КОМПЕНСАЦІЯ ВТРАТИ ЧАСТИНИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією із законодавче встановлених гарантій майнових прав на оплату праці працівників від несвоєчасної її виплати є механізм виплати компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Механізм нарахування сум компенсації визначено Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати ” від 19.10.2000 № 2050 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосувалася усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців нарахованих, але своєчасно не виплачених грошових доходів.
Механізм компенсації передбачає врахування інфляції кожного місяця за період невиплати грошового доходу. Сума компенсації нараховується, якщо за період невиплати грошового доходу індекс споживчих цін перевищить 100 %. Індекс споживчих цін обраховується наростаючим підсумком за даними, які щомісячно оприлюдненими за повідомленням Державної служби статистики України. Наприклад, якщо індекс споживчих цін становить 100,1 %, то заборгована заробітна плата підлягає компенсації на 0,1 %. У разі, якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 % і становить 99,9 %, то сума компенсації не нараховується. При цьому слід відмітити, що будь-яких меж для проведення компенсації грошового доходу непередбачено. Компенсація нараховується на усю суму заборгованого грошового доходу. Нараховується та виплачується сума компенсації у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата. Компенсація втрати частини доходу проводиться за рахунок коштів, з яких здійснюються виплати, за невиплату яких вона нараховується. Тобто, розрахунок та нарахування компенсації повинні проводити ті роботодавці, які несвоєчасно, із затримкою на один і більше календарних місяців, виплачують заробітну плату своїм працівникам. У випадку не своєчасного отримання заробітної плати з вини працівника, то вона компенсації не підлягає.
Компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу (роботодавця), що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки ці нормативні акти не містять будь-якого виключення.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Конституційний суд України своїм рішенням від 15.10.2013 №9-рп/2013 вирішив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Механізм виплати компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати встановлений законом застосовується до виплат передбачених законодавством про працю, тому відповідно до вимог статей 1, 9 ЦК України, встановлена частиною другою статті 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв’язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами законодавства про працю.
Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства щодо проведення грошової компенсації втрати частини заробітної плати здійснює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю – Державна служба України з питань праці та її територіальні органи.
За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством. Відповідно до умов встановлених частиною першою статтею 41 КУпАП порушення законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1700 грн.), повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою статтею 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, – тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.(1700-5100 грн.). Згідно умов встановлених статтею 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Уклавши трудовий договір з працівником роботодавець зобов’язаний правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватись законодавства про працю.

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області
Данчевська Н.В.

Розміщенно в Без категорії