Національний доход

Національний доход – це нова, створена суспільством за певний період часу (рік) вартість. Національний доход має як вартісну, так і натурально-речову форми. За вартістю він становить сукупність чистого продукту всіх галузей матеріального виробництва. За натурально-речовою формою національний доход складається насамперед з усіх вироблених у суспільстві за рік предметів особистого споживання, а також тієї частини виготовлених за цей час засобів виробництва, яка використовується для розширеного відтворення.
Суспільство, якщо воно хоче продовжувати існувати, не має права використовувати вироблений річний сукупний продукт на особисте споживання. Частина продукту, яка відшкодовує спожиті засоби виробництва, повинна повернутись у виробництво й тим забезпечити його безперервність. Це так звана стара вартість, яка існувала до початку даного процесу виробництва у вигляді певної кількості сировини, палива, допоміжних матеріалів і знарядь праці. І лише те, що створюється впродовж року заново, що ми назвали національним доходом, може піти на задоволення особистих потреб громадян і нагромадження.
Отже, національний доход – це джерело, яке забезпечує існування й розвиток суспільства. Тому, щоб задовольнити потреби різних категорій учасників суспільного виробництва, а також нагромадження, його необхідно розподілити.
Розподіл національного доходу виступає як сукупність відносин, що виникають з приводу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва – власниками факторів виробництва (капіталу, праці, землі, інтелекту). Ці доходи називаються первинними або основними, водночас їх можна назвати й факторними. В результаті розподілу національного доходу утворюються доходи безпосередніх учасників сфери матеріального виробництва у вигляді заробітної плати, прибутку, відсотків, ренти, дивідендів, орендної плати тощо.
Але ж, як нам відомо, існує також сфера нематеріального виробництва (торгівля, транспорт, інші сфери послуг, галузі освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, держуправління тощо). Звідки ж її учасники отримують свої доходи? Ці доходи формуються в результаті перерозподілу національного доходу, під яким розуміється сукупність економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва й представниками нематеріальної сфери з приводу вторинного привласнення національного доходу, який прийнято називати вторинними або похідними доходами учасників нематеріальної сфери. Перерозподіл доходів здійснюється через механізм ціноутворення (сфера обміну), сплати різних видів податків до бюджету та соціальних витрат держави (виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям, надання пільг та субсидій, платня військовослужбовцям, держслужбовцям, працівникам правоохоронних органів, працівникам різних галузей бюджетної сфери), внесків громадян до громадських, релігійних, доброчинних фондів та організацій.
Основним джерелом вторинних доходів є податки та внески до соціальних фондів. Даний перерозподіл національного доходу здійснюється офіційними (видимими) каналами. Так, із офіційної заробітної плати середнього американського працівника їх вилучають до 33%, в Україні – до 25%. Крім того, працедавець в нашій країні додатково сплачує до державних цільових фондів кошти у розмірі до 40% від фонду оплати праці найнятих працівників.
В умовах тіньової економіки здійснюється наймасштабніший неофіційний (невидимий) перерозподіл національного доходу.
Тіньова економіка – вид економічної діяльності, спрямованої на отримання заборонених доходів, на ухилення від різних форм (державного, наддержавного, громадського) контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів діяльності.
Основними формами тіньових доходів в Україні на початку XXI ст. є:
1) приховування прибутків підприємств від оподаткування;
2) приховування значної частини доходів громадян від оподаткування;
3) нелегальний експорт капіталів і товарів;
4) корупція;
5) нелегальне виробництво товарів і послуг та їх реалізація;
6) розкрадання державної власності, зокрема у процесі роздержавлення і приватизації;
7) шахрайство у фінансово-кредитній сфері, незаконні валютні операції всередині країни, надання комерційними банками кредитів за нелегальну винагороду;
8) кримінальний промисел (наркобізнес, розкрадання і грабежі, рекет та ін.);
9) штучне заниження офіційних цін на товари і послуги, завищення цін на експортовану та заниження на імпортовану продукцію;
10) махінації в діяльності трастових та інвестиційних компаній.
Основними причинами тінізації в економіці є криміналізація багатьох владних структур, недосконалість діючого законодавства, недобросовісність і некомпетентність деяких посадовців.
За офіційними даними в Україні рівень тінізації економіки становить більше 50%, що призводить до значних втрат бюджету, зниження рівня доходів більшості громадян країни та збільшення розриву між багатими і бідними. За середньостатистичними показниками, розрив між бідними й багатими у країнах Західної Європи ЄС становить нині приблизно 1:6-7, в Україні він стрімко зростає і, за оцінками економістів, досягає 100:1.
Саме через такі перекоси частка податків, утриманих із заробітної плати працівників бюджетної сфери, у структурі доходів місцевих бюджетів України щороку зростає. Нині вона становить третину від усіх надходжень податку з доходів фізичних осіб.
Для прикладу наводимо дані щодо надходження доходів до бюджету м.Славути за перше півріччя 2014 року, обсяг сплачених податків, що припадає на одну фізичну особу платника податків в розрізі окремих галузей та коефіцієнт відношення сплачених податків в розрахунку на одного працівника по окремих секторах економіки до середнього такого показника по місту.

