Сьогодні, 4 червня, ми зупиняємося в скорботній тиші, щоб вшанувати найболючішу втрату, якої може зазнати нація — життя наших дітей. У цей день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю маленьких українців, чиї серця перестали битися через жорстоку і безжальну війну, розв’язану російською федерацією проти України.
Зламане дитинство, зруйновані мрії, нездійснені бажання, незаспівані колискові, незіграні вистави… Вони не встигли вирости, не встигли здійснити свої задуми, не встигли просто жити.
У світі, де мав би лунати щирий дитячий сміх, сьогодні — лише звук сирен і плач батьків. Українські родини втратили найдорожче — своїх синів і доньок.
Наша громада — як і вся країна — в жалобі. Але ця скорбота об’єднує нас у спільній відповідальності: ми маємо зробити все можливе, аби жодна українська дитина більше не загинула від війни. Щоб кожне дитя в Україні росло у безпеці, любові та мирі.
Нехай цей день буде не лише днем смутку, а й днем глибокого усвідомлення: ми відповідальні перед тими, кого втратили, перед тими, хто живе, і перед тими, хто ще тільки народиться. Пам’ятаємо кожне ім’я, кожну усмішку, кожну маленьку історію, яку обірвала війна.
Вічна пам’ять маленьким янголам. 
Міський голова Василь Сидор.