КНИГА ПАМ’ЯТІ «НАШІ ГЕРОЇ» СЛАВУТСЬКОЇ ГРОМАДИ

Дата та місце народження: 1 грудня 1983 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 19 червня 2014 р., смт. Ямпіль, Краснолиманський район, Донецька область.

Звання: старший сержант.

Посада: командир розвідувального відділення штабного батальйону.

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ.

Обставини загибелі: загинув у бою, що точився під смт. Ямпіль та селом Закітне Донецької області, метою якого було просування в глибину території, знищення укріплень бойовиків та звільнення населених пунктів.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Рішенням сесії міської ради від 27.03.2015 року №1.3-51/2015 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 18 березня 1975 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 26 серпня 2014 р., смт. Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область.

Звання: капітан.

Посада: заступник начальника зв’язку.

Підрозділ: 24-а Львівська окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: загинув 26 серпня 2014 р. в районі смт. Новосвітлівка, Луганська область під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область (фото пам’ятника №1, № 2).

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
• – Рішенням сесії міської ради від 27.03.2015 року №1.4-51/2015 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 18 грудня 1972 р., м. Дрезден, Німеччина.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р. Першотравневий район, Донецька область.

Звання: полковник (посмертно).

Посада: командир батальйону.

Підрозділ: інженерно-саперний батальйон 703-го інженерного Вінницького орденів Червоного Прапора і Богдана Хмельницького полку.

Обставини загибелі: загинув внаслідок підриву автомобіля на невизначеному вибуховому пристрої та детонації перевозимого боєкомплекту (міни) в Донецькій області.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
• Рішенням сесії міської ради від 27.03.2015 року №1.5-51/2015 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 16 вересня 1995 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р., при обороні Міжнародного аеропорту «Луганськ».

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: загинув 31 серпня 2014 р. в бою при обороні міжнародного аеропорту «Луганськ». Під час вимушеного відступу українських військ його тіло залишилось на окупованій території, а сам солдат С. Тимощук вважався з тих пір зниклим безвісти. Його останки бойовики передали українській стороні аж 20 лютого 2020 року. Тести ДНК підтвердили, що вони належать саме С. Тимощуку.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• -Відповідно до указу Президента України № 360/2020 від 27 серпня 2020 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• – Рішенням Славутської міської ради від 11.09.2020р. № 1-55/2020 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 25 квітня 1974 р., с. Ногачівка, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 7 жовтня 2014 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: прапорщик.

Посада: санітарний інструктор.

Підрозділ: медична рота 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Обставини загибелі: ніс службу на першій лінії оборони у м. Дебальцеве (Донецька область). Військові перевозили поранених машиною «Урал», з червоним хрестом і розпізнавальними знаками медичної служби, в госпіталь міста Артемівськ, а коли поверталися, потрапили під обстріл російських бойовиків із засідки. Володимир помер від отриманих поранень в голову та груди.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

– Відповідно до указу Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

– Рішенням сесії міської ради від 27.03.2015 року №1.2-51/2015 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 11 червня 1988 р., с. Улашанівка, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: капітан.

Посада: командир роти.

Підрозділ: 95-ї окрема аеромобільна бригада Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

Освіта, трудовий стаж: закінчив Улашанівський НВК, Одеський інститут сухопутних військ, академію сухопутних військ ім. П. Сагайдачного.

Обставини загибелі:

20 січня 2015 р. 13-й батальйон 95 ОАМЕБр вийшов на взлітно-посадкову смугу ДАП із західного напрямку. Колона з 10 КрАЗ «Спартан» рухаючись смугою потрапила під вогонь противника. Противник зумів виставити три лінії оборони за короткий час. Через щільний туман бійці 13 ОАЕМБ не бачили противника. Один із «Спартанів» наїхав на міну. Командир роти капітан Марковський Володимир разом з іншими бійцями евакуйовував поранених до іншої машини, коли раптом поруч впав ворожий снаряд і командир роти загинув.

Освіта, трудовий стаж: закінчив Улашанівський НВК, Одеський інститут сухопутних військ, академію сухопутних військ ім. П. Сагайдачного.

Місце поховання: с. Улашанівка, Славутський район, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Дата та місце народження: 18 вересня 1989 р., с. Микулин, Полонський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 9 лютого 2015 р., с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область.

Звання: солдат.

Посада: санітар.

Підрозділ: 7-а окрема автомобільна санітарна рота.

Обставини загибелі: загинув, потрапивши у засідку ДРГ, 9 лютого 2015 року біля с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область евакуйовуючи тяжко поранених. Разом з Михайлом загинули солдат резерву Сергій Кацабін (фельдшер), старший солдат Анатолій Суліма (водій) та інший поранений молодший сержант Олександр Кравченко.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 24 липня 2016 р. удостоєний ордена «Народний Герой України» (посмертно).
• Рішенням сесії міської ради від 27.03.2015 року №1.1-51/2015 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 5 жовтня 1984 р., с. Голики, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 21 травня 2015 р., с. Ленінське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: солдат.

Посада: водій-номер обслуги.

Підрозділ: 17-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: у результаті мінометного обстрілу.

Місце поховання: с. Голики, Славутський район, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Рішенням сесії міської ради від 29.04.2016 року №1-7/2016 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 3 липня 1991 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 30 січня 2016 р., с. Зайцеве, Артемівський район, Донецька область.

Звання: солдат.

Посада: старший водій.

Підрозділ: 17-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: внаслідок мінометного обстрілу.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 170/2016 від 25 квітня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Рішенням сесії міської ради від 29.04.2016 року №2-7/2016 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 8 березня 1989 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 30 травня 2016 р., сел. Невельське, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: солдат.

Посада: старший стрілець.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.

Обставини загибелі: внаслідок мінометного обстрілу.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 07 квітня 2017 р. № 2-18/2017 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 26 червня 1971 року, с. Мухарів, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 10 жовтня 2016 року.

Звання: сержант.

Підрозділ: 53-тя окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха в/ч А0536, пп В0927.

Освіта, трудовий стаж: у 1987 році закінчив Славутську ЗОШ №1. З 1991 р. працював на силікатному заводі, згодом на ХАЕС. З кінця 90-х по 2015 р. на заводі «Будфарфор».

З 31 березня по 13 липня 2016р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Мав статус учасника бойових дій.

Обставини загибелі: помер від захворювання. Військово-лікарська комісія визнала, що захворювання та причина смерті пов’язані з захистом Батьківщини.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

•  Рішенням сесії міської ради від 24.03.2023 року №1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славути» (посмертно).

Дата та місце народження: 03 вересня 1976 року, м. Славута.

Дата та місце загибелі: 19 жовтня 2019 року.

Звання: капітан.

Посада: заступник командира 2 батареї протитанкових керованих ракет з морально-психологічного забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону

Підрозділ: військова частина А0409.

Освіта, трудовий стаж: закінчив Славутську середню школу №1 у 1993 році. Навчався в Академії Прикордонних військ України, яку закінчив з відзнакою у 1997 році. У званні капітана служив у Львівському прикордонному загоні, а також заступником командира прикордонного загону в смт. Тарутине Одеської області. У 2015 році був призваний на військову службу в 30-ту окрему гвардійську Новоград-Волинську бригаду на посаду заступника командира батальйону. Учасник АТО.

Обставини загибелі: помер від захворювання. Військово-лікарська комісія визнала, що захворювання та причина смерті пов’язані з захистом Батьківщини.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Отримав нагороди за мужність, високий професіоналізм у захисті державного суверенітету: учасник АТО, 10 років сумлінної служби, учасник бойових дій, нагрудним знаком, а також грамотами військової частини.
• Рішенням Славутської міської ради від 24 березня 2023 р. № 1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 28 жовтня 1976 р., с. Москвитянівка, Полонський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі:

5 січня 2020 р., с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.

Звання: старший солдат.

Посада: механік-водій танка.

Підрозділ: 93-а окрема механізована бригада «Холодний Яр» оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув 5 січня 2020 р. на бойовій позиції поблизу с. Кримське Новоайдарського району на Луганщині внаслідок смертельного кульового поранення, завданого ворожим снайпером.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 11.09.2020р. №1-55/2020 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 07 квітня 1978 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 08 липня 2021 року.

Звання: солдат.

Посада: водій.

Підрозділ: Хмельницький зональний відділ Військової служби правопорядку.

Освіта, трудовий стаж: закінчив ЗОШ №7, Понінківське училище за спеціальністю електрик. Працював за спеціальністю на різних підприємствах.

У 2019 році був призваний до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: мав статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни. Помер від захворювання. Військово-лікарська комісія визнала, що захворювання та причина смерті пов’язані з захистом Батьківщини.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький Хрест» ІІІ ступеня.
• Рішенням Славутської міської ради від 24 березня 2023 р. № 1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 28 травня 1999 року, село Голики, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 26 лютого 2022 року поблизу Шилової Балки, Бериславський район, Херсонська область.

Звання: старший солдат (посмертно).

Посада: стрілець-снайпер 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону

Підрозділ: 80-та окрема десантно-штурмова бригада.

Освіта, трудовий стаж: у 2014 році закінчив Варварівську ЗОШ І-ІІІ ст. та вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу, який закінчив у 2018 році, здобувши спеціальність механік з ремонту двигунів та автомобілів.

У 2020 році за контрактом призвався до Збройних Сил України у 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Проходив службу з виконання завдань в районі ООС.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України вступив в бій з ворогом.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: село Голики Славутської міської територіальної громади.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України від 08.06.2022 р. №397/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 07 липня 1995 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 07 березня 2022 р., загинув під час наступального бою з військовими формуваннями росії в с. Слобода-Кухарська Київської області.

Звання: старший лейтенант.

Посада: командир взводу.

Підрозділ: військова частина А3892.

Освіта, трудовий стаж: у 2012 році закінчив 9 класів Славутської гімназії № 3. Потім навчався у Нетішинському професійному ліцеї, де здобув спеціальність газоелектрозварювальник.

Із 2015 року служив у лавах Збройних Сил України, брав участь в АТО. Під час відпустки вступив до Львівської Академії Сухопутних військ, яку закінчив у 2020 році.

Після навчання повернувсь для подальшого проходження військової служби в окрему гірсько-штурмову бригаду.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: село Пашуки, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України №384/2022 від 02.06.2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 20 березня 1995 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 13 березня 2022 року у військовому містечку «Немирів» військової частини А3618.

Звання: солдат.

Підрозділ: в/ч А2615.

Освіта, трудовий стаж: навчався у загальноосвітній школі № 1, а потім завершив Рівненський кооперативний коледж, де отримав спеціальність технік-технолог.

11.03.2022 р. призваний по мобілізації та направлений у в/ч А2615 (184 навчальний центр) с. Старичі, Яворівського р-ну, Львівської обл.

Обставини загибелі: загинув під час ракетного обстрілу.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 11 червня 1981 року, с. Миньківці, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 17 березня 2022 року поблизу населеного пункту Топольське Ізюмського району Харківської області.

Звання: солдат.

Посада: парашутист-розвідник.

Підрозділ: в/ч А2573.

Освіта, трудовий стаж: закінчив Миньківецьку ЗОШ. Після чого працював на Романінському цегельному заводі, Славутському підприємстві «Будфарфор».

У 2000 році призваний до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: -.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 02 грудня 1993 року в місті Славута.

Дата та місце загибелі: загинув у важких боях за місто Маріуполь Донецької області, тримаючи оборону на металургійному комбінаті «Азовсталь» 23 березня 2022 року.

Звання: Штаб-сержант

Посада: Інспектор прикордонної служби 3 категорії — інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Маріуполь» (тип Б) І прикордонного загону Державної прикордонної служби У країни.

Підрозділ: Перший Донецький прикордонний загін (військова частина А9937).

Освіта, трудовий стаж: З 2000 по 2009 роки навчався в Славутській загальноосвітній школі №5.

У період з 2009 по 2012 роки навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей».

З 2012 року прийнятий на військову службу за контрактом, яку проходив у Першому Донецькому прикордонному загоні (військова частина А9937), закінчив школу кінологів.

У 2016-2017 роках брав участь в антитерористичній операції на Донеччині.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні та друзі згадують Дениса як щиру, доброзичливу людину, люблячого сина, чоловіка, батька, надійного друга, справжнього патріота України.

Нагороди:

• Нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 26 жовтня 1978 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 22 квітня 2022 року біля населеного пункту Слатине Харківської області.

Звання: солдат.

Посада: механік-водій.

Підрозділ: гірсько-штурмовий взвод.

Освіта, трудовий стаж: у 1997 році закінчив СШ №8. Із червня 1997р. по жовтень 1998р. проходив строкову військову службу.

Обставини загибелі: внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.

Місце поховання: с. Дятилівка Улашанівської територіальної громади.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України від 02.06.2022 року №384/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 16 травня 1972 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 02 травня 2022 року.

Звання: штаб-сержант.

Посада: -.

Підрозділ: в/ч 4152.

Освіта, трудовий стаж: навчався у ЗОШ №5 м. Славута, згодом з сім’єю переїхав до м. Надвірна, де у 1987 р. закінчив школу.

У 1990 р. закінчив Нетішинський ліцей.

З 1994 р. був призваний на контракту службу в Прикордонні війська України, в/ч 2195 м. Чернівці та паралельно навчався в школі прапорщиків.

З 1996 р. проходив військову службу в в/ч 52995 м. Рівне на посаді начальника апаратної, а згодом – техніка відділення телекомунікаційних систем центру телекомунікацій.

З 2016 року перевівся в 130 окремий розвідувальний батальйон та брав участь в бойових діях в Сєвєродонецьку (с. Пурдівка) та м. Авдіївка.

У 2018 р. вийшов на пенсію.

У 2018 р. відновився на службі та служив у в/ч 4152 на посаді начальника відділення зв’язку.

Як дізнався про невиліковну хворобу, проживав в м. Рівне.

Обставини загибелі: помер від захворювання. Військово-лікарська комісія визнала, що захворювання та причина смерті пов’язані з захистом Батьківщини.

Місце поховання: м. Рівне.

Нагороди:

• Пам’ятний нагрудний знак, відзнаки: “За відвагу та честь”, за сумлінну службу 2 ступеня, за 20 років сумлінної служби, за взірцевість у військовій службі 3 ступеня.

Дата та місце народження: 13 березня 1997 р., с. Вачів, Славутський район, Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 07 травня 2022 року у Харківській області.

Звання: солдат.

Посада: -.

Підрозділ: військова частина А0281.

Освіта, трудовий стаж: у 2015 році закінчив ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей».11.03.2022 року – призваний до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Відповідно до Указу Президента України № 468/2022 від 04.07.2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 23 грудня 1989 р., м. Славута.

Дата та місце загибелі: 13 травня 2022 р., Донецька область.

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги.

Підрозділ: військова частина А4007.

Освіта, трудовий стаж: навчався у ЗОШ № 1. У 2008 році закінчив ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей», де здобув спеціалізацію автослюсаря. Працював на місцевому підприємстві ливарником.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України став на захист рідної землі. 03 березня 2022 р. мобілізований до військової частини.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

Указом Президента України від 31 жовтня 2024 року нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 09 грудня 1996 року, м. Нетішин, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 12 травня 2022 року поблизу селища міського типу Тошківка Луганської області.

Звання: старший лейтенант.

Посада: командир третьої механізованої роти.

Підрозділ: військова частина А4279.

Освіта, трудовий стаж: у 2011 році закінчив Славутську гімназію №5.

2012-2015 рр. – навчався в ДПТНЗ «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту».

У 2015 році пішов на контрактну службу у військову частину А1358. Цього ж року призваний у зону АТО, звідки був направлений на навчання в Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у 2019 р.

У 2019 році після закінчення академії направлений для проходження військової служби у Херсон на посаду командира третьої механізованої роти військової частини А4279.

З липня 2021 року перебував у зоні ООС.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• нагороджений відзнакою Командувача ООС «Козацький хрест» ІІІ ступеню за виведення із зони ООС своєї роти без втрат особового складу;
• нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня;
• відповідно до указу Президента України від 22.05.2022 р. №358/2022 нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• відповідно до указу Президента України від 30.06.2022 р. №460/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно);
• рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 15 липня 1987 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 25 травня 2022 року, Бахмутський район, Донецька область.

Звання: старший сержант.

Посада: розвідник.

Підрозділ: 8-й окремий полк спеціального призначення.

Освіта, трудовий стаж: у 2005 році закінчив ЗОШ №6, після чого призваний до лав Збройних Сил України. Служив у Кам’янці-Бузькій на Львівщині.

У 2007 році одружився.

2007-2010 рр. – працював водієм у КП «Славутське УВКГ».

2010-2014 рр. – працював за кордоном.

У 2014 році був мобілізований та працював у Славутському об’єднаному міському військовому комісаріаті.

2015 рік – переведений у 8-й окремий полк спеціального призначення м. Хмельницький.

2015-2022 рр. – брав участь в АТО/ООС.

24 лютого 2022 року — зайняв позицію оборони Києва. Згодом був відправлений на Схід.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Своїми спогадами про Дениса поділилися його побратими.

Денис: «Після мого першого стрибка з парашутом він подарував мені значок, який символізує перший стрибок. Його позивний був «Шкала», але я називав його «Скала», до якої можна було притулитись. Це людина, яка підтримає тебе постійно. Скала є Скала! Так, цей позивний повністю відповідав його рисам характеру — він завжди вмів підтримати, бути опорою для усіх, допомогти. Мені страшенно його не вистачає».

Сергій: «Це був справжній друг, товариш, командир, в деяких моментах був нам як батько. Міг завжди дати цінну пораду, насварити навіть, на всі наші бойові завдання завжди виходив першим. Він був справжнім лідером – своїм прикладом показував, який має бути солдат, командир. Він завжди залишиться в наших серцях. Слава Україні, Слава Герою».

Побратим Роман був присутнім на заході: «Сьогодні ми зібралися вшанувати пам’ять про мого друга. Ден був справжнім воїном, для якого не існувало слів «Не можу». Постійно самовдосконалювався, був прикладом для хлопців, вони завжди гуртувалися навколо нього, хотіли бути в його групі. На той він пройшов свій шлях від кулеметника групи спецпризначення до заступника командира групи. Він був добрим, але безпощадним до ворогів. Напевно не було такої людини, до якої б Денис не міг знайти підхід. Нагорода «Героя України» була варта Дениса за життя.

Він дуже любив свою дружину, синів та понад усе Україну і щиро вірив в Перемогу, яка обов’язково буде за нами.

Побратим пригадав випадок, коли за кілька днів до його загибелі після сильного обстрілу Денисові прилетів і впав на плече уламок снаряда. Він його забрав з словами «заберу собі на пам’ять». Лише згодом, після загибелі Дениса, побратим сказав, що не потрібно було його зберігати, бо «уламки притягують уламки».

Брат Микола, який нині несе службу в Збройних Силах України також записав відеозвернення в якому розказав про те, що постійно в своїх думках звертається до Дениса за порадами, прагне зробити все так, аби брат ним пишався. А ще вірить, що брат Денис його оберігає.

Відома українська телеведуча, журналістка, акторка, блогерка Леся Нікітюк була знайома з Денисом. Їх познайомив її брат військовослужбовець. І хоча це була одна- єдина зустріч Леся її згадує з неабиякою теплотою: «Вам пощастило знати його більше та довше, ніж мені. Денис з моїм братом приїхав тоді до будинку моїх батьків, які зібрали воїнам необхідні речі. Ми пили каву, говорили, сміялись і зробили фото напам’ять. Вже потім, познайомившись з дружиною Валентиною, я зрозуміла, що Денис був надзвичайним чоловіком, батьком. Коли я переглядала наші фотографії, я помітила, що він мав надзвичайний погляд і надзвичайні блакитні очі. Саме цей мужній воїн, його погляд, очі надихнуло мене написати пісню про героя Дениса Ріхтера і ще про багатьох хлопців, які віддали і віддають життя за Україну, за нас з вами».

Після загибелі Леся присвятила знайомому пісню «Блакитні очі» – знятий кліп розлетівся всім світом. Серед очей у кліпі присутні впізнали Денисові, надзвичайні, блакитні…

«Потрібно жити далі!» – ось його життєве кредо, зі слів близьких.

Нагороди:

• Згідно з указом Президента України від 20.04.2022 р. №265/2022 «Про відзначення державними нагородами» нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня;
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до указу Президента України №106/2023 від 23.02.2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Дата та місце народження: 06 вересня 1989 р., с. Довжки, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 27 травня 2022 р. у Донецькій області.

Звання: старший солдат.

Посада: командир реактивної системи залпового вогню.

Підрозділ: -.

Освіта, трудовий стаж: у 2007 році відмінно закінчив ЗОШ №5 у м. Славута.

Після закінчення школи вступив в ДПТНЗ «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» та отримав спеціальність провідник вагонів.

З 2009 по 2011 рік обіймав посаду провідника вагону Ковельського та Одеського депо. З 2011 року – працював за різними напрямками діяльності.

У жовтні 2019 року розпочав проходження військової служби за контрактом. Брав участь в АТО/OOC. Був командиром реактивної системи залпового вогню, отримав звання старшого солдата. Служив у розвідці.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: с. Довжки Ганнопільської громади.

Нагороди:

• Відповідно до указу Президента України від 21.07.2022 р. №523/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 12 квітня 1983 р., с. Верещиця, Яворівський район, Львівська область.

Дата та місце загибелі: 09 червень 2022 р. на Луганщині.

Звання: старший лейтенант.

Посада: командир механізованого взводу.

Підрозділ: -.

Освіта, трудовий стаж: у 2000 році закінчив ЗОШ №5 у м. Славута.

Після закінчення школи вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», де отримав вищу освіту за спеціальністю «Виробництво електронних засобів» та здобув кваліфікацію радіоінженер-конструктор-технолог.

Із 2006 року працював за різними напрямками діяльності у філії «Славутський маслоробний комбінат» приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей», компанії «Декорленд», КП «Славутський центр ПМСД», Славутському РЕМ АТ «Хмельницькобленерго».

У 2015-2016 рр. служив у Збройних Силах України.

Із початком повномасштабного вторгнення російських військ, 25 лютого 2022 р. став на захист Батьківщини.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до указу Президента України від 09.01.2023 року №8/2023 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Дата та місце народження: 19 листопада 1973 року, м. Летичів, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 29 червня 2022 року у Донецькій області.

Звання: штаб-сержант.

Посада: -.

Підрозділ: військова частина А0536.

Освіта, трудовий стаж: навчався у ЗОШ № 5 м. Славута. У 1992 році закінчив Здолбунівське професійне технічне училище, здобувши спеціальність помічника машиніста тепловоза.

У 1991 році пройшов строкову службу у лавах Збройних Сил України.

З 1992 по 2004 рік служив за контрактом.

З 2005 по 2017 рік проходив службу у 18 Державній пожежно-рятувальній частині Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Із початком повномасштабного вторгнення російських військ, 5 березня 2022 року став на захист країни, виборюючи мир та спокій для нашої рідної землі.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України №455/2024 від 05.07.2024 р. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).

Дата та місце народження: 04 серпня 2002 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 12 липня 2022 р. у Донецькій області.

Звання: солдат.

Посада: водій-санітар.

Підрозділ: 95-а десантно-штурмова бригада.

Освіта, трудовий стаж: 2008-2017 рр. навчався у Славутській ЗОШ №1.

2017-2020 рр. – здобував освіту у ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей» за спеціальністю слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, електрогазозварювальник. Отримав посвідчення водія категорії «В» та «С».

4 травня 2021 року за власним бажанням вступив на контрактну службу до лав Збройних Сил України. Служив у знаменитій Житомирській 95-й десантно-штурмовій бригаді.

З жовтня 2021 року перебував у зоні бойових дій у Донецькій області.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• 16 травня 2022 року отримав відзнаку Міністерства оборони України — нагрудний знак «За зразкову службу».
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до указу Президента України від 13.01.2023 року №17/2023 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Дата та місце народження: 14 січня 1996 р., с. Голики, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 17 липня 2022 року у Донецькій області.

Звання: старший солдат.

Посада: старший бойовий медик десантно-штурмового батальйону військової частини А-0284.

Підрозділ: в/ч А-0284.

Освіта, трудовий стаж: у 2015 році закінчив Шепетівське медичне училище за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фельдшера.

