Міський голова вивчав досвід адмінреформи у Польщі

У складі української делегації з 7 по 13 червня міський голова Василь Сидор взяв участь у проекті «Міста у трансфері польського досвіду децентралізації влади в Україні», який реалізовується Асоціацією міст у Польщі у співпраці з Асоціацією повітів Польщі, а також з Сілезькою асоціацією ґмін і повітів. Цікаво, що у Польщі адміністративна реформа відбувалася, на відміну від України ,добровільно-примусовим методом.
Розпочався візит у Варшаві, де відбулася інавгураційна зустріч на тему «Досвід польської реформи децентралізації влади і використання передвступних фондів». Тематичні виступи представили: Анджей Поравскі – представник Канцелярії Президента, директор Бюро Асоціації міст Польщі, Мірослав Ольчак – спеціаліст управління в місцевих органах влади,
Ян Гофмокль – заступник директора у справах політики розвитку ЄС і різнобічного співробітництва МЗС.
Зокрема, у виступах йшлося про наступне: «Польський досвід децентралізації влади та проведення адміністративно-територіальної реформи пропонується керівництвом нашої держави як найбільш прийнятна модель для реформ в Україні. Починаючи з 1989 р. по 1999 р. у РП було проведено ряд реформ місцевого самоврядування, які багато що змінили. Так, наприкінці 1989 р. був прийнятий Закон «Про гмінне самоврядування», яким базовим рівнем місцевого самоврядування законодавчо були визначені гміни (сільські, міські-сільські та міські громади) (аналог нашим сільським, селищним, міським громадам) і вже 27.05.1990 року відбулися перші демократичні вибори до 2490 гмін (в Україні на сьогодні більше 1010, сільських, селищних, міських рад). Саме у гмінах, відповідно до цього Закону, вирішуються усі місцеві питання: планування розвитку та просторове планування; охорони навколишнього середовища, місцевого громадського транспорту; місцевих доріг; водопостачання; стічних вод і твердих відходів; початкової освіти, соціальної допомоги; громадської безпеки. До речі, у Конституції ПР визначено, що польське законодавство базується «на принципах допомоги, що зміцнює право громадян та їх громад». Поняття базового рівня було також закріплено в новій Конституції Польщі. Крім того, в Конституції визначено, що «гміна виконує всі завдання місцевого самоврядування, що не віднесені до компетенції інших одиниць місцевого самоврядування».
У 1996 році прийнято Закон «Про повітове самоврядування», так званий міський закон, яким 65-и великим містам (міським гмінам) передбачалося передача в майбутньому прав повітів (районів). На сьогодні ця норма уже діє. У 1997 р. прийнято нову Конституцію, а в 1999 р. — закони про повіти (райони) та воєводства (області). Таким чином, у Польщі на кінець 1999року на законодавчому рівні було завершено формування трьохрівневого місцевого самоврядування: гмінне, повітове, воєводське, Але основним базовим рівнем в системі органів місцевого самоврядування Польщі залишається гміна. Це був нелегкий шлях. Були і складні дискусії у суспільстві, була і «шокова терапія», але нація була єдиною у своєму прагненні передати всю повноту влади на місця, як того вимагає Європейська Хартія місцевого самоврядування, рухатися до Євросоюзу та сповідувати європейські цінності. Тож і результати у Польщі вражаючі. Польський досвід показав, що побудувати заможну країну можна шляхом децентралізації влади та проведенням територіально-адміністративної реформи, побудувавши успішні місцеві громади.
На перший погляд законодавство і адміністративно-територіальний поділ нібито однакові з українським, але зміст зовсім інший. Різниця полягає в наступному:
1) Конституція та законодавство Польщі гарантує, а не декларує дуже високий рівень автономії органам місцевого самоврядування, а особливо базовому рівню, тобто гмінам. У своїй діяльності, з правової точки зору, вони незалежні від загальнодержавної влади і один від одного. Так органи влади гміни діють абсолютно незалежно від органів влади повіту, хоча ця гміна входить до складу повіту. Законодавство встановлює, що держава здійснює нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування тільки у частині дотримання ними діючого законодавства. Так фінансовий контроль здійснює рахункова палата, у решті питань, контроль здійснює воєвода (аналог голови обласної державної адміністрації).
2) Бюджети гмін, повітів, воєводств автономні і не входять один до одного. У бюджеті є два розділи: доходи і видатки. Орган місцевого самоврядування самостійно на конкурентній основі обирає банк у якому відкриває рахунок, що дозволяє вільно і своєчасно здійснювати фінансування прийнятих програм та іншої своєї діяльності. В Україні, через роботу державного казначейства, органи самоврядування позбавлені такої самостійності.
3) Особливістю польського самоврядування є повне розмежування повноважень між виконавчими та представницькими органами на місцях. Кожен орган діє в межах чіткого переліку повноважень.
Бурмістр міста (одноосібна виконавча влада гміни) фактично діє автономно від голови ради гміни (представницького органі гміни), а голова ради діє автономно від бурмістра. Перетин їх діяльності у прийнятті бюджету, програм розвитку, інших фінансових документів та контролю за їх виконанням.
4) У Польщі проведена децентралізація фінансів, у результаті якої сьогодні 43,6% податків, що збираються на території гміни, залишаються у місцевому бюджеті. До цього ж, додається ще 21% від загальної суми доходів фізичних та юридичних осіб, що проживають та діють на території міста) також залишається у гміні. Можуть бути і інші надходження (наприклад, на утримання державних доріг, які проходять через гміну і т.д.) Усі підприємства, які розташовані за межами гміни, але мають свої структурні підрозділи на її території, відраховують обов’язкові податки та збори до місцевого бюджету гміни. Підприємства, в яких працюють члени гміни, але які знаходяться за межами гміни, відраховують обов’язкові платежі до бюджету тієї гміни, у якій проживає працівник.
У випадку, коли у гміні валютний дохід на душу населення складає менше середньодержавного, держава надає так звані компенсаційні субвенції. В той же час гміни з надвисокими місцевими доходами, сплачують державні податки, які використовують на компенсацію субвенцій.
Особливістю Польщі є те, що органи самоврядування приймають активну участь у програмах ЄС по реформуванню різних галузей життєдіяльності гмін, повітів, воєводств та отримують грошові інвестиції. Представники приватного бізнесу мають можливість залучати кошти ЄС під конкретні програми на рівні до 50% вартості проекту. Інвестиційні кошти надаються виключно суб’єктам із бездоганною діловою репутацією, а їх освоєння проходить під пильним контролем інвестора, тобто ЄС. Тож, розуміння цих процесів, механізмів та інструментів, які стали запорукою польського успіху».
Ознайомившись з даною інформацію можна зробити один висновок – українській державі необхідно скористатися досвідом Республіки Польща, де процес децентралізації влади був одним із найдосконаліших. Проведена Польщею трансформація органів влади створила державу нового типу, яка служить громадянам. Така держава дає можливість своєму громадянському суспільству формувати й контролювати органи публічної влади.
Наступного дня для українських гостей були організовані навчальні візити, присвячені передачі польського досвіду реформ, використання передвступних програм і практичної презентації польського самоврядування. За розподілом міський голова відвідав місто Сопот, у якому проживає 35.349 мешканців. Детальніше читайте у наступному номері газети.