Не словом, а ділом!

З метою подолання наслідків літньої посухи, депутат Славутської міської ради Микола Козел взявся за благоустрій улюбленого місця відпочинку славутчан – «Сажалки».

Протягом найближчих днів, за підтримки міського голови Василя Сидора, Микола Петрович планує провести санітарну чистку та поглиблення зазначеної водойми.

Оголошення

Приймаються пропозиції щодо відзначення Дня захисника України. Пропозиції надсилати до 05.10.2015 на електронну адресу sl-kultura@ukr.net.

Дружба перевірена роками

27 вересня, на запрошення колег та друзів, делегація виконавчого комітету Славутської міської ради відвідала місто Шепетівку з нагоди Дня міста.

Під час урочистостей, від імені славутської громади, міський голова Славути Василь Сидор привітав шепетівчан зі святом та побажав їм нових трудових звершень.

Згодом, разом із виконуючим обов’язки міського голови Шепетівки Михайлом Полодюком, делегація славутчан переглянула чудову концертну програму підготовлену міськими творчими колективами.

З Богом!

28 вересня міський голова Василь Сидор взяв участь у церемонії відправки до зони проведення АТО двох працівників Славутського РВ УМВС України у Хмельницькій області: оперуповноваженого карного розшуку Павла Клімчука та старшого оперуповноваженого сектору боротьби із незаконним обігом наркотиків Олександра Кашперука.

Проводжаючи правоохоронців очільник міста побажав їм удачі та швидкого повернення до рідної домівки.

В свою чергу, священик Храму Покрови Пресвятої Богородиці отець Андрій прочитав над славутчанами молитву та благословив їх.

Децентралізація влади – перспективи розвитку громад

Ми живемо в дуже непростий час-час епохальних змін. Держава взяла курс на децентралізацію, що тягне за собою реформування органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади-фактично повне переформатування діючої системи управління.
Для чого потрібна децентралізація? У спадок від Радянського Союзу нам залишилася гіперцентралізована система влади, доведена до абсурду. Головне, в чому всі 24 роки звинувачували Україну, в тому числі й іноземні експерти, – погана модель управління. Ми можемо до безкінечності вибирати нову владу. Але будемо знову і знову розчаровуватись у ній, допоки не змінимо систему.
Чому ми обираємо шлях децентралізації?Томущо європейський і світовий досвід свідчить, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем кожного села чи міста, кожної вулиці чи двору. Всі постсоціалістичні країни центрально-східної Європи пройшли шлях децентралізації. І усі вони від цього отримали величезний поштовх для свого розвитку. Той шлях, який ми обираємо, передбачає передачу повноважень, щодо вирішення місцевих проблем на низовий, базовий рівень, рівень громади–в села, селища, міста–там де громаді самій видніше, які проблеми вирішувати в першу чергу. Разом з цим громадам держава передає зараз і повноваження,і фінанси, і відповідальність.Голова об’єднаної територіальної громади не буде мати над собою начальника. Ніхто не зможе йому вказувати, що він має робити. Навіть прем’єр-міністр. І це ключова річ.
Але будь-який орган місцевого самоврядування може діяти виключно в рамках закону і Конституції. Віддаючи повноваження, держава встановлює відповідальність органів місцевого самоврядування перед громадою – за якість надання послуг та перед державою – за відповідність дій Конституції та чинному законодавству.Повноваження, фінансові ресурси і контроль – три кити, на яких базується ефективна модель місцевого самоврядування.
Сьогодні більшість наших сіл – дотаційні, вони не можуть заробити навіть на утримання сільради. Обраний голова села може нічого не робити взагалі, але він і ще декілька працівників сільради все одно отримують зарплатню з бюджету.
Нинішня система управління на селі склалася ще в 20-30 роках минулого століття. За цей час кардинально змінилася і економічна, і демографічна ситуація в країні.
Села, в яких жило 5-6 тисяч людей і в яких люди у віці 20-50 років складали до 70% населення, не лише зменшилися, але й постаріли. Та сама ситуація і в містечках.Тому заради збереження українського села створено механізм добровільного об’єднання громад, що дасть стимул для розвитку цих територій.
Звичайно, можна залишити все як є і продовжити вічну пісню про те, що село гине,а можна почати реформу управління цими територіями і досягнути успіху.Сьогодні цей процес уже в дії. Критично важливим кроком для успіху реформи стало прийняття Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад”. Уже 22 області (крім Закарпатської та Тернопільської) прийняли перспективні плани формування спроможних громад, а близько 1000 рад висловили готовність до об’єднання. І отримали зелене світло для проведення перших виборів об’єднаних громадах уже 25 жовтня. У нашій області об’єдналося 24 із 54 ,запропонованих Перспективним планом ,громади. 22 громади ідуть на вибори за новими правилами.
До речі, перспективні плани не зобов’язують громади до об’єднання, вони визначають лише його можливі рамки. Принципово важливо, щоб в процесі об’єднання не виникли “мертві зони”, коли слабкі громади залишаться нікому не потрібними.Саме тому в Законі України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” передбачено наявність такого плану на обласному рівні як необхідна умова.А далі йти по шляху об’єднання чи вичікувати – справа самих громад.
Закон про співробітництво територіальних громад, з якого розпочата реформа, передбачає і те, що громади можуть розпочати зі спільних проектів, а далі вже приймати рішення. А для тих громад, які готові уже сьогодні до перетворень, закладені стимули.Це доступ до тих повноважень і ресурсів, які уже сьогодні мають міста обласного значення, у яких повноцінна система місцевого самоврядування була сформована ще раніше.
З1 січня 2015р року вступили в дію зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, які уже розширили фінансові можливості місцевого самоврядування, а в майбутньому дозволяють зробити економічно самодостатніми та спроможними і нові об’єднані громади.Об’єднані громади отримають весь спектр повноважень та фінансових ресурсів, що їх наразі уже мають міста обласного значення, зокрема зарахування 60% ПДФО на власні повноваження, зарахування до місцевих бюджетів 10% податку на прибуток підприємств, акцизного податку, 80% замість 35% екологічного податку, прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом (зараз прямі відносини мають лише області, райони, міста обласного значення ), державні субвенції. Законодавчі зміни надали право органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві бюджети незалежно від прийняття закону про Державний бюджет.