З 2015 року працював у виправній колонії міста Ізяслава.

У 2019 році за власним бажанням вступив на контрактну службу до лав Збройних Сил України. Служив в зоні проведення АТО/ООС.

У 2021 році став срібним призером у конкурсі на кращого фахівця з тактичної медицини Збройних Сил України-2021.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: с. Голики Славутської міської територіальної громади.

Нагороди:

• Двічі, у 2021 та 2022 році, був відзначений відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України – нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. У 2021 році був нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «За звитягу та вірність».
• Відповідно до указу Президента України №585/2022 від 17 серпня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 26 грудня 1997 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2022 року поблизу населених пунктів Нововознишенське та Миролюбівка Херсонської області.

Звання: солдат.

Посада: -.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-штурмова бригада.

Освіта, трудовий стаж: у 2015 році закінчив навчально-виховний комплекс, гімназію. Після чого навчався та успішно закінчив «Харківський політехнічний інститут», факультет інтегральної підготовки.

2 лютого 2021 року був прийнятий на військову службу за контрактом.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Роман був дуже активним, наполегливим, привітним, щирим, добрим, відповідальним, турботливим, і завжди все в нього вдавалося. Кожен вчитель згадує його з приємністю. У всіх залишилися тільки теплі спогади про Рому.

Нагороди:

• Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 400 від 04 травня 2022 року почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За службу» нагороджений Березовський Роман Сергійович (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до Указу Президента України №76/2024 від 12.02.24 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ст. (посмертно).

Дата та місце народження: 14 квітня 1999 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 17 вересня 2022 року на Бахмутському напрямку.

Звання: капітан (посмертно).

Посада: -.

Підрозділ: 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького.

Освіта, трудовий стаж: ЗОШ №3 м. Славута. У 2020 році закінчив Львівську академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, де навчався на факультеті ракетних військ і артилерії кафедри наземної артилерії.

Після закінчення академії підписав контракт на службу у 30-тій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького.

20 липня 2020 року вперше поїхав в зону ведення бойових дій боронити рідну землю та продовжив захищати Україну з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади: Не зважаючи на свої молоді роки, Дмитро мав багато планів на майбутнє та сильну жагу до життя. Проте дуже рано, від рук російських окупантів, обірвалося життя світлої, позитивної, доброзичливої людини, надійного товариша, який ніколи не залишить у біді. Саме таким згадують хлопця його рідні, друзі, побратими.

Нагороди:

• Відповідно до Указу Президента України від 20.04.2022 року №265/2022 за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 24.08.2023 №547 присвоєно військове звання “капітан” (посмертно).
• Відповідно до Указу Президента України від 28.09.2023р. №598/2023 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.

Дата та місце народження: 7 квітня 1983 р, с.Рівки, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 26 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Яковлівка Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: майстер-гранатометник.

Підрозділ: 10-а окрема гірсько-штурмова бригада.

Освіта, трудовий стаж:

Навчався у ЗОШ №6, яку закінчив у 2001 році.

Далі вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування.

2 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України на боротьбу з російським окупантом.

Службу проходив у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. За сумлінне виконання військового обов’язку неодноразово заохочувався командуванням.

Обставини загибелі: -.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні, друзі та близькі Леоніда згадують його як життєрадісну, надзвичайно доброзичливу та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Згідно з Указом президента України 269/2023 “Про відзначення державними нагородами” від 10.05.2023р. нагороджено (посмертно) орденом “За мужність” ІІІ ст.

Дата та місце народження: 22 липня 1973 р., м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 05 жовтня 2022 р. в районі населеного пункту Трудолюбівка Херсонської області.

Звання: штаб-сержант.

Посада: -.

Підрозділ: в/ч А1556.

Освіта, трудовий стаж: Славутська загальноосвітня школа №3 (з 1979р. по 1989р.)

У період з 1989 по 1990 рр. здобував освіту у Плужненському середньому професійно-технічному училищі.

Із 1991 по 1993 рік проходив строкову службу в армії.

З 1994 по 2022 рік – військова служба за контрактом у 128-мій окремій гірсько-штурмовій бригаді.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Медаль «За звитягу та вірність», відзнака Учасник національно-визвольної боротьби України, відзнака командування 128-ї гірсько-штурмової бригади «Срібний едельвейс», нагрудний знак «За Україну, за її Волю-АТО 2015», орден «За особливу службу», медаль «За заслугу», пам’ятний нагрудний знак «30 років Збройним Силам України», нагрудний знак «За зразкову службу Міністерства оборони України», медаль «За участь в Антитерористичній Операції України», нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, медалями 10 років, 15 років, 20 років сумлінної служби Міністерства оборони України, нагрудний знак «Ветеран війни», нагороджений численними грамотами від командування Збройних сил України.
• Рішенням Славутської міської ради від 21 жовтня 2022р. №1-21/2022 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 27 травня 1998 р, с. Хутір, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 17 листопада 2022 р., Луганський напрямок в районі населених пунктів Кремінна, Лиман.

Звання: старший солдат.

Посада: -.

Підрозділ: 111 бригада ТРО, рота розвідки бригадного управління.

Освіта, трудовий стаж: з 2004 по 2008 р – Пашуківська школа 1 ступеня Славутського району, 2008-2015 – НВК «ЗОШ-ліцей «Успіх».

У 2017 році вступив на громадських засадах до лав окремого легкопіхотного загону «Волинь» – добровольчого збройного формування, яке входить до складу Української добровольчої армії.

4 серпня 2017 року нагороджений відзнакою «За заслуги» Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга».

З 14 березня 2022 року підписав контракт та став до лав Збройних Сил України в одному із Київських підрозділів.

З травня 2022 року проходив службу в 111 бригаді територіальної оборони Збройних Сил України в роті розвідки бригадного управління.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Сергій Кондратюк – життєрадісний, надзвичайно доброзичливий, щирий, завжди готовий прийти на допомогу… Таким нашого Героя пам’ятатимуть рідні, друзі, знайомі, побратими. Саме таким Сергій залишиться в пам’ яті Славутської громади та всієї України.

Нагороди:

• Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №96 від 16.01.2023 р. (посмертно) нагороджено нагрудним знаком «Сталевий хрест».
• Рішенням Славутської міської ради від 24 березня 2023 р. №1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента України від 31 березня 2025 року, № 203.

Дата та місце народження: 2 серпня 1988 року, с. Кривин, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 24 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-санітар.

Підрозділ: 2-ий механізований батальйон військової частини А0536.

Освіта, трудовий стаж: ЗОШ №6. У 2007 році закінчив Державний навчальний заклад «Ковельський центр професійно-технічної освіти» та здобув спеціальність токар-фрезерувальник.

2007-2015 роки працював різноробочим.

У 2015 році був призваний до лав Збройних Сил України.

У 2016 році — звільнений з військової служби в запас.

2017-2022 роки працював різноробочим.

10 травня 2022 року — знову був призваний до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 24 березня 2023 р. №1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 26 травня 1979 року, село Рівки, Славутський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 03 січня 2023 року поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Звання: старший стрілець.

Посада: -.

Підрозділ: 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила.

Освіта, трудовий стаж: Великоскнитська середня школа, яку закінчив у 1996 році.

З 2002-2014 рік працював ливарником на ДП «Славутський комбінат «Будфарфор».

З 2014 року працював за кордоном.

15 листопада 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України на боротьбу з російськими окупантами.

Обставини загибелі: агинув у бою.

Місце поховання: село Рівки, Хмельницька область.

Спогади. Рідні, друзі та близькі Миколи згадують його як надзвичайно доброзичливу та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 24 березня 2023 р. №1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 15 лютого 1987 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 22 січня 2023 року поблизу населеного пункту Мирноград Покровського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: водій-механік.

Підрозділ: ремонтно-відновлювальний батальйон військової частини А4007.

Освіта, трудовий стаж: з 1993 по 2001 рік навчався у ЗОШ № 4. З 2001 по 2004 рік – у Славутському спеціалізованому ліцеї-інтернаті. З 2004 по 2009 рік здобував освіту в НаУ «Острозька академія» на гуманітарному факультеті, спеціалізація «Релігієзнавство».

Закінчивши навчання, у 2009-2010 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України.

Після служби в армії влаштувався на роботу до державного підприємства «Славутський комбінат «Будфарфор».

З 2013 по вересень 2016 року проходив службу у державній пожежно-рятувальній частині у місті Славуті.

Після цього працював торговельним агентом.

Із початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, 8 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.

У червні 2022 року, внаслідок вогневого ураження противником поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, отримав бойове поранення.

Обставини загибелі: загинув під час виконання службових обов’язків.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• У листопаді 2022 року нагороджений відзнакою «За бойове поранення».
• Рішенням Славутської міської ради від 24 березня 2023 р. № 1-24/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 23 листопада 1995 року, м. Славута, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 16 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.

Підрозділ: 28 механізованій бригаді (в/ч А0666).

Освіта, трудовий стаж: 2002-2013 р. – навчався в Горицькому НВК. 2013-2014 р. навчався у Нетішинському професійному ліцеї за спеціальністю електрогазозварник.

Працював охоронником та різноробочим.

30 серпня 2022 р. прийнятий на військову службу за контрактом.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: с. Гориця Берездівської територіальної громади.

Спогади. Згадують Вадима як життєрадісну та доброзичливу людину, люблячого брата, вірного товариша, відповідального та надійного побратима.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 04 серпня 2023 р. № 1-28/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 24 січня 1977 року у місті Славута Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 15 березня 2023 року в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Звання: старший сержант.

Посада: командир бойової машини-командир 1 штурмового відділення, 3-го штурмового взводу, 1 штурмової роти, 1 штурмового батальйону.

Підрозділ: в/ч А4010.

Освіта, трудовий стаж: У 1992 році закінчив Володимир-Волинську ЗОШ №3.

З 1992 р. по 1995 р., одразу після закінчення школи, вступив до Волинського ПТУ, де навчався на тракториста-машиніста.

З 30.11.1995 р. по 26.06.1997 р. проходив строкову службу в ЗСУ.

З 02.03.1999 р. по 24.02.2016 р. – служив в органах МВС та національної поліції.

З 2002 р. по 2007 р. – навчався у Київському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

З 2016 року до останнього дня служив в Збройних Силах України. Відзначений чисельними подяками командування.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: с. Перемишель Улашанівської ТГ.

Спогади. Усі, хто знав Сергія, згадують його як життєрадісну, позитивну, сміливу, надзвичайно доброзичливу та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Один із побратимів, який пройшов довгий бойовий шлях із Сергієм, із сумом зазначив, що Україна та усі ми втратили справжнього свого захисника, який ставив обов’язок перед Батьківщиною вище власного життя, прикривши побратимів від ворожої кулі.

Нагороди:

• 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції.
• Рішенням Славутської міської ради від 04 серпня 2023 р. № 1-28/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 31 грудня 1989 року в м. Рівне.

Дата та місце загибелі: 3 квітня 2023 року в м. Одеса.

Звання: матрос.

Посада: гранатометник.

Підрозділ: рота морської піхоти військової частини А 4210.

Освіта, трудовий стаж: У 2007 році закінчив Славутську спеціалізовану школа І-ІІІ ступенів №9 інформаційно-комунікативних технологій ” Успіх”. Закінчив Шепетівський професійний ліцей за спеціальністю електрозварювальник. Працював різноробочим.

1 вересня 2022 року призваний на військову службу за мобілізацією.

Обставини загибелі: Брав активну участь у бойових діях з російськими окупантами. Отримав важкі поранення. Помер внаслідок війни

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні, друзі та близькі Олександра згадують його як дуже добру та щиру людину.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 04 серпня 2023 р. № 1-28/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 11 травня 2000 року у м. Славута.

Дата та місце загибелі: 10 червня 2023 р. поблизу н.п. Сторожове Волноваського району Донецької області.

Звання: матрос.

Посада: номер обслуги взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів.

Підрозділ: 35-та окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського, військова частина А0216.

Освіта, трудовий стаж: з 2006 по 2015 рік навчався в навчально-виховному комплексі «Спеціалізована школа, ліцей «Успіх», згодом – у державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей», який закінчив у 2018 році.

23 лютого 2022 року прийнятий на військову службу за контрактом.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання, отримавши поранення несумісні з життям.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Бойовий побратим, головний сержант Василь Авраменко згадує, що Дмитро був світлою, позитивною, безвідмовною, сміливою людиною:

«Того дня на складній ділянці фронту стояли різні підрозділи і лише Дмитро з товаришем, який наразі знаходиться в шпиталі, допомагали рятувати поранених.

Коли їх уже відправили, клятий осколок міни обірвав його життя. Кажуть, що Герої не вмирають. На жаль, вмирають… Але, щоб вони не вмерли в наших серцях, ми повинні назавжди пам’ятати подвиг Діми.

Легких хмаринок тобі, брате!».

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 04 серпня 2023 р. № 1-28/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Дата та місце народження: 02 квітня 2002 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 12 червня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.

Звання: солдат.

Посада: розвідник, номера обслуги.

Підрозділ: розвідувальний взвод механізованого батальйону.

Освіта, трудовий стаж: У 2019 році закінчив НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., гімназію №5».

У 2019-2022 роках навчався в Київському університеті імені Бориса Грінченка за спеціальністю «Менеджмент» та паралельно у 2021-2022 рр. – на військовій кафедрі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

30 вересня 2022 року за власним бажанням вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді розвідника, номера обслуги розвідувального взводу механізованого батальйону.

Проходив військові навчання за кордоном – у Великій Британії та Німеччині.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Владислава згадують як чесного, справедливого, добросовісного, відповідального, сміливого, щирого, найкращого сина, брата та товариша. Він був надзвичайно активною людиною – любив спорт та риболовлю.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 29 жовтня 1990 року в м. Славута.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2023 року в населеному пункті Білогорівка Луганської області.

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги.

Підрозділ: артилерійський взвод військової частини А-4165.

Освіта, трудовий стаж: З 1997 по 2006 роки навчався в Славутській загальноосвітній школі №5.

Після закінчення 9 класу вирішив піти навчатись до Шепетівського професійного ліцею, який закінчив у 2009 році, здобувши професію будівельника.

Працював за фахом та мав золоті руки. До роботи завжди ставився з неабияким ентузіазмом та захопленням.

В жовтні 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Службу проходив на посаді номер обслуги в артилерійському взводі військової частини А-4165.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні та друзі пам’ятатимуть його як дуже добру та віддану людину. Завжди усміхнений, він мав жарт на будь-який випадок і ситуацію. Завдяки своєму оптимізмові й веселій вдачі був душею будь-якої компанії. У нього було щире, відкрите серце, в якому кожному знаходилось місце. Завжди поспішав на допомогу, підтримував та допомагав порадою.

«На жаль, Олександр свою власну сім’ю створити так і не встиг, але обожнював дітей. І якби його воля, то кожному накупив би морозива та іграшок», – розповідає сестра Катерина.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• 20 березня 2024 рік – Орден Президента України «За мужність» III ступеня.

Дата та місце народження: 10 квітня 2002 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 19 червня 2023 року на півдні населеного пункту Бахмут Донецької області.

Звання: молодший сержант ЗСУ.

Посада: командир відділення протитанкових ракетних комплексів.

Підрозділ: 3-тя окрема штурмова бригада Збройних Сил України.

Освіта, трудовий стаж: навчався в НВК «СЗОШ І-ІІІ ст., ліцей «Успіх». У 2019 році закінчив Мукачевський ліцей №1.

Пізніше вступив до Київського національного університету фізичного виховання та спорту України на факультет «Тренерська діяльність в обраному виді спорту».

Добровольцем пішов захищати Україну. У березні 2022 року потрапив у підрозділ Територіальної оборони «Азов», який згодом перетворився у Полк «Сил Спеціальних Операцій Азов», а в подальшому переріс у 3-тю окрему штурмову бригаду Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Олександр завжди більше переймався проблемами оточуючих ніж своїми, хвилювався за батьків та брата. Він був гордістю та надією батьків, прикладом для підростаючого покоління. Саме таким цього дня згадували Героя його рідні, друзі, побратими.

Нагороди:

• Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
• Відповідно до Указу Президента України №485/2023 від 11.08.23 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 04 серпня 2023 р. № 1-28/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 16 лютого 1974 року в селі М’якоти Ізяславського району Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 24 червня 2023 року в районні населеного пункту Роботине Запорізької області.

Звання: солдат.

Посада: механік-водій.

Підрозділ: військова частина А4447.

Освіта, трудовий стаж:

У вересні 1980 року пішов до першого класу М’якотівської середньої школи, де закінчив 9 класів у 1989 році.

Далі навчався в Плужненському професійному технічному училищі в селі Хотень, де у 1992 році здобув три спеціальності: тракторист-машиніст, слюсар та водій.

У 1992-2005 роках працював трактористом у колгоспі села Хотень.

Далі сім’я переїхала до Славути, де Ігор з 2005 року свій трудовий шлях пов’язав із Славутським комбінатом “Будфарфор”, а згодом з підприємством “Геберіт”.

23 січня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у механізованому батальйоні військової частини А4447 на посаді механік-водій.

Обставини загибелі: внаслідок артилерійського обстрілу противника.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. За життя Ігор був світлою, доброю людиною, люблячим чоловіком, батьком, дідусем, побратимом…

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 06 вересня 2024 р. № 1-39/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 21 серпня 1980 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 1 липня 2023 р. у населеному пункті Червонопопівка Луганської області.

Звання: старший солдат.

Посада: старший стрілець-оператор.

Підрозділ: військова частина А7103.

Освіта, трудовий стаж: З 1983 по 1996 рр. навчався у Вовковинецькій школі-інтернаті для дітей сиріт.

У 1998 р. закінчив Шепетівське професійне училище за спеціальністю маляр-штукатур.

В 1998 році був призваний до лав Збройних Сил України.

Працював у Славутському управлінні водопровідно-каналізаційного господарства, згодом – на підприємстві “АКВА-РОДОС”.

У 2014 брав участь в АТО.

В 2022 добровольцем пішов на фронт.

Обставини загибелі: старший солдат Оксюта Леонід Петрович, старший стрілець-оператор військової частини А7103, вірний військовій присязі героїчно загинув 1 липня 2023 р. у населеному пункті Червонопопівка Луганської області в двобої з рашистським танком, прикриваючи відхід своїх побратимів з оточення. Зокрема, Леонід Оксюта разом з побратимом Андрієм Черніцьким під час цього штурму врятували шістьох побратимів і знищили 30 ворогів.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Побратими згадують Леоніда як вірного бойового товариша й зразкового військовослужбовця та зазначають:

“У нашому підрозділі ми називали Леоніда братом. Він був мужнім воїном, відданим своїй справі. Це людина, яка завжди дарувала нам усмішку, надію та приходила на допомогу. Україна втратила достойного сина. Леонід Оксюта — справжній Герой, який віддав своє життя, аби врятувати інших. Наш святий обов’язок — вічно пам’ятати його подвиг”.

Рідні та друзі Леоніда розповідають, що він завжди був веселий, компанійський, всі труднощі життя переносив з усмішкою.

Нагороди:

• За особисту мужність був нагороджений нагрудним знаком “Учасник АТО”. За зразкове виконання службових обов’язків неодноразово відзначався командуванням.
• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 16 травня 1990 року в селі Перемишель Славутського району Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 2 липня 2023 року в районні населеного пункту Роботине Запорізької області.

Звання: старший солдат.

Посада: навідник-оператор.

Підрозділ: військова частина А4447.

Освіта, трудовий стаж: У вересні 1997 року пішов до першого класу Перемишельської середньої школи, де закінчив 9 класів у 2006 році. Загальну середню освіту здобув в Улашанівській середній школі.

Після чого проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України.

Згодом здобув професію “автослюсар” в Острозькому вищому професійному училищі.

Певний час працював на підприємстві “Поліхім” у місті Славуті, далі – різноробочим.

1 лютого 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у механізованому батальйоні військової частини А4447 на посаді навідник-оператор.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута Хмельницької області.

Спогади. За життя Артур був дуже доброю та життєрадісною людиною, який, маючи “золоті руки” брався за будь-яку роботу.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 06 вересня 2024 р. № 1-39/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 10 січня 1977 року в м. Славута.

Дата та місце загибелі: 17 липня 2023 року в районі населеного пункту Авдіївка  Донецької області.

Звання: старший солдат.

Посада: гранатометник.

Підрозділ: механізований батальйон в/ч А4007.

Освіта, трудовий стаж: З 1984 року навчався в загальноосвітній школі № 7, а з 1992 року в ЗОШ № 3, де здобув середню освіту.

У 1994 році, закінчивши школу, за покликом серця, проходив службу у військах МВС України.

Після служби й до 2014 року працював на ПАТ «Будфарфор».

У 2014 році був мобілізований та брав участь в антитерористичній операції. Протягом року, ціною власного життя, захищав кожен квадратний метр української землі.

Повернувшись додому, влаштувався на місцеву меблеву фабрику, де працював до лютого 2022 року.

Після звістки про повномасштабне вторгнення не вагаючись знову став на захист своєї Батьківщини. Разом із побратимами він боронив Київ та Київську область від окупантів.

26 червня 2022 року у складі в/ч А4007 був відправлений для виконання бойових завдань у район населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області, де проявив себе справжнім патріотом, який назавжди залишиться у пам’яті побратимів як нескорений воїн з позивним «Їжак».

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. На полі бою любив повторювати в сторону ворога: «Ходять, ходять, траву топчуть»…

Сміливий, відважний, завжди готовий врятувати з-під смертельних куль своїх побратимів.

У пам’яті рідних та друзів він завжди залишиться щирою, надійною та доброю людиною з яскравою посмішкою.

Бувши палким фанатом футболу, він мріяв зіграти ще не один матч, але пріоритетом в житті визначив для себе свободу, незалежність держави, мирне життя близьких.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• 8 січня 2024 рік – Орден Президента України «За мужність» III ступеня.

Дата та місце народження: 18 травня 1989 року у місті Донецьк.

Дата та місце загибелі: 21 липня 2023 року в районі Мала Токмачка Запорізької області.

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги.

Підрозділ: 33-та окрема механізована бригада.

Освіта, трудовий стаж: У 1999 році закінчив Донецьку початкову школу. Далі, з 1999 по 2003 рік, навчався у військовому ліцеї.

Опісля, у 2003-2005 роках здобував освіту у Донецькому професійному ліцеї.

Тривалий час, з 2006 по 2022 рік, Ігор працював у столиці товарознавцем.

Із початком повномасштабного вторгнення, 11 лютого 2022 року, за власним бажанням, вступив до лав Збройних Сил України. Добровільно захищав спокій своїх рідних та своєї маленької донечки.

Службу проходив у 33-тій окремій механізованій бригаді на посаді номера обслуги взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових керованих ракет.

Обставини загибелі: під час танкового бою.

Місце поховання: село Вачів Улашанівської громади.

Спогади. У серці рідних Ігор назавжди залишиться доброзичливим, щирим, люблячим чоловіком, дбайливим та турботливим батьком, хорошим зятем.

За життя наш Герой мав багато улюблених занять, полюбляв риболовлю та футбол.

Нагороди:

• –

Дата та місце народження: 10 грудня 1994 року в м. Славута.

Дата та місце загибелі: 19 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.

Звання: старший солдат.

Посада: навідник

Підрозділ: в/ч А4025

Освіта, трудовий стаж: З 2002 по 2009 роки навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1. Згодом продовжив навчання у 9-11 класі у загальноосвітній школі № 3.

Після шкільних років вступив до Рівненського вищого професійного училища державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, де навчався протягом 2012-2015 років та здобув спеціальність «охоронна діяльність».

У жовтні 2015 року був призваний на строкову службу до військової частини А2215 м. Бориспіль

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. За життя мав багато друзів, з якими будував щирі та дбайливі відносини. Мав постійний зв’язок з товаришами. До нього завжди можна було звернутися за допомогою та порадою.

Сергій назавжди залишиться в серці добрим, щирим, люблячим чоловіком, дбайливим та турботливим сином, братом, племінником.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 02.08.1986 р. у м. Нетішин.

Дата та місце загибелі: 23 серпня 2023 р. в м. Запоріжжя.

Звання: молодший лейтенант.

Посада: заступник командира роти з морально- психологічного забезпечення роти зв’язку тилового командного пункту польового вузла.

