РЕФОРМИ ДЕРЖАВИ: ЧИ ПОБАЧИМО СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЮ?

Останнім часом все частіше люди звертаються до міської влади щодо отримання матеріальної допомоги на лікування та придбання тих чи інших медичних препаратів. Більшість славутчан раніше безкоштовно отримували необхідні медикаменти, які закуплялися медичними закладами за державні кошти. Однак, на даний час ситуація складається вкрай критично, адже держава відмовляється від своїх зобов’язань щодо фінансування ліків направляючи хворих до міської влади.

Хочу нагадати, що фінансування медичних закладів та медицини загалом – це обов’язок  держави. Але всі ті недоліки і недофінансування, які допустив уряд при формуванні державного бюджету, тепер хочуть покласти на місцеві бюджети. Тобто виходить, що держава гарантує, але не фінансує. І ця практика стає вже звичною нормою та виходить за рамки здорового глузду!

Наголошую на тому, що ніхто не відміняв ст. 49 Конституції України, в якій йдеться про те, що «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм».

«За ширмою невизначеності і ліберального популістичного базікання вимальовується наступна гібридна формула: максимум податків з громадян, мінімум зарплати – лікуйтесь як знаєте і хто як може, причому у того, у кого ми вам скажемо (у сімейного лікаря, бо нам так зручно). Саме так треба розуміти зусилля конституційних «старателів» щодо «модернізації» 49 статті КУ», – Анатолій Якименко, головний редактор газети «Медична спеціальність», шеф-редактор аналітичного інтернет-ресурсу «Trigger».

Сьогоднішні спроби не надавати послуги через те, що хтось щось не підписав, не давати ліки, бо хтось був відсутній, через що не провели тендер, припинити фінансування пацієнтів, які не уклали декларацію із сімейним лікарем  – це шантаж,  пряме нехтування Конституцією України.

За такі дії передбачена кримінальна відповідальність і, мабуть, правоохоронним органам прийшов час надати цьому правову оцінку.

Перекладати державні зобов’язання на місцеві органи влади – це означає перекласти ці видатки на простого громадянина. Чи може це все робиться свідомо? Чому влада допускає такі недолугі дії так грубо порушуючи права людини напередодні виборів?

Висновок один – хворі не повинні залишатися поза увагою держави, і програми їх захисту мають не тільки прийматися і затверджуватися, а й фінансуватися в повному обсязі. Тільки тоді допомога стане реальною, а медична реформа ефективною.

Славутський міський голова В.Сидор