Логіка цих змін полягає в тому, що податки, які передаються на місця, дозволяють збільшити місцеві бюджети, а громади уже матимуть право питати у свого керівництва, як ті розпоряджаються додатковими ресурсами.
Але справа не тільки в цьому. Якщо громада левову частину податків, які створюються на її території, залишає в себе, а не відсилає у Київ, у неї з’являється стимул заробляти більше.
Так громади стають активними учасниками економічного життя. І я не можу уявити собі, як без залучення місцевої ініціативи можна досягти економічного зростання у країні.
Уже зараз можна підвести певні підсумки. Цього року всі обласні центри та міста обласного значення змогли збільшити свої бюджети майже на 40%.Хмельницький- на 170млн.грн.,Вінниця – на 300 млн грн., Львів – майже на 800 млн. Обсяг понадпланових надходжень до місцевих бюджетів Хмельницької області за 1 півріччя 2015 року склав 253,1 млн.гривень. Позитивна динаміка виконання місцевих бюджетів області за 6 місяців поточного року на практиці підтвердила ефективність розпочатих реформ децентралізації фінансових ресурсів держави.
Об»єднані територіальні громади зможуть здійснювати зовнішні запозичення, самостійно обирати установи з обслуговування коштів місцевих бюджетів у частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ.
Був прийнятий також Закон України “Про засади державної регіональної політики”. У результаті – нарешті в Україні задіяні європейські механізми регіонального розвитку. Тут варто згадати ще про один економічний стимул, який теж передбачений у бюджеті на 2015 рік.
Держава вперше наповнила Державний фонд регіонального розвитку, передбачивши у ньому 3 млрд гривень.
Віднині ці кошти розподіляються між областями по формулі, а не “в ручному режимі”: “Тому дам, бо він свій і лояльний, а тому – ні, бо він нічого не заніс”–саме так діяла більшість державних програм,фонд працює по-іншому. В межах своєї квоти області подають на державне фінансування проекти стратегічного значення, які реалізуються знову ж таки на території громад. Відбір проектів відбувається на конкурсних засадах шляхом відкритого доступу в Інтернеті , через сайт міністерства регіонального розвитку.
В державі фактично розпочалася передача органам місцевого самоврядування повноважень, які по праву їм належать.
Хорошим сигналом стало прийняття закону щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, який з 1 вересня уже набрав чинності.
Тепер органам місцевого самоврядування надано право самостійно визначати містобудівну політику, чим завдано потужний антикорупційний удар, який руйнує одну з найбільш корупційних вертикалей.
На черзі – прийняття ще низки законів щодо децентралізації повноважень і регулювання земельних відносин. Відійде в минуле поняття земель за межами населених пунктів, розпоряджатись якими одноосібно мали право державні чиновники.
Уже пройшли перше читання чотири законопроекти, які дозволять децентралізувати надання базових адміністративних послуг, повернути органам місцевого самоврядування повноваження, що їм належали – реєстрацію нерухомості, бізнесу, передати на місця повноваження із реєстрації місця проживання особи.
Готовий законопроект про муніципальну варту, завдяки якому органам місцевого самоврядування буде надано дієвий інструмент наведення порядку на підлеглій території. Муніципальна варта – це структура, яка має слідкувати за питаннями дотримання правопорядку , благоустрою, незаконних звалищ, місць для паркування тощо.Вона ні в якому разі не може займатися кримінальними справами – це виключна компетенція міліції(поліції за новим законопроектом ).