Підрозділ: 116 окрема механізована бригада ЗСУ, в/ч А4722.

Освіта, трудовий стаж:

У 1992-2002 рр. навчався у Нетішинській школі №4.

2002-2008рр. – навчався у Міжнародній Академії управління персоналом в місті Хмельницький, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю “Правознавство” та здобув кваліфікацію юриста.

З 2008 по 2009р. працював в Нетішинській юстиції на посаді юриста.

З 2009р. – працював у приватних фірмах м. Києва.

Проживав у м. Славута.

Пішов добровольцем та був призваний 12 квітня 2023р. до лав ЗСУ.

Обставини загибелі: помер від отриманих травм. 14 серпня 2023р.в ході виконання бойового завдання в результаті артилерійського обстрілу противником отримав поранення в селі Роботине Пологівського району Запорізької області.

Місце поховання: м. Нетішин, Хмельницька область.

Нагороди: –

Спогади: Щирий,чесний,справедливий,хоробрий. Захоплювався мотоциклами та полюванням.Був у складі байкерського клубу “Two roads” м.Славута.

Дата та місце народження: 18 травня 1978 року в селі Досін Славутського району.

Дата та місце загибелі: 25 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Звання: старший сержант.

Посада: командир зенітно-ракетної батареї.

Підрозділ: 65-та окрема механізована бригада.

Освіта, трудовий стаж: З 1985 по 1993 роки навчався в Досінській неповній середній школі.

З 1993 по 1995 роки – у Ганнопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.

У період із 1996 по 1998 роки проходив строкову службу в армії.

Згодом вступив до технікуму Подільської державної аграрно-технічної академії на спеціальність «автоматизація, електрифікація», де навчався протягом 1999-2001 років та здобув спеціальність «технік-електрик».

Із 28 травня 2001 року по 31 березня 2004 року проходив службу за контрактом у військовій частині А1766.

Працював в агрофірмі імені Лесі Українки. У 2004 році влаштувався на роботу до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго».

У квітні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 65-тої окремої механізованої бригади на посаді командира зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетної батареї.

Обставини загибелі: внаслідок артилерійського обстрілу противником.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади: для рідних Сергій назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, братом; для побратимів – надійним товаришем, зразком сміливості, хоробрості і відваги. Багато хто рівнявся на Сергій як на безстрашного бійця, який не зважаючи на загрозу власному життю, завжди був готовий прийти на допомогу.

Нагороди:

• Нагороджений нагрудним знаком «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України.
• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до Указу Президента України №818/2023 від 08.12.23 р. нагороджений медаллю “Захисник Вітчизни” (посмертно).

Дата та місце народження: 7 квітня 1984 року в місті Лугіни Житомирської області.

Дата та місце загибелі: загинув 4 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-санітар

Підрозділ: в/ч А4821.

Освіта, трудовий стаж:

Навчався у Берездівській допоміжній школі-інтернаті, де закінчив 9 класів. Вчився дуже старанно, за що отримував високі оцінки.

У подальшому з 17 років почав підзаробляти, займаючись ремонтами та вже невдовзі навчився самостійно робити на замовлення євро-ремонти «під ключ».

У 2022 році був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади: Для рідних Андрій назавжди залишиться доброзичливим, вірним сином та братом, який постійно допомагав їм у важкі часи, для побратимів – надійним товаришем та другом.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 10 листопада 2023 р. № 1-31/2023 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 31 жовтня 1989 року в с. Перемишель Славутського району.

Дата та місце загибелі: 19 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Зорівка Запорізької області.

Звання: старший солдат.

Посада: водій.

Підрозділ: в/ч А4242.

Освіта, трудовий стаж: Загальну середню освіту здобув у Перемишельській ЗОШ І-ІІ ступеню та Улашанівському НВК, який закінчив у 2007 році.

У 2008 році після навчання у автошколі розпочалася трудова діяльність Олександра: Славутський комбінат хлібопродуктів, робота у м.Київ, далі – водій автотранспортних засобів у копрорації «Сварог», пізніше – в Улашанівській сільській раді.

У 2014 році Олександр добровольцем пішов служити у зону проведення антитерористичної операції. А вже 2017-го підписав контракт. Спершу служив на Донеччині, а згодом в інших місцях. Казав, що буде у війську, захищати близьких, просто жив цим.

Обставини загибелі: внаслідок нанесення удару противником ударним БПЛА типу «Shahed».

Місце поховання: село Перемишель Улашанівської сільської ТГ.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 06 липня 1990 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 28 жовтня 2023 року в районі між н.п. Хромове-Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: навідник.

Підрозділ: в/ч А4355.

Освіта, трудовий стаж: У 2005 році закінчив ЗОШ №2.

У 2005-2009 роках навчався в Рівненському автотранспортному технікумі за спеціальністю “Механік”.

З 2009 по 2023 рік працював водієм у різних організаціях та підприємствах.

31 травня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади: Івана згадують як позитивну, веселу та амбіційну людину. Його робота та хобі були пов’язані із машинами. Як механік, маючи “золоті руки”, він міг відремонтувати або переобладнати будь-який автомобіль. Такі здібності знадобилися й на передовій: Іван з легкового автомобіля легко робив транспорт для виконання бойових задач.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 6 жовтня 1992 року в місті Шепетівці Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: на Куп’янському напрямку 29 жовтня 2023 року.

Звання: майор

Посада: командир батальйону

Підрозділ: 14-ї окреа механізована бригада імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Освіта, трудовий стаж: З 1999 по 2008 рік навчався в Манятинській середній школі.

Далі, з 2008 по 2010 рік, продовжив навчання у Славутському ліцеї Хмельницької обласної ради на історико-правовому профілі.

Із 2010 по 2015 рік навчався в Національному університеті «Острозька академія» на юридичному факультеті. Паралельно здобував освіту у місті Рівному при Національному університеті водного господарства та природокористування, де також закінчив військову кафедру.

Певний час, разом із сім’єю, проживав у місті Славуті.

Із 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначений на посаду командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Микола Сенькевич пройшов весь бойовий шлях в одній військовій частині, де виріс там професійно, від посади командира взводу до командира батальйону.

Брав участь в Антитерористичній операції/Операції об’єднаних сил. Учасник бойових дій. Ветеран війни.

Незважаючи на важкі поранення – у 2017 році у Станиці Луганській, у 2022 році – у місті Макарів Київської області, був незламним та не втрачав бойовий дух. У Макарові отримав травми у результаті авіаудару та втратив багато побратимів після того, як їм вдалося зупинити ворожу колону бойової техніки та цим не дати ворогам зайти у Київ.

Після відновлення повернувся на Куп’янський напрямок, де брав участь у заходах щодо стримування повномасштабної російської агресії.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні Миколи згадують про нього тільки найкраще – він був людяним, доброзичливим, життєрадісним, справжнім патріотом. Не любив зрадників, брехню, правду говорив в очі.

Надзвичайно цінував свою сім’ю, був люблячим сином, чоловіком, батьком…

Був справедливим та відповідальним командиром, побратимом, другом якого поважали та цінували:

«Герої помирають…Війна забирає найкращих, відданих, справжніх. І лишає пустку у серцях тих, хто знав, любив, поважав…Ти йшов до перемоги через біль втрат, поранення та внутрішню силу. Тебе тримала у тонусі твоя єдина…І діти, яких ти любив так, що це відчували всі. А тепер ми всі не можемо повірити у те, що тебе немає серед тих, хто побачить перемогу…Ти був найкращим серед кращих. Спочивай з миром, Герою, ми не забудемо. Ти був, є і назавжди залишишся у нашій пам’яті!”

«Микола…Пан майор, пан Генерал в майбутньому…У майбутньому, яке в тебе забрали. Я безмежно вдячна тобі за захист. Нереальний біль і втрата, втрата такої великої людини. Як друг ти був чудовий, ти та людина, яка за своїх порве. Відданий присязі, українському народу. Ти як ніхто був достойний цього життя. Спочивай з миром, друже. Завжди в пам’яті та серцях».

«Дорогий мій друже, брате Балу, пам’ятаю перші виїзди разом, пам’ятаю твою підтримку всюди й завжди, все пам’ятаю і ніколи не забуду!!! Ти був прикладом справжнього офіцера і захисника своєї, нашої України. Вічна пам’ять. Помстимося!».

«Ти той який дарував посмішку. Ти справжній командир, який думав за своїх. Не вірю. Спочивай, друже».

«Для нас це особиста втрата. Таких офіцерів мало, бойових, розумних, творчих, які у цьому всьому нелюдському залишаються людьми. Він був унікальним. Його поважало командування на всіх рівнях. Головна особливість офіцера – він дбав про людей, цінував їх життя».

«Неможливо підібрати правильні слова, щоб описати біль та розпач від втрати. Завжди згадую Миколу як студента який запам’ятався серед свого курсу – веселий та життєрадісний, розумний та водночас людяний і скромний. Процес написання його кваліфікаційної роботи та усі виступи на концертах у пам’яті дотепер. Коли спілкувався з ним одразу після його поранення у 2022 році, було відчуття що він мене підтримує, а не я його. Наш Герой завжди буде з нами! Спочивай з миром Друже!» – написав викладач «Острозької академії» Сергій Іщук.

Нагороди:

• За період військової служби був відзначений командуванням, Міністерством оборони України та державними нагородами, а саме:
• Медаллю «За військову службу Україні» (указ Президента України №131/2022 від 13.03.2022 року);
• Орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (указ Президента України №169/2022 від 25.03.2022 року).
• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України №455/2024 від 05.07.2024 р. нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ст. (посмертно).

Дата та місце народження: 04 грудня 2001 року в селі Берездів Славутського району.

Дата та місце загибелі: 3 листопада 2023 року біля населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: снайпер.

Підрозділ: 10-та окрема гірсько-штурмова бригада в/ч А3029.

Освіта, трудовий стаж: З 2008 по 2017 рік навчався у загальноосвітній школі № 1 м. Славута.

Далі, у період з 2017 по 2020 рік, здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей» за спеціальністю слюсар-газозварювальник.

До повномасштабного вторгнення, з 2021 по 2022 рік, працював на товаристві з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос» на посаді пакувальника-укладальника.

З 4 січня 2023 року був прийнятий на військову службу за контрактом. Після військової підготовки в Іспанії, приєднався до лав 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади на посаді снайпера в/ч А3029.

Не зважаючи на поранення, пройшов реабілітацію та повернувся на захист нашої незалежності.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: село Берездів, Берездівська ТГ.

Спогади. Олександр був щирою, веселою, життєрадісною людиною, люблячим сином, братом, надійним другом, побратимом та гордістю держави. Любив футбол, велоспорт. Цінував життя і мав на нього чимало планів… Та клята війна нещадно його відібрала…

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ-го ступеня (поосмертно).

Дата та місце народження: 23 лютого 1981 року у селі Хоросток Славутського району.

Дата та місце загибелі: 4 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Звання: молодший сержант.

Посада: водій.

Підрозділ: 65-та механізована бригада.

Освіта, трудовий стаж: У період з 1987 по 1996 рік навчався у Славутській ЗОШ № 1.

З 1996 по 1998 роки продовжив навчання у ЗОШ № 8.

З 1999 по 2000 року проходив строкову службу в армії.

З 2007 по 2019 рік працював водієм на «Укрпошті». Згодом почав працювати на приватному підприємстві «Славута Бетон».

9 червня 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 65-й механізованій бригаді на посаді водія другого відділення взводу протитанкових керованих ракет.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Наш Герой був автолюбителем та досвідченим водієм. Дуже любив життя, турбувався про своїх батьків, дружину та дітей.

У пам’яті рідних та друзів він завжди залишиться життєрадісною, щирою, та доброю людиною, готовою прийти на допомогу, люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, братом; для побратимів – надійним товаришем, зразком сміливості, хоробрості і відваги.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 25 листопада 1977 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 10 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області.

Звання: солдат.

Посада: командир 2 кулеметного відділення кулеметного взводу.

Підрозділ: військова частина А4122.

Освіта, трудовий стаж: З 1984 по 1994 роки навчався у загальноосвітній школі №5.

Далі, у період з 2000 по 2003 рік, здобував освіту у Рівненському державному аграрному технікумі за спеціальністю “Правознавство”. Згодом у 2005 році успішно завершив Академію адвокатури України за спеціальністю “Правознавство”.

У різні періоди працював на підприємствах Славути, зокрема:

– з 1999 по 2012 роки — на ПАТ “Славутський комбінат “Будфарфор”,

– з 2012 по 2018 роки — на ТОВ “Аква-Родос”,

– з 2022 по 2023 роки — на ПрАТ “Геберіт Керамік Продакшн”.

10 липня 2023 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Юрій був щирою, життєрадісною людиною з гарним почуттям гумору, дуже відповідальним, надійним та відданим. Любив риболовлю та читання.

Мужній воїн з честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина, патріота щодо захисту своєї держави. До останнього залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до Указу Президента України №152/2024 від 12.03.24 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ст. (посмертно).

Дата та місце народження: 25 вересня 1983 року в місті Славуті Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 16 листопада 2023 року у населеному пункті Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.

Звання: майор.

Посада: офіцер відділу комплектування офіцерським складом.

Підрозділ: в/ч А 3771

Освіта, трудовий стаж: Початкову освіту здобув у загальноосвітній школі № 1, потім навчався у Славутському обласному спеціалізованому ліцеї, який закінчив у 2001 році.

Далі вступив до Хмельницького інституту управління і права.

У 2005 році закінчив військову кафедру при Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

У 2006 році завершив навчання у Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство».

У 2011 році отримав статус адвоката. Із 2016 по 2021 рік працював юрисконсультом у товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОРОЗВИТОК». Із 2021 року – у товаристві з обмеженою відповідальністю  «АППЕЛЬ».

З 1 березня по 5 червня 2022 року перебував у розпорядженні командира військової частини А7373.

З 6 по 18 червня 2022 року проходив службу на посаді офіцера резерву офіцерського складу військової частини А 7021.

З 19 червня 2022 року – офіцер відділу комплектування офіцерським складом військової частини А 3771.

Обставини загибелі: -.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні Вадима згадують про нього тільки найкраще – він був людяним, скромним, доброзичливим. Це життєрадісна та сонячна людина. Надзвичайно цінував свою сім’ю, був люблячим та ідеальним сином, чоловіком, батьком…

Був гідним та відповідальним побратимом, надійним другом якого поважали та цінували.

Нагороди:

• 14 серпня 2023 року нагороджений медаллю «Захиснику України» Міністерства оборони України;
• Рішенням Славутської міської ради від 9 лютого 2024 р. №1-33/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 1 квітня 1997 року, м. Славута.

Дата та місце загибелі: 20 грудня 2023 року в районі населеного пункту Першотравневе Куп’янського району Харківської області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-снайпер.

Підрозділ: військова частина А 1008.

Освіта, трудовий стаж: Народився Андрій 1 квітня 1997 року в місті Славуті.

Дитинство та юність провів у Славуті. Навчався в ЗОШ №6, яку закінчив у 2014 році.

У 2016 році закінчив Рівненський професійний ліцей за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів.

У подальшому почав працювати різноробочим.

З 2019 році служив у лавах Збройних Сил України за контрактом.

З грудня 2022 року був відправлений у зону бойових дій.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні та друзі згадують Андрія як доброзичливу, енергійну та товариську людину, яка завжди прийде на допомогу. У мирному житті він захоплювався автомобілями.

Нагороди:

• Нагороджений нагрудним знаком “Ветеран війни – Учасник бойових дій” та медаллю “Незламним Героям російсько-української війни”.
• Рішенням Славутської міської ради від 19 квітня 2024 р. №2-35/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України 641/2024 від 20.09.24р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
  
  

Дата та місце народження: 11.07.1989 р. у селі Малий Правутин.

Дата та місце загибелі: 20.12.2023 р. поблизу н.п. Синьківка Куп’янського району Харківської області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець — номер обслуги десантно-штурмової роти.

Підрозділ: в/ч А1910.

Освіта, трудовий стаж: 1995-2006 рр. – навчався в Малоправутинський середній школі.

У 2007 році закінчив Рівненський професійно-технічний ліцей, де здобув спеціальність автослюсар.

З 2007-2012 року працював в місті Рівному за спеціальністю, опісля працював за кордоном будівельником.

Згодом повернувся до України. Жив та працював у Славуті на підприємстві “Славута-Юнікс”.

06 жовтня 2023 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Входив до складу 95-ї бригади 13 батальйону 4 десантно-штурмової роти в/ч А1910.

Пройшов навчання снайпера у Польщі.

Обставини загибелі: під час застосування противником БПЛА зі скидом гранат та артилерійського обстрілу позицій.

Місце поховання: село Малий Правутин Берездівської громади.

Спогади. Рідні та друзі пам’ятають Петра життєрадісним, усміхненим, добрим. Він був найкращим татом, люблячим сином та дорогим братом. Завжди говорив, що все буде добре.
У вільний від роботи час захоплювався рибалкою. Завжди любив свого сина, та цінив рідних і друзів.

Нагороди:

• Указом Президента України №224/2024 від 10 квітня 2024 року нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
  
  

Дата та місце народження: 12 квітня 1978 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 21 грудня 2023 року поблизу села Кринки Херсонського району Херсонської області.

Звання: матрос.

Посада: водій автомобільного відділення підвозу боєприпасів.

Підрозділ: 38-а бригада 503-й окремий батальйон морської піхоти.

Освіта, трудовий стаж: У період із 1985 по 1993 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 5.

Після закінчення загальноосвітнього закладу розпочав навчання в автошколі.

Розповідаючи про трудовий шлях нашого Героя, варто зазначити, що Михайло все своє життя був за кермом автомобіля. Так, певний час працював водієм у Славутській міській лікарні, далі – працював водієм таксі.

14 лютого 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після чого проходив військову підготовку у навчальному центрі у Латвії.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Спогади. Наш Герой був автолюбителем та досвідченим водієм. З дитинства вільний час проводив із татом військовослужбовцем у військовій частині. Рідні розповідають, що Михайло завжди був з почуттям гумору, товариським, щирим та завзятим.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 19 квітня 2024 р. №2-35/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України №371 від 21.06.2024р. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).

Дата та місце народження: 8 січня 1976 року в селі Перемишель Славутського району Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 22 січня 2024 року біля населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Звання: молодший сержант.

Посада: помічник гранатометника.

Підрозділ: в/ч А4447.

Освіта, трудовий стаж: У вересні 1983 року пішов до першого класу Перемишельської середньої школи, де закінчив 9 класів у 1991 році. Далі продовжив навчання в Улашанівській середній школі, яку закінчив у 1993 році.

Із вересня по травень 1994 року здобував освіту у Старокостянтинівському технічному училищі за спеціальністю «автокранівник, каменяр». У 1994 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині А 4117 в місті Чугуїв. Із липня 1995 року переведений до військової частини в місті Охтирка на посаду кулеметника. У 1996 році – звільнений в запас. Із січня по грудень 2002 року брав участь у миротворчій місії в Лівані.

Після цього працював на різних роботах: з 2006 року – на пилорамі, у 2008 році працював вальником лісу. У 2011 році влаштувався на підприємство «Технобазальт».

Із 2015 по 2021 рік проходив військову службу у Збройних силах України за контрактом.

У 2017 році перебував на лінії бойового зіткнення у районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. За життя був люблячим чоловіком, батьком, сином, дідусем, хрещеним, кумом, сусідом, побратимом.

Рідні розповідають, що Павло мріяв про те, як він після Перемоги та закінчення війни поїде з родиною на відпочинок, одружить своїх донечок та бавитиме онуків.

Нагороди:

• Нагороджений відзнакою командувача Об’єднаних сил «За звитягу та вірність», медаллю ООН «На службі миру», відзнакою «За участь в антитерористичній операції», а також численними грамотами від командування Збройних Сил України.
• Рішенням Славутської міської ради від 19 квітня 2024 р. №2-35/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 14 жовтня 1997 року в селі Цвітоха.

Дата та місце загибелі: 27 січня 2024 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги кулеметного взводу.

Підрозділ: військова частина А 4346.

Освіта, трудовий стаж:

У 2015 році здобув повну загальну середню освіту у Цвітоському навчально-виховному об’єднанні.

У 2018 році здобув професію “Слюсаря з ремонту автомобілів. Водія автотранспортних засобів” у Державному професійно-технічному навчальному закладі “Острозьке вище професійне училище”.

2018-2021 роки — проходив службу у лавах Збройних Сил України за контрактом.

Жив з дружиною у Славуті.

27 лютого 2022 року із початком повномасштабного вторгнення росії був мобілізований до лав Збройних Сил України до в/ч А 4346.

Під час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Сумлінно виконував обов’язки із захисту Батьківщини.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Олександр був доброю, активною людиною. У цивільному житті любив риболовлю.

Нагороди:

• –

Дата та місце народження: 14 лютого 1988 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 29 січня 2024 року у лікарні.

Звання: солдат.

Посада: гранатометник.

Підрозділ: 116 та 118 окремі механізовані бригади на Запорізькому напрямку.

Освіта, трудовий стаж: 1994-2004 – навчався та закінчив загальноосвітню школу №5 в м. Славута.

З 2005 по 2007 рік здобував освіту у Рівненському автотранспортному коледжі.

Згодом працював на Славутському маслоробному комбінаті та займався ремонтами квартир.

З 2015 по 2020 рік служив добровольцем в АТО.

15 березня 2023 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: помер від хвороб, пов’язаних із захистом Батьківщини.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Дмитро був щирою, життєрадісною людиною з гарним почуттям гумору, романтиком, дуже любив дітей.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 19 квітня 2024 р. №2-35/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 22 червня 1968 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 04 лютого 2024 року в населеному пункті Богданівка Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-санітар стрілецької роти.

Підрозділ: військова частина А4805.

Освіта, трудовий стаж: У період із 1975 по 1985 роки навчався у Славутській загальноосвітній школі №1.

Після цього здобував освіту у Хмельницькому професійно-технічному училищі № 9 за спеціальністю «налагоджувальник контрольно-вимірювальних приладів і автоматики».

Опісля, навчався у Дніпродзержинському індустріальному технікуму, у якому здобув освіту електрика 4-го розряду.

1995-1997 рр. – працює на Хмельницькій атомній електростанції електромонтером охоронно-пожежної сигналізації.

1997 – 2001 рр. – у Славутській філії відкритого акціонерного товариства «Хмельницькгаз» електромонтером 3 розряду.

Після цього займався підприємницькою діяльністю.

2011 – 2013 рр. – електромонтером 4 розряду відкритого акціонерного товариства «Славутський ремонтно-механічний завод». У період з 2013 по 2014 рік займав посаду енергетика на цьому ж підприємстві.

Далі працював у Польщі, але після початку широкомасштабного вторгнення росії, повернувся в Україну та брав участь у формуванні Славутської тероборони.

27 вересня 2023 р. був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у складі військової частини А4805 на посаді стрільця-санітара стрілецької роти.

Обставини загибелі: внаслідок отриманих поранень під час бойових дій.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. «Дуже любив життя» – так згадують про Сергія його близькі та рідні. Він був відповідальний, врівноважений, комунікабельний, організований…

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 19 квітня 2024 р. №2-35/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 21 червня 1982 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 25 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Залізне.

Звання: сержант.

Посада: інструктор другого стрілецького батальйону.

Підрозділ: 24 окрема механізована бригада імені Короля Данила, в/ч А0998.

Освіта, трудовий стаж: У 1999 році був випускником Славутської ЗОШ № 3. Після цього проходив строкову службу в армії.

У 2004 році закінчив Київський радіомеханічний технікум за спеціальністю «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв» і здобув кваліфікацію радіотехнік.

Далі продовжив навчання у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій, який завершив у 2009 році та отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Інформаційна безпека» та здобув кваліфікацію бакалавра інформаційної безпеки.

У 2010 році закінчив Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Системи захисту від несанкціонованого доступу» та здобув кваліфікацію інженера у галузі інформаційної безпеки.

Працював за фахом у Києві, на керівній посаді.

Наш Герой прийняв добровільне рішення і мобілізувався. Потрапив до 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Сержант військової частини А0998, інструктор другого стрілецького батальйону.

Бойовий шлях нашого Героя складний та непростий: звільнення Херсонщини, Бахмутський напрямок (страшний фосфор), Луганська область.

