«Коли він лише відпочиває? Не дасть розслабитися ні собі, ні іншим?», – так говорять про міського голову Василя Сидора працівники виконавчого комітету міської ради. Що стоїть за тією невичерпною силою енергії і працьовитості, як вдалося досягти реальних змін у місті – про це у своєму інтерв’ю розповів Василь Богданович напередодні десятиріччя з дня обрання на посаду.
Які завдання і пріоритети були у міського голови у 2006 році?
Я добре розумів, що, взявши у 2006 році на себе відповідальність у місті з засипаними криницями, смітниками на кладовищі, треба було вирішити пласт проблем як і з питань культури так і господарських: закласти Поле Пам’яті, бо місто, у якому не вшановуються загиблі воїни не може мати майбутнього; відновити джерела; забезпечити теплом та освітленням мешканців; зробити дороги. Господарську діяльність розпочав із прийняття в комунальну власність майна військового містечка, де проживало близько 2 тисяч сімей. Ми відновлювали котельні, організовували роботу так, щоб жителі відчували зміни. Моєю ціллю було і є, щоб Славута стала містом гордості кожного її жителя.
Що Ви вважаєте найбільшими здобутками?
Це важко розділити, бо людина здорова тоді, коли всі органи здорові; якщо болить зуб, ніби він і не дуже важливий, але працювати не дає. Так і місто не може нормально функціонувати, коли є прогалини у роботі. Але однією із тих, кому необхідна була першочергова увага влади була освітянська галузь міста, бо це виховання, навчання, розвиток здібностей, творчості наших дітей, майбутнього. Насамперед були поставлені завдання зі створення нормальних умов для навчання дітей та роботи педагогічних працівників.
Якщо ми хочемо отримати результат, то повинні дати людям можливість реалізувати себе. Не може ні вчитель, ні лікар працювати в умовах, коли йому на голову капає крізь продірявлений дах. Ще донедавна лише в трьох школах були внутрішні вбиральні, а в позашкільних закладах – лише поза приміщеннями. Хоча освіта, як і питання медицини, є питаннями держави, але там працюють наші люди, вчаться наші діти, про яких ми повинні дбати. Відвівши дітей в дитячий садочок, батьки повинні спокійно працювати і бути впевненими в тому, що їх діти знаходяться в теплому приміщенні й добре нагодовані. Забезпечення сприятливих комфортних умов для роботи, навчання та виховання дітей завжди було для мене пріоритетом – це прості елементарні речі, але дуже значимі. Педагоги і діти нас не підвели: ми щоразу отримуємо новини про їх вагомі досягнення у праці, навчанні, творчості та спорті.
Надалі, я визначив би медицину. Те, що залишалось від державного фінансування після виплати працівникам заробітної плати, не давало можливості розвивати медичну базу. Тому ми послідовно намагались вирішувати ті проблеми, які були нагальними на той час: проводили капітальні ремонти відділень, починаючи з пологового, далі – дитячого, реанімаційного, гінекологічного, рентгенівського, кардіологічного, у минулому році – терапевтичного. За міські кошти придбаний флюорограф, стоматологічне обладнання, лабораторія для аналізу крові.
Ще одна важлива сфера, де вдалося навести лад, – це комунальне господарство. Ми розпрощалися з «купою» комунальних підприємств, керівники, яких не вміщувались за кількістю в кабінеті міського голови, а відповідати за відкриті люки не було кому. Щоб підприємства могли ефективно працювати, міська рада прийняла правильне рішення – реорганізувала їх, скоротила та об’єднала ресурси. Натомість, придбали багато потрібної для життєдіяльності міста техніки та обладнання: очисні та вантажні машини, трактори, контейнери і т.д. В результаті – маємо одне з найкращих комунальних підприємств в області.
Щодо промисловості міста, що є пріоритетом в роботі міської влади, стояло завдання зберегти існуючі потужності та створити умови для залучення інвестицій у місто. Практично, з 2006 року у Славуті не закрилось жодне підприємство. Ми не говоримо про завод залізобетонних конструкцій, бо це державна власність, як і про силікатний, який був реалізований на той час, та акціонерні товариства, в які власники не вкладали кошти. Але там, де ми могли, ми впливали на те, щоб вони залишились у місті і не припинили свою дільність: це Будфарфор, Ювента, ремонтно-механічний та цикорієсушильний заводи, хлібозавод та ряд інших. На той час у підприємств були дуже складні часи: фінансові проблеми з виплатою заробітної плати, реструктуризацією боргів, проведення платежів. Контролюючі органи вимагали негайного виконання зобов’язань, але водночас треба було думати й про перспективи міста. Ми зустрічались, обговорювали шляхи розв’язання проблем, допомагали. Я задоволений з того, що маю сьогодні хороші ділові стосунки з керівниками підприємств, бо це цивілізовані відносини, які приносять користь громаді. Думаю, жоден з них не скаже, що міська влада відмовила їм в допомозі. Я радію з того, що сьогодні місто має нові підприємства такі, як Аква-Родос – одне з кращих у Європі, ТОВ «Термінал Славута-центр», Сансервіс.