Далі на черзі – чітке розмежування повноважень у сфері освіти, охорони здоров’я, дозвілля, соціально-економічного розвитку, інфраструктури між рівнями місцевого самоврядування.
Цей етап держава зможе провести уже після того, як буде чітко визначена і закріплена в Конституції нова система місцевого самоврядування..
Крім того, прийнято новий закон про місцеві вибори – завдяки цьому почнеться оновлення місцевих політичних еліт.
Зараз існує дуже багато міфів про те, як зміниться адміністративно територіальний устрій країни.

Основною територіальною одиницею стає громада. Громада має голову та виконком, який виконує всі функції з управління громадою.
Села, які ввійшли до об’єднаної громади обирають старост, які входять до виконкому об’єднаної громади і виконують ті ж функції, які були в сільраді.
Тобто за простою довідкою не потрібно їхати в новий центр громади – усе на місці вам зробить староста.
Наступний рівень – це район і область. І там і там будуть обрані рай- та облради, які мають створити виконкоми замість рай- та обладміністрацій. Тобто обрані місцевими жителями люди будуть керувати областями та районами.
При цьому центральна влада матиме своїх представників-префектів. Їх повноваження надзвичайно обмежені і зводяться до двох функцій: контролю за діяльностю органів місцевого самоврядування щодо дотриманням Конституції та чинного законодавства та координація діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
Саме ці речі мають бути закріплені в Конституції.
Після того як це буде зроблено, точка неповернення буде пройдена.
А уже на основі Конституції ми зможемо прийняти нову редакцію закону про місцеве самоврядування, низку інших законів, щоб завершити побудову нової моделі ефективного врядування
Я прекрасно усвідомлюю, що під час всіх цих перетворень, ми стикатимемося і з “перегибами на місцях”, і з опором.
Польський реформатор Лєшек Бальцерович сказав: “За реформи треба боротись. У кожної реформи є опоненти. Якщо немає незадоволених, то немає й реформ”.
Будь-які спроби розпочати процес децентралізації в Україні завжди впирались не тільки в небажання чиновників втрачати важелі управління. Так завжди було, є і буде. Усюди.
Але наші противники децентралізації завжди спекулювали на міфах, які мають глибокі корені у нашій свідомості. На жаль, ми діти радянських і пострадянських часів і часто продовжуємо мислити стереотипами того часу…
Ми уже достатньо далеко зайшли в реформу і це викликає у деяких політиків неабиякий острах. Острах втратити ручне управління. Вони бояться самі – тому лякають людей.
Але на найвищому рівні – президент, Верховна Рада, Кабмін сьогодні єдині щодо необхідності децентралізації. Це хороша передумова для успіху.
І я хочу, щоб усі ми зрозуміли, що без цих змін ми не зможемо рухатися далі.
Без цих змін не буде розвитку ні в селах, ні в містах. А отже ми не зможемо забезпечити належну якість життя нашим громадянам.
Нині діюча модель роботи муніципалітетів вичерпала себе. Без впровадження повноцінного місцевого самоврядування європейського зразку нам не побудувати європейської України.
Без децентралізації ми в Європу не попадемо.
Наголошую, що вперше за 24 роки нашої історії Президент та Уряд добровільно, такого не було за всю нашу історію, позбавляється частини надзвичайно важливих своїх повноважень і передає їх територіальним громадам – на користь виконкомів, які формуються відповідними Радами.
Діючі обласні і районі адміністрації, яким по факту і де-юре належить уся влада на території області і району зникнуть. Їх більше не буде, бо на їх місці створюються виконкоми відповідних рад. Не треба вже більше з Києва нікого призначати, бо обирають і несуть відповідальність за свій вибір депутати місцевих рад, яких обирає громада.
