому завершивши строкову військову службу, у 2020 році, поїхав працювати за кордон, у сусідню Польщу.
Згодом, у 2022 році, повернувся додому. На нашого Героя чекали радісні події – одруження, народження донечки, багато мрій та планів. Та мирне життя відібрала війна…
У лютому 2023 року Юрія мобілізували до Збройних Сил України. Службу проходив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша на посаді старшого техніка стрілецького батальйону.
Сержант Кравчук Юрій Васильович до останнього був відданий військовій присязі та мужньо виконував свій військовий та громадянський обов’язок – стояв на захисті своєї країни. Та на превеликий жаль, 31 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Святогорівка Покровського району Донецької області життя нашого Героя обірвалося.
У нашого Захисника залишилися мама, сестра, племінник, дідусь, дружина та маленька донечка.
У спогадах рідних він назавжди залишиться доброзичливим та щирим, чесним, та відповідальним. Юрій завжди знаходив спільну мову з людьми, був спокійним, працьовитим, позитивним, просто чудовою людиною.
Він був сином, чоловіком, батьком, який любив, беріг та цінував. Тепло і щирість завжди були в його серці, яке він віддав за нас аби ми жили під мирним небом.
У військовій сфері Юрій зарекомендував себе як мужній та надійний боєць. За період служби був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», відзнакою командира Єгерської бригади імені Олекси Довбуша – нагрудним знаком «Хрест Воїна-Єгеря» II ступеня та численними подяками за сумлінне ставлення до служби, патріотизм, дисципліну, відповідальність.
Свої щирі співчуття рідним та близьким Героя висловили міський голова Василь Сидор, староста сіл Варварівка та Голики Василь Конченко, директор Варварівської гімназії Любов Мартинюк, бойові побратими та односельчани.
Вічна пам’ять та слава українському Воїну!
Пресслужба Славутського МВК.