Інформація щодо надходження доходів до бюджеу м.Славути за І півріччя 2014 року
№ з/п	Назва платника	Кількість працюючих (ставок)	Сплачено податку на доходи фізичних осіб (до бюджету м.Славути) тис.грн.	Плата за землю, тис.грн.	Єдиний податок, тис.грн.	Інші надходження, тис.грн.	Разом до бюджету м.Славути тис.грн.:	Сплачено податку на доходи фізичних осіб (до обласного бюджету), тис.грн.	Всього сплачено фізичними особами до місцевих бюджетів, тис.грн.:	Сплачено в місцеві бюджети в середньому на одну фізичну особу, грн.	Коефіцієнт сплати відносно середнього показника по місту, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8=4+5+6+7	9	10=4+6+9	11=10/3	12
1.	Бюджетні установи
	з них:
–	Славутська ОДПІ	52,0	114,8				114,8	38,3	153,1	2 944	1,067
–	галузь "Освіта" і фізкультура	979,8	1 402,4	0,8		1 333,5	2 736,7	467,5	1 869,9	1 908	0,691
–	галузь "Дер-жавне управ-ління"міста	120,3	216,6			24,9	241,5	72,2	288,7	2 401	0,870
–	галузь "Соц. захист"міста	47,0	105,2			0,2	105,4	35,1	140,3	2 984	1,081
–	галузь "Куль-тура"міста	99,3	124,3	0,9		184,6	309,8	41,4	165,7	1 669	0,605
–	галузь "Охорона здоров'я"	1 025,0	681,1	0,7		155,1	836,9	227,0	908,1	886	0,321
–	інші установи	658,0	1 902,0				1 902,0	634,0	2 536,0	3 854	1,397
	Разом:	2 981,4	4 546,4	2,4		1 698,3	6 247,0	1 515,5	6 061,8	2 033	0,737
2.	Комунальні госпрозрахункові підприємства
	з них:
–	КП "Славутське ЖКО"	260,0	433,8	0,1		49,4	483,3	144,6	578,4	2 225	0,806
–	КП "Славутське УВКГ"	112,0	285,9	0,3		89,8	376,0	95,3	381,2	3 404	1,233
–	інші організації	21,0	62,3				62,3	20,8	83,1	3 956	1,433
	Разом:	393,0	782,0	0,4		139,2	921,6	260,7	1 042,7	2 653	0,961
3.	Інші комерційні підприємства та організації
	з них:
–	ПАТ "Сла-вутський комбінат "Будфарфор"	1 661,0	3 488,5	851,9		1,8	4 342,2	1 162,8	4 651,3	2 800	1,015
–	ТОВ Аква-Родос	544,0	1 178,0				1 178,0	392,7	1 570,7	2 887	1,046
–	ТОВ Ювента	218,0	568,2	31,5			599,7	189,4	757,6	3 475	1,259
–	ВАТ "Сла-вутський хлібозавод"	196,0	439,7	16,6			456,3	146,6	586,3	2 991	1,084
–	ДП "Славутський лісгосп"	492,0	111,3	38,3		10,1	159,7	37,1	148,4	302	0,109
–	інші підприємства та організації	1 051,0	4 087,4	1 754,1	296,7	199,5	6 337,7	1 362,5	5 746,6	5 468	1,981
	Разом:	4 162,0	9 873,1	2 692,4	296,7	211,4	13 073,6	3 291	13 460,8	3 234	1,172
4.	Фіз.соби суб'єкти під-приємницької діяльності на спрощенній системі опо-даткування І-ІV групи	1 085,0			2 964,9		2 964,9		2 964,9	2 733	0,990
	в тому числі:								0,0
–	платники ЄП, що займаю-ться підпри-ємницькою діяльністю на території ринку	387,0			424,2		424,2		424,2	1 096	0,397
5.	Фізичні особи суб'єкти під-приємницької діяльності на загальній системі оподаткування			295,4		109,7	405,1		0,0
6.	Фізичні особи не суб'єкти підприємн. діяльності		197,4	83,0		99,5	379,9	65,8	263,2
7.	Інші надходження від різних платників					765,0	765,0		0,0
	ВСЬОГО ДО БЮДЖЕТУ:	8 621,4	15 398,9	3 073,5	3 261,6	3 023,1	24 757	5 133	23 793,4	2 760	1,000

В результаті розподілу та перерозподілу національного доходу в усіх групах населення, підприємствах та установах утворюються кінцеві доходи, з реалізацією яких пов’язана заключна стадія руху національного доходу – його використання. Використання національного доходу здійснюється в процесі споживання й нагромадження.
Висновок:
Твердження, що джерелом національного доходу є праця людини загалом правильне, але вимагає певних уточнень, оскільки, наприклад, в такому разі виникає питання, що створюють міліціонер, вчитель, працівник сфери торгівлі, чиновник, служитель культу, які теж займаються певним видом праці. Тому впродовж кількох століть ведеться дискусія щодо джерел національного доходу. Адже крім виробничої сфери натепер у розвинутих країнах у сфері послуг зайнято до 75% всього працездатного населення.
На думку сучасних західних учених, будь-яка праця є продуктивною, отже, створює національний доход. Тому його виробниками вони вважають усіх зайнятих у сфері матеріального і нематеріального виробництва, в тому числі військовослужбовців, міліціонерів, чиновників державного апарату, служителів культу, працівників сфери торгівлі та транспорту та інші категорії населення. Критерієм для західних учених слугує отримання цими категоріями працівників доходів.
Економічні процеси побудовані таким чином, що усі учасники виробництва, розподілу і перерозподілу національного доходу залежать одне від одного. Адже виробництво існує завдяки наявності споживачів його продукції, від яких учасники виробництва отримують свій доход. Сплачуючи податки до бюджету та відрахування у соціальні фонди, виробнича сфера забезпечує отримання доходу працівників невиробничої сфери. В свою чергу для виробництва потрібні кваліфіковані та здорові кадри, навчання яких забезпечує галузь „Освіта”, а лікування – галузь „Охорона здоров’я”. Надання соціальних гарантій, безпека, захист особистих і колективних прав, державний менеджмент це завдання, які виконують чиновники, військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ, судочинства та інші тощо. Необхідність всебічного розвитку людини забезпечують працівники закладів культури, мистецтва, фізичної культури та спорту. Отриманий доход у вигляді заробітної плати працівники бюджетної та небюджетної галузей економіки витрачають на придбання товарів і послуг, тим самим дають можливість отримати доход працівникам торгівлі та організацій сфери послуг і дозвілля. Важливо відмітити, що усі легалізовані працівники, в тому числі бюджетних і небюджетних галузей економіки, також приймають участь у перерозподілі національного доходу шляхом сплати податків до бюджету і відрахувань у соціальні фонди.
Отже, всі хто приймає участь у легальних видах діяльності, сприяють гармонійному функціонуванню економіки. Не можливо досягти її високого рівня, працюючи в тіні, адже, як стверджують фахівці, тоді важко підрахувати баланс фінансових, енергетичних та трудових ресурсів країни, реальну потребу і спроможність розвитку тих, чи інших галузей національного господарства.
Крім того, доречно згадати, що опосередковано праця людей без офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем має свої негативні наслідки й впливає на рівень добробуту цих громадян. Оскільки з тіньової зарплати не утримуються податки та внески до соціальних фондів, тому такий працівник втрачає право на отримання деяких видів соціальних гарантій з бюджету і соціальних фондів (лікарняних, часткової компенсації за путівки, зниження рівня пенсійного забезпечення, ін. тощо).
Від кожного конкретного індивідума залежить доля успішності держави. В міру своїх здібностей усі повинні працювати та вносити свою долю у розбудову України. Аморально вимагати від когось сплачувати податки, коли сам не дотримуєшся чинного законодавства. В такому випадку не можна розраховувати на утримання усіх благ цивілізованого розвиненого суспільства та справедливого розподілу і перерозподілу національного доходу.

 

Начальник фінансового управління                                             Ю. Долішна