Обставини загибелі: унаслідок ворожого удару керованої авіабомби.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Всі рідні поруч з Олександром відчували себе захищеними і впевненими у світлому майбутньому. Чесний, справедливий, добрий, завжди виважений і спокійний. Дуже відповідальний у всьому. Сашко був люблячим сином та братом, підтримкою для своєї сім’ї, чудовим дядьком та хрещеним батьком, за яким дуже сумує його племінник та похресник Максим.

Для дружини він був весь світ, як і вона для нього… Як згадує Наталія, всі ці 735 днів війни була ніби як в дорозі туди, куди відправлялася бригада чоловіка. Можна сказати «воювали» спільно. Разом із чоловіком рашисти вбили і її, як дружину, але війна для неї на цьому не завершилася… помстимося!

Нагороди:

• «Золотий Хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України, почесні грамоти та подяки від командування;
• Рішенням Славутської міської ради від 19 квітня 2024 р. №2-35/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 27.02.1990 в с. Довжки.

Дата та місце загибелі: 9 березня 2024 року помер у Військово-медичному клінічному центрі південного регіону м. Одеса.

Звання: матрос.

Посада: гранатометник-розвідник розвідувального взводу 1 батальйону морської піхоти.

Підрозділ: 36 окрема бригада морської піхоти.

Освіта, трудовий стаж: У 2007 році закінчив Довжківську ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Продовжив навчання в Національному університеті “Острозька академія”, де здобув спеціальність “Документознавство та інформаційна діяльність”.

Жив і працював у Славуті.

У 2012 році отримав диплом спеціаліста.

2012-2014 рр. — працював на ТОВ “Сан Сервіс ЛТД”.

2014 – 2022 рр. – працював в “Акріс Агро” інспектором з агрономії.

10 червня 2022 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України.

Обставини загибелі: від отриманих 27 січня 2024 року травм в населеному пункті Львове Херсонської області.

Місце поховання: с. Довжки, Ганнопільська сільська громада.

Спогади. Захоплювався ще з дитинства малюванням. Був мисливцем та полюбляв риболовлю, а ще любив грати у футбол.

Нагороди:

• Нагороджений грамотою за сумлінне виконання бойових обов’язків та нагрудним знаком “Ветеран війни” (учасник бойових дій).
• УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №559/2025 від 29 липня 2025 року Орден «За мужність» III ступеня
• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 13 березня 1998 року в м. Славута.

Дата та місце загибелі: 28 березня 2024 року поблизу населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області.

Звання: солдат.

Посада: водій стрілецької роти.

Підрозділ: в/ч А7403.

Освіта, трудовий стаж: З 2004 по 2015 рік навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3.

Після шкільних років, у 2019 році, був призваний на строкову службу, яку проходив у Черкаській області, де зарекомендував себе як дисциплінований, та відповідальний солдат.

Після служби Артур працював різноробочим. Не любив сидіти без діла, тому брався за будь-яку роботу.

У березні 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А7403 на посаді водія стрілецької роти.

Обставини загибелі: у результаті штурмових дій противника.

Спогади. Наш воїн за життя був щирим, відданим, надійним. Люблячий і коханий чоловік. Вірний друг та найкращий син. Турботливий тато. Він був людиною слова і завжди оточував своїх близьких підтримкою і теплом.

Прагнув здобути Перемогу. Був відданий своїй справі. Любив життя і понад усе прагнув справедливості.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента України від 31 березня 2025 року, № 203/2025.

Дата та місце народження: 25 лютого 1978 року в селі Малий Правутин Славутського району.

Дата та місце загибелі: 7 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Буда-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Звання: солдат.

Посада: головний сержант піхотної роти.

Підрозділ: в/ч А4982

Освіта, трудовий стаж: У 1996 році закінчив Малоправутинську школу та вступив до Національного університету водного господарства та природокористування за напрямком «Агроекологія та землеустрій».

Проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України.

Створив сім’ю і разом з коханою дружиною Галиною виховував двох діточок — Ольгу та Юрія.

Довгий час жив та працював у Славуті: з 2002 року — на «Славутському солодовому заводі», з 2006 року – на підприємстві «Будфарфор».

З 2012 року працював різноробочим за кордоном та згодом знову повернувся до Славути.

1 серпня 2023 року був знову мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військові навчання за кордоном.

Обставини загибелі: внаслідок артилерійського обстрілу.

Місце поховання: село Малий Правутин Берездівської громади.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 10 липня 1977 року у селі Мощони Гощанського району Рівненської області.

Дата та місце загибелі: 11 травня 2024 року поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області.

Звання: солдат.

Посада: гранатометник.

Підрозділ: десантно-штурмовий батальйон в/ч А0281.

Освіта, трудовий стаж: У 1992 році закінчив Малятинську школу.

У 1994 році здобув освіту у Вищому професійному училищі в місті Рівному за спеціальністю електрогазозварювальник. Після чого працював різноробочим.

Довгий час жив та працював за спеціальністю у Славуті, зокрема й на підприємстві “Ювента”.

28 липня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у десантно-штурмовому батальйоні в/ч А0281 на посаді гранатометник.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. «Добросердний, зразковий батько та чоловік» – так згадують Володимира його близькі та рідні. Він був надійним товаришем та побратимом. У цивільному житті захоплювався риболовлею.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 20 травня 1984 року в місті Кіровське Шахтарського району Донецької області. Згодом з родиною переїхав до Славути.

Дата та місце загибелі: 15 травня 2024 року поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-снайпер.

Підрозділ: десантно-штурмова рота військова частина А1910.

Освіта, трудовий стаж: Із 1991 по 2001 роки навчався у Славутській ЗОШ №4. Після чого довгий час працював різноробочим за кордоном та серце тягнуло до рідної України, тому вирішив повернутися. Жив та працював у Славуті. З легкістю брався за будь-яку роботу, адже мав “золоті руки”.

24 лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Певний час служив в одній із військових частин Шепетівського району та невдовзі був направлений на передову.

Проходив службу в десантно-штурмовій роті військової частини А1910 на посаді стрілець-снайпер.

Обставини загибелі: в ході виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу противника.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Євгеній був доброю й спокійною людиною, любив багато читати та захоплювався технікою.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України № 624/2024 від 09.09.24 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Дата та місце народження: 13 квітня 2000 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 23 травня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Звання: молодший сержант.

Посада: оператор безпілотних літальних апаратів — майстер роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Підрозділ: військова частина А 0284.

Освіта, трудовий стаж: Навчався у Славутській гімназії №2 та згодом в загальноосвітній школі №1.

Далі, у період з 2016 по 2020 рік, здобував освіту у Шепетівському медичному фаховому коледжі за спеціальністю “Лікувальна справа”.

Одразу після закінчення коледжу 26 червня 2020 року Максим розпочав військову службу у Збройних силах України за контрактом на посаді бойового медика зенітно-ракетного дивізіону 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.

Згодом пройшов навчання на оператора дрона “Вампір”, а потім підвищив кваліфікацію й став оператором дрона “R-34”.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Максим був дуже доброю, чуйною людиною, вірним другом, турботливим сином та братом. Був трудолюбом, який постійно прагнув до саморозвитку. Головні його життєві захоплення — медицина та військова справа, а ще полюбляв риболовлю та страйкбол.

Нагороди:

• Неодноразово отримував грамоти за зразкову службу і добросовісне виконання службових обов’язків.
• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України № 624/2024 від 09.09.24 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Дата та місце народження: 13 листопада 1984 року у м. Славута.

Дата та місце загибелі: 30 травня 2024 року в районі населеного пункту Нестерне Харківської області.

Звання: старший солдат.

Посада: інспектор прикордонної служби 3 категорії – машиніст екскаватора інженерно-позиційної групи.

Підрозділ: військова частина 9937.

Освіта, трудовий стаж: Із 1990 по 1999 рік навчався у загальноосвітній школі № 5.

Далі, з 2000 по 2003 рік, здобував освіту у Полонському професійному училищі № 35 на спеціальності електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж.

Після навчання проходив строкову службу в армії.

2006-2008 роки – працював на ремонтно-механічному заводі.

2008-2024 роки – на заводі «Будфарфор» та «Геберіт».

У січні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Службу проходив у складі 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії – машиніста екскаватора інженерно-позиційної групи.

Обставини загибелі: під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні, друзі та близькі Олександра згадують його як надзвичайно доброзичливу та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, надійного побратима та товариша. Він був люблячим сином, братом, батьком, підтримкою для своєї сім’ї.

За життя наш Герой любив проводити час на природі, обожнював ліс та риболовлю.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 28 червня 2024 р. № 1-37/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України №648 від 30.09.24р. нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

Дата та місце народження: 27 серпня 1988 року в смт Сангар у Кобяйському улусі Республіки Сахи російської федерації.

Дата та місце загибелі: 30 травня 2024 року у м. Київ.

Звання: солдат.

Посада: розвідник.

Підрозділ: військова частина А7014.

Освіта, трудовий стаж:

У вересні 1995 році пішов до першого класу Великоправутинської середньої школи, де закінчив 9 класів у 2004 році.

Загальну середню освіту отримав у 2006 році в Малоправутинській середній школі.

24 травня 2008 року пішов на службу до лав Збройних Сил України (в/ч 0473) за контрактом.

У 2010 звільнився з лав ЗСУ.

Довгий час жив та працював будівельником у Славуті, згодом різноробочим у Києві.

24 лютого 2022 року за власним бажанням пішов захищати Батьківщину від окупантів.

Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в селах Невське та Макіївка Луганської області. Спочатку був снайпером, а згодом розвідником.

Служба в активній бойовій зоні позначилася на здоров’ї мужнього Воїна.

Обставини загибелі: Захисника командування відпустило у короткострокову відпустку, аби він міг побувати на останньому дзвонику у свого сина, але не судилось. У дорозі Олександр помирає від внутрішньомозкового крововиливу, так й не зустрівшись із сином, який чекав татуся до останнього моменту. Родина отримала страшну звістку згодом.

Місце поховання: с. Великий Правутин Берездівської громади Хмельницької області.

Спогади: Батько Героя згадує, що коли Олександр йшов воювати, то казав: “Тато, хто як не я захистить вас та рідну землю”. Побратими згадують його як мужнього, досвідченого воїна та надійного товариша. Рідні та друзі розповідають, що Олександр був дуже доброю, світлою людиною, зразковим батьком.

Нагороди:

• –

Дата та місце народження: 06 січня 1985 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 06 липня 2024 року солдат поблизу населеного
пункту Верхів на Рівненщині.

Звання: солдат

Посада: механік-водій

Підрозділ: військова частина А4152.

Освіта, трудовий стаж:

У 1992-2002 роках навчався у Славутській ЗОШ №7.

У 2007 році закінчив Одеський автодорожній технікум за спеціальністю “автомеханік”.

2007-2010 роки працював різноробочим у місті Славуті та згодом в Києві.

З 2011 по 2017 роки працював на державному підприємстві “Славутський лісгосп”.

З 2017 до 2024 року Олександр працював будівельником на Славутчині.

24 лютого 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Службу проходив на посаді механіка-водія взводу забезпечення навчального процесу школи підготовки підрозділів ППО військової частини А4152.

Обставини загибелі: внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Олександр був доброю й спокійною людиною, зразковим чоловіком та батьком, надійним товаришем. У цивільному житті захоплювався машинами.

Нагороди:

Дата та місце народження: 18 грудня 1982 р. у м. Славута Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 25 червня 2024 р. у Славутській міській
лікарні.

Звання: солдат.

Посада: –

Підрозділ: в/ч А0796.

Освіта, трудовий стаж: У 2000 році закінчив Славутську ЗОШ №8.

Далі навчався в Кременецькому лісотехнічному коледжі, який закінчив у 2007 році, отримавши спеціальність “майстер лісу”.

З 2007 по 2018 рік працював майстром ліса на ДП “Славутський лісгосп”.
2018-2020 роки – працював на меблевій фабриці у Славуті.

У 2020 році був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі в/ч А0796.

Брав участь в АТО/ООС. Ветеран війни. Учасник бойових дій.

Обставини загибелі: помер від хвороби.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні та друзі пам’ятають Олександра як дуже добру та веселу людину, надійного товариша та побратима.

Нагороди:

• Нагороджений знаком Народної пошани “Кров за Україну” Всеукраїнської громадської організації “Спілка ветеранів та працівників силових структур України “Звитяга”.

Дата та місце народження: 07 листопада 1971 року в селищі міського типу Ківшарівка Куп’янського р-ну Харківської області.

Дата та місце загибелі: 03 липня 2024 року в районі населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області.

Звання: старший сержант.

Посада: телефоніст відділення зв’язку.

Підрозділ: військова частина А4056.

Освіта, трудовий стаж: У 1986 році здобув загальну середню освіту у Середній школі номер 12 смт Ківшарівка.

З 1986 по 1989 рік навчався в Куп’янському медичному училищі за спеціальністю “фельдшер”.

1990 року був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України.

1993-1996 роки — працював на Куп’янській Митниці.

2003-2005 роки — був охоронцем на власному підприємстві у м. Харків.

З 2005 по 2023 рік працював на підприємстві “ДАНА”, а згодом на товаристві з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОДУКТ” у місті Харків.

Із початком повномасштабного вторгнення окупантів родина Віталія переїхала до міста Славута.

У липні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

З липня по вересень 2023 року був курсантом навчального батальйону зв’язку у місті Полтава. Далі проходив службу в єгерському батальйоні військової частини А4056 на посаді старший телефоніст відділення зв’язку.

Обставини загибелі: наслідок мінно-вибухової травми несумісної з життям.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні згадують Віталія як справжнього патріота України, дуже розумну і добру людину, який завжди піклувався про свою родину, мав багато друзів і товаришів, яким старався допомагати… Любив дуже тварин та багато читав. Захоплювався комп’ютерною технікою.

Нагороди:
За сумлінне виконання службових обов’язків нагороджувався Почесною грамотою командування.

Дата та місце народження: 27 лютого 1974 року в с. Зубівщина Славутського району.

Дата та місце загибелі: 5 липня 2024 року поблизу населеного пункту
Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Звання: старший солдат.

Посада: гранатометник.

Підрозділ: в/ч А0281.

Освіта, трудовий стаж: З 1981 по 1991 року навчався в середній школі №1 міста Славути.

У 1992 році після закінчення школи був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Службу проходив старшим матросом у військово-морських силах в м. Балаклава.

Після служби в армії в 1994 році вступив на факультет ветеринарної медицини в Національний аграрний університет, який закінчив у 1999 році, отримавши спеціальність “лікар ветеринарної медицини”.

В 1999 році свою трудову діяльність розпочав в Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини, де майже весь час працював на посаді лікаря ветеринарної медицини у відділенні міста Славути.

З початку повномасштабного вторгнення окупантів пішов воювати добровольцем. Спочатку службу проходив у військовій частина А 1358, а згодом у військовій частині А 0281 на посаді гранатометника.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: село Зубівщина Берездівської громади.

Спогади. Рідним Олександр запам’ятається як зразковий сім’янин та люблячий батько, дуже працелюбний та люблячий син, Патріот України.

Нагороди:

Відповідно до указу Президента України від 17.09.2024 року № 637 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Рішенням Славутської міської ради від 06 вересня 2024 р. № 1-39/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 5 грудня 1977 року в селі Шевченко на Славутчині.

Дата та місце загибелі: 29 липня 2024 року у бою поблизу населеного пункту Клебан Бик Костянтинівського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: майстер-номер обслуги артилерійської батареї.

Підрозділ: 95-та окрема десантно-штурмової бригади.

Освіта, трудовий стаж:

У 1983-1992 роках навчався в Миньковецькій загальноосвітній школі.

З 1995 по 1997 рік проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.

Після цього працював на різних роботах, зокрема:

– у 2000 році розпочав роботу слюсарем,

– 2006 році влаштувався на підприємство «Ювента»,

– у 2011-2019 роках працював монтером колії магістрально залізничного транспорту.

У 2022 році був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Спочатку проходив службу у військовій частині 1358, а навесні 2024 року переведений у в/ч 0281. Служив у складі 95-ої окремо десантно-штурмової бригади на посаді майстер-номер обслуги артилерійської батареї.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Герой прагнув перемоги, чекав відпустку і дуже хотів потрапити на день народження до своєї донечки, але не судилось.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 06 вересня 2024 р. № 1-39/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указом Президента України № 624/2024 від 09.09.24 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Дата та місце народження: 5 серпня 1982 року у місті Гусиноозерськ (Бурятія).

Дата та місце загибелі: 14 червня 2024 року в районі населеного пункту Каленики Донецької області, захищаючи волю та незалежність України.

Звання: сержант.

Посада: оператор взводу радіорозвідки розвідувальної роти.

Підрозділ: в/ч А0409.

Освіта, трудовий стаж: Коли родина переїхала до Славути, Олександр пішов навчатися до 2-го класу загальноосвітньої школи № 5. Після закінчення школи проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України.

Після цього працював будівельником у різних містах України.

Бойовий шлях нашого Воїна розпочався ще з 2014 року, коли росія, порушивши будь-які домовленості, посягла на територіальну цілісність України. Тоді Олександр підписав контракт на військову службу. Наш Герой боронив Україну на сході, брав участь в АТО/ООС. Служив у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (30 ОМБр, в/ч А0409) на посаді оператора взводу радіорозвідки розвідувальної роти військової частини А0409.

З початком повномасштабної війни перебував на Бахмутському напрямку, увесь час на нулі.

Обставини загибелі: внаслідок ворожого бомбардування.

Обставини загибелі: внаслідок ворожого бомбардування.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Веселий, чуйний, доброзичливий, відповідальний, надійний товариш та побратим – такими щирими словами згадують Олександра усі, хто його знав.

Нагороди:

За період військової служби був відзначений командуванням, Міністерством оборони України та державними нагородами:

• 1. Пам’ятна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України – медаль «30 років воєнній розвідці» та медаль «За сприяння розвідці України ІІ ступеня»;
• 2. Медаль «Ветеран війни»;
• 3. За участь в боях «Світлодарська дуга»;
• 4. Відзнака «За службу державі»;
• 5. Нагрудний знак «Dei Gratia»;
• 6. Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
• 7. Рішенням Славутської міської ради від 06 вересня 2024 р. № 1-39/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 6 червня 1987 року в місті Славуті

Дата та місце загибелі: помер 26 серпня 2024 року.

Звання: солдат.

Посада: кулеметник.

Підрозділ: 57-й окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка.

Освіта, трудовий стаж: З 1994 року вступив до першого класу Славутської загальноосвітньої школи №2, де навчався до 9-го класу. Далі продовжив навчання у Славутському професійному ліцеї, який закінчив у 2005 році, здобувши спеціальність «Водій».

Закінчивши навчання, із 2005 по 2006 рік, проходив військову строкову службу. Після цього працював на місцевих підприємствах – Славутському маслоробному комбінаті, заводі «Будфарфор» та товаристві «Сан-Сервіс».

Із початком повномасштабної війни, 27 лютого 2022 року Дмитро був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Захищав державу на найгарячіших напрямках, зокрема Бахмутському, де отримав бойове поранення. Після лікування повернувся до виконання службових обов’язків – обороняв Куп’янський напрямок на Харківщині. 

Обставини загибелі: помер від раптової зупинки серця.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади: веселий, чуйний, доброзичливий, відповідальний, надійний товариш та побратим – такими щирими словами згадують Олександра усі, хто його знав.

Нагороди:

Дата та місце народження: 17 серпня 1991 р. у місті Славута

Дата та місце загибелі: 30 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Маринівка Покровського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: водій другого відділення взводу протитанкових керованих ракет.

Підрозділ: військова частина А 4886 військової частини А 4056.

Освіта, трудовий стаж: з 1998 року по 2009 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 3. Після здобуття загальної середньої освіти, у період з 2009 по 2010 рік навчався у державному професійному технічному навчальному закладі Славутський професійний ліцей, де здобув професію електрогазозварювальника. 

З 2012 по 2014 рік працював у приватного підприємця менеджером зі збуту. Згодом почав працювати в товаристві з обмеженою відповідальністю «ДуетЛТД» експедитором оптово-роздрібного складу.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Чуйний, доброзичливий, товариський та турботливий. Любив рибалку, ліс.

Нагороди:

• Був нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків, захист законних прав та свобод громадян України, захист територіальної цілісності та недоторканості України, протидії агресії Російської Федерації у відношенні України та її громадян, за вашу відданість, мужність та самопожертву.
• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 04 серпня 1992 року у селі Радошівка Ізяславського району.

Дата та місце загибелі: 22 серпня 2024 року в районі населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат

Посада: стрілець-санітар

Підрозділ: 32-я бригада 403-го стрілецького батальйону

Освіта, трудовий стаж: Освіта, трудовий стаж: у період з 1998-2008 рік навчався в Іванівській школі. Далі, з 2008 по 2011 рік здобував освіту у Славутському професійному ліцеї, де навчався на  спеціальності «автослюсар». 

Після закінчення навчання, у жовтні 2012 року проходив строкову службу в армії. Після цього працював різноробочим, виконував роботу на будівництві, займався ремонтами. Деякий час мав справу з натяжними стелями у місцевій фірмі «Fox Art».

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Був надзвичайно позитивним, щирим, енергійним та справедливим. У центрі його всесвіту були дружина та діти. З раннього віку захоплювався технікою (авто, мото), міг днями та ночами проводити в гаражі. Полюбляв риболовлю та активний відпочинок на природі.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 29 грудня 1974 року у смт Гоща Рівненської області.

Дата та місце загибелі: 03 вересня 2024 року у м. Полтава.

Звання: солдат.

Посада: радіо телефоніст.

Підрозділ: 3-я піхотна рота військової частини А5001.

Освіта, трудовий стаж: з 1982 по 1992 роки навчався у Великомежирицькій школі, яку закінчив із срібною медаллю.

У період із 1992 по 1997 роки навчався у Рівненському державному педагогічному інституті на факультеті математики та інформатики.

Свій трудовий шлях Валерій розпочав із Варваріської школи, де протягом одного року працював вчителем математики. Також працював на товариствах «Гермес», «Вектор», підприємствах Славутський РЕМ, Укртелеком, телерадіокомпанії «Контакт Славута».

6 червня 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України. Служив на посаді радіо телефоніста 3-ї піхотної роти військової частини А5001.

З 14 серпня цього року розпочав навчання у Полтавському інституті зв’язку на зв’язківця, йому дуже подобалося, як кажуть «це було його». 

Обставини загибелі: внаслідок ракетного обстрілу російських окупантів.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Був люблячим чоловіком та батьком, сином, зятем. За своєю вдачею наш Захисник був веселим та жартівливим, душею компанії. Дуже любив життя та цікавився усім. З ним можна було поговорити на будь-яку тему. Мав багато друзів, дуже любив дітей, які так і тягнулися до нього. Любив футбол, рибалку, гриби…

Як ділиться спогадами дружина Ірина, все своє доросле життя Валерій займався комп’ютерами, цікавився мовами програмування, веб-дизайном. Давав поради та консультував з приводу комп’ютерної техніки. Його так і називали «комп’ютерщик».

У селі, де пройшло його дитинство, всі згадують Валерія як доброго, працьовитого чоловіка, завжди готовим допомогти.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 16 серпня 1978 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 5 вересня 2024 року в районі населеного пункту Стариця Харківської області.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-санітар.

Підрозділ: стрілецька рота військової частини А4856

Освіта, трудовий стаж: у період з 1985 по 1995 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 7. Працював будівельником.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Спокійний, добрий, дружелюбний, любив дітей, полюбляв рибалку.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 25 червня 1974 року у селі Прикордонна Улашанівка.

Дата та місце загибелі: 12 вересня 2024 року під час бойового чергування біля населеного пункту Новонадеждино Харківської області.

Звання: штаб-сержант

Посада: головний сержант

Підрозділ: друга зенітна кулеметна рота в/ч А4918.

Освіта, трудовий стаж: у 1991 році закінчив Хоняківську середню школу. У цьому ж, 1991 році, розпочав навчання в Шепетівському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку.

У 2006 році закінчив навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобув кваліфікацію бухгалтера-аналітика.

У 1992 році вступив на строкову службу, у 1994 році звільнений у запас та продовжив навчання у Шепетівському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку.

