Сьогодні у Славутській громаді віддати останню шану людині, яка обрала найтяжчий шлях – шлях Захисника. Це воїн, Герой, син України – Алєксєєв Федір Дмитрович.
Федір народився 28 вересня 1986 року в нашому рідному місті Славуті. У 2004 році закінчив Славутську загальноосвітню школу №5, і вже тоді друзі помічали: Федір – той, до кого йдуть по пораду, той, хто ніколи не відмовить у допомозі.
Відслуживши строкову службу в Шепетівці у 2004 – 2005 роках, він повернувся додому з новою рішучістю в очах. Обрав фах, що відповідав його натурі – у Хмельницькому професійному ліцеї електроніки здобув спеціальність радіомеханіка. Золоті руки і гострий розум знайшли своє місце: з 2008 року він працював на Славутському комбінаті «Будфарфор».
У 2015–2016 роках Федір був мобілізований до Збройних Сил України і виїхав на схід – туди, де вирувала Антитерористична Операція. Там він став Учасником Бойових Дій. Повернувся – і не зламався. Навпаки.
Після демобілізації, у 2018 році наш Герой здобув диплом спеціаліста в «Міжрегіональній Академії управління персоналом» за спеціальністю «Економіка». Він прагнув розвиватися, будувати мирне майбутнє для своєї родини. Для своєї донечки.
У 2019 році Федір підписав контракт і вступив до лав 80-ї Десантно-штурмової Галицької бригади на посаду водія-електрика. Він не просто служив – він вдосконалювався щодня. У 2024 році успішно пройшов курс підготовки сержантського складу та отримав звання молодшого сержанта. А у 2025 – опанував керування безпілотними літаючими апаратами. Освоївши нову зброю сучасної війни, пішовши туди, де потрібен найбільше.
13 червня 2026 року молодший сержант Алєксєєв Федір Дмитрович загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Піддубне Волноваського району Донецької області.
Він виконав свій обов’язок до кінця. Мужньо. Вірно. Непохитно. Як і жив.
За роки служби Федір був удостоєний бойових нагород: медалі «Ветеран війни. Учасник Бойових Дій», медалі «За участь в Антитерористичній Операції» та медалі «Операція Об’єднаних Сил. За Звитягу та вірність». Кожна з них – карбований у металі доказ його відданості Україні.
Але не медалями вимірюється людина. Федора пам’ятатимуть інакше.
Пам’ятатимуть його щиру усмішку та те, як він умів вислухати і дати пораду, яка справді допомагає. Пам’ятатимуть його золоті руки, який міг полагодити будь-який прилад – і завжди робив це із задоволенням, бо любив свою справу. Пам’ятатимуть допитливий розум, що цікавився електронікою, автомеханікою, невтомно розмірковував над питаннями, що хвилюють людство.
Він був добрим і мужнім сином. Люблячим і надійним чоловіком — тим, на кого можна покластися в будь-яку хвилину. Ніжним батьком для своєї донечки, якій тепер доведеться рости, знаючи, що тато — Герой. Щирим другом, якого не замінити.
Федір Алєксєєв виконав найвищий обов’язок, який може взяти на себе людина, – обов’язок перед тими, кого любить. Він знав, заради чого стоїть. І стояв – до кінця.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі та глибокі співчуття рідним і близьким Героя.
Вічна Слава Герою. Вічна пам’ять Захиснику України.
Слава Україні! Героям Слава!