Україна – понад усе!

Цього тижня шістнадцять членів громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Славутський курінь» на чолі з міським головою м. Славута Василем Сидором повернулися до Славути з Волинської області, де вони 14 днів захищали кордон України.
Члени громадського формування розповіли нам про те, як саме проходила їх служба на державному кордоні.
Міський голова Василь Сидор – голова громадського формування «Славутськицй курінь»:
«Ми звернулися до адміністрації Державної прикордонної служби з проханням залучити нас до охорони державного кордону і вже через три дні отримали пропозицію виїхати на кордон Луцького прикордонного загону. Така пропозиція одразу була прийнята і ми вирушили на місце призначення, де нас зустрів начальник Луцького прикордонного загону, полковник Олександр Білюк. На визначеному місці ми розмістили намети. Це ділянка біля сіл Ветли та Невір на кордоні України з Білорусією. Наш загін включав в себе 16 членів громадського формування. Це люди зі Славути та Нетішина, в тому числі, чотири депутати Славутської міської ради: Микола Козел, Петро Максимчук, Роман Бачинський та Сергій Сакалюк, а також заступник міського голови Василь Остапчук. Деякі ділянки кордону ми охороняли самостійно, інші – спільно з прикордонниками. Нам було доручено ділянка №6 (50 км), де ми проводили патрулювання в основному на конях, бо там досить складна місцевість. До того ж скажу, що такого кордону, як ми всі уявляли, між Білорусією і Україною немає. Думали, що там величезні огорожі, рови та всього цього там немає.
Перші дні наше патрулювання тривало біля 18 годин, в інші – по 16 годин. Інший пост був стаціонарний, де були два прикордонники і два наших членів формування. Таке патрулювання проводилось 12 годин. Здійснювалося піше патрулювання, кінне, а також катером на водоймі, через яку проходить державний кордон.
Варто відмітити, що ми повністю себе утримували. Ми мали 11 коней, на яких і на сьогоднішній день продовжують нести службу члени громадського формування. Їжа, речі побуту, кінська збруя – усе це ми привезли з собою. Тому ми не були тягарем для прикордонників, а навпаки – суттєвою допомогою. І скажу, що ця допомога була вкрай потрібна так, як там прикордонників залишилося дуже мало. Тільки біля 80-ти прикордонників з цієї ділянки було відправлено охороняти східні кордони України, а ті що залишилися працюють в посиленому режимі по 48 діб.
Посилена була охорона зі сторони Білорусії, в якій, як ми бачили, брали участь і білоруси, і росіяни. Приємно, що нас морально підтримало місцеве населення, відчували ми повагу і зі сторони прикордонників. Нашим завданням було зробити все можливе, щоб не допустити переходу з-закордону жодної людини, адже розуміємо, що сьогодні в Україні безпечних кордонів не буває. Як приклад, на час нашого перебування прикордонниками був виявлений факт проходження льотчиком – капітаном із Старокостянтинова кордону, який ніс з собою таємні військові документи.
Хочу подякувати усім небайдужим людям, які нам допомогли: жителям Славутського району, які допомогли продуктами харчування, місцевим підприємцям – Івану Панчуку, Григорію Петровському, Петру Максимчуку, Дмитру Черняку. Це люди, які завжди йдуть нам на зустріч і мені приємно, що Славута багата такими особистостями.
З нами несли службу також Григорій Петровський, Микола Паламарчук, Олександр Зарванський, Віталій Гулеватий, Сергій Грачов, Степан Шмат та інші добровольці з Нетішина та Гощі. З нами були і наші сини, які приїжджали на вихідні – Антон Остапчук, Олександр Сидор та Богдан Шмат – хлопці, яким виповнилося по 17 років. Ми їх зареєстрували, вони пройшли навчання і разом з нами не одну добу проводили чергування в бойовому режимі. Я пишаюся тим, що вони можуть уже сьогодні застосувати свої навики і спроможні захищати нашу державу.
Незважаючи на наше повернення до Славути, служба на кордоні членів нашого громадського формування продовжується під керівництвом Миколи Сидора. З нами спільно несуть службу добровольці з Волині та Рівного. На сьогоднішній день зі Славути там знаходяться члени нашого громадського формування – Петро Козелець, Віталій Гончаренко, Олександр Рибіцький, Валерій Степанов, Олексій Заєць, Дмитро Панасенко та Сергій Грачов. Це добровольці, які тимчасово змінили нас.
Щодо терміну нашої служби, то це залежатиме від керівництва прикордонної служби та ситуації в державі. Враховуючи те, що ми записалися в добровольці на несення військової служби, то наші дії також залежатимуть від Славутського райвійськкомату.
На українській землі жили сотні поколінь, які воювали, проливали кров і піт за свою Батьківщину. Ця земля належить лише тим, хто на ній жив, живе та буде жити і працювати, а не грабувати. Пам’ятаймо: на своїй землі – ми вільні люди, на чужій – раби. Тому Україна для нас – понад усе!