У 1995 році повторно призваний Ізяславським міським військовим комісаріатом Хмельницької області на посаду водія-механіка в/ч А2075. У 1996 році – командир відділення в/ч А1971. У тому ж 1996 році – начальник фінансової служби 55-го окремого механізованого батальйону 1610-ї механізованої бригади. Із 25 вересня 1997 року – начальник фінансового відділення управління 97 окремої механізованої бригади. Із 14 січня 2004 року – заступник начальника фінансово-економічної служби. З 06 листопада 2004 року звільнений у запас. З 26 листопада 2004 по 2006 рік – головний бухгалтер в/ч А1071.

У 2007 році розпочав трудову діяльність у Славутському міськрайонному центрі зайнятості на посаді заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями.

Обставини загибелі: помер під час бойового чергування

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Був турботливим татом, чоловіком, сином, братом. Це добра та щира, винахідлива людина, завжди готова підтримати рідних та близьких та в першу чергу Володимир думав про них. Поміркований, приймав виважені рішення, товариський, комунікабельний, легко знаходив спільну мову з оточуючими, доброзичливий, відповідальний, працелюбний.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 8 жовтня 1983 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 9 жовтня 2024 року у районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.

Звання: сержант.

Посада: головний сержант роти.

Підрозділ: мотопіхотний батальйон 24-ї механізованої бригади імені короля Данила.

Освіта, трудовий стаж: у 1990 році пішов до першого класу Славутської загальноосвітньої  школи № 4, яку закінчив у 1999 році. У цьому ж році продовжив навчання у Славутському технічному ліцеї, який закінчив у 2001 році.

Із 2006 по 2010 рік був приватним підприємцем. З 2013 по 2014 рік працював муляром у товаристві з обмеженою відповідальністю «Європіум ПРОЄКТ» м. Київ. З травня 2014 по жовтень 2015 року працював муляром у ТОВ «МЖК-1». У період із 2016 по 2022 рік працював у країнах Європи, а саме: Польща, Німеччина, Словаччина.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Віталік був надзвичайно позитивним, щирим, енергійним та справедливим. У центрі його всесвіту були дружина та діти. З раннього віку захоплювався будівництвом та ремонтом. Полюбляв риболовлю та активний відпочинок на природі. Будував плани на майбутнє, але тепер вони так і залишаться нездійсненими.

Нагороди:

• 1 жовтня 2024 року був нагороджений відзнакою «Золотий лев» від командування військової частини.
• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 31 травня 1979 року у селі Токарівка Херсонсько-Білозерського району Херсонської області.

Дата та місце загибелі: 28 жовтня 2024 року, населений пункт Садове Херсонської області.

Звання: матрос

Посада: майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів

Підрозділ: відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А7358

Освіта, трудовий стаж: У 1985 році пішов до першого класу місцевої Токарівської школи, де закінчив 10 класів.

У період з 2005 по 2009 рік навчався у Херсонському морехідному  училищі на спеціальності «моторист». Паралельно здобував освіту в Одеській морській академії на заочній формі навчання.

Трудовий шлях Володимира – це близько 10 років роботи моряком та виходи у плавання (Кіпр, Ліберія, Антиґуа і Барбуда).

У квітні 2024 року Артем працював на комунальному підприємстві «Славута-Сервіс».

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади: турботливий, добрий. Любив риболовлю, спорт, музику. Грав на гітарі. Добре знав дві іноземні мови – англійську та німецьку.

Нагороди:

Дата та місце народження: народився 28 липня 1975 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 29 жовтня 2024 року помер через раптову зупинку серця.

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги.

Підрозділ: гранатометний взвод механізованого батальйону в/ч А4689.

Освіта, трудовий стаж: у 1982 році пішов до першого класу ЗОШ № 3 м. Славута, у якій навчався до 1986 року. Так як батько Валерія був військовим, то родина переїхала до Казахстану, до міста Приозерськ, де Валерій здобував освіту за спеціальністю «електрозварювальник». Повернувшись у вже незалежну Україну, Валерій близько 12 років працював спочатку на Славутському підприємстві «Будфарфор» та згодом – на «Геберіті».

Обставини загибелі:

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні згадують Валерія як турботливого та хазяйновитого сина, добру та щиру людину, хорошого товариша. Мама розповідає, що її син дуже любив риболовлю та був затятим рибалкою.

Нагороди:

Дата та місце народження: народився він 9 березня 1971 року в місті Дрезден, Німеччина.

Дата та місце загибелі: 7 листопада 2024 року в населеному пункті Кізомис Херсонського району Херсонської області.

Звання: старший сержант

Посада: головний сержант — командир

Підрозділ: військова частина А4935

Освіта, трудовий стаж:

У віці двох років разом із сім’єю переїхав жити в Україну, до Славути.

З 1 по 8 клас навчався у Славутській школі №5. Після 8-го класу переїхав до міста Естергом в Угорщині, де завершив шкільне навчання.

Після закінчення школи він знову повернувся до Славути і 19 травня 1989 року пішов на строкову службу.

У 1991 році навчався в Гамарницькій автошколі.

З 1991 по 1993 рік працював водієм у пожежній частині Славути.

У 1994 році пішов на контрактну службу до лав Збройних Сил України.

З 2003 по 2005 рік брав участь у миротворчих місіях у Лівані, Іраку, Кувейті, де здобув статус миротворця.

У 2006 році вийшов на пенсію.

З 2006 по 2016 рік працював різноробочим у різних містах України.

У 2017–2021 роках працював на підприємстві «Славута бетон».

У 2021 році повернувся до військової служби в Цвітосі, де займав посаду сержанта. Із початком повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну був направлений у зону бойових дій. Бойовий шлях нашого Героя був складним та важким: звільнення Харківщини, бої на Донеччині, Сумщині, Запоріжжі та Херсонщині.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Друзі та рідні згадують його як людину, яка завжди випромінювала радість і дарувала тепло своїм близьким. Він був люблячим чоловіком, добрим батьком, ніжним дідусем, який умів не лише воювати, але й насолоджуватися кожною миттю життя. Він любив співати, їздити на риболовлю, готувати. Його усмішка, голос, доброта залишаться з нами назавжди.

Нагороди:

• Почесна відзнака від Місії ООН та пам’ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець».
• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Нагорода “Комбатський хрест” (посмертно).

Дата та місце народження: 06 січня 1980 року в с. Малий Правутин Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Новосадове Краматорського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: водій

Підрозділ: в/ч А 4123

Освіта, трудовий стаж:

З 1986-1997 роках навчався в Малоправутинському НВК.

Після закінчення школи працював деякий час трактористом в СФГ «Світанок».

У 2002 р. навчався в навчально-курсовому комбінаті ЗАТ фірма «Рівнобудальянс», де здобув професію «Стропальник третього розряду».

У 2002-2003 роках працював на ТОВ «Метал-сервіс» у м. Славута. Після одруження на короткий час переїхав до Вінниці. Але, на жаль, там життя не склалося і він знову повернувся до Славути у 2004 році та продовжив працювати на ТОВ «Метал-сервіс».

У 2009 році працював електриком в Донецькій області.

З 2015 по 2018 роки працював в м. Іршанськ на хлібопекарні.

З 2018 по 4 вересня 2023 року працював в м. Зв’ягель на заводі «Cersanit», звідки й був мобілізований. Керівництво підприємства згадує Василя як сумлінного та надійного працівника. Він швидко орієнтувався та правильно діяв у складних ситуаціях. У колективі його любили та поважали.

З мобілізацією спочатку проходив службу на Львівщині у військовій частині А 4123 та у травні 2024 року був переведений у зону бойових дій до 67-ї ОМБр на посаду водій матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: село Малий Правутин Берездівської сільської громади.

Спогади. Вася був людиною, яка не боялася жодної роботи. Завжди готовий підставити плече, він не знав, що таке “не можу” чи “не хочу”. Турботливий і чуйний, Вася був надійною опорою для всіх, хто його знав.

Він мав особливу любов до техніки та мріяв колись придбати власне авто. Але більше за мрії про матеріальне він цінував свою родину. Вася дуже любив своїх батьків і завжди хвилювався за маму. Навіть у найскладніші моменти він казав: “Тільки мамі не кажіть” — не хотів, щоб вона даремно переживала.

Його доброта не знала меж. Василь ніколи і нікому не відмовляв у допомозі. Своїх племінників він обожнював так само, як вони його, а у відповідь отримував щиру дитячу любов і захоплення.
Він був найкращим сином, вірним братом і люблячим дядьком. Його серце належало людям, і саме цим він залишив слід у наших душах.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 29 грудня 1988 року у м. Славута.

Дата та місце загибелі: 18 січня 2023 року поблизу населеного пункту Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат

Посада: гранатометник

Підрозділ: в/ч А4574

Освіта, трудовий стаж:

З 1995 по 2006 роки навчався в школі №4 м. Славута. Після здобуття загальної середньої освіти працював різноробочим за кордоном. Із початком повномасштабного вторгнення окупантів повернувся до України.

02 вересня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Службу проходив в механізованій роті 214 окремого батальйону OPFOR спеціального призначення військової частини А4574 на посаді гранатометник.

Обставини загибелі: у бою.

Місце поховання: -.

Спогади. Вражав своїм оптимізмом, любов’ю до життя, добрим серцем і людяністю. Життєве кредо було: «Все буде добре».

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 13 грудня 2024 р. № 1-42/2024 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 17 червня 1978 року в с. Досін Славутського району.

Дата та місце загибелі: 23 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Нехотіївка Харківської області.

Звання: молодший сержант

Посада: командир 1 відділення роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення «Спартан»

Підрозділ: в/ч 3017

Освіта, трудовий стаж:

Дитинство минуло в селі Досін. З 1985 року навчався в Досінській неповній середній школі, а з 1993 по 1995 роки — у Ганнопільській загальноосвітній школі.

Строкову службу проходив у військовій частині 3052 у період із 1996 по 1998 роки. Далі служив за контрактом у в/ч А1766 із 1 травня 1998 року по 7 травня 2004 року.

Після закінчення контракту працював пилорамником у м. Славута, а також впродовж тривалого часу на підприємстві ТОВ «Лотівка Еліт» у Славуті.

21 квітня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у в/ч 3017 НГУ у званні молодший сержант на посаді командира 1 відділення роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення «Спартан».

Обставини загибелі: у бою.

Місце поховання: с. Досін Ганнопільської територіальної громади.

Спогади. Рідні згадують, що змалечку Олександр захоплювався читанням книг про цікаві пригоди, а ще йому подобалось дивитись фільми та серіали про Другу світову війну. Назавжди в пам’яті рідних та близьких Герой запам’ятається як син, що огорне своєю турботою втомлену матір, як брат, що вміє вислухати та знайти потрібні слова для сестер, як друг, що буде надійним плечем і ніколи не залишить в біді того, хто потребує допомоги, і, як дядько, який завжди розкаже щось цікаве, розвеселить, і зірочку з неба дістане, якщо це треба племінникам.

Побратими згадують його, як хороброго, сильного, чесного, справедливого, того, хто в тяжкі хвилини не опускав руки, а мотивував боротись, проявляючи незламний дух та жагу до життя. Неодноразово отримував поранення, але повертався до своїх побратимів і пліч-о-пліч з ними ішов у бій.

Був прикладом, уміло командував та відповідально ставився до розробки тактики, щоб успішно виконувати поставлені завдання.

Нагороди:

• Відповідно до Указу Президента України №797/2024 від 02.12.2024 року нагороджений «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
  
  

Дата та місце народження: 6 жовтня 1980 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 30 листопада 2024 року у районі населеного пункту Новомлинськ Куп’янського району Харківської області.

Звання: солдат

Посада: навідник

Підрозділ: в/ч А3029

Освіта, трудовий стаж: Шкільні роки — 1987-1998 рр. – пройшли у Славутській школі №2, студентське життя в Київському політехнічному інституті.

Після закінчення навчання він обрав чесну працю — спершу на меблевій фабриці у селі Улашанівка, потім на підприємстві “Санвестгруп” у Славуті.

30 вересня 2024 року Валерій був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади.
За життя Валерій був особливим. Він умів любити і дарувати цю любов іншим. Він був ніжним чоловіком, люблячим батьком, турботливим сином. Його посмішка зігрівала, а розум і щирість викликали захоплення. Його маленький син тепер ростиме без батька, але знатиме, що його тато — справжній Герой.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 11 лютого 1988 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 3 грудня 2024 року на Курщині.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 4-те аеромобільне відділення аеромобільного батальйону військової частини А0284.

Освіта, трудовий стаж:

У період із 1994 по 2005 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 3.

Після школи працював різноробочим, брався за будь-який заробіток.

31 серпня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Веселий, чуйний, доброзичливий, товариський, завжди готовим прийти на допомогу – такими щирими словами згадують Івана усі, хто його знав. Також він вірив у перемогу України та постійно заспокоював батьків, що все буде добре.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 23 серпня 1993 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 16 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Трудове Донецької області.

Звання: солдат

Посада: зовнішній пілот — оператор безпілотних літальних апаратів.

Підрозділ: взвод БпРК-1 військової частини А4030

Освіта, трудовий стаж:

Навчався у Славутській ЗОШ №2, а згодом присвятив своє життя роботі автомеханіка. Його руки були справжніми «золотими»: він міг оживити будь-який автомобіль.

8 березня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади.
Артема згадують як добру, чуйну та надзвичайно світлу людину. Його життя було тісно пов’язане з технікою, але в душі він завжди залишався справжнім патріотом, відданим своїй країні.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Відповідно до указу Президента України від 20.02.2025 року № 97 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Дата та місце народження: 14 лютого 1993 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 13 грудня 2024 року на околицях населеного пункту Новоданилівка Запорізької області .

Звання: солдат.

Посада: механік взводу безпілотних авіаційних комплексів.

Підрозділ: другий механізований батальйоні військової частини А7013.

Освіта, трудовий стаж:

У період із 1999 до 2008 року навчався у Славутській загальноосвітній школі № 4.

Після закінчення 9 класу вирішив піти навчатись до Славутського професійного ліцею, де здобував професію кухаря-кондитера. Після здобуття професійно-технічної освіти працював за фахом у закладі громадського харчування.

У 2014 році був призваний на військову строкову службу. Після її закінчення, у 2017 році, пішов працювати на місцеве підприємство завод «Будфарфор».

Був кращим працівником. Нагороджений грамотою за сумлінну працю, високий професіоналізм, працьовитість та відповідальність.

Після початку повномасштабного вторгнення, 19 квітня 2022 року, був мобілізований до лав Збройних сил України. Службу проходив у другому механізованому батальйоні військової частини А7013 на посаді механіка взводу безпілотних авіаційних комплексів.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Богдан був хорошою людиною, добрим сином, внуком, племінником. Дуже товариський та приязний. Попри жахи війни, він зберігав людяність, честь і гідність.

«Я знайшов себе у служінні Батьківщині»,— говорив Богдан, якого побратим «Таліб» пам’ятає як безстрашного, мудрого і надзвичайно людяного воїна.

Нагороди:

• Був нагороджений медаллю як учасник бойових дій та ветеран війни, грамотами від командування. Учасник бойових дій.
• Указ Президента України від 30 травня 2025 року, №357/2025 Орден «За мужність» III ступеня
• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 29 березня 1994 року у Кропивницькому.

Дата та місце загибелі: 17 грудня 2024 року серце Михайла передчасно зупинилося.

Звання: солдат.

Посада: –

Підрозділ: 95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада.

Освіта, трудовий стаж:

Навчався у школі №9 м. Славути, а згодом опановував професію автослюсаря у Славутському професійному ліцеї. Після випуску почав працювати ливарником на підприємстві «Геберіт», де зарекомендував себе як відповідальний і наполегливий працівник.

Коли Україна покликала своїх синів у боротьбу за незалежність, Михайло не залишився осторонь. У серпні 2022 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. Як солдат 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, він захищав нашу землю у важких боях на Донеччині, де й отримав поранення. Після чого був переведений до роти охорони першого відділу Шепетівського РТЦК та СП.

Після служби Михайло продовжив працювати у рідному колективі на підприємстві «Геберіт». Але війна залишила глибокий відбиток. Поранення й тягар пережитого вплинули на його здоров’я.

Обставини загибелі: –

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні та знайомі згадують Михайла як дуже добру людину, який мав багато друзів. Він завжди допомагав та підтримував тих, кого знав. Працьовитий та життєрадісний він мав багато планів на життя, але не судилося…

Нагороди:

Дата та місце народження: 2 квітня 1982 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: помер 26 листопада 2024 року у місті Славуті внаслідок інфаркту.

Звання: старший матрос.

Посада: –

Підрозділ: 35-та окрема бригада морської піхоти

Освіта, трудовий стаж: 1989-1992 рр. — навчався у Славутській школі №2, а з 1993-1997 рр. – у Приморському краї Хасанського району. Після чого повернувся із сім’єю до України та закінчив здобуття середньої освіти у 2000 році у селі Жуків Славутського району.

Навчався в автошколі у місті Полонне, де отримав водійські права.

З 2004 по 2005 року працював слюсарем у Шепетівському локомотивному депо. Після чого довгий час працював будівельником у місті Києві.

26 липня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: від інфаркту.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Дружина згадує, що Віктор був розумний, кмітливий, мудрий, добрий, турботливий, ласкавий, веселий, оптимістичний, відкритий, чесний, щирий, справедливий, старанний, працьовитий, енергійний, щедрий, тактовний. Життєві захоплення: з дитинства займався у Славутському спорткомплексі карате, де отримав «синій» пояс. Любив читати книги, гру в шахи, колекціонування марок. У старших класах ходив на секції з волейболу, бігав крос за школу, але найбільше йому подобалася риболовля.

Нагороди:

• Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни», медаллю «Учасник бойових дій».

Дата та місце народження: 1 червня 1995 року у селі Перемишель Славутського району.

Дата та місце загибелі: 21 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Новоівановка Суджанського району Курської області.

Звання: солдат

Посада: кулеметник 1-го стрілецького спеціалізованого відділення спеціалізованої роти (ШКВАЛ).

Підрозділ: військова частина А4699 у 47-мій бригаді Магура.

Освіта, трудовий стаж:

Навчався в професійному аграрному ліцеї у м. Полоне. Професія «тракторист-механік». Був вихованцем інтернату.

Працював у м. Новоград-Волинський Житомирської області на підприємстві «Церсаніт-інвест».

Деякий час проживав у Славуті разом з мамою та вітчимом.

Призваний за контрактом.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Був добрий, веселий, завжди міг допомогти у скрутний момент. Мав велике захоплення до техніки та її ремонту.

Нагороди:

• Грамота від командування 47-ї бригади за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків.
• Указом Президента України, 23 серпня 2024 року Дмитра було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Дата та місце народження: 12 лютого 1973 року у селі Радошівка Ізяславського району Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 23 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.

Звання: головний сержант.

Посада: командир десантно-штурмового відділення батальйону.

Підрозділ: військова частина А0281.

Освіта, трудовий стаж:

Навчався у Радошівській середній школі Ізяславського району Хмельницької області у період з 1981 по 1990 рік.

У 1991 році був призваний на строкову військову службу. Звільнився зі служби у 1993 році.

З 1993 року по 2007 рр. працював у лавах органів внутрішніх справ і кримінально-виконавчої служби. Там він заслужив повагу своїх колег і численні нагороди. Його життя було прикладом чесності, відповідальності та незламності.

З 2003 року жив разом із сім’єю у Славуті.

Багато років працював за кордоном, але згодом повернувся до рідної України.

7 липня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Життя Петра Миколайовича – це не лише про біль. Це про любов до України, до рідних, про силу духу і відвагу, які він проявляв щодня. Він був чуйним чоловіком, турботливим батьком, майстром на всі руки, любив природу, музику, і риболовлю. Він був тим, хто надихав і підтримував своїх рідних і друзів.

Нагороди:

• Відомча пам’ятна відзнака “45 років з дня утворення Замкової виправної колонії”.
• Грамоти військового командування за сумлінну службу.
• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 12 січня 1993 року, село Комини Ізяславського району Хмельницької області

Дата та місце загибелі: 10 січня 2025 року, Курщина

Звання: солдат

Посада: старший механік-водій танка

Підрозділ: 80-ї Окрема десантно-штурмова Галицька бригада, в/ч А0284.

Освіта, трудовий стаж: З 1999 по 2010 рік він навчався у НВК школа-гімназія №5; Державний професійний технічний навчальний заклад «Славутський професійний ліцей», спеціальність “слюсар з ремонту колісних транспортних засобів та електрогазозварника”.

Впродовж дев’яти років працював у місті Славуті на підприємстві «Геберіт», де обіймав посаду штампувальника. Згодом його професійний шлях продовжився у місті Боярка Київської області, де він працював у ТОВ «Роял Фуд» на посаді експедитора.

Обставини загибелі: під час бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Вадим був людиною, яка ніколи не втрачала життєрадісності. Він любив футбол, захоплювався конструюванням, а навіть у дорослому віці зберігав пристрасть до іграшкових автомобілів на дистанційному керуванні. Ще в підлітковому віці він захопився музикою, писав пісні у жанрі реп та хіп-хоп, а також був учасником хіп-хоп-групи «Район».

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Згідно з Указом Президента України №160 від 13.03.2025 нагорджений орденом “За мужність” ІІІ ст. (посмертно)

Дата та місце народження: 19 грудня 1993 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 15 січня 2025 року, біля населеного пункту Єлізаветівка Покровського району Донецької області.

Звання: старший лейтенант

Посада: старший офіцер (снайпер)

Підрозділ: група спеціального призначення «Омега» НГУ.

Освіта, трудовий стаж: Закінчивши Славутську школу №1 у 2009 році, Микола знайшов себе у кулінарній справі, здобувши професію кухаря-кондитера у Славутському професійному ліцеї. Але доля мала для нього інший шлях. У 2012 році його покликали на строкову службу, і він став солдатом.

У 2014 році, коли Україна опинилася перед обличчям війни, Микола не залишився осторонь. Відчуваючи щирий обов’язок перед Батьківщиною, він уклав контракт і став на її захист.

Обставини загибелі: під час вогневого контакту з підрозділами воложих формувань.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Він був найкращим сином, чоловіком, батьком, братом і побратимом. Людиною, яка вміла любити, яка жила з вогнем у душі та гідністю в серці.

Нагороди:

• медаль «Захисник Вітчизни»
• орден «За мужність» ІІІ ступеня
• нагрудний знак «За доблесну службу»
• медаль «10 років сумлінної служби»
• «Козацький хрест І ступеня»
• «Козацький хрест ІІ ступеня»
• відзнака «За стійкість і незламність».
• рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 29 вересня 1977 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 4 січня 2025 року на Курщині.

Звання: солдат.

Посада: гранатометник мотопіхотного взводу.

Підрозділ: військова частина А1556.

Освіта, трудовий стаж: Після закінчення Славутської школи №4 у 1996 році Андрій став військовим, проходив строкову службу у військово-морській піхоті. Коли служба завершилася працював різноробочим в різних містах України та деякий час за кордоном.

Коли у 2014 році почалася російсько-українська війна, Андрій не зволікав ані хвилини. Він добровільно пішов на фронт, знаючи, що його сила, досвід і мужність потрібні Україні. Ворог зламав його тіло, але не його дух. Після важкого поранення Андрій повернувся додому, але думка про те, що боротьба триває, ніколи його не полишала.

Війна знову постукала в його двері 6 березня 2022 року. Він повернувся в армію, знову взяв до рук зброю, щоб боронити наш дім, наш народ, нашу свободу.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: с. Лисиче Крупецької громади Хмельницької області.

Спогади. Андрій був надзвичайно добрим і товариським, мав багато друзів, які цінували його за щирість і людяність. Найбільшим же його скарбом була безмежна любов до сина.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Указ Президента України від 13 червня 2025 року, № 410/2025 Орден «За мужність» III ступеня

Дата та місце народження: 11 травня 1990 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: помер 16 січня 2025 року.

Звання: солдат.

Посада: стрілець-помічник гранатометника

Підрозділ: парашутно-десантного батальйону військової частини А1126.

Освіта, трудовий стаж:

У сім років батьки віддали Володимира до першого класу загальноосвітньої школи № 2 міста Славута, де він навчався до дев’ятого класу. Далі продовжив здобувати середню освіту у загальноосвітній школі № 9.

