Щороку третьої неділі травня Україна вшановує пам'ять мільйонів наших краян, які стали жертвами тоталітарного режиму. В цей день ми згадуємо кожного, хто став жертвою політичних репресій, був ув’язнений у концтаборах, засланий у далекі сибірські землі.
Наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» від «ворогів народу», розпочалася за наказом НКВС СРСР (№ 00447) 5 серпня 1937 року.
Як шуліки посеред ночі нишпорили «чорні ворони » по містах і селах України, відбираючи цвіт української нації, знищуючи її генетичний фонд: державних та інтелектуальних лідерів українського народу, українських селян, творчу та наукову еліту, духовенство.
Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори. Згідно з даними розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15 717 осіб, у 1937-му – 159537, в 1938-му – 106 096, в 1939-му – 11 744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.
Понівечена доля мільйонів людей… В атмосфері страху, наклепів, насильства виховувалось ціле покоління людей: відрікалися діти від батьків, дружини від чоловіків; відбиралася пам’ять в народу.
Ще одним із найбільших злочинів радянського режиму стала трагедія кримськотатарського народу. Народ, який пліч-о-пліч разом з іншими народами Радянського Союзу здобував Перемогу, кривавий диктатор у 1944 році вирішив позбавити землі. І сьогодні нескорений народ продовжує боротьбу за свій рідний дім і свою батьківщину, яку вони бачать в єдності з Україною.
Ми не маємо права забути ті страшні й трагічні сторінки нашої історії та повинні зробити все, щоб подібне ніколи не повторилося, бо забути значить приректи себе на повторення!
Низько вклоняємось пам’яті мільйонів, страчених тоталітарним режимом.
Міський голова Василь Сидор.