Які є проблеми у міського голови, що вирішуються найважче чи, можливо, не можна вирішити?
Це питання конфліктів та спорів між жителями. Коли на прийом звертаються люди, які не можуть поділити межу, землю, дійти згоди в побутових питаннях, які тягнуться роками, то важко вибрати чиюсь сторону. Коли є ворожнеча між людьми, то й міському голові прикро і неприємно. Вважаю, що люди повинні старатись знаходити між собою порозуміння, поступатися один одному, мати добросусідські відносини, а не ставати ворогами на все життя за клаптик землі.
Також дуже складно вирішувати питання дороговартісного лікування людей, особливо: дітей, літніх, з особливими потребами. Страшно, коли людина приречена лише через те, що в неї немає коштів на операцію або на ліки. Українці зачекались реформи медицини, людина повинна бути захищена державою від маленької до літньої.
На найвищих щаблях влади ми спостерігаємо непрофесійність та некомпетентність чиновників, народних обранців. Як чинити українцям, щоб при владі були професіонали?
Непрофесіоналізм влади – це наслідки політичного популізму, підкупів виборців, їх безвідповідальності, низького, а часом примітивного рівня свідомості. Тому сьогодні немає ніякої послідовності в діях уряду, маємо безпідставний ріст цін на газ, електроенергію тощо. Держава не виконує свої зобов’язання по фінансуванні професійно-технічної освіти, наданню пільг соціально-незахищеним верствам населення, маніпулюючи законами, краде гроші, виділені громадам 30-км зони впливу радіації. Неприпустимим є нехтування Президентом України Конституції: коли замість 15-ти днів – закон підписується більше сорока днів. Чому українці мають дотримуватись законів, коли їх порушує Президент, прем’єр-міністр, депутати Верховної Ради? Але пересічні українці все одно дотримуються законів.
Влада в країні необхідна для того, щоб забезпечувати порядок, організовувати захист кордону, приймати закони. Якщо є проблеми – уряд повинен зібрати міських голів, керівників областей, районів, державних адміністрацій і спільно знайти шляхи їх розв’язання. Не повинні люди перейматися законами, а бути впевненими, що все, що робить влада – це для їх блага. Тому ми повинні добре думати, кого обирати.
Який період був найважчим?
2006-2008 роки були важкими в фінансовому, організаційному плані, але ми вирішували проблеми, працювали, бачили результат і це тішило.
Дуже складно стало у 2010 році, коли об’єднались влада і бізнес і до влади прийшли вурки. Тоді або ти сам стаєш таким, як вони, або обираєш боротьбу. Але не всім вдається боротись, бо важко боротись із системою, де всі органи: правоохоронні, контролюючі пов’язані між собою. Ми обрали протистояння – шлях захисту інтересів Славути. Були спроби забрати міські ставки, водоканалізаційне господарство та тепломережі шляхом доведення їх до банкрутства. Це протистояння було дуже важким, бо на рівні президента, адміністрації давались вказівки прибрати міського голову: ішов прес, відкривались кримінальні справи. Лише сорок осіб контролюючих органів здійснювали перевірку діяльності виконавчого комітету міської ради протягом сорока днів, по 9 місяців тягнулись судові справи.
Що давало сили протистояти?
Я відважний, бо за мною стоять виборці – славутчани, які довірили мені керівництво містом не через гроші і обіцяні привілеї. Я пишаюсь цим і зобов’язаний їх довіру виправдати. Підтримкою мені був і депутатський корпус, особливо попереднього скликання: з високим рівнем професійності, толерантності. Принагідно, що за рік діяльності депутати з Партії регіонів прийняли сторону громади. Неприємним було те, що деякі громадські організації та підприємці стали знаряддям боротьби проти мене: обрали шлях наклепів, звинувачень, анонімок.
Вас знають як міського голову, який постійно відстоює інтереси міста, чи не боїтесь Ви?