Завершивши шкільне життя, Володимир вирішив працювати та самостійно заробляти собі на життя.

Працював на місцевих підприємствах: маслоробний комбінат, «Родорс». Деякий період був у Києві, де підробляв різноробочим.

У квітні 2023 року Володимир був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: передчасно помер. Під час служби неодноразово отримував поранення, контузії.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні та знайомі згадують Володимира як дуже добру та щиру людину, який мав багато друзів. Любив рибалити та відпочивати біля річки. Він завжди допомагав та підтримував тих, кого знав. Йому не шкода було віддати «останню сорочку» для когось, хто цього потребував. Працьовитий та життєрадісний.

Нагороди:

Дата та місце народження: 21 березня 1994 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 4 березня 2024 року в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Звання: старший солдат

Посада: гранатометник.

Підрозділ: 79-й ОГШБ.

Освіта, трудовий стаж:

З 2000 по 2011 рік навчався у Цвітоському навчально-виховному об’єднанні. По тому – здобув спеціальність слюсаря з ремонту автотранспортних засобів, водія в Острозькому вищому професійному училищі. Із травня 2016 по травень 2017 року проходив військову строкову службу в 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Після армії повернувся працювати у військову частину, працював за кордоном, згодом, повернувшись, у ТОВ «АКВА-РОДОС».

25 листопада 2022 року був призваний на військову службу.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Відважний, самовідданий, вірний побратимам, завжди готовий прийти на допомогу. Захоплення – спорт.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 6 вересня 1975 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 31 січня 2025 року у районі населеного пункту Вікторовка Суджанського району Курської області (рф).

Звання: молодший сержант

Посада: номер обслуги

Підрозділ: в/ч А4699

Освіта, трудовий стаж:

З першого по дев’ятий клас навчався у загальноосвітній школі № 3. Після цього вступив до Рівненського текстильного технікуму (зараз це Рівненський економіко-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування).

Після здобуття професійної освіти, Михайло два роки проходив строкову службу за контрактом у військах протиповітряної оборони.

Після військової служби працював на місцевих підприємствах, таких як Славутський ремонтно-механічний завод, структурний підрозділ теплових мереж. Деякий час підробляв у приватній охороні.

12 жовтня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні згадують Михайла як надзвичайно добру та позитивну людину, життєрадісного чоловіка, завжди готового прийти на допомогу. За життя полюбляв природу, походи, туризм.

Нагороди:

• За період служби був відзначений грамотами командування та вірність та зразкову службу.
• Рішенням Славутської міської ради від 14 березня 2025 р. № 01-45/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 9 червня 1987 року у місті Веймар (Німеччина).

Дата та місце загибелі: 2 серпня 2024 року в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області.

Звання: молодший лейтенант.

Посада: командир стрілецького взводу.

Підрозділ: в/ч А4058.

Освіта, трудовий стаж:

1994 року Андрій пішов у перший клас середньої школи №3 м. Славути, яку закінчив у 2005 році.

У 2008 році здобув професію “перукар” у Лісоводському професійному аграрному ліцеї.
З 2006 року навчався в Одеському верстатобудівельному технікумі за спеціальністю “Обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів” та отримав кваліфікацію молодшого спеціаліста-електромеханіка.

У 2014 році він завершив навчання в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя, отримавши ступінь магістра металорізальних верстатів та систем.

У 2017 році він також закінчив Полтавську державну аграрну академію, отримавши кваліфікацію агронома.

Андрій був людиною, яка ніколи не зупинялася на досягнутому, він умів працювати, прагнув досконалості, завжди рухався вперед. Він працював у різних сферах, освоював нові професії та постійно розвивав свої навички.

З 2005 по 2007 рік працював апаратником 4-го розряду на Славутському маслоробному комбінаті.

З 2008 по 2012 рік – майстром зміни на цьому ж комбінаті.

У 2012 році працював електромонтажником у товаристві “Атоммонтажсервіс” у Нетішині.

У 2013 році – майстер зміни сироробного цеху на Славутському маслоробному комбінаті.

У 2014 році працював оператором лінії у виробництві харчової продукції на Славутському цикорієсушильному заводі.

У 2015-2016 роки – Андрій був апаратником оброблення зерна в ТОВ “ДЕАС ТРЕЙД” в Києві.

У 2016-2017 роки – працював ґрунтознавецем у ТОВ “Серединецьке”.

Найбільш важливий і відповідальний етап його життя почався тоді, коли він одягнув військову форму.

З 2019 по 2022 рік Андрій проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1358.

З 27 липня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді командира стрілецького взводу військової частини А4058.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута.

Спогади. Андрій був не лише воїном, а й люблячим сином, чоловіком, батьком, братом.

Він любив машини, любив свободу. Збирав колекцію монет, цінував історію та традиції. Був доброю, товариською людиною, яка завжди приходила на допомогу. Його сміх, його жарти, його щирість залишаться в пам’яті тих, хто його знав.

Обставини загибелі: у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади.

Нагороди:

• Відзнака «Воля назавжди»,
• Нагрудний знак «Ветеран війни»,
• Грамоти та подяки військового командування за зразкову службу.
• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 15 березня 1995 року, місто Ізяслав Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 8 лютого 2025 року, в районі н.п. Глушківка, Харківщина.

Звання: солдат.

Посада: стрілець – помічник гранатометника.

Підрозділ: 104-та окрема бригада територіальної оборони, 56-й окремий Батальйон сил ТРО (Рівне).

Освіта, трудовий стаж: з 2001 по 2012 рік навчався в навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія №5» м. Славути.

З 2012 по 2014 рік навчався в Рівненському професійному ліцеї і здобув професію  слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів (Категорія «В»).

Євгеній почав свій трудовий шлях у 2014 році на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Геберіт Керамік Продакшн» у Службі розвитку нових видів продукції, пропрацювавши спочатку ливарником гіпсових форм, а пізніше модельником керамічного виробництва.

Із 2016 року був переведений у Виробничий цех №1 укладальником-пакувальником дільниці пакування, і в період з 2017 року по 2024 рік працював ливарником санітарно-будівельних виробів. 22 листопада 2024 року Євгенія було мобілізовано до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Євгеній був неймовірною людиною, героєм, нашим захисником. Він був доброю людиною, чуйним, сміливим, відважним чоловіком. Завжди приходив на допомогу та підтримував за будь-яких життєвих ситуацій. Щирий і веселий, душа компанії, мав багато друзів.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 7 квітня 1991 року у місті Славута.

Дата та місце загибелі: 12 лютого 2025 року у Курській області (рф).

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги.

Підрозділ: в/ч А4699.

Освіта, трудовий стаж:

У період з 1998 по 2007 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 4.

З 2010 по 2017 роки працював у комунальному підприємстві «Славутське житлово-комунальне об’єднання».

З 2017 року влаштувався на роботу на Геберіт, де працював до 2023 року.

12 вересня 2024 року Віктор був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Спокійний, урівноважений, завжди прийде на допомогу, трудолюбивий. Полюбляв риболовлю у вільний від роботи час. Цікавився комп’ютерами та електронікою.

Нагороди:

Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 6 липня 1972 року в селі Варварівка

Дата та місце загибелі: 29 листопада 2024 року в районі населеного пункту Веселий Гай Донецької області

Звання: солдат

Посада: кулеметник

Підрозділ: механізований батальйон військової частини А5006

Освіта, трудовий стаж: у 1987 році закінчив восьмирічну Варварівську, а в 1989 році – Радошівську школу. Після цього, за направленням військкомату, навчався в селі Гамарня Полонського району на водія. У 1990-1992 роках юнаком Анатолій пройшов строкову службу в армії, а потім повернувся до мирного життя. Працював на Славутському комбінаті «Будфарфор», Славутській суконній фабриці, меблевому цеху у рідній Варварівці.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Він був людиною, яка не цуралася праці, яка завжди була готова прийти на допомогу, підтримати добрим словом чи міцно потиснути руку товаришу. Його друзі й рідні пам’ятають його як людину щиру, добру, спокійну. Він був тим, хто не говорив голосно, але діяв впевнено. Любив техніку, мотоцикли, мав мрії… Та війна безжально обірвала їх.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №410/2025 від 13 червня 2025 року Орден «За мужність» III ступеня

Дата та місце народження: 12 січня 1998 року в селі Верхня Сироватка Сумського району Сумської області.

Дата та місце загибелі: 17 лютого 2025 року поблизу села Стригани Крупецької громади.

Звання: старший солдат.

Звання: старший солдат.

Посада: –

Підрозділ: А4030.

Освіта, трудовий стаж:

Після закінчення Верхньосироватської середньої школи у 2014 році, він обрав для себе професію будівельника, вступивши до Сумського професійного училища, де здобув фах муляра-плиточника.
Однак серце Ярослава вело його до іншої дороги – до служби Україні. У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Під час проходження служби зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та надійний боєць.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Ярослав не залишився осторонь. Брав участь у запеклих боях за Харківщину, ризикуючи власним життям заради миру та безпеки рідної країни. Його мужність і відданість неодноразово відзначалися грамотами військового командування.

Сім’я українського воїна, рятуючись від загрози російської окупації, знайшла прихисток у гостинному місті Славуті.

Обставини загибелі: внаслідок ДТП.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Ті, хто знав Ярослава, згадують його як життєрадісного, мрійливого, ввічливого, чесного та відповідального хлопця. Він мав щире серце, завжди готовий прийти на допомогу, підтримати добрим словом і справою. Для рідних він був турботливим сином, люблячим братом і надійною опорою.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 5 квітня 1978 року, селище Даурія Забайкальського району Читинської області.

Дата та місце загибелі: 14 травня 2024 року поблизу села Стариця Харківської області

Звання: старший сержант

Посада: командир стрілецького відділення військової частини А7338

Підрозділ: стрілецьке відділення військової частини А7338

Освіта, трудовий стаж: у 1981 році з родиною переїхав до міста Славути. Тут минули його дитячі роки, тут він мріяв і будував плани на майбутнє. Закінчив 9 класів Славутської школи №5, навчався у Плужнецькому сільськогосподарському технікумі, а потім у Рівненському інституті слов’янознавства, здобувши освіту маркетолога.

Свою трудову діяльність розпочав на Славутському руберойдовому заводі, де швидко зарекомендував себе як відповідальний і ініціативний працівник. Згодом вирішив спробувати власні сили в бізнесі. Був людиною, яка не боялася викликів і завжди прагнула до самостійності.

Шукаючи нових можливостей, переїхав до Вінниці. Працював у компанії ТОВ “Струми”, калинівському заводі «Українські соки», згодом опанував професію газозварювальника, працюючи у ремонтних організаціях. Проте, попри всі здобутки, справжнім його покликанням було захищати Батьківщину.

У 2015 році Михайло добровільно пішов боронити Україну у складі легендарного батальйону “Айдар”. Пройшов складний шлях – від навідника до командира танкового взводу. Він воював за Донбас, бився за місто Щастя на Луганщині, бачив війну зблизька, втрачав побратимів…

У 2018 році повернувся до мирного життя, працював електрогазозварювальником. Але 24 лютого 2022 року знову став до строю. Добровольцем пішов до бригади Вінницької територіальної оборони, потім повернувся до лав Збройних Сил України. Захищав й звільняв місто Ізюм Харківської області, Чорнобильську зону, воював на передовій на Сході України, відстоював кожен клаптик рідної землі.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади.Він був воїном, мужнім і незламним. Попри дві контузії, він знову і знову повертався у стрій, бо не міг залишити побратимів. Михайло жив за принципом: «Якщо не я, то хто?» Його військовий шлях відзначений численними подяками від командування та державними нагородами.

А ще наш Захисник був людиною великого серця. Любив швидкість, дорогу, свободу. У мирному житті був активним учасником байкерського клубу “Отамани доріг”. Його знали як відкриту, щиру, компанійську людину, яка обожнювала життя.

Але понад усе Михайло любив свою родину. Для батьків він був єдиним сином – турботливим, люблячим, їхньою гордістю і підтримкою.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 10 жовтня 1972 року, місто Славута.

Дата та місце загибелі: 17 вересня 2024 року неподалік села Синьківка, Куп’янського району Харківської області

Звання: солдат

Посада: старший стрілець – оператор механізованого відділення

Підрозділ: механізоване відділення 116-тої окремої механізованої бригади військової частини А4722

Освіта, трудовий стаж: з 1979 року по 1989 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі №4.

Усім серцем любив свій рідний край. Після проходження строкової служби в армії повернувся у рідне місто, де сумлінно працював на підприємствах «Будфарфор», «Славутський ремонтно-механічний завод»,  ТОВ «Родорс». 13 лютого 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Сергій Федорчук був добрим і працьовитим, чуйним і щирим, завжди поспішав на допомогу іншим. Світлий спомин про захисника назавжди залишиться в наших серцях, у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. 

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №446/2025 від 1 липня 2025 року Медаль «За військову службу України»

Дата та місце народження: 28 вересня 1992 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 22 березня 2025 року поблизу населеного пункту Олешня Суджанського районі Курської області.

Звання: старший солдат

Посада: командир відділення аеромобільного батальйону

Підрозділ: військова частина А0281.

Освіта, трудовий стаж:З першого по дев’ятий клас навчався у Славутській загальноосвітній школі № 9.

Після закінчення 9-го класу вступив на навчання до Нетішинського професійного ліцею, де здобув освіту за спеціальністю «електрозварювальник».  

Після завершення навчання, коли Євгенію було вже 18 років, проходив строкову службу в армії у місті Одесі, у ракетних військах.

Таксував, а також деякий час підробляв водієм у столиці. 

У червні 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира відділення аеромобільного батальйону військової частини А0281.

Отримав поранення, але знову повернувся до військової служби.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Наш воїн мав авторитет серед побратимів, гарно володів військовою справою. Побратими згадують Євгенія як надійного та вольового військового, який із виваженістю підходив до вирішення поставлених завдань.

Євгеній мріяв, щоб закінчилася війна, будував плани та надіявся на щасливе майбутнє. На жаль, так не склалося….

Наш воїн за життя був щирим, позитивним, надійним. Вірний друг та найкращий син. Турботливий тато. Він був дуже світлою людиною.

Лише хорошими словами згадують про Євгенія його знайомі та друзі, яких у нашого Героя було багато:

«Вічна пам’ять тобі, друже. Ти був справжнім другом. Ти завжди залишишся у наших серцях як хороша і справедлива людина. Легких хмаринок тобі, Женя!». 

Нагороди:

• Відзнака командування 95 бригади «За знищення ворога».
• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). Указ Президента України від 20 травня 2025 року
  № 310/2025.

Дата та місце народження: 15 листопада 1979 року в селі Улашанівка Славутського району.

Дата та місце загибелі: 7 березня 2025 року поблизу населеного пункту Мирне Волноваського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: водій-електрик лікувального відділення медичної роти

Підрозділ: військова частина А4007

Освіта, трудовий стаж:

У 1986–1997 роках навчався в загальноосвітній школі №7 міста Славута. Згодом закінчив Полонську автошколу.

У 1997–1999 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після чого працював на підприємствах міста Славута, зокрема на ПрАТ «Славутський пивоварний завод», ПрАТ «Об’єднання «Прогрес» та ТОВ «Юввіс».

12 вересня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу ніс у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка (в/ч 4007).

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: с. Улашанівка Шепетівського району Хмельницької області.

Спогади. Віталія пам’ятають як доброзичливу, життєрадісну людину, люблячого чоловіка та батька, який був надзвичайно працьовитим. Захоплювався риболовлею та ковальством.

Нагороди. Відзнака Президента України «За оборону України», нагрудний знак «Ветеран війни».

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 17 вересня 2006 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 4 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Вовкове, Покровського району Донецької області.

Звання: солдат

Посада: сапер-розвідник

Підрозділ: 1-ий окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла.

Життєвий шлях Воїна:

З 2013 року навчався у Славутській гімназії №4, з 2021 року — у Славутському ліцеї за профілем «іноземна філологія».

У 2023 році закінчив ліцей та вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України. Його життя тільки починалося…

Та вже тоді він був далеко не звичайним юнаком. У 16 років прийшов до лав Національно-визвольного руху «Правий Сектор». Не для «галочки», не заради статусу чи фотографій у соціальних мережах. Він прийшов готувати себе до Великої боротьби.

Коли росія розпочала повномасштабну війну, Сашкові було лише 15. Він мріяв стати до лав ЗСУ, але за віком ще не міг. До повноліття готував себе до служби: проходив вишколи, вивчав тактику, медицину, військову справу.

Юнак був сильним, рішучим і дуже щирим. Лідер з дитинства, спортсмен, який займався тайським боксом і боротьбою. Спорт був невід’ємною частиною його життя: 11 років футболу, 4 роки тайського боксу. Він завжди віддавав себе повністю тренуванням і виступам. Часто казав: «Я не уявляю своє життя без спорту».

Олександр обожнював гори. Для нього це були не просто мандрівки, а глибоке духовне очищення, спосіб знайти себе.

Він був націоналістом, палким патріотом. Захоплювався історією України, особливо періодом козаччини й Холодного Яру. Улюбленою книгою була «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського. На грудях він носив герб Холодного Яру у вигляді татуювання. Життєвим кредом обрав: «Воля України або смерть» та «Вірний до смерті».

25 жовтня 2024 року, у віці 18 років, коли більшість його однолітків лише розпочинали студентське життя, Олександр підписав контракт і став воїном 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла. У цивільному житті його називали «ВІНДІР», що скандинавською означає «Воїн». Під час служби мав позивний «Віллі». Юнак пройшов підготовку у Великій Британії, навчав інших, вів побратимів за собою. Йому довіряли навіть ті, хто були вдвічі старші, бо в його очах палав вогонь — вогонь свободи, вогонь непохитної віри.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади.

Друзі та колеги з Національно-визвольному руху «Правий Сектор», об’єднані ідеєю націоналізму, написали:

«Він прийшов до нас у 16. Юний, але вже відповідальний, ініціативний. Ми бачили у ньому силу, розум, гідність. Він умів вести за собою. Був вогнем, від якого грілись інші. Олександр не встиг пожити, але встиг стати тим, ким не кожен наважиться стати за все життя – Героєм. Справжнім. Без масок. Без штучного пафосу. Він боявся залишити маму саму. Але пішов — бо знав: його смерть врятує інших. Його серце билося за правду, за волю, за тих, кого потрібно було захистити. Тепер ми віримо: найкращі — справді йдуть першими. Найкращого з нас — вже нема.»

У Славутському ліцеї, де навчався Олександр, згадують:
«Ще перебуваючи у ліцеї, юнак мріяв продовжити навчання за військовим напрямком. У закладі проявив себе як дуже свідомий, порядний, поміркований, патріотично налаштований хлопець. Він був розумним, сміливим, здатним на відважні рішення, можна сказати, що емоційно «гаряча голова», не боявся брати відповідальність на себе. Навколо Олександра завжди було багато друзів — молодих людей, які розділяли його патріотичні погляди та любов до України».

Директор Славутської гімназії №4 Ірина Янісевич:

«Звістка про загибель Олександра стала глибоким болем для всієї нашої спільноти. Ми до останнього не хотіли вірити, що це правда, сподівалися на помилку. Та, на жаль, це — гірка реальність війни, що триває вже 1143 дні. Сашко був не просто випускником — він був особистістю: допитливим, глибоким, з чіткою позицією і філософією здорового життя. Його пам’ятають як інтелектуала, як людину, що мала світле серце й власну думку. Він завжди залишатиметься з нами — у наших спогадах і вдячності. Світла йому пам’ять».

Проректор Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергій Кваша:

«Ми приїхали сьогодні з Києва делегацією щоби розділити з вами цей скорботний день. У дорозі ми майже не говорили, а за кілька кілометрів до місця сльози вже не стримувалися… Бо горе прийшло не лише у вашу родину — воно торкнулося всього українського народу. Шановні батьки Олександра, попри цей невимовний біль, дозвольте сказати: у цьому горі є і полум’я гордості. Ви виховали сина, яким пишаєтесь не лише ви — ним пишається наш університет, студенти, викладачі, уся Україна».

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 07 грудня 1970 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: помер 8 квітня 2025 року у лікарні.

Звання: старший солдат

Посада: навідник-оператор

Підрозділ: аеромобільний батальйон військової частини А 0281, 95-та окрема десантно-штурмова бригада.

Освіта, трудовий стаж: у період з 1977 по 1987 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 6.

У 1988 році проходив строкову службу, обіймаючи посаду льотчика-радиста.

Після армії, повернувшись додому, працював приватним підприємцем. Потім трудився за кордоном, у Польщі.

Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, одразу прийняв тверде та непохитне рішення повернутися в Україну. І вже через кілька днів, 26 лютого, добровільно долучився до захисту рідної землі у лавах Збройних Сил України.

Обставини загибелі: Савченко Сергій Володимирович гідно виконував свій військовий обов’язок та вірив у світле майбутнє нашої країни. Останнім його завданням було здійснити прикриття, щоб вивезти поранених бійців. У ході його виконання,  поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області, Сергій отримав важкі поранення. Проходив лікування у столичній лікарні. Помер від зупинки серця.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Як згадує один із побратимів «Сави» – таким було позивним Сергія, наш захисник був сміливим та відважним, мужньо нищив ворога на Курщині, на посаді навідника – оператора «Бредлі». Героїчно врятував з-під вогню двох важко поранених побратимів.

Рідні та друзі згадують Сергія як щиру та життєрадісну людину, чесного, мужнього захисника й патріота. Він був турботливим батьком, надійним товаришем. Сергій Савченко прожив достойне життя, відзначене відданістю Україні. Його ім’я назавжди залишиться у наших серцях. 

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента України від 6 червня 2025 року,
  № 392/2025.

Дата та місце народження: 18 січня 2003 року в селі Понора Славутського району.

Дата та місце загибелі: 25 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Обуховка Курської області.

Звання: солдат

Посада: оператор-радіотелефоніст

Підрозділ: в/ч А1994

Життєвий шлях Воїна:

В очах Богдана від малого світилися допитливість і тепло – те саме світло, яке згодом стане маяком для побратимів у найтемніші хвилини.

Його дитинство пройшло між двома школами — Хоняківською та Ганнопільською. Там, де ще звучав його голос у шкільних коридорах, тепер стихають вчителі, які досі не можуть повірити, що Богдана більше немає.

Закінчивши Славутський професійний ліцей у 2021 році, він отримав спеціальність «Електрогазозварник». Але юнацьке серце обрало шлях не мирного ремесла, а захисту. У листопаді того ж року, лише вісімнадцятирічним, він став на службу в Збройні Сили України. Молодий, сильний, нескорений – Богдан був оператором-радіотелефоністом у розвідці військової частини А1994.

Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, він став до бою за рідну землю. Пройшов курсову підготовку із застосування іноземного озброєння.

Його боротьба була не просто службою — це була беззаперечна посвята, жертовність. Богдан неодноразово відзначався за доблесть, бо кожен день на передовій для нього — це був день любові до України.

І ось 24 жовтня 2024 року. Він виконує бойове завдання південніше Обуховки на Курщині, разом із побратимами. Та наступного дня ворог почав атаку. Артилерія, дрони, безжальна злива смерті — і серед тих, хто не повернувся, був Богдан. Йому було всього 21…

Його тіло не змогли повернути. Противник тримав місце бою під вогнем. Рідні місяцями жили в невизначеності, чекали хоча б натяку, хоча б голосу в слухавці. Але дива не сталося. 6 грудня 2024 року вони отримали офіційне повідомлення — зник безвісти.

Згодом, за свідченнями побратимів і командування, було офіційно судом визнано: солдат Богдан Марчук загинув 25 жовтня 2024 року, вірний присязі, під час виконання бойового завдання.

Найбільший біль — навіть не в смерті. Найбільший біль у тому, що Богдан ще не повернувся додому. Не зміг знайти спокій на своїй малій Батьківщині, яку так любив і за яку віддав усе. Його ім’я буде викарбуване на Алеї Пам’яті у Славуті та в Ганнополі. Але це — лише тінь того, що він залишив у серцях тих, хто його знав.

