Прем’єр-міністрові України А.П. Яценюку
Шановний Арсенію Петровичу!
Освітяни міста Славути, що на Хмельниччині, поділяють та підтримують наміри Уряду, Ваші особисті зусилля щодо всебічної модернізації держави на європейських засадах, посилення правового захисту громадян, забезпечення безумовного дотримання прав громадян на якісну освіту незалежно від рівня матеріального стану родин, забезпечення зв’язку освіти з вимогами сучасного ринку праці.
Працівники освіти нашого міста займають активну позицію по відстоюванню інтересів держави, захисту її єдності і соборності. Багато педагогів міста стояли на майдані, відстоюючи справедливість, реальними діями підтримують волонтерський рух і наших воїнів, що захищають державу на сході України, виховують дітей патріотами. Наші діти від дошкільника до випускника є активними учасниками акцій «Молитва за Україну», «Підтримай воїна», «Зігрій солдата», «Маскувальна сітка» та інших. На двох школах встановлені меморіальні дошки в пам'ять про випускників, що загинули, захищаючи Україну від сепаратистів на сході.
Усвідомлюємо всю складність сьогодення. Разом з тим не можемо погодитись, що всі проблеми вирішуються лише за рахунок простих людей, що звужуються права працівників освіти.
Проект нового Закону, що внесений до Верховної ради, не містить державних гарантій належного розвитку перш за все середньої загальноосвітньої школи. Освіта тепер стає все більш залежна від умов у кожному регіоні, від волі конкретної особистості. Основним принципом отримання якісної освіти, на жаль, став – за все плати: підручники, додаткові курси, харчування та ін. А звідки платити, якщо робочі місця відсутні, допомога на дітей зменшена, багато соціальних гарантій відмінено, а зарплата вчителя та й взагалі працівника бюджетної сфери зведена до мінімуму?
Хіба Вам такий стан невідомий? Хіба це нормально, що висококваліфікований педагог, досвідчений спеціаліст, шановний лікар стоїть у черзі за субсидією на комунальні послуги? Чому держава залізши в кишеню до пенсіонера, не дякує йому за терплячість, а продовжує принижувати його, позбавляючи мізерних пільг, якими він користувався?
ВИМАГАЄМО!
1. Зарплату, гідну професії педагога.
2. Не обманювати людей необґрунтованим прожитковим мінімумом.
3. Індексувати заробітну плату в зв’язку з інфляцією.
4. Гарантувати доступні комунальні тарифи.
5. Залишити соціальну підтримку для учнів: підручники, довіз до освітнього закладу, харчування, оздоровлення.
6. Узаконити соціальні гарантії педагога. Обов’язково включити надбавку за престижність до Закону «Про освіту».
За дорученням освітян міста, голова Славутської міської організації профспілки працівників освіти Зоя Сиропятова
Голові Верховної Ради України В.Б. Гройсману
Шановний Володимире Борисовичу!
У ці дні у Верховній Раді розглядається Закон про освіту. Освітяни міста Славути активно обговорювали проект Закону, направляли свої зауваження і пропозиції. Позитивно оцінюючи зміни в системі освіти, стурбовані тим, що реформування системи освіти знову перекладається на плечі місцевих громад і простих людей.
Якісна освіта неможлива без належного фінансового забезпечення. Впродовж дії попереднього Закону України «Про освіту» найбільше незахищеною була ланка середньої загальної освіти. Обсяг видатків складав 50-60% від потреби. Їх обмежений обсяг не забезпечував створення необхідних умов для належної організації навчально-виховного процесу. Більшість задекларованих позитивних змін не була виконана. Держава так і не змогла забезпечити гідний рівень оплати праці педагогічних працівників, а також спеціалістів закладів освіти, гарантований статтею 57 Закону України «Про освіту». Заробітна плата українських учителів не досягає навіть половини законодавчо встановленої норми і є найнижчою в Європі.
На жаль останнім часом прийнято низку нормативних актів, які тільки поглиблюють незадовільний стан у загальній середній освіті і становище працюючих у цій галузі. Встановлення надбавок за престижність праці, наповнюваність класів, організація груп продовженого дня, харчування дітей, забезпечення підручниками – все ґрунтується на можливостях місцевого бюджету і самих громадян. Держава фактично не опікується жодним з цих важливих питань. Але ж можливість здобуття загальної середньої освіти, її доступність для всіх верств населення – базовий принцип, адже саме він визначає грамотність населення.
Рівні умови повинні створюватись і гарантуватись державою і не залежати ні від регіону проживання, ні від функціонера-чиновника. Навчання в школі триватиме за новим Законом 12 років, за цей час чиновники різних рівнів мінятимуться по декілька раз. Зведення освіти до містечкових можливостей загубить покоління. Фінансове забезпечення ланки середньої загальної освіти повинно бути визначене державними нормативами.
У складних соціальних, економічних, політичних умовах саме освіта має стати підґрунтям для консолідації суспільства, для виходу з кризової ситуації.
Звертаємось до Вас, шановний Володимире Борисовичу, з вимогою не допустити погіршення далеко неналежних умов функціонування системи загальної середньої освіти, подальшого зубожіння працівників освіти. Забезпечити дотримання вимог статті 22 Конституції України, якою заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.
За дорученням освітян міста, голова Славутської міської організації профспілки працівників освіти Зоя Сиропятова