«Біда України в тому,
що нею керують люди,
яким вона не потрібна».
М.С. Грушевський
Питання будівництва атомних станцій – це наукова, економічно-обгрунтована стратегія енергетичної незалежності держави, а не питання політичних інтриг та змагань капіталів. Коли воно заходить в площину політичних ігор, стає небезпекою для всього населення.
Впровадження цієї стратегії вимагає постійного реального діалогу з громадськістю, інакше ми ніколи не станемо цивілізованою європейською країною. Згода місцевих жителів є обов’язковою умовою для забезпечення легітимності рішень про будівництво, продовження експлуатації блоків, хоча, коли в радянські часи приймалося рішення про будівництво Хмельницької АЕС, згоди в місцевого населення ніхто не питав. Попри це, обіцянок про розвиток економіки та соціальної сфери депресивних районів та про надання населенню прилеглої до зони розташування АЕС територій відповідних пільг було багато.
Що дала для населення Славутчини розміщена на її землях потужна атомна станція, окрім постійних техногенних ризиків безпеки екології, життя та здоров’я людей? Чи отримали поштовх до розвитку соціальна інфраструктура, економіка регіону, чи влилися інвестиції у визначену законодавством як 30-кілометрову зону спостереження – Білогірщину, Ізяславщину, Острожчину? Чи отримало населення зони впливу атомної електростанції, окрім міста-супутника, відчутні пільги: дешеве нічне освітлення населених пунктів, прокладені теплотраси до осель, об’єктивні тарифи, а підприємства – гарантії компенсацій постійних ризиків своїх інвестицій? Чи переконане населення в безпечній експлуатації мирного атому?
Ось так і живемо, сподіваючись на Божу милість, що не повториться другий «чорнобиль», бо усі запевнення про безпечну експлуатацію АЕС розбиваються об незрозумілі маневрування потужностями атомними блоками через відсутність нічного споживання електроенергії, відтік кваліфікованих кадрів до сусідніх країн в пошуках гідної оплати праці, постійні замахи політиків на приватизацію виробництв атомної енергетики та інші незрозумілі рішення можновладців.
Але це ще не все. Що там до пустих обіцянок, коли вже другим урядом поспіль («демократично-європейським», очолюваним А. Яценюком, В. Гройсманом) нехтуються норми діючого Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», які гарантують населенню територій, на яких розміщені ядерні установки, виділення коштів на соціально-економічну компенсацію ризику від їх діяльності в розмірі 1 % обсягу реалізації електроенергії, коштів, що з року в рік завчасно перераховує енергогенеруюча компанія ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» до державного бюджету, які звідти мають розподілятися громадам. Та ці кошти або зовсім не надходять до громад (2014 рік), або надходять у втричі меншому розмірі, аніж визначеному законом та виділені атомними виробниками.
До яких хитрощів та маніпуляцій з законодавством, вартих вправних комбінаторів, вдаються можновладці, щоб позбавити громади тих і так невеликих коштів, які б мали піти на соціальну сферу регіонів, що знаходяться в зоні постійних ризиків, – окрема тема для розмови, – вона стала предметом слухання в судових інстанціях різного рівня України.
Ось красномовні факти підстав наших вимог.
2014 рік – усі перераховані ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» кошти для громад України – 229,9 млн. грн. розчинилися в невідомому напрямку (справа про їх повернення за позовом Славути дійшла до Європейського суду).
2015 рік- із 324,9 млн. грн., сплачених НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», громади отримали лише 108,7 млн. грн. Де 216, 2 млн. грн.?
2016 рік –із 356,3 млн. грн., передбаченого збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, громадам розподілено лише 115,9 млн. грн. Де 240,4 млн. грн.? .
2017 рік – згідно з інформацією НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» – передбачено сплатити громадам 423, 1 млн. грн. компенсації, а у видатках, запланованих проектом ЗУ «Про Державний бюджет на 2017 рік», громадам передбачено лише 137,5 млн. грн. Куди підуть 285,6 млн. грн.?
Отже, лише протягом 2014-2016 років громади України, які розташовані в зоні потенційного ризику, а це близько 950 тисяч населення, недоотримали 686,5 млн. грн.! З них: (суми вказані приблизно):
|
Хмельницька область |
100 млн. грн. |
|
Запорізька та Дніпропетровська області |
305 млн. грн. |
|
Миколаївська область |
115 млн. грн. |
|
Рівненська та Волинська області |
166 млн. грн. |
Чому до сьогоднішнього дня ніхто з керівників цих областей, районів та міст не вжили ніяких заходів, щоб повернути кошти громадам? Чи вони не вважають питання захисту законних інтересів громад своїм обов’язком?
Наші гасла про демократичну та правову державу стають пустими словами, бо розбиваються в стіну безвідповідальності та безнаказаності тих, хто повинен забезпечувати виконання Законів України та дав присягу вірно служити народу.
Звісно, можна все списати на війну. Але ми б зрозуміли, якби Уряд звернувся до громад з проханням передати ці кошти захисникам України, придбати, наприклад, для них воєнну техніку, аби закінчити цю страшну гібридну війну, яка для українського народу стала горем та болем, а для деяких високопосадовців засобом наживи. Але влада мовчить, не вважає за необхідне навіть дати відповідь на численні звернення громад України!!! Як назвати таке повне ігнорування у той час, коли йде мова про добудову 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків, експорт атомної електроенергії до Польщі та інше? Нахабними, непорядними, зневажливими до власного народу, що підривають імідж держави, а разом з тим, і підвалини економічної безпеки країни, – інакше ніяк.
Сьогодні ми змушені відстоювати інтереси населення, верховенство права і Закону і робимо це цивілізованими та конституційними методами, звертаючись з позовами до судів, як це вставлено статтею 145 Конституції України. На жаль, дуже прикро, що ніхто з керівників міст, у тому числі і жодне місто-супутник АЕС в Україні, яким передбачено законодавством 15 % відрахувань, та керівництво областей, до бюджету яких має надходити 30 % субвенції, не приєдналися до Славути та не заявили свої позовні вимоги щодо захисту законних прав та інтересів населення, яке проживає в зоні постійних ризиків.
Тому я звертаюся до усіх, кому не байдуже дотримання законності в державі: керівників об’єднань громадян та політичних партій, фізичних осіб, депутатів усіх рівнів, очільників населених пунктів, які розташовані в зоні ризику потенційно-небезпечних об’єктів, прийняти рішення та приєднатися до слухання справи №826/13358/16 в Окружному адміністративному суді м. Києва про повернення коштів громадам з соціально-економічної компенсації ризику населення, яке відбудеться 12 грудня 2016 року об 11.30 год за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1, зал судового засідання №3, щоб зобов’язати Кабінет Міністрів та Верховну Раду України поважати Конституцію держави та виконати Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».
Лише разом ми, українці, зможемо відстояти свої законні права. Це є справою нашої з вами гідності! Наша пасивність та безініціативність на руку тим непорядним політикам, які на крові патріотів прийшли до влади та відверто глузують з українського народу.
Голова Хмельницького регіонального
відділення Асоціації міст України,
голова Асоціації територіальних громад
30-кілометрової зони Хмельницької АЕС,
міський голова м. Славути Василь Сидор