Ця клята війна забирає найкращих… Та вона ніколи не забере ПАМ’ЯТЬ. І ця пам’ять — це наш обов’язок. Пам’ятати не лише смерть Богдана, а його життя. Світле, щире, наповнене мріями.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: –

Спогади.
Сестри й брати по духу — побратими — розповідали про нього, як про справжнього сина України: добрий, розумний, щирий, завжди поруч, коли було важко. Таких не забувають. Таких не замінити.

Нагороди:

• Грамоти та подяки військового командування.
• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 15 жовтня 1989 року, село Малий Правутин, Шепетівський район, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 8 лютого 2024 року, район населеного пункту Авдіївка, Донецька область.

Звання: молодший сержант.

Посада: кулеметник.

Підрозділ: військова частина А7089, 118 Окрема механізована бригада.

Життєвий шлях Воїна:

У 1996 році розпочав навчання у Малоправутинському НВК, який закінчив у 2007 році. З 2007 по 2008 рік навчався у Славутському професійно-технічному ліцеї, де здобув професію електрогазозварювальника.
26 жовтня 2008 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив до 17 жовтня 2009 року. Перші півроку навчався у навчальному центрі “Десна” Чернігівської області, де отримав звання молодшого сержанта. Решту строкової служби проходив у 72-й бригаді (м. Біла Церква).
Після демобілізації, з 20 лютого 2010 року, працював на Славутському хлібозаводі вантажником готової продукції. В останні роки працював на будівництві.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну був призваний по мобілізації. 18 липня 2022 року Славутським РТЦК направлений до військової частини А7089 (н.п. Семенівка, Чернігівська область) на посаду кулеметника. 3 лютого 2024 року був направлений до населеного пункту Авдіївка Донецької області.
З 8 лютого 2024 року вважався безвісти зниклим у районі Авдіївки. 12 квітня 2024 року відбувся обмін тілами.

Обставини загибелі: при виконанні бойового завдання.

Місце поховання: село Малий Правутин, Берездівська громада.

Спогади.
Дмитро запам’ятався рідним і близьким як життєрадісна, добра, компанійська та привітна людина. Легко знаходив спільну мову як із старшими людьми, так і з дітьми. Мав особливу любов до музики — куди б не йшов чи не їхав, завжди мав при собі навушники.

Нагороди: –

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 18.09.1973 року у селі Соснівка Славутського району.

Дата та місце загибелі: 15.04.2025 року у районі населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: старший стрілець.

Підрозділ: десантно-штурмовий батальйон військової частини А0224

Освіта, трудовий стаж: з першого по четвертий клас навчався у місцевій Соснівській школі. Далі, з п’ятого по дев’ятий клас – у Плужненській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті.

Після цього наш Захисник вступив на навчання до Грицівського вищого професійного училища.

Свій трудовий шлях Михайло розпочав із роботи водієм у колгоспі в селі Ганнопіль, а пізніше – електриком на Ганнопільському спиртзаводі. Також працював у воєнізованій охороні в місті Києві.

Останнє місце роботи нашого воїна перед мобілізацією – місцеве підприємство Славутський хлібзавод.

Колеги та знайомі згадують Михайла як працьовитого чоловіка, майстра на всі руки — до будь-якої справи ставився дуже відповідально. Його поважали за доброзичливість, щирість і людяність. 27 листопада 2024 року Михайла мобілізували до Збройних сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: село Соснівка Ганнопільської громади.

Спогади. Наш захисник за життя був веселим, щирим, простим і доброзичливим. Прагнув до ладу та впорядкованості. Не залишався осторонь, коли хтось поруч потребував допомоги. Найбільше пишався своїми дітьми, для яких був опорою, другом, наставником. Мріяв про їх щасливе майбутнє.

Нагороди:

• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).
• УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №409/2025 від 13 червня 2025 року Орден «За мужність» III ступеня

Дата та місце народження: 01.02.2002 року, місто Славута.

Дата та місце загибелі: 20.04.2025 року у районі н.п. Павлівка Запорізької області

Звання: старший солдат.

Посада: старший навідник мінометної батареї.

Підрозділ: 128-ма ОГШБ

Освіта, трудовий стаж: базову середню освіту він отримав у Славутській загальноосвітній школі № 4. У період із 2020 по 2021 рік навчався в Острозькому вищому професійному училищі, де освоював професію кухаря. Після навчання, будучи 19-річним юнаком, Артур прийняв непохитне рішення добровільно підписати контракт зі Збройними Силами України. Його військовий шлях розпочався із 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де він служив на посаді старшого навідника мінометної батареї.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. У спогадах рідних він назавжди залишиться добрим та  життєрадісним, тим, хто вмів підтримати та вийти із різних ситуацій розумно та на позитиві.

Як згадує дружина Артура, для неї він був чоловіком, який кохав, беріг та цінував. Тепло і щирість завжди були в його серці, яке він віддав за нас аби ми жили під мирним небом.

Незважаючи на свій молодий вік, у військовій сфері Артур зарекомендував себе як мужній, відважний та надійний боєць. Любив екстрим, ніколи не відмовлявся від бойових виїздів. Не боявся він і смерті, йшов звитяжно до кінця. Сміливий, хоробрий, сильний…

Таким він був при житті, таким він залишиться у пам’яті своїх побратимів та усіх, хто його знав… В історію України та нашої громади його ім’я буде вписане як мужнього Героя та борця за рідну землю.

Нагороди:

• почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест»
• відзнака «Захиснику України. За честь! За славу! За народ!» Міністерства оборони України
• медаль «Сильному духом» від командування бригади
• Рішенням Славутської міської ради від 29 травня 2025 р. №1-47/2025 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Славута» (посмертно).

Дата та місце народження: 9 червня 1977 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 26 квітня 2025 року під Котлярівкою Покровського району на

Донеччині.

Звання: солдат

Посада: стрілець-помічник гранатометника

Підрозділ: в/ч А4125

Життєвий шлях Воїна:

З 1984 по 1994 рік навчався у загальноосвітній школі №3, де вже тоді в дитячих очах світилася та іскра, що згодом перетворилася на полум’я відданості своїй землі.

З раннього дитинства Ростислав прислухався до шепоту лісу й відчував його душу. Природа покликала його — і він відгукнувся, залишаючись вірним їй упродовж усього життя. У 1995–1997 роках юнак навчався в Малинському лісотехнічному технікумі, а згодом, у 2000–2005 роках, здобував вищу освіту у Львівському інституті лісового господарства.

Його руки знали працю, а серце – обов’язок. Спочатку він працював у Славутському держлісгоспі — серед тих самих дерев, що сьогодні схиляють перед ним свої крони. Потім доля повела його до Києва, у будівельну сферу. Але чи може птах забути дорогу до рідного гнізда? Ні. І серце Ростислава завжди вело його назад — додому, до рідної Славути.

У 2022 році він повернувся. Повернувся, щоб працювати на рідній землі, у приватному підприємстві нашого міста. Повернувся, не знаючи, що доля готує йому іншу місію.

16 січня 2025 року пролунав той дзвінок, який змінив усе. Країна покликала свого сина. Ростислав був мобілізований до лав Збройних Сил України. Без вагань, без страху — з розумінням свого обов’язку. Він став стрільцем-помічником гранатометника у стрілецькій роті військової частини А4125.

Він міг залишитися серед дерев, які так любив. Міг продовжувати будувати. Але замість цього він став тим, хто будує щит між нами та війною. Щит, який захищає наше майбутнє ціною власного життя.

Обставини загибелі: загинув у бою.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Ростислав був сонцем, що зігрівало всіх навколо. Життєрадісний, оптимістичний, завжди готовий простягнути руку допомоги, підставити плече тому, хто падає. Він умів любити — життя, природу, людей. Був люблячим батьком, який бачив у своїй дитині продовження всього найкращого в собі. Вірним сином, який ніколи не забував, звідки він родом. Відданим другом, якого тепер так не вистачатиме всім, хто його знав.

Нагороди:

Дата та місце народження: 25 жовтня 1983 року в селищі міського типу Лугини на Житомирщині.

Дата та місце загибелі: 29 квітня 2025 року поблизу Покровська на Донеччині Воїн отримав важкі поранення, помер у лікарні 2 травня 2025 року Дніпропетровської області.

Звання: солдат

Посада: командир розвідувального відділення стрілецького батальйону

Підрозділ: в/ч А5001

Життєвий шлях Воїна:

З дитинства його вирізняли порядність, працьовитість і щира відданість близьким. Протягом одинадцяти років — із 1990 по 2001 — він навчався у Лугинській середній школі №2, де виявив неабиякі здібності. Вони згодом допомогли йому опанувати фах програміста у Новоград-Волинському коледжі.

Після завершення навчання його життєвий шлях проліг до столиці — Києва, де він розпочав професійну кар’єру. А з 2014 року Микола оселився в місті Славута. Працював на підприємствах «Будфарфор» та «Геберіт». Тут, на славутській землі, він будував своє життя — кохав, виховував дітей, мріяв, планував майбутнє. Любив рибалити, подорожувати, насолоджуватися тихими радощами мирного життя.

Та коли над Україною нависла смертельна загроза, Микола не вагався жодної миті. 23 липня 2020 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. І вже під час повномасштабного вторгнення він був там — на сході, на передовій, готовий боронити найдорожче.

Його бойовий шлях пролягав через найважчі рубежі — Луганщину, Харківщину, Донеччину. Там, де земля здригається від вибухів, де небо затягнуте димом, де українські воїни героїчно боронять свою Батьківщину.

Службу Воїн проходив на посаді командира розвідувального відділення стрілецького батальйону військової частини А5001. Командування неодноразово відзначало його мужність і самовідданість. Та найвищою нагородою для нього була довіра побратимів і глибоке усвідомлення того, що він захищає свою родину, своїх дітей, свою Україну.

Микола міг залишитися в тилу. Його стан здоров’я давав на це повне право. Але він сказав слова, які назавжди залишаться в нашій пам’яті: «Я не зможу дивитися в очі своїм дітям, якщо сам не піду боронити їхнє майбутнє».

Обставини загибелі: внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. «Батьки втратили сина, дружина — коханого чоловіка, діти — турботливого тата, який був для них опорою та захистом. Його брат — рідну людину. А Україна — відданого захисника».

«Микола залишив нам не лише біль і сльози. Він залишив світлу пам’ять, приклад незламної волі та безмежної любові до Батьківщини. Світ втратив Людину з великої літери — чесну, мужню, сповнену гідності. Але він житиме — у наших спогадах, у наших серцях, у вільній Україні, за яку віддав найдорожче».

Нагороди:

Дата та місце народження: 23 липня 1987 року у місті Славуті

Дата та місце загибелі: 16 серпня 2022 року, під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області

Звання: солдат

Посада: старший телефоніст

Підрозділ: 66-а окрема механізована бригада

Життєвий шлях Воїна: із 1993 по 2002 рік навчався у Славутській загальноосвітній школі № 3. Руслан ще з дитинства мав золоті руки, не боявся жодної роботи. У певний період підробляв різноробочим. А до повномасштабного вторгнення працював на комунальному підприємстві «Славутське житлово-комунальне об’єднання». На початку серпня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. У спогадах рідних Руслан назавжди залишиться світлою, надзвичайно доброю та щирою людиною, люблячим чоловіком та найкращим сином, батьком, який беріг та цінував. Тепло і щирість завжди були в його серці, яке він віддав за нас аби ми жили під мирним небом. За життя у нашого захисника було не одне захоплення. Але найбільше йому подобалося проводити час за вишиванням бісером та приготуванням різноманітних страв. Як згадує дружина, Руслан дуже багато вишив іменних ікон. Як обереги, встиг залишити такі ж своїм дітям. 

Нагороди:

Дата та місце народження: 27 жовтня 1974 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 14 травня 2025 року в районі населеного пункту Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Звання: майор.

Посада: старший оперативний черговий поточних бойових дій.

Підрозділ: в/ч А4123.

Життєвий шлях Воїна:

Ходив до школи №5, де з 1981 по 1989 рік формувався його характер: щирий, працьовитий, мужній.

Його шлях був визначений долею — служити людям. У 1989–1993 роках Олександр здобував освіту у Рівненському медичному училищі, став фельдшером і працював у службі швидкої допомоги міської лікарні Славути. Він рятував життя, тримав за руку тих, кому було страшно, і дарував надію там, де її майже не залишалося.

Та цього йому було замало. У 1993 році Олександр вступив до Київського інституту Сухопутних військ. У 1998 році здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Транспортні засоби високої прохідності» та став інженером-механіком.

І відтоді — служба Батьківщині. Молодий лейтенант Полончук розпочав свій офіцерський шлях в 1998 році у військовій частині А-1766 у Славуті як командир танкового взводу. Але він був не просто командиром. Він був тим, хто надихає, хто веде за собою — людиною честі, людиною прикладу.

Після розформування частини у 2004 році Олександр продовжив службу у Яворові на Львівщині, а згодом в 2007 році — у військовій частині А1358. Коли ж у 2014 році ворог ступив на нашу землю, майор Полончук не вагаючись став на її захист. У 2016–2018 роках він брав участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей.

У серпні 2018 року році вийшов на пенсію за вислугою років у званні майора. Здавалося б — час жити спокійно, поряд із рідними, берегти кожну мить. Та серце справжнього Воїна не могло лишатися осторонь, коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення.

6 квітня 2022 року Олександр Васильович був мобілізований до лав ЗСУ. Його досвід, мужність, щире серце знову стали щитом для рідної землі — у військовій частині А4123 на Сході України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Для родини він був незамінним. Любив понад усе свою донечку, беріг батьків, підтримував друзів. У ньому було стільки світла, що вистачало на всіх навколо. У вільний час він любив риболовлю, спокій природи, читання добрих книжок. Це була людина великої душі, здатна бачити красу в найпростішому.

Нагороди:

• Медаль Міністерства оборони України «15 років ЗСУ».
• Дві відзнаки з медалями «За сумлінну службу ІІ ступеня» (2008, 2010).
• Медаль «20 років сумлінної служби» (2014).
• Медаль «За участь в антитерористичній операції» (2018).
• Відзнака «Ветеран служби» (2022).

Дата та місце народження: 15 вересня 1970 року в селі Волиця.

Дата та місце загибелі: 19 травня 2025 року в районі населеного пункту Покровськ Донецької області.

Звання: солдат.

Посада: номер обслуги відділення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Підрозділ: в/ч А4056.

Життєвий шлях Воїна:

З 1977 по 1985 рік навчався у Губелецькій восьмирічній школі, а згодом продовжив здобувати знання у Головлівській середній школі, яку закінчив у 1987 році. Саме там формувався його характер, там він мріяв про майбутнє — щире, світле, справедливе. Мріяв змінити світ на краще.

З 1991 по 1996 рік навчався у Національному аграрному університеті, здобув фах зооінженера. Бо любив усе живе. Бо мав чуйне серце, наповнене любов’ю до природи, до тварин, до цієї благословенної землі, яку згодом боронитиме — аж до останнього подиху.

Майже тридцять років Микола Миколайович працював серед нас у Славуті.
Починав пожежником — коли палали чужі домівки, він кидався у вогонь, ризикуючи власним життям, щоб урятувати інші.

У 1998–1999 роках працював робітником з ремонту меблів у 7-й школі.
А з 2000 по 2013 роки — глазурувальником на комбінаті «Будфарфор». Його руки завжди були в роботі, його душа — в родині. Коли треба було заробити на хліб для своєї сім’ї, їздив на заробітки за кордон. Але серце завжди залишалося тут — на рідній землі. Бо тут його коріння, тут усе найдорожче.

А потім прийшла війна. Страшна, несправедлива, жорстока. І як кожен справжній чоловік, Микола не залишився осторонь. 23 січня 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: село Волиця Улашанівської громади.

Спогади. Микола був надзвичайно працьовитим, товариським, доброзичливим. Він був душею компанії, завжди з відкритим серцем і щирою усмішкою. І водночас — глибоко справедливим. Не терпів кривди, завжди стояв за правду. Таким його знали й таким пам’ятатимуть.

Нагороди:

Дата та місце народження: 9 березня 1985 року у м. Славуті

Дата та місце загибелі: 7 грудня 2024 року в районі села Романівка Покровського району Донецької області.

Звання: солдат

Посада: гранатометника десантно-штурмового батальйону

Підрозділ: військова частина 0224

Освіта, трудовий стаж: у Славутській школі №6 він був не просто учнем — він був душею компанії, надійним другом, хлопцем із золотими руками. Його пристрасть до мотоциклів та техніки була не просто захопленням — це було його покликання. Разом із друзями, а згодом і з кумами, він проводив години в гаражах: ремонтував, удосконалював, створював. Ці руки, які так майстерно тримали інструменти, згодом міцно тримали зброю, захищаючи нашу землю.

Після завершення школи Олександр вступив до Хмельницького вищого професійного училища №11, де здобув фах рихтувальника кузовів та електрозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах.

У травні 2003 року він вперше став на службу Батьківщині — був призваний на строкову службу до лав Державної прикордонної служби у Львівській області. До жовтня 2004 року служив на кордоні нашої держави — відповідально, сумлінно, як усе, за що брався у своєму житті.

Повернувшись додому, Сашко працював на Славутській суконній фабриці з 2004 по 2005 рік, а з 2006 по 2008 рік — на підприємстві «Будфарфор»: спочатку як помічник, але дуже швидко став незамінним працівником. Його працьовитість, чесність і золоті руки говорили самі за себе.

У 2007 році доля подарувала Олександру найціннішу зустріч — знайомство з Тетяною. Це була не просто зустріч, це була єдність двох сердець. Їхнє кохання було глибоким, щирим, назавжди. Вони побралися й подарували світу двох прекрасних синів — Дмитра та Данила.

Яким же він був татом! Татом, з яким ходили на риболовлю, збирали гриби, ночували в наметах під зоряним небом. Татом, який міг усе: полагодити машину, розпалити вогонь, міцно обійняти, коли страшно. Татом, якого любили всією душею й яким щиро пишалися.

У 2015 році Олександр почав працювати на підприємстві «Аква-Родос», а в липні 2016 року перейшов до компанії «Родорс». Починав як верстатник, став майстром виробничої дільниці, а згодом — начальником виробничого цеху. Де б не працював — скрізь його поважали, цінували, йому довіряли.

А потім знову прийшла війна… 24 лютого 2022 року перевернувся увесь світ. І вже 25 лютого — без вагань, без страху, без роздумів — Олександр пішов до військкомату.
«Маю йти. Це мій обов’язок», — сказав він. Бо таким був Сашко: коли Україна кликала — він ішов.

Він став солдатом резерву запасної роти у військовій частині А3730. Вірно служив до 29 жовтня 2024 року, після чого був переведений до військової частини А0224 на посаду гранатометника десантно-штурмового батальйону.

Наш Герой брав участь у запеклих боях на Донеччині. Він боронив кожен клаптик української землі, кожен дім, кожну дитячу усмішку. 7 грудня 2024 року зв’язок із нашим Воїном обірвався… Рідні вірили, сподівалися знову почути його голос — але доля розпорядилася інакше. Того зловісного дня Олександр загинув, виконуючи свій військовий обов’язок в районі села Романівка Покровського району Донецької області.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Олександр залишив нам величезну спадщину — приклад честі, гідності, відданості та безмежної любові до рідної землі. Його життя — це шлях Великої Людини, яка знала, за що варто жити і за що — вмерти.

У нього залишилися дружина Тетяна, яка тепер несе цей біль сама, двоє синів — Дмитро і Данило, які ще довго чекатимуть тата додому, батько Петро Іванович, дві сестри. Залишився слід — у серцях, у пам’яті, у словах: «Наш Сашко був справжній. Він був наш.»

Його чесність, доброзичливість, працьовитість, справедливість — це те, що ми пам’ятатимемо завжди. Це те, що має жити в наших дітях, онуках.

Нагороди:

Дата та місце народження: 11 липня 1985 року у Славуті.

Дата та місце загибелі: 20 жовтня 2023 року, н.п. Бахмут Донецької області.

Звання: солдат

Посада: 77- ма окрема аеромобільна бригада у складі десантно-штурмових військ.

Підрозділ:

Життєвий шлях Воїна: У 1992 році батьки віддали Андрія до першого класу загальноосвітньої школи № 1, де він навчався до 2001 року. Був здібним та позитивний учнем, добрим однокласником та хорошим другом. 

Після 9 класів шкільного навчання наш Воїн вступив до Славутського технічного ліцею, де до 2003 року здобував фах водія. 

Згодом Андрій поїхав на навчання до Хмельницького університету економіки і підприємництва, який закінчив у 2007 році та отримав диплом «Економіка і підприємництво». 

Коли студентські роки добігли кінця, Андрій вирішив розпочати свій трудовий шлях. Працював на місцевих славутських підприємствах, повְ’язаних із виробництвом меблів. Далі поїхав на роботу за кордон, але через деякий час повернувся додому, до Славути. Де б не працював — скрізь його поважали, цінували, йому довіряли.

У травні 2023 року Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України.  Службу проходив у 77- мій окремій аеромобільній бригаді у складі десантно-штурмових військ. 

Наш Герой мужньо захищав Україну від російських окупантів на одному із найзапекліших напрямків фронту Донеччини – Бахмутському, де точилися важкі бої, де земля просякнута кров’ю цвіту української нації… 20 жовтня 2023 року зв’язок із нашим Воїном обірвався… Рідні вірили, що Андрій живий, сподівалися знову почути його голос — але доля розпорядилася інакше.

Того зловісного дня Андрій загинув, виконуючи до останнього подиху свій військовий обов’язок.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Андрій Тимощук був гідним сином України. У кількох словах не можна розказати та передати, яким він був за життя. Це та людина, яка увібрала в себе усі найкращі чесноти. Дружелюбний, привітний та завжди готовий допомогти. Світла душа та легкий на підйом до будь-яких справ. Завжди щирий та усміхнений. Він шукав у всьому позитив та проживав кожну хвилину так, щоб усі запам’ятали його, як життєрадісного хлопця, доброго, щирого, справедливого… тільки таким Андрій залишиться навіки у наших спогадах.

Нагороди:

Дата та місце народження: 26 вересня 1990 року у селі Печиводи на Славутчині

Дата та місце загибелі: 22 березня 2025 року у районі населеного пункту Львове

Херсонської області.

Звання: матрос

Посада: командир відділення берегової охорони

Підрозділ: 26-та бригада морської піхоти

Життєвий шлях Воїна:

У сім років батьки віддали Віталія до першого класу місцевої школи, де він з юних літ проявляв допитливість, працелюбність і повагу до старших. Після школи здобув фахову освіту у Славутському професійному ліцеї за спеціальністю «Кравець».

У мирному житті Віталій знайшов себе у простій праці — чесній, наполегливій, щоденній. Працював у Славуті, на підприємстві «Сан-Сервіс» збиральником меблів. Вирізнявся відповідальністю, сумлінним ставленням до обов’язків і добросовісністю у всьому. Колеги поважали його за відкритість, людяність, за те, що завжди якісно виконував свою роботу та був для них хорошим другом.

У період із 2019 по 2020 роки наш Герой брав участь в АТО/ООС у складі десантно-штурмових військ. Пройшов крізь бойові випробування, здобув цінний військовий досвід, загартувався і проявив себе як сміливий, рішучий, справжній воїн.

29 листопада 2024 року Віталія мобілізовували до Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. У пам’яті всіх, хто знав Віталія, він залишився щирим, трудолюбивим, веселим, тим, який завжди прийде на допомогу. Він був людиною із добрим серцем та щедрою душею. А головне – люблячим татом, найкращим сином, хорошим другом. Його завжди вирізняли щирість, доброзичливість і готовність підтримати кожного, хто цього потребував.

Нагороди:

Дата та місце народження: 23 жовтня 1979 року в селі Клепачі на Славутчині.

Дата та місце загибелі: 21 червня 2025 року в Сумській області.

Звання: солдат

Посада: старший водій механізованого батальйону

Підрозділ: військова частина А5002

Життєвий шлях Воїна:

Дитячі роки провів у школі-інтернаті міста Славута. Юність минула у селі Манятин — саме тут він здобував освіту, мріяв, дорослішав, формувався як особистість. З юності був за кермом — впевнений, надійний, завжди готовий прийти на допомогу. Закінчив автошколу в Славуті, а строкову службу проходив у місті Бровари. Військова дисципліна загартувала його характер, навчила відповідальності та витримці.