В Києві розглядаються тисячі резюме, обмінюються тонами паперу, з дистанції у400- 800 кілометрів вирішують конкретні проблеми, які знаходяться під носом у людей, які проживають на території громад. Може хтось хоче зберегти цю систему, може, хтось каже, що в Києві краще видно, які проблеми треба вирішувати. Я думаю інакше – я думаю, треба довіряти власному народу, мешканцям громади, треба їм дати право визначати, що саме робити.
Саме тому Президент віддає цю владу на рівень виконкому, пропонуючи Верховній Раді прийняти зміни до Конституції. Ні в якому разі не буде допущено децентралізації з питань оборони, національної безпеки, зовнішньої політики, боротьби з корупцією, забезпечення захисту прав та свобод громадян. З цього приводу проводиться і буде проводитися централізована державна політика. Донедавна ця функція була у Прокуратури. Прокурор мав можливість внести протест, який був обов'язковий до розгляду радою відповідного рівня. І вже під час президентстваПетра Порошенка , спільно з Верховною Радою, Коаліцією, бо ця позиція була в Коаліційній угоді, нарешті було виконано те, що Українському народу обіцяли з 1996 року – позбавили Прокуратуру загального нагляду. І у префектів залишається лише право оскаржити до суду незаконне рішення місцевої ради.
Але й на сьогоднішній день право оскарження до суду є в кожного громадянина України.
Я наголошую, що повноваження префектів набагато менші, ніж у будь-яких їх колег з європейських країн. Та й призначає префектів не Президент одноосібно, а виключно і лише за поданням Уряду, зберігаючи той механізм, який зараз є при призначенні голів обласних і районних адміністрацій. Так ми зараз маємо набагато більше цих повноважень. Багато надуманої і безпідставної критики, ще раз наголошую, пролунало з огляду на право Президента тимчасово призупиняти повноваження місцевих рад. Категорично з цим не згоден.
На сьогоднішній день Верховна Рада України без будь-яких пояснень, попередніх процедур, має право оголосити позачергові вибори ради того чи іншого рівня, розпустивши відповідну раду. В змінах до Конституції навпаки зараз захистили громаду, її вибір. Бо раді відповідного рівня щось загрожує виключно тоді, коли вона своїми рішеннями порушила Конституцію. Не загально порушила Конституцію, а в частині суверенітету, територіальної цілісності, незалежності України та національної безпеки. І Президент не стверджує, що це відбулося, а лише має право звернутися до Конституційного Суду. І коли рішенням Конституційного Суду буде встановлено, що порушення Конституції в частині національної безпеки відбулося, лише тоді Президент має право звернутися до Верховної Ради з проханням призначити нові вибори, що вона має право зараз зробити без рішення Конституційного Суду, без встановлення факту порушень відповідною радою Конституції чи законів України і без звернення Президента.
Так у якому випадку місцеве самоврядування чи міський голова більш захищені? В якому випадку ми більше, краще і ефективніше захищаємо вибір людей? І чи повинен Президент мати це право?
До речі, вперше в нашій історії прописана процедура відкликання депутата. Це дуже важлива особливість закону – загальна кількість депутатів місцевих рад істотно скорочується.
Україна ще в 1996 році ратифікувала Хартію місцевого самоврядування і лише в нинішніх змінах до Конституції її принципи можуть імплементуватися в тіло Конституції.
Ви знаєте, що уже відбулось результативне голосування в першому читанні змін до Конституції в частині децентралізації. Після остаточного ухвалення ці зміни стануть доленосним рішенням, зроблять безповоротною реформу, направлену на наближення України до Європи, забезпечення заможного життя наших громадян.

Яцковський Сергій Віталійович

Тимчасове переведення працівників на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Змінювати умови трудового договору сторони можуть за взаємною згодою, крім випадків, передбачених законодавством.
Переведенням на іншу роботу, що потребує згоди працівника, вважається доручення йому роботи, яка не відповідає обумовленій трудовим договором спеціальності, кваліфікації, посаді, тощо.
Дещо по-іншому регулюються не постійні, а тимчасові переведення. Так, у разі тимчасового переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (частина перша ст. 33 КЗпП), згода працівника також потрібна, оскільки передбачає зміну істотних умов трудового договору. Рішення про переведення оформляється відповідним наказом-роботодавця, в якому має бути обов’язково чітко встановлено термін такого переведення – наприклад, один місяць.
Тимчасове переведення на іншу, не обумовлену трудовим договором, роботу можливе і без згоди працівника.. Це, відповідно до частини другої ст. 33 КЗпП України можливо, якщо таке переведення мотивоване необхідністю відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також обумовлене іншими обставинами, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. При цьому слід пам’ятати, що, по-перше, робота має бути не протипоказана працівникові за станом його здоров’я, по-друге, будь-яке переведення (нехай і тимчасове) без згоди працівника забороняється для вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років, й по-третє, оплата праці при такому тимчасовому переведенні має здійснюватися за виконану роботу, але бути не нижчою, ніж середній заробіток працівника за попередньою роботою. Термін такого переведення не може бути довше одного місяця.
На відміну від постійних переведень, відомості про тимчасове переведення до трудової книжки і облікових документів працівника не заносяться. Коли ж закінчується термін переведення, працівник повертається до виконання попередньої роботи без видання окремого наказу.

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області Данчевська Н.В.

Вічна пам'ять і слава Герою!

27 вересня делегація славутчан на чолі з міським головою Василем Сидором
провела в останню дорогу уродженця села Малий Скнит Юрія Ковальчука – українського
воїна, що впав смертю хоробрих в бою з російськими окупантами під час виходу з
Дебальцевського котла.

Раніше, Юрій служив у 30-й окремій механізованій бригаді заступником
командира бойової машини піхоти (БМП) та вважався безвісти зниклим.

Того ж дня на честь Героя, в школі де він навчався, була
відкрита Пам’ятна дошка.

Міський голова, виконавчий комітет, депутатський корпус Славутської міської ради висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського воїна.

Пам'ять про жертовність Юрія в ім’я України житиме вічно в серцях мешканців Славутчини. 

Героям слава!

Оплата за роботу в надурочний час

Надурочними вважаються роботи, які перевищуюють тривалість встановленого робочого дня. Тривалість робочого часу робітників підприємств, установ та організацій обумовлюється Правилами внутрішнього трудового розкладу, які приймаються на загальних зборах трудового колективу. Згідно статті 50 Кодексу Законів України про працю, звичайна тривалість робочого часу робітників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
У разі проведення надурочних робіт,частиною першою стаття 106 Кодексу законів про праці України встановлено:
– за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки;
– за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години;
– у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Частина четверта статті 106 Кодексу законів про праці України забороняє компенсувати надурочну роботу відгулом. Це стосується і випадків, коли обидві сторони трудового договору згодні на таку форму компенсації надурочної роботи. Робота понад норму робочого часу при підсумованому обліку робочого часу не може компенсуватися зменшенням тривалості роботи в наступному обліковому періоді. Така робота повинна бути оплачена за нормами, встановленими для надурочних робіт.
Підвищена оплата надурочної роботи застосовується незалежно від того, чи дотримане власником законодавство, що визначає підстави і порядок застосування надурочних робіт: залучення до надурочної роботи за відсутності встановлених законодавством підстав для цього, неодержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення надурочної роботи не позбавляють працівників права на підвищену оплату надурочних робіт.

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області Данчевська Н.В.

В місті Славута з’явилися нові контейнери для відходів

Працівники Славутського ЖКО взялися за встановлення в місті нових контейнерів для збору твердих побутових відходів.

Зокрема, такі контейнери вже встановлено на вулицях: Острозька; Б.Хмельницького та Миру.

В найближчій перспективі заплановано їх розміщення в мікрорайоні «Сонячний».

Частково, відбудеться заміна старих контейнерів на нові й в мікрорайоні «Військове містечко».

