10 червня 2009 року в Ганнопільському Будинку культури відбулася презентація книги В.Й. Грушецького «Біль невимовна моя». В житті села, погодьтеся, це надзвичайна подія. Тільки, на жаль, ця книга вийшла уже після його смерті.
По закінченні презентації частина присутніх зібралася в сільській бібліотеці, щоб поділитися своїми враженнями.
Вчителька української мови та літератури Крутенчук Розалія Францівна тоді сказала: «В нашому селі є ще багато талановитих людей… Ми з радістю послухали б їхні поезії».
Завідуюча сільською бібліотекою Казакова Тетяна Кирилівна запропонувала зібратися.
Одного дня зателефонувала моя сестра і ніби жартома сказала: «Чому б тобі не зібрати творчих людей і провести літературний вечір?». Я погодилася. І вже 19 липня 2009 року ми провели перші літературні читання, назвавши їх «Хвилини одкровення», на яких зібралися автори творів та поезій і любителі та шанувальники поетичного слова.
Ніхто з нас і гадки не мав, що ми будемо існувати так довго. Можливо хтось скаже: «Хіба три роки це так багато?». – звичайно ж ні.
За ці роки у нас відбулося дуже багато цікавих подій, літературних читань. Теми для яких підказує саме життя – важливі події в країні, різні свята. Насамперед, це День Незалежності, День Учителя, День бібліотекаря, День визволення України від німецько-фашистських загарбників, День голодомору на Україні, Новий рік та Різдво Христове, Міжнародне жіноче свято 8 Березня.
Окрім читання чудових віршів, ми обговорюємо різні питання, що ставить нам сьогодення.
Сьогодні учасники нашого товариства є частими гостями на зібраннях творчих особистостей Славутчини, що проводяться районною центральною бібліотекою. Приймаємо участь в концертах, що проводяться в місцевому Будинку культури.
У 2010 році видали першу книгу «Святе джерело моєї душі».
Учасники літературних читань люди творчі, доброзичливі, відкриті і дуже привітні. Закохані в поезію, в свій рідний край, де народилися та виросли. Завжди готові поділитися своїми новими поезіями, сповідями та розповідями із життя. Ми завжди відгукуємось, коли нас запрошують прийняти участь у зустрічах, або концертах, тому що хочеться щоб рідне українське слово було донесене до читача.
Ми надзвичайно раді, коли на наші зустрічі приходять не байдужі слухачі, адже серед них є дуже багато талантів, які під час таких зустрічей розкриваються, як особистості.
Чому в поетів різні вірші?
Тому, що вірш – це дзеркало душі,
Мовляв: «Поети гарні є, а є і гірші»,
Не вірте, бо то просто стан душі.
Поет – то не професія людини,
Поет – то поклик серця, ритм душі,
Поет – не той, що пише рими,
Змальовує папір та черкає вірші.
Поет – це той, що серцем відчуває,
Поета муза надихає,
Неначе музика лунає,
На білому листі з’являються вірші.
Хочу привітати вас із Всесвітнім днем поезії. Що бажають творчим людям? Звичайно доброго здоров’я, натхнення, терпіння, не пропустити свою музу. Записати те, що посилає для вас Господь, бо тільки з божого благословення пишуться всі вірші.
Розміщено:
Редакція «Вісті громади».
+380384272241 visti_sl@ukr.net