Ні, не боюсь, бо є козаком. Ми зобов’язані відстоювати своє право на гідне життя! Сьогодні знищують Україну, а ми повинні мовчати? Я звертаюся до громади і розказую, які є на сьогодні проблеми, який бюджет, що у нас вкрали і т. д. Законними шляхами вимагаю виконання своїх обов’язків державними інституціями – звертаюся до суду, ставлю питання на вищих рівнях: їду в Міністерства, розказую, прошу, вимагаю. Нинішня влада не виправдала сподівання українського народу: діє та ж схема управління, мільярдні грошові потоки, горе-субсидії, які начебто надають людям, але не завжди надходять і є прямими фінансовими відкатами. Людям не потрібні подачки – їм потрібна робота і відповідна оплата: щоб можна було оплатити послуги, у разі потреби – пройти лікування, купити їжу та необхідні речі. Ми не маємо гідного життя на своїй багатій та щедрій землі, бо у нас його постійно крадуть.
Чи повинні міські голови зосереджуватись тільки на проблемах місцевої громади? Вас знають як одного з небагатьох міських голів, здатного відстоювати інтереси громади? Чи не легше об’єднавшись відстоювати інтереси? Ви, мабуть, не випадково є головою Хмельницького регіонального відділення міст України та Асоціації територіальних громад 30-кілометрової зони Хмельницької атомної електростанції?
Якщо є проблема лише в одному місті, то, швидше всього, ти повинен самостійно знаходити шляхи її розв’язання. Питання, які я піднімаю притаманні усім містам, є загальнорегіональними і пов’язані з так званою децентралізацією, яка є однобокою і не має нічого спільного із задекларованою, бо громадам не передали право розпоряджатися ресурсами, землею, а натомість – перекладають обов’язки. Така децентралізація є завуальованими маніпуляціями, про що я заявляю не лише славутчанам, а й у всіх інстанціях, де маю нагоду бути присутнім. Ми збираємось на засіданнях, обговорюємо, аналізуємо, визначаємо спільні дії, відповідальних. За дорученням Асоціації міст України я відповідаю за розв’язання проблеми з підняття тарифів на нічне освітлення. З цього приводу їздив до Мінрегіонбуду, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, відвідав засідання оптового ринку електроенергії України, де ознайомився з технічною стороною питання, довів проблему і звернувся з проханням допомоги в т. ч. і з поверненням коштів зони спостереження. Ми визначили, що підстав для підвищення тарифу на зовнішнє освітлення немає. Чекаємо рішення на спільне звернення, уже не лише Славути, а й АМУ, народних депутатів, Мінрегіонбуду. Яким воно буде, то й таким буде рівень поваги до Законів України та українського народу.
Депутати міської ради звернулись до восьми керівників політичних депутатських фракцій Верховної Ради з усіх проблем місцевого самоврядування – прийшло лише дві відповіді-відписки. Приймаючи рішення на місцевому рівні, ми несемо відповідальність за їх виконання. В той же час: ні Уряд, ні Президент, ні Верховна Рада не несуть відповідальності перед ошуканим народом.
Спільно із АМУ, групою депутатів Верховної Ради, яка лобіює інтереси територіальних громад, вдалося вирішити частину питань по акцизу, касових апаратах, придбання яких уряд разом з міністром фінансів перекидали на місцевий бюджет. Але є ще багато питань, які необхідно вирішити: фінансування освіти, медицини, професійно-технічних закладів, пільгових перевезень, сплати податків підприємствами за місцем діяльності та ряд інших. Сьогодні є порозуміння з мерами Асоціацій, нам треба об’єднуватись і вирішувати, яким шляхом іти далі. Це мають бути цивілізовані шляхи, бо йти під Верховну Раду і бити вікна є неприйнятним. Але, на жаль, не всі мери міст можуть заявити про свою позицію, бо багато з них залежні від політичних сил, які привели їх до влади. Така залежність є дуже великою бідою для українського народу. Політична сила, до якої я належу, мені дуже важлива, але, якщо її рішення будуть іти всупереч інтересам громади міста, я відкрито про це заявлю і відійду від неї.
Свою громадянську позицію Ви висловлювали, перебуваючи на Майдані, на кордоні країни, відвідуючи воїнів на Сході з гуманітарною допомогою. Чи повинен це робити міський голова?
Міський голова зобов’язаний знати, де, що і як робиться, щоб бачити загальні проблеми, аби знати, де саме важливо надати першочергову допомогу. Люди готові ділитись останнім, але повинні бути впевненими в тому, що їх допомога пішла за призначенням. Побувавши на кордоні протягом місяця, ми зрозуміли, яким є відношення тамтешніх мешканців до влади, до воїнів, що потрібно зробити, що захистити країну. Якби так чинили керівники держави – ми не мали б сьогодні війни. Свої пропозиції ми надавали Олександру Турчинову, а саме: закріпити за кожною місцевістю кордон і спільно нести його охорону. Захист кордону – це не лише обов’язок кожного українця, це повинно стати змістом його життя, бо інакше він не українець, а чужинець.
