На сторожі інтересів громади

30 березня Господарський суд Хмельницької області задовольнив позов Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Славута (УВКГ) до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Хмельницькобленерго» в особі Славутського району електричних мереж (РЕМ), про припинення дій, що порушують право – не вчиняти незаконні дії по припиненню електропостачання Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства.

Водночас, суд присудив ПАТ «Хмельницькобленерго» в особі Славутського РЕМ не вчиняти незаконні дії по припиненню електропостачання Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства.

16 червня Рівненський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ПАТ “Хмельницькобленерго” в особі Славутського району електричних мереж, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2015 року у справі № 924/184/15 – без змін.

Нагадаємо, що несвоєчасна оплата Славутського УВКГ за спожиту електроенергію виникла в наслідок відсутності субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

В свою чергу, відсутність електропостачання для об'єктів Славутського УВКГ могла призвести до реальної загрози виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, а також створити загрозу життю і здоров'ю славутчан.

Детальніше з рішеннями зазначених судів можна ознайомитися на електронній сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень.

ЗВЕРНЕННЯ

Президенту України
Голові Верховної Ради України

Прем'єр-міністрові України

Народному депутату України Р.М. Мацолі

Ми, депутати Славутської міської ради, виступаючи на захист інтересів громадян України, звертаємось до Вас – вищих посадових осіб держави – з вимогою перегляду рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, інших рішень НКРЕ про підвищення тарифів на електроенергію та газ для населення.

Підставою до цього звернення стали скарги славутчан на непомірно високу плату за комунальні послуги. При цьому слід зазначити, що, крім комунальних послуг, значно зросли ціни на продукти харчування, ліки, товари першої необхідності, але незмінними з початку року залишилися заробітні плати людей.

Вважаємо, що рішення про значне підвищення комунальних платежів є необґрунтоване, без урахування реальних доходів населення та рівня безробіття. 

Населення нашого міста вже не перший рік використовує природний газ для індивідуального опалення і, як показує практика, встановлений зазначеною постановою обсяг споживання на місяць (200 м3,) протягом опалювального періоду не забезпечуватиме належного рівня опалення осель громадян. Тож, відповідно, вони будуть вимушені перевищувати вказаний обсяг та сплачувати за перевищення обсягу вже за ціною 7,188 грн за 1м3, що негативно позначиться на фінансовому становищі громадян та ще більше погіршить рівень життя і так вкрай збіднілого населення. Місцева влада працює над введенням у дію альтернативних джерел опалення, але швидко це зробити не можна.

Практика показує, що надання субсидій для населення не є ефективним заходом, здатним вирішити проблему. Ми переконані, що економічно виправданим кроком є направлення коштів не на субсидіювання, а на впровадження енергозаощаджувальних технологій.

Особливе занепокоєння у славутчан викликає підвищення тарифу на електроенергію. Наше місто розташоване поблизу Хмельницької атомної електростанції, але вже другий рік держава не виконує своїх зобов’язань щодо субвенції з державного бюджету місцевим радам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження. Ми вважаємо, що така діяльність уряду відносно населення, що проживає у зоні ризику, є некоректною.

Турбує купівельна спроможність громадян нашої країни. Сьогодні практично незахищеними стали працівники бюджетної сфери. Вчитель, лікар, працівник державної установи не може забезпечити свою сім’ю навіть найнеобхіднішим для життя. Соціальні стандарти життя всіх верств населення знизились у порівнянні з 2014 роком.

З огляду на зазначене, враховуючи складну економічну ситуацію, неодноразове стрімке зростання цін на продукти харчування, товари першої необхідності, ліки та інші необхідні для забезпечення життєдіяльності людей речі, незмінний низький рівень заробітних плат громадян України, що призводить до зубожіння населення, висловлюючи думку славутчан вимагаємо:

1. Переглянути в сторону зменшення встановлені тарифи на газ та електроенергію до рівня, який здатен витримати український споживач;
2. Провести індексацію пенсій і заробітних плат враховуючи рівень інфляції; 
3. Взяти під суворий контроль цінову політику на медпрепарати по всій Україні.

Вважаємо, що це реальні кроки, які допоможуть уникнути зростання соціальної напруги та збурення серед людей, а українці відчують справжню турботу про народ, який заслуговує покращення життя уже сьогодні.

Прийнято на пленарному засіданні 54 сесії Славутської міської ради 26 червня 2015 року


ШАНОВНІ ПІЛЬГОВИКИ М.СЛАВУТИ!