Після армії Сергій працював водієм. Спочатку — у приватному підприємстві, згодом — на Маслоробному комбінаті та хлібозаводі. Він розвозив хліб людям — виконував просту, але дуже важливу справу. Це було життя, наповнене працею, щирістю, скромністю і турботою про інших.

8 лютого 2025 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обставини загибелі:
під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Його рідні та близькі пам’ятають Сергія як доброзичливу, усміхнену людину, турботливого чоловіка й батька, надійного товариша. Його серце билося для інших — у простих щоденних речах, у любові до родини, у мовчазній готовності робити добро.

Нагороди:

Дата та місце народження: 31 березня 1992 року в м. Славута.

Дата та місце загибелі: 4 липня 2025 року у шпиталі м. Київ внаслідок важкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

Звання: солдат

Посада: помічника гранатометника

Підрозділ: в/ч 3017

Життєвий шлях Воїна:

З 1999 по 2009 роки навчався у Славутській загальноосвітній школі №6. Вже тоді в ньому було помітно особливу відповідальність, врівноваженість, чесність — риси, які пізніше стали основою його військового шляху.

Після школи здобув фах електрогазозварювальника в Нетішинському професійному ліцеї. Його руки вміли працювати — створювати, будувати, допомагати. Він завжди прагнув бути корисним.

У 2010 році Олексія призвали на строкову військову службу.
Після служби працював у цивільному житті — зокрема, в таксі, де кожна поїздка була не просто роботою, а нагодою допомогти, підтримати, поспілкуватися.

А вже з 2018 року він служив у Державній службі охорони Національної поліції України. Він був людиною порядку, дисципліни та честі. Людиною, яка не могла залишатися осторонь, коли країна потребувала захисту.

У червні 2024 року Олексій був мобілізований до лав Національної гвардії України. Служив у батальйоні оперативного призначення військової частини 3017, на посаді помічника гранатометника.
Він розумів: доки наші воїни боронять українську землю, жоден із нас не має права залишатися байдужим. І тому без страху, з гідністю ніс службу, ризикуючи щодня заради кожного з нас.

І ось березень 2025 року. Околиці села Удачне, під Покровськом, що на Донеччині. Під час виконання бойового завдання Олексій зазнав важкого поранення.

Попереду були чотири місяці боротьби — у шпиталі, на межі життя і смерті. Чотири місяці, протягом яких рідні та друзі Воїна молилися. Чотири місяці надії, віри, сліз і чекання.
Маленька донечка питала: «Мамо, коли тато прийде додому?» І всі так хотіли дати їй відповідь, яка не болітиме…Але 4 липня 2025 року серце Олексія зупинилося.

Обставини загибелі: внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Олексій був рішучим, наполегливим, чесним, відданим і сміливим.
Любив риболовлю, любив автомобілі, любив рух, життя. Але найбільше — любив родину та свою Батьківщину. І саме ця любов привела його на фронт.

Нагороди:

• Почесний знак «За Нескореність»,
• Медаль «Ветеран війни, учасник бойових дій».

Дата та місце народження: 21 лютого 1969 року в місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 10 липня 2025 року в Одеській області.

Звання: майор

Посада: начальник інженерної служби

Підрозділ: в/ч А7351

Освіта, трудовий стаж:

У 1976–1986 роках навчався в Славутській середній школі №1. Шкільні друзі пам’ятають його як енергійного, відкритого, щирого. Він завжди стояв за правду — безкомпромісний правдолюб. Любив спорт, особливо фехтування, а ще з дитинства мріяв стати військовим.

Після закінчення школи вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, але вже після першого семестру відчув — його покликання інше. У 1986 році вирушив до міста Кам’янця-Подільського й вступив до військово-інженерного командного училища. Закінчив його з відзнакою — і завжди гордився цим.

У січні 1992 року Сергій Миколайович склав присягу на вірність українському народові. І залишився вірним їй до свого останнього подиху.

Його військовий шлях був непростим, але гідним. Служив по всій Україні: у Криму, Болграді Одеської області, в Бахмуті на Донеччині. Ніс службу в аеромобільних військах, був воїном-десантником.

У 2002 році, маючи звання майора Збройних Сил України, змушений був звільнитися за станом здоров’я. Та армія назавжди залишилася в його серці. Він підтримував зв’язок із побратимами, допомагав, був поруч.

Коли у 2015 році країна знову покликала — він повернувся. Без вагань. Служив помічником начальника інженерної служби у військових частинах №4050 та №2254. У 2018 році — займався розмінуванням Краматорська.

Його бойовий позивний — «Маліна», ще зі шкільних років. Його пам’ятають як офіцера честі, який завжди тримав слово і ніколи не відступав.

Він мав численні державні нагороди — від Верховної Ради України, Президентів, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони, військового командування. Але найвищою відзнакою для нього завжди була можливість служити пліч-о-пліч із бойовими побратимами.

З початком повномасштабного вторгнення рашистів у 2022 році він неодноразово звертався до військкоматів із проханням мобілізувати його. Йому відмовляли — стан здоров’я не дозволяв. Але він не здався. І таки добився мобілізації.

Служив у складі військової частини А7351, у силах підтримки, на посаді начальника інженерної служби на Донецькому напрямку. Воював у районі Покровська. Виходив у бойові завдання разом із підлеглими. Був контужений, поранений — та щоразу повертався до строю. Бо вірив, що його місце — серед своїх.

Але серце, яке витримало бої та біль, мало обмежений запас міцності.

10 липня 2025 року воно передчасно зупинилося. Після всього пережитого. Всіх втрат. Після війни, яка залишає слід у кожному.

Обставини загибелі: через раптову зупинку серця.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Побратими згадують: «Він був гідний честі офіцера. Ніколи не ховався за погонами. Завжди ішов першим, підтримував інших. І ніколи — ніколи — не ламався».

Нагороди:

• Мав численні державні нагороди — від Верховної Ради України, Президентів, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони, військового командування.

Дата та місце народження: 25 січня 1984 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 26 січня 2025 року в районі селища Янтарне Покровського району Донецької області.

Звання: солдат

Посада: розвідник-гранатометник

Підрозділ: в/ч А4030

Життєвий шлях Воїна:

З 1990 по 1999 рік Андрій навчався у загальноосвітній школі №2. Учителі згадують його як добру, старанну і чуйну дитину. Згодом він продовжив навчання у Славутському ліцеї №8, де здобув фах кухаря. А у 2001 році переїхав до столиці, вступивши до вищого професійного училища №26 міста Києва, де опанував ще одну почесну чоловічу професію — штукатур, лицювальник-плиточник.

Андрій був справжнім майстром своєї справи.

У 2009 році працював у ТОВ «Аква Родос» на посаді ґрунтувальника.

У 2015-му — у ТОВ «Ювента» на посаді верстатника.

Йому можна було довірити будь-яку справу — і знати, що вона буде виконана сумлінно та точно.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів, 1 березня 2022 року Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Він пішов без вагань. Без сумнівів. Пішов, щоб захистити кожного з нас.

Служив у 71-й окремій єгерській десантно-штурмовій бригаді, військова частина А4030, на посаді розвідника-гранатометника.
Це не просто посада — це бути весь час першим. Це ризик, якого не уникнути. Мужність, яку не всі можуть навіть уявити.

26 січня 2025 року — день, що закарбувався у наших серцях назавжди.

Цього дня, під час виконання бойового завдання в районі селища Янтарне Покровського району Донецької області, загинув Андрій Вікторович Бандура.

Він загинув, захищаючи тих, кого любив. Захищаючи нас та рідну Україну.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Командир згадує:

«Якщо Андрій за щось брався — я знав: зробить. До кінця. Без компромісів. І завжди — із добрим словом, із підтримкою. Зі щирістю, якої так бракує в окопах.»

Побратим Ігор каже:

«Дякую тобі, братику, за те, що прикривав спину. За підтримку в найважчі хвилини. За твій сміх, який досі звучить у моїй пам’яті. Ти ділився останнім — їжею, теплом, надією.
Дякую за все. Спочивай з миром, Воїне.»

Нагороди:

• 23 серпня 2023 року його було відзначено нагородою — нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій». Мужній Воїн неодноразово отримував подяки — за сумлінне ставлення до служби, за патріотизм, дисципліну, відповідальність.

Дата та місце народження: 6 травня 1997 року в селі Варварівка

Дата та місце загибелі: 31 липня 2025 року, у районі населеного пункту Святогорівка Покровського району Донецької області.

Звання: сержант

Посада: старший технік стрілецького батальйону

Підрозділ: 68-ма окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша

Освіта, трудовий стаж: Шестирічним хлопчиком, у 2003 році, Юрій пішов до першого класу Варварівської гімназії, у якій навчався дев’ять років. Вчителі та однокласники пам’ятають Юрія завжди усміхненим і щирим. 

Згодом, у період із 2012-го по 2015 рік продовжив навчання у державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутький ліцей», де здобув професію «Рихтувальник кузовів. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах».

У ліцеї згадують про Юрія лише найкраще: усі три роки навчання він випромінював позитив та доброту. Завжди ввічливий, завзятий хлопець, був справжнім прикладом відповідальності…

Здобувши професійну освіту, наш Герой два роки (із 2017 по 2019) працював в Ізяславській виправній колонії. Потім, у 2019 році, проходив строкову службу в армії у Національній гвардії України, де зарекомендував себе як старанний та відповідальний солдат. За період військової служби отримував позитивні оцінки від керівництва та був нагороджений грамотами від командування. За гідного сина та зразкового військовослужбовця мама Юрія отримала лист-подяку.

Юрій був дуже працьовитим та ніколи не цурався роботи. Тому завершивши строкову військову службу, у 2020 році, поїхав працювати за кордон, у сусідню Польщу.

Згодом, у 2022 році, повернувся додому. На нашого Героя чекали радісні події – одруження, народження донечки, багато мрій та планів. Та мирне життя відібрала війна… У лютому 2023 року Юрія мобілізували до Збройних Сил України.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: село Варварівка, Хмельницька область.

Спогади.У спогадах рідних він назавжди залишиться доброзичливим та щирим, чесним, та відповідальним. Юрій завжди знаходив спільну мову з людьми, був спокійним, працьовитим, позитивним, просто чудовою людиною.

Він був сином, чоловіком, батьком, який любив, беріг та цінував. Тепло і щирість завжди були в його серці, яке він віддав за нас аби ми жили під мирним небом.

У військовій сфері Юрій зарекомендував себе як мужній та надійний боєць.

Нагороди:

нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест»

• відзнака командира Єгерської бригади імені Олекси Довбуша – нагрудний знак «Хрест Воїна-Єгеря» II ступеня

Дата та місце народження: 23 березня 1981 року у місті Славуті

Дата та місце загибелі: 22 серпня 2025 року у районі населеного пункту Бологівка  Куп’янського району Харківської області

Звання: солдат

Посада: електрозварник відділення бронетанкової техніки

Підрозділ: військова частина А2573

Освіта, трудовий стаж: Навчався у школі №1 у період із 1987 по 1998 рік. Після школи здобув професію електрозварника у середньому професійно-технічному училищі №23 міста Нетішин. Свою справу він виконував сумлінно, з любов’ю та відповідальністю, адже вмів працювати руками й завжди прагнув робити все якісно.

З 2000 по 2006 рік працював слюсарем із виконання зварювальних робіт, а згодом  – на різних роботах, аби забезпечити сім’ю та дати їй усе необхідне. Він не боявся труднощів, завжди брався до роботи й чесно виконував свій обов’язок.

У 2023 році був офіційно працевлаштований охоронцем у фірмі «Термінал Славута Центр», де його колеги цінували за відповідальність, порядність та людяність.

14 лютого 2025 року Володимира мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив у військовій частині А2573 на посаді електрозварника відділення бронетанкової техніки. Згодом, під час виконання бойових завдань, перебував в оперативному підпорядкуванні командира 1-го стрілецького батальйону та воював безпосередньо в районі ведення бойових дій.

Обставини загибелі: виконуючи бойове завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Володимир був люблячим батьком, залишив по собі сина Кирила. Також у нього залишилися мама, сестра, брат та племінники, для яких він завжди був опорою та підтримкою.

Він був чесним, добрим і працьовитим чоловіком, який завжди допомагав іншим, цінував сім’ю та рідний дім. Любив спокійне життя і ніколи не боявся роботи. Його відвага, мужність і відданість назавжди залишаться прикладом для рідних, друзів та всіх, хто його знав.

Володимир жив гідно і відійшов як справжній Воїн – із честю та вірою у перемогу.

Нагороди:

Дата та місце народження: 2 січня 1978 року у місті Славуті.

Дата та місце загибелі: 22 серпня 2025 року помер у лікарні.

Звання: солдат

Посада: гранатометник

Підрозділ: механізований батальйон військової частини А5000.

Освіта, трудовий стаж: закінчив вісім класів Славутської школи № 2.

Після школи навчався у Шепетівському професійно-технічному училищі, освоївши професію газоелектрозварювальника.

Як згадують рідні, Валентин полюбляв цю професію. Ще з дитинства мав золоті руки, не боявся роботи. Працював переважно з технікою, ремонтував машини, у свій час влаштувався на місцеве підприємство «Сан-Сервіс».

9 травня 2025 року Валентина мобілізували до лав Збройних сил України.

Обставини загибелі (смерті): виконуючи військовий обов’язок

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. У нашого Героя залишилися батько та сестра – найближчі, хто був для нього опорою та підтримкою. Вони згадують Валентина як добру та щиру людину, життєрадісного чоловіка, завжди готового прийти на допомогу.

За життя у нашого захисника було не одне захоплення. Але найбільше йому подобалося проводити час за малюванням, механікою, ремонтом техніки. Гарно грав на гітарі.

Нагороди:

Дата та місце народження: 3 квітня 1987 року у Харківській області

Дата та місце загибелі: 22 липня 2025 року поблизу села Олександро-Калинове  Краматорського району Донецької області

Звання: капрал поліції

Посада:

Підрозділ: обʼєднана штурмова бригада Нацполіції «Лють», батальйон спеціальних операцій «Еней»

Освіта, трудовий стаж: у 2003 році закінчив школу на Харківщині і переїхав разом з батьками у м.Славута (Батьківщина батьків). Навчався в Харківському технікумі, де отримав освіту за спеціальністю автомеханік. Пройшов строкову службу в армії. Повернувся в місто Славута, де одружився. Кілька років працював на підприємстві у Славуті, а останні роки водієм у службі таксі.

Обставини загибелі: виконуючи бойове завдання

Місце поховання: село Клепачі Ганнопільська ТГ

Спогади. у Віктора залишились батьки, сестра та син. За життя дуже любив автомобілі та проводити час за кермом. Був доброю, чесною, позитивною, щирою людиною. Мав багато друзів.

Дата та місце народження: 26 грудня 1970 року у місті Славуті

Дата та місце загибелі: 26 червня 2024 року н.п. Сокіл Донецької області

Звання: солдат

Посада: старший стрілець-оператора

Підрозділ: 144-а окрема механізована бригада

Освіта, трудовий стаж: у 1988 році закінчив Славутську середню школу № 3. Після школи, у період з 1988 по 1990 рік, проходив строкову службу в армії у Львові. Далі закінчив морську школу у місті Хмельницькому.

Понад тридцять років, з 1991-го по 2024 рік він чесно працював на підприємстві «Геберіт керамік продакшн». Віталій любив мирне життя, любив родину і спокій. Та буремні події, які спіткали Україну, змінили хід його долі. 24 серпня 2023 року його мобілізували до лав Збройних Сил України, і він мужньо став на захист рідної землі, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

У складі 144-ї окремої механізованої бригади, де Віталій служив на посаді старшого стрільця-оператора, він мужньо боровся проти ворога на Донеччині, на Покровському напрямку – одному з найгарячіших ділянок фронту. Там, серед важких боїв, він до останнього подиху виконував свій військовий обов’язок.

26 червня 2024 року зв’язок із нашим Воїном обірвався… Рідні вірили, що Віталій живий, сподівалися знову почути його голос, проте доля розпорядилася інакше.

Того зловісного дня Віталій загинув, виконуючи до останнього подиху свій обов’язок перед Батьківщиною.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Віталій любив життя, любив дітей, умів цінувати прості радощі, які робили його щасливим. Жив звичайним, але сповненим доброти життям. Він завжди залишався простою та щирою людиною. Для рідних він був опорою і натхненням, тим, хто умів підтримати добрим словом, підбадьорити усмішкою.

Нагороди:

Дата та місце народження: 02 вересня 1995 року в місті Красилові Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 27 вересня 2024 року в районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Звання: солдат.

Посада:

Підрозділ: 5-а київська окрема штурмова бригада військової частини А4028, 1 батальйону, 1 роти, 3 взводу, 3 відділення.

Освіта, трудовий стаж: навчався у Красилівській ЗОШ І-III ступенів Nº 3. 3 1-го по 3-й клас відвідував секцію з бойового мистецтва ушу. 3 3-го по 8-й клас активно почав займатися гандболом. Після закінчення 8-го класу вступив у Броварське вище училище фізичної культури. Разом із командою «СКА-Львів» брав участь у змаганнях різного рівня. Присвоєно звання «Кандидата у майстри спорту». У 2012 році успішно завершив навчання у БВУФК, здобув атестат про середню освіту. Навчався у Львівському державному університеті фізичної культури і спорту імені Івана Боберського на кафедрі спортивних та рекреаційних ігор (спортивна спеціалізація – гандбол). Неодноразовий переможець універсіади Львівщини, бронзовий призер Універсіади України 2015 року, срібний призер Універсіади України 2017 року, гравець команди чемпіонату України «СКА-Львів». Дружина Романа родом зі Славути. Останні два роки подружжя із маленьким сином проживали у Славуті. Роман займався підприємницькою діяльністю в місті. Роман займався волонтерською діяльністю з перших днів війни, а у травні 2024 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Із честю та гідністю боронив цілісність нашої держави на Донецькому напрямку.

Обставини загибелі: під час виконання бойових задач.

Місце поховання: похований на Алеї слави в місті Красилові.

Спогади. У Романа залишились кохана дружина з маленький сином, батьки, брат. Це справжній захисник нашої Батьківщини, коханий чоловік, люблячий батько, син, брат. Надав велике значення врятувати життя своїм побратимам (коли інші не змогли цього зробити). Проявив мужність ,сміливість, відвагу , волю і силу під час виконання бойового завдання. Рома загинув справжнім Героєм захищаючи свою сімʼю і всіх нас віддавши найцінніше-своє життя. Роману Зайцю назавжди 29 років…

Нагороди:

Дата та місце народження: 19 вересня 1999 року у місті Славуті

Дата та місце загибелі: : 06 березня 2022 року у районі н.п Червоноармійське, Щербаки, Мирне  Василівського району Запорізької області.

Звання: старший лейтенант.

Посада: командир 2 взводу 1 батальйон 1 рота

Підрозділ: в/ч А 1556, 128 ГШБ 

Освіта, трудовий стаж: з 2005 по 2016 роки здобув повну середню освіту у Славутському навчально-виховному комплексі «Спеціалізована школа  I – III  ступенів Успіх» Славутської міської ради Хмельницької області.

З 2016 по 2020 роки навчався в Академії сухопутних військ  імені  Гетьмана Сагайдачного за спеціальністю «Військове управління»  (за видами збройних сил).

З 20.06.2020 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді командира взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону В/Ч 1556  м. Мукачево Закарпатської області.

З 06.04.2021 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної  агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Обставини загибелі: під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом  Батьківщини  в бою за Україну її свободу і незалежність

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади.Завжди усміхнений, позитивний та щирий. Улюблений  син та найкращий брат. Захоплювався футболом.

Нагороди:

• Нагороджений почесною відзнакою «Оперативно-тактичного угрупування Маріуполь», медаль за  «Звитягу ,Славу та Честь», Учасник бойових дій, учасник Маршу захисників України.

Дата та місце народження: 1 березня 1997 року в селі Красностав Шепетівського району.

Дата та місце загибелі: 9 березня 2025 року біля села Копань Пологівський район Запорізької області.  

Звання: старший солдат

Посада:

Підрозділ: 65-та окрема механізована бригада.

Освіта, трудовий стаж: Змалку він ріс добрим, щирим і працьовитим хлопцем. Закінчив Красноставську школу, здобув середню освіту в Хоровецькому навчальному закладі, а згодом отримав спеціальність електрозварювальника у Славутському професійному закладі. Він працював у будівельній сфері, займався ремонтами, і завжди цінував чесну працю.

У 2020 році Михайло проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України. А коли ворог підступно прийшов на нашу землю, вже 25 лютого 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 56-го окремого стрілецького батальйону, згодом — у 65-й бригаді.

За час служби здобув звання старшого солдата та був нагороджений відзнаками «Учасник бойових дій» та «Козацький хрест». Але найбільшою нагородою для нього була сім’я: у 2022-му році він одружився, а того ж року в родині Михайла народилася донечка – його найбільша гордість і сенс життя.

З 9-го березня цього року Михайло вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, біля села Копань. На жаль, доля склалася так, що він більше не повернувся до рідних.

Для своїх батьків – він був люблячим сином. Для дружини — надійним чоловіком і опорою. Для маленької донечки – найдорожчим татом. Для друзів і побратимів – вірним товаришем, який завжди приходив на допомогу.

Його життя – це приклад того, як звичайна людина може бути справжнім Героєм. Він уособлення доброти, людяності й відданості своїй землі. Михайло вірив у майбутнє України, боровся за те, щоб його донька жила у вільній країні. Його сила була не лише у зброї, а й у великому доброму серці.

Обставини загибелі: у бою за Україну

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Рідні згадують його слова: «Головне – залишатися людиною, де б ти не був і що б ти не робив». Саме таким – світлим, щирим, мужнім – ми його і запам’ятаємо.

Нагороди:

• нагороджений відзнаками «Учасник бойових дій» та «Козацький хрест».

Дата та місце народження: 4 липня 1974 року у селі Досін Славутського району Хмельницької області.

Дата та місце загибелі: 28 листопада 2019 року поблизу населеного пункту Новотошківське Луганської області.

Звання: старшина

Посада:

Підрозділ: 14 ОМБр, мінометна батарея 3-го механізованого батальйону

Освіта, трудовий стаж:у 1989 році закінчив Досінську восьмирічну школу та продовжив навчання у Ганнопільській середній школі, після закінчення якої вступив до Нетішинського СПТУ, де здобув спеціальність електрозварювальника.

Після проходження строкової військової служби, працював на Нетішинській митниці, приватному підприємстві з виробництва твердих сирів. Потім тривалий час працював за кордоном на будівництві.

12 липня 2016 року був призваний на військову службу. Підрозділ Семенюка Петра був залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії поблизу населеного пункту Новотошківське Луганської області.

Обставини загибелі: під час виконання своїх службових обов’язків старшина Семенюк Петро Андрійович помер від серцевого нападу.

Місце поховання: м. Славута, Хмельницька область.

Спогади. Добрий, чесний, життєрадісний. Під час служба постійно хвилювався за маму.

Нагороди:

Дата та місце народження: 20 грудня 1983 року у селі Ганнопіль.

Дата та місце загибелі: 20 вересня 2024 року, поблизу населеного пункту Медвежжя Глушковського району Курської області (рф).

Звання: солдат.

Посада:

Підрозділ: 95-а десантно-штурмова бригада.

Освіта, трудовий стаж: у період із 1992 по 2003 рік навчався у Ганнопільській середній школі. 2004-2006 рр. – період навчання Івана у Харківському індустріально-педагогічному технікумі.

Після навчання працював сантехніком.

Обставини загибелі: у бою за Україну.

Місце поховання: село Ганнопіль.

Спогади. Люблячий син, чоловік, турботливий батько. Щирий, добрий, товаристський. Мати молилася й чекала на сина. Дружина щодня прислухалася до кожного дзвінка, сподіваючись почути його голос. Доньки вдивлялися у вікно, мріючи знову зустріти батьківську усмішку. Вся громада жила вірою в диво. Але дорога Івана додому виявилася довгою – довжиною в рік. І тільки завдяки ідентифікації ДНК стало відомо найстрашніше – він більше ніколи не обійме своїх рідних.

Іван повернувся… повернувся на рідну землю – не з перемогою, а на щиті. Як справжній воїн. Як справжній син України.

Нагороди: