МЕДИЧНА РЕФОРМА: ЩО ДАЛІ?

З початком медичної реформи в Україні у багатьох славутчан виникають природні запитання щодо можливостей впливу представницьких органів громади на цю надважливу для кожної людини галузь. Причина таких запитань очевидна – занепокоєння сьогоднішньою якістю надання медичних послуг та кінцевим результатом реформи.

На даний час медичні послуги жителям міста надаються двома комунальними закладами: Славутською центральною районною лікарнею імені Ф.М. Михайлова (головний лікар Іващук В.Д.) та Славутським центром первинної медико-санітарної допомоги (головний лікар Гаврилюк О.В.).

Відповідно до статутних документів головні лікарі призначаються на посади рішенням сесії районної ради.

Фінансуються заклади медицини з державного бюджету через районний бюджет шляхом передачі районному бюджету коштів медичної субвенції. Розпорядником коштів для ЦРЛ та центру ПМСД є фінансове управління Славутської районної ради.

Сьогодні, через хронічне недофінансування, в Славутській ЦРЛ та Славутському центрі ПМСД накопичилось багато проблем щодо технічного стану приміщень, постала гостра проблема щодо необхідності оновлення або придбання медичного обладнання, відповідних інструментів, матеріалів, ліків тощо. У критичному стані знаходяться інфекційне, травматологічне та неврологічне відділення ЦРЛ.

Через певні прорахунки у проведенні кадрової політики, на даний час в Славутській ЦРЛ відсутні посади деяких профільних спеціалістів.

До цієї проблеми додається дефіцит кадрів та низька заробітна плата медичних працівників, які отримуючи 4-5 тис грн. доходу, змушені шукати додаткового заробітку шляхом ведення приватної лікарської практики, або ж виїжджати на роботу за кордон.

У кінцевому рахунку, це все цілком справедливо викликає стурбованість та ставить безліч запитань щодо майбутнього медичної галузі.

Чи дозволяє закон виділяти кошти з міського бюджету на медицину? Відповідь закладена у статті 85 Бюджетного кодексу: «Держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України».

За положеннями цієї ж статті: «забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України».

Таким чином, станом на сьогодні, у Славутської міської ради та її виконавчого комітету доволі обмежені можливості щодо впливу на ті процеси, які відбуваються у медичній галузі міста, оскільки на це не має відповідних, чітко окреслених адміністративних повноважень. І в цьому є пряма відповідальність законодавчої та виконавчої гілок державної влади.

Незважаючи на це, проблемні питання медицини постійно перебувають в полі зору міської влади. У зв’язку із регулярним недофінансуванням з державного бюджету потреб медичної галузі, щороку, через відповідні програми з міського бюджету здійснюється посильне фінансування як Славутської ЦРЛ так і центру ПМСД. Так, лише в минулому році на потреби ЦРЛ та центру ПМСД міською радою було виділено 3 млн. 178 тис. грн.

Завдяки наданим коштам проведено поточний ремонт Славутської підстанції екстреної медичної допомоги, придбано меблі та ліжка у пологове відділення, закуплено меблі та медичне обладнання до амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що на «Сонячному», укомплектовано відділення екстреної невідкладної медичної допомоги тощо. Зі спеціального фонду місцевого бюджету виділено 1469,2 тис. грн. (капітальний ремонт приміщення ЦПМСД у м-ні «Сонячний», покрівлі корпусу № 1, приміщення для створення відділення невідкладної допомоги тощо).

На КЗ «Славутський центр ПМСД» виділено 33,5 тис. (надання пільг хворим з хронічною нирковою недостатністю – кошти витрачені на довезення хворих на гемодіаліз в м. Шепетівка).

Отже, місцева влада бере на себе ті функції, які не притаманні їй і розглядає питання, які не уповноважена розглядати. Між тим, міський бюджет не є безрозмірним. Тож чи не пора нашим законотворцям якнайшвидше внести зміни в чинне законодавство України?!

Нещодавно уряд України анонсував, що планує спрямувати більше 4 млрд. грн. на будівництво нових амбулаторій у сільській місцевості (вартість однієї амбулаторії може коливатися від 2 млн. 600 тисяч грн. до 3 млн. грн). Чому ж уряд вбачає за крайню необхідність будівництво нових приміщень, ігноруючи можливість переоснащення чи реконструкції вже існуючих будівель під амбулаторії чи ФАПи, адже таких будівель, зокрема, й у Славутському районі, вистачає? Адже це дало б змогу зекономити державні кошти і спрямовувати їх на фінансування інших, визначених законом, важливих державних повноважень.

Стаття 49 діючої Конституції: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровче-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності».

Отже, закриття наявної мережі закладів охорони здоров’я, лікарень, амбулаторій, скорочення відділень із скороченням персоналу, впровадження платних послуг у державних та комунальних медичних закладах за лікування у повному обсязі без зміни діючого основного закону держави є грубим порушенням законів, тобто злочином.

Звісно, що наші реформатори, посилаючись на прямування України до Європи, вже давно не дотримуються цих вистражданих у «конституційну ніч», діючих до цього часу положень, і намагаються все викидати. Сотнями звільняють найдосвідченіших медичних працівників, закривають лікарні, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, працюючі на високому професійному рівні відділення, не наближають медицину до людей, а все більше віддаляють. Порушуючи діючу Конституцію, все більше медичних послуг, операцій роблять платними. Грубо порушується чітко розроблена ефективна система профілактики, щеплень та все інше.

Натомість уряд роздав по 20-30 млн. «кишенькових» коштів народним депутатам. Так може саме за рахунок цих коштів доречно було б профінансувати пільгові перевезення, медицину, спрямувати їх на вирішення інших вагомих проблем? Можливо тоді стали б більш зрозумілі їхні дії, не виникало б непорозумінь між народними обранцями, їх рішеннями та українським народом, доведеним до межі бідності.

Славутський міський голова В. Сидор