Перебуваючи в зоні АТО, мені важливо було побачити в яких умовах перебувають захисники, щоб акумулювати свою допомогу. Ми повинні відноситись до наших воїнів, як до особистостей; якщо солдат буде знати, що вдома все добре, його сім’єю опікується держава, – він віддано служитиме Україні. Щоб генерали повернулись обличчям до солдатів потрібно, щоб вони в тих окопах хоч раз побували.
Яким є Ваш підхід в кадровій політиці виконавчого комітету міської ради?
Основа роботи органу місцевого самоврядування – це кадрова політика. Більшість команди, з якою я прийшов, залишилась зі мною. Моє завдання як керівника полягало в тому, щоб визначити суть проблем, визначити шляхи, механізми, черговість їх вирішення та перспективи. Мені важливо було, щоб працівники зрозуміли завдання та цілі, які ставились перед ними, «запрягли віз і тягли його».
В першу чергу працівники повинні бути досвідченими, професійними та порядними. Дуже важливим є уміння спілкуватись з людьми, робота з громадою вимагає того: жоден працівник не має права показувати свої емоції мешканцям. У нас невелика плинність кадрів, є можливість реалізувати себе, перейти на вищу посаду. Я задоволений не лише досвідченими фахівцями, а й молодими спеціалістами, які після закінчення вузів зуміли себе реалізувати і добросовісно працюють. Єдина проблема – це низький рівень заробітної плати.
Як на загальний результат роботи впливала робота з депутатським корпусом?
Перший депутатський корпус був активним, водночас поміркованим і хоча було нелегко, нам вдавалося добре працювати. Другий був складнішим, бо деякі обранці керувались вказівками своїх політичних сил. Але мені допомогла потужна сила партійного осередку «Батьківщина», яка ніколи не показувала свою зверхність і підтримувала ініціативи тих партій, де був конструктивізм. Приємно, що незадовго усіх депутатів поєднав захист інтересів громади. Депутати керівники підприємств, які входили до Партії регіонів, відчули на собі тиск і зрозуміли, що лише разом можна протистояти системі. Депутати шостого скликання – це позитивні, освічені професіонали.
Сьогодні ми маємо нові партійні сили у міській раді, на які покладали великі надії, але вони є різними. З однієї сторони, відчувається вплив партій. Найнебезпечнішим є те, що кожна політична сила залежна від фінансових потоків, які вкладаються в неї. А від того, хто вкладає залежить, які саме рішення прийматимуться. Ми наглядно бачимо це в парламенті – посміховисько з висловленням недовіри прем’єр-міністру. Це сором і ганьба для держави. Так стається тому, що депутати залежні від політичної сили і не мають свободи вибору у прийнятті рішень. Бути вільним для них означає залишитись без грошей і посад.
Ми надіялись, що після Майдану буде сформована політична сила, яка буде керуватись інтересами людей. Але, на превеликий жаль, сьогодні в Україні немає такої сили: частину депутатів зразу підкупили, частину потім, а ще частина пішла на заробітки. Якщо хтось не погоджувався – сталося, як з Миколою Томенком.
Це дуже боляче особисто для мене. Ті люди, які були на Майдані і боролись проти режиму Януковича, зрадили ідеали Майдану і чинять те саме. Ми чуємо від них про політичну доцільність, але вона йде не інакше, як від політичної близорукості та особистої зацікавленості, що в кінцевому результаті повернеться бумерангом.
Але приємно, що за три місяці роботи міські депутати визначились з пріоритетними напрямками. Вивчити закони, Бюджетний кодекс, вникнути в основи самоврядування і у всі складнощі роботи: необхідності проведення експертиз, слухань, погоджень, складання кошторисів, дотримання процедур – нелегко. Викликає оптимізм те, що в багатьох депутатів є бажання навчатися і працювати.
В мене немає сумнівів, що місцевих депутатів об’єднають не лише проблеми, а й вкрай важливої корисної та необхідної для міста роботи.
Ви рідко буваєте у відпустках, часто працюєте допізна. При інтенсивному графіку, як вдається Вам відновлювати сили, з чого Ви черпаєте наснагу? Чи не потерпає від цього сім’я?