Якщо кожен громадянин виявить бажання спільно із громадськими формуваннями, добровольцями взяти на себе охорону кордону, то, переконані, що жоден окупант не пройде через український кордон. На прикладі Криму, ми вже знаємо, що якщо окупант проходить на територію держави, то вже пізно говорити про любов до Батьківщини та патріотизм.
Заступник міського голови, начальник штабу громадського формування «Славутський курінь» Василь Остапчук:
– Громадське формування «Славутський курінь» було створене у 2008 році шляхом реорганізації громадських формувань, які були раніше створені на базі трудових колективів підприємств, установ та організацій міста. Ми раніше працювали в основному з працівниками міліції по охороні громадського порядку. Під час подій на Майдані нас стало ще більше. Коли виникла загроза цілісності нашої держави, ми внесли зміни до статуту формування, додавши функцію з охорони державного кордону. Це дало нам змогу офіційно приступити до виконання обов’язку на кордоні України.
Одразу по приїзду на кордон, ми визначилися з обов’язками кожного члена формування та склали спільно з прикордонниками графік чергувань. Також нам були видані відповідні інструкції та карти.
Якщо говорити про Батьківщину, то слід спочатку для себе визначитися з тим, хто такі син, дочка, дружина, батьки. Мати каже «Не їдь, у тебе діти», син питає «Тато, ти чого не там, а тут? Ти ж воїн, козак». Що таке Батьківщина – син чи мати? Та скажу, що Батьківщина то є усе разом взяте. Друзі, рідня, наші пращури, наше майбутнє – це і є Батьківщина. Потрібно вміти вчасно приймати рішення і бути патріотом в той момент, коли це потрібно для держави.
Депутат Славутської міської ради Микола Козел:
– Я маю досвід строкової служби, а тому мені було не важко нести службу на кордоні у такий складний для України час. Дуже часто ми зустрічалися на кордоні з такими ситуаціями, які вимагали посиленої уваги та при необхідності термінових дій. Мені запам’яталося як із колегою вперше заступили на чергування на добу і вночі запримітили як зі сторони Білорусії вилітає ракета зеленого кольору. Такий сигнал означав «Увага» та для нас це означало кілька годин посиленого патрулювання без права на відпочинок.
Депутат Славутської міської ради Сергій Сакалюк:
– Наш приїзд на кордон набув широкого розголосу. Всіх дивувало як так, сучасні козаки приїхали охороняти кордон. Нести службу зовсім нелегко і ми це зрозуміли одразу по приїзду на кордон. Начальник штабу розписував пости, вставали вночі, на конях потрібно було пройти по 15, 25 кілометрів в одну сторону і назад. Може до цього хтось скептично відноситься, кажучи «хлопці поїхали відпочити», то скажу таким людям – поїдьте і самі спробуйте «так відпочити». Захист державного кордону – це вкрай відповідальна справа.
Хочу сказати, що ми займалися не лише охороною громадського порядку, а й популяризували наш край. Зокрема, ми були запрошені в село Великі Колки Маневицького району, де нас зустріли директор школи, вчителі та учні, для яких ми розповіли про побут нашого формування та місто, з якого ми прибули.
Зосереджую увагу громадян на гаслі «Слава нації – смерть ворогам!». Потрібно брати зброю в руки і захищати нашу незалежну державу – Україну тому, що за нами наша Батьківщина, наші діти, батьки і наша рідна Славута. Слава Україні!
Депутат Славутської міської ради Роман Бачинський:
– Приїхавши на кордон з Білорусією, ми зрозуміли, що нам потрібно докласти багато зусиль, щоб оберігати наш кордон. Ми багато спілкувалися із людьми в цих селах і побачили, що вони з розумінням і повагою відносяться до нас. Зустрічали Великдень на чужині на кордоні і нам було дуже приємно побачити як місцеві люди, підтримуючи нас, несли нам паски та крашанки. Закликаю всіх українців долучатися до охорони державного кордону, адже сьогодні Україна потребує цього як ніколи.
Згадаймо такі прості слова Василя Симоненка: «Країн багато, а рідний край один». Ми повинні пам’ятати, що рідний край – це наша Україна. Ми хочемо жити в новій, квітучій, цивілізованій країні. В країні, де ніхто нікому не заважає розмовляти будь-якою мовою, ніхто не забороняє ходити до церкви, до якої хоче, вступати до вузу, якого хоче. У нас є багато перспектив, бо ми живемо в демократичній країні, яка розвивається. А Росія – наш страшний брат, ніяк не може з цим змиритися. І сьогодні Росія стала для нас агресором, цього уже ніхто не приховує. З цим потрібно боротися і давати відсіч сепаратистам і цим ганебним діям.
Усіх, хто бажає стати добровольцем та захистити кордон своєї Батьківщини, просимо звертатись за телефонами: 2-18-84, 2-19-40.
Славутський МВК