Презентовано чергову збірку з історії Славутчини

Минулого тижня, в рамках відзначення Дня міста, в міському Палаці культури відбулася презентація чергового збірника документів відомого дослідника історії Славутчини Владислава Берковського «Джерела до історії партизанського з’єднання ім. Ф.М. Михайлова».

З нагоди цієї події, у своєму привітальному слові міський голова Славути Василь Сидор зазначив:

«Дякуючи нашому славутчанину Владиславу Берковському ми сьогодні маємо нагоду презентувати нове видання.

Жодних аналізів чи висновків, лише першоджерела.

Дане видання є вкрай цінним, адже увібрало в себе цілу низку архівних документів, що розкривають повсякденне життя населення сучасного Славутського р-ну Хмельницької області в роки німецької окупації краю (1941-1943 рр.).

Коментарі тут зайві, адже кожен читач зможе сам зробити висновки з історичної правди.

Переконаний, що книга буде сприйнята всіма, хто цікавиться історією рідного краю».

Презентуючи книгу, сам автор зазначив наступне: «Друга Світова війна та її часовий відтінок, відомий у історіографії під термінами «Велика Вітчизняна війна» та «Радянсько-німецька війна», попри значний суспільний запит залишається однією з найбільш суперечливих, міфологізованих та глорифікованих подій в історії ХХ сторіччя.

Більш того, саме в дослідженнях подій та явищ Другої світової війни чітко простежується кардинальна методологічна та ідеологічна розбіжність між академічною історичною наукою та краєзнавством.

Не торкаючись усіх причин та передумов даної ситуації, звернемо увагу лише на одну – надзвичайно обмежене використання архівних джерел краєзнавцями та їх низька обізнаність з цілісними джерельними комплексами з історії тих чи інших історичних явищ, які зберігаються в фондах центральних державних архівних установ України.

Саме з огляду на це метою даної книги є аналіз документальних джерел з історії 2-го Кам’янець-Подільського з’єднання партизанських загонів ім. Ф.Михайлова, під командуванням А.Одухи.

Комплекс джерел з історії даного партизанського з’єднання складається з різного роду та типу джерел розпорошених між архівними фондами Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Державних архівів Хмельницької, Тернопільської, Рівненської та Волинської областей, які до цього часу ніколи не були об’єктом окремого спеціалізованого дослідження.

Комплекс документів з’єднання ім.Михайлова надійшов на зберігання до Центрального державного архіву громадських об’єднань України у 1950 році у складі колекції документів Комісії з історії Великої Вітчизняної війни при АН УРСР.

В процесі прийняття на постійне зберігання було проведено попереднє науково-технічне опрацювання документів, визначення їх фондової належності.

Як результат, було сформовано цілісний архівний фонд у складі 137 одиниць зберігання, який знаходився в обмеженому доступі.
Остаточно науково-технічне опрацювання документів фонду та формування кінцевого опису було завершено у липні 1983 року.

І лише в серпні 1992 року фонд було розсекречено та повністю передано у вільний доступ.

Структурний фонд складається з 17 частин, які відповідають кількості підрозділів партизанського з’єднання ім.Михайлова, станом на травень-червень 1944 року, і охоплюють період 1943-1944 р.

В загальному оцінюючи збережені документи партизанського з’єднання ім.Михайлова хочеться зазначити, що вони дозволяють розкрити багато аспектів з життя та побуту, матеріально-технічного та кадрового забезпечення партизан, умов та результатів їх бойової діяльності, взаємин, як в своєму партизанському середовищі, так і з місцевим населенням.

Зокрема, без перебільшення, значна частина документів містить інформацію про алкоголізм партизан, вбивства, як мирного населення, так і своїх побратимів, грабунки місцевого населення тощо.

Також в документах описано взаємини партизан з’єднання ім.Михайлова та бійців Української Повстанської Армії.

Збережені документи безумовно свідчать про те, що партизани сумлінно виконували завдання ЦК КП(б)У щодо знищення будь-яких проявів українського націоналізму» – зазначив Владислав Берковський.

На завершення презентації, кожен охочий мав змогу поставити автору запитання.

П.С. Презентована книга знаходиться в бібліотеці міського Палацу культури. З питань щодо придбання останньої слід звертатися до Славутського історичного музею.