У зв’язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 04.06.2015 року № 389 « Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сімї» , яка вступає в силу з 01.07.2015 року
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України: “Про міліцію” (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 3; дружини (чоловіки) та опікуни (на час опікунства) дітей померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; сім’ї, які мають дитину-інваліда, інвалідність якої пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи), “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (учасники війни; особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною), “Про освіту” (пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), Основами законодавства України про охорону здоров’я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах), “Про бібліотеки і бібліотечну справу” (пенсіонери, які раніше працювали у бібліотеках у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), “Про захист рослин” (пенсіонери, які працювали у сфері захисту рослин у сільській місцевості і проживають там), “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про охорону дитинства” (багатодітні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, в яких не менше року проживають троє або більше дітей, сім’ї, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування), “Про соціальний захист дітей війни”, “Про культуру” (пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у сільській місцевості і селищах міського типу і проживають у них), Кодексом цивільного захисту України (батьки та члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов’язків; особи, звільнені із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років та які стали інвалідами під час виконання службових обов’язків) (далі — пільговики).
До сукупного доходу сім’ї пільговика включаються нараховані:
1) пенсія;
2) заробітна плата;
3) грошове забезпечення;
4) стипендія;
5) соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності);
6) доходи від підприємницької діяльності.
Для працездатних осіб, у яких відсутні доходи (крім осіб, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, вищих навчальних закладах, осіб, призваних на строкову військову службу), та фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої групи, до сукупного доходу за кожний місяць враховується дохід на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на відповідний місяць.
Пільговики, до сукупного доходу сім’ї яких входять доходи, визначені цим Порядком (крім пенсії та соціальної допомоги), або до складу сім’ї яких входять працездатні особи, подають до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення декларацію про доходи сім’ї пільговика за формою згідно з додатком, а також довідки про доходи свої та членів сім’ї (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги) за шість місяців, що передують місяцю звернення, або документи, що підтверджують відсутність доходів за такий період (копію трудової книжки, довідки з центру зайнятості).
Управління праці та соціального захисту населення протягом десяти днів з дня отримання інформації визначають середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім’ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім’ї.
У разі коли середньомісячний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (1710 грн.), пільговик має право на отримання пільг протягом шести місяців з місяця визначення відповідного права.
По питаннях надання пільг звертатись за адресою вул. Я. Мудрого, 47 кабінети № 17,23 та по телефону 7-03-40 (з 8-00 до 17-15, обідня перерва з 12 до 13 годин)
Начальник управління П.М.Козелець

Міський голова вивчав досвід адмінреформи у Польщі

Як уже повідомлялося в попередньому номері газети міський голова Василь Сидор побував з навчальним візитом, присвяченим передачі польського досвіду реформ, використанню передвступних програм і практичної презентації компетенції польського самоврядування у м.Сопот (Польща).
Першим пунктом порядку денного стала зустріч із представниками влади і управління міста. Мер міста Сопот Яцек Карновскі та Василь Сидор на початку зустрічі обмінялися пам’ятними подарунками. Далі Василь Богданович познайомився з секретарем міста Войцехом Землею та головою Ради міста – В’ячеславом Аугустиняком. Під час зустрічі керманичі міста розповіли українським делегатам про роль місцевого самоврядування та про процес децентралізації влади у Польщі.
На прохання славутського міського голови бургомістр організував програму на час перебування, яка відповідала інтересам та потребам нашого міста. За короткий час Василь Богданович ознайомився з роботою окремих організацій, установ та органів місцевого самоврядування.
До вашого відома подаємо інформацію про основні сфери управління місцевого самоврядування в Польщі.

Медицина
У Польщі існує чотири види медичної системи: англійська (безкоштовна, усе фінансує держава), німецька Бісмарка (50% фінансується через касу хворих, 50% безкоштовна), система Семашка, що діяла ще в СРСР (частина витрат фінансується з бюджету) та страхова медицина, яка завойовує позиції у всьому світі. Саме така система нині ефективно працює у Польщі. Перш за все страхова медицина має кошти на лікування хворих, на оснащення лікарень медикаментами, апаратурою. Поляки, аби система справно працювала, сплачують сім відсотків податку. Медицину там поділено на дві частини: гостру і хронічну. Якщо лікар вважає, що людині треба зробити УЗД чи МРТ, то він скеровує на безкоштовне обстеження. Коли ж люди бажають пройти обстеження без направлення лікаря – сплачують гроші.
У Польщі є лікарні залежні від приватних фірм, і є такі, що підпорядковані гмінам. Але ці медзаклади співпрацюють зі страховим фондом, який купує всю апаратуру. У Польщі немає лікарень для, скажімо, СБУ, міліції тощо.
Приватна клініка може отримати дотації з європейських фондів на сучасне обладнання та реконструкцію приміщення, яке має відповідати міжнародному сертифікату якості ISO. На побудову клініки допомога від Європейського союзу надходить у межах 20 відсотків від загальної суми, що потрібна.
Щодо державної медицини таке фінансування може сягнути і 80 відсотків від усієї вартості.
Безпека міста
Охорона порядку
У місті функціонують різноманітні державні та самоврядувальні неурядові служби, діяльність котрих сконцентрована на охороні здоров’я, безпеці та житті людей, що проживають чи тимчасово перебувають у місті.
Поліція – це офіційна державна служба, покликана забезпечити безпеку людей, збереження майна, а також охорону громадського порядку.
Міська служба охорони
Особливим різновидом поліції у місті є служба охорони порядку (Straż miejska). Це муніципальна служба, яка утворюється радою даного міста і до обов’язків котрої належить нагляд за дотриманням громадського порядку на його території. Муніципальна охорона має права, певною мірою схожі до прав поліції. До міського патруля можна звернутися в критичній ситуації. Крім того, муніципальна охорона уповноважена штрафувати за різного роду правопорушення на території міста – за паркування у недозволеному місці, порушення громадського спокою (наприклад, вживання алкоголю в заборонених місцях і т.д). Також до обов’язків цієї служби входить забезпечення правопорядку в публічних місцях, контроль за дорожним рухом, допомога на місці аварії, охорона місць загального користування.
Пожежна охорона – це служба порятунку, яка займається боротьбою з пожежами та їх профілактикою, а також протиборством із іншими загрозами людському життю (крім злочинності). До обов’язків пожежників належить також ліквідація наслідків стихійних лих та катастроф. У відділі пожежної служби