Турбує ситуація, яка складається сьогодні навколо питання підготовки міст, комунальних підприємств до нового опалювального періоду. Уряд заявив, що самоусувається не лише від коригування ціни на енергоносії, а й повністю віддає все в руки олігархів. Ми навіть не маємо елементарного уявлення щодо того, які будуть ціни на газ, електроенергію, щоб сформувати своє бачення та спланувати заходи з підготовки до опалювального сезону 2021/22.
9 лютого був підписаний Меморандум між Урядом, НАК «Нафтогаз України» та містами України, який мав бути взаємовигідним для кожної зі сторін та гарантією сталого проходження цього опалювального сезону і підготовки до наступного.
Меморандумом була визначена компенсація різниці в тарифах, яка виникла для комунальних підприємств в зв’язку із невідповідністю між ціновою політикою та затвердженими тарифами на теплопостачання.
Проте, уже вчора, 20 травня, НАК «Нафтогаз України» припинив обов’язок постачати підприємствам теплопостачання природний газ за режимом «Покладення Спеціальних Обов’язків», який передбачав обов’язковість постачання природного газу за фіксованою ціною, без передоплати. А його скасування означає, що тепер підприємства будуть купувати газ у «Нафтогазу» чи інших постачальників за ринковими умовами. НАК «Нафтогаз України» вже виставив неприйнятні умови. Ціна вище 9 грн за 1 кубічний метр, авансова оплата, подобове замовлення обсягів газу, надмірні штрафні санкції навіть за дрібне відхилення від умов НАКу.
Важливо усвідомлювати, що питання забезпечення людей газом, теплом, водою, електроенергією – це спільний обов’язок держави і органів місцевого самоврядування. Ми відповідаємо за технічну сторону, держава ж повинна відповідати за цінову політику, за якої люди будуть спроможні сплачувати за комунальні послуги.
Наразі запроваджується система зловживань, яка не дає можливості працювати в конкурентних умовах.
Що ми маємо? З одного боку – стовідсоткове виконання містами України умов Меморандуму, з іншого – рішення суду, блокування рахунків, неспроможність підприємств виплачувати заробітну плату.
Ми надавали послуги з теплопостачання якісно та професійно, використовуючи усі ресурси. Проте, якщо проблема залишиться неврегульованою, змушені будемо ставити питання переходу на індивідуальне опалення.
Нам важливо, щоб в найкоротші терміни було встановлено річну ціну на газ, аби сформувати тарифну політику так, щоб люди розуміли на що вони можуть фінансово розраховувати. Зі свого боку, ми зацікавлені в тому, щоб максимально люди перейшли на індивідуальне опалення. Але у нас є біля 130 об’єктів соціальної сфери – школи, садочки, лікарняні заклади, які немає змоги перевести на альтернативу за один сезон.
Газ, який продають населенню, комунальним підприємствам – українського виробництва та належить українському народу. Тому потрібно встановити доступну ціну. Можна отримати прибуток за рахунок збільшення добування газу, але не за рахунок підняття ціни на газ для населення в 2-3 рази.
Не менше нас турбує й питання захисту громад, які проживають в 30-кілометровій зоні атомних електростанцій. Чому сьогодні говорять про ціну за електроенергію в 4 грн 40 коп, коли реальна ціна становить 70 копійок? Яким чином забезпечити місто водопостачанням при таких тарифах?
На жаль, все частіше прийняттям постанов скасовуються норми законів, які надають певні преференції.
Важливо, щоб Президент та уряд усвідомлювали, що ми залежні від ціни на енергоносії. Цінова політика сьогодні не вписується з доходами людей. Більшість населення не платить за послуги, оскільки неспроможне, а з комунальних підприємств кошти стягують через суди, описують майно, блокують рахунки, виставляють штрафні санкції. За рахунок чого це все компенсувати?
Хочеться зазначити, що сьогодні коштів з місцевих бюджетів, які наповнюються за рахунок відповідальних українців вистачає лише на те, щоб частково профінансувати захищені статті та делеговані повноваження (медицина, освіта, перевезення), які громади тягнуть на собі.
Давайте не будемо робити людей заручниками: інтереси людей повинні передувати інтересам олігархів.
Міський голова Василь Сидор