Я черпаю наснагу від спілкування з людьми. Коли я бачу, що люди розуміють мене і від того, що я роблю, вони отримують позитив, то та енергія, яку я втратив, повертається. Я радію, коли відкриваються школи, коли ми покращуємо благоустрій міста, отримую задоволення від виступів творчих колективів, як і маленьких діток так і старших, від успіхів школярів, які прославляють місто на теренах області і держави.
Доводиться часто обирати: відпочинок з сім’єю, чи пріоритети міста. Звичайно, обираю друге. Правда, інколи потерпає моя сім’я, бо маленькому сину потрібна особлива батьківська увага і добре виховання. Приємно, що мене підтримують діти й дружина, особливо, коли їм доводиться погоджуватись з моїми рішеннями, а я, в свою чергу, намагаюсь виділити час для них.
Моя найбільша відпустка тривала від сили 14 днів. На превеликий жаль, останні рази доводилось переривати відпустку у зв’язку з трагічними подіями – полоном знайомого та загибеллю славутського воїна. Не має морального права міський голова відпочивати, коли в його місто прийшла біда.
Чи не доводилось Вам розчаровуватись у славутчанах?
Найважливіше, щоб славутчани не розчарувались у мені. Я дорожу ними. Їх думка – це оцінка моєї роботи. Славутчани змінюються і я разом з ними. Усі мешканці міста – щирі, добрі, толерантні, виховані люди. Я з великою повагою відношуся до усіх, особливо до літніх та дітей.
Мені дуже хотілося, щоб жителів міста об’єднували не лише проблеми тарифів, але й спільні добрі справи. Чи то заходи – акції підтримки, чи святкування радісних подій, чи спільна корисна праця. Я закликаю славутчан бути активними.
Що залежить від мешканців міста?
Ми бачимо помилки органів центральної влади і використовуємо всі можливі методи для того, щоб дії влади були спрямовані на підтримку українського народу, а не його знищення. Але що стосується порядку в місті, чистоти, утримання в належному стані своїх домівок, шанобливого відношення один до одного, офіційного оформлення підприємцями найманих працівників, виплати їм належної заробітної плати – якраз у цьому не потрібно шукати винних у верхах. Тут все залежить від нас. І мені приємно, що більшість це розуміє. Маю надію, що в Славуті і в Україні ми будемо жити, дотримуючись не лише законів, а й моралі
Якою ви бачите майбутнє Славути?
Мені важливо, щоб славутчани поважали себе і пишалися містом.
Найперше завдання для кожного мешканця – це стати відповідальним господарем у своєму будинку, на своїй землі, зрозуміти, що немає чужої землі: річка, озера, ліс – це все наше.
Для цього, як і вимагає законодавство, необхідно в кожному багатоповерховому будинку обрати людину, яка буде представляти інтереси мешканців в управлінні будинком: наданні послуг, забезпечення їх якості і прийнятної ціни.
Якщо ми не зрозуміємо, що ми відповідаємо за місто, в якому живемо, у нього не буде майбутнього.
По друге, зі сторони міської влади, необхідно створити сприятливі умови для розвитку промисловості. Ми працюємо над створенням зрозумілих і привабливих умов для залучення інвестицій у місто – це збереже робочі місця і створить нові. Прозорість роботи, можливість отримання необхідних дозволів на місці, завдяки отримання містом нових функцій з контролю, викорінення будь-якого зловживання посадовцями – це те над чим працює міська влада.
Впевнений, що розвиватиметься освіта, що держава реформує медичну галузь і люди отримають належні та доступні послуги й не переживатимуть, за що купити необхідні ліки. Жодна соціально незахищена людина не може залишатись у місті поза увагою: чи то немічні старенькі, чи дітки нерадивих батьків. Місто повинно бути максимально безпечним для людей.
Я вірю, що ми створимо об’єднану територіальну громаду, – це дасть нам можливість розвинути не лише місто, а й навколишні населені пункти, створити рекреаційні зони, збудувати дороги. Бо не можуть одні поселення занепадати, а інші розвиватися.
Я бачу працьовитих зайнятих людей; охайне, красиве, екологічно-чисте зі спальними районами без вихлопних газів місто.
Славутчани повинні усвідомити, що місто повинно бути прибраним та гарним не лише до свят, а й кожен день. Приємно бачити красу і порядок, відрадно чути добрі відгуки від гостей про місто. Сподіваюсь, що троянди у місті не вириватимуть не через те, що встановлені камери, а через те, що вони будуть приносити гарний настрій мешканцям, зніматимуть негатив, і ні в кого не зможе піднятися рука, щоб понівечити красу.
Прес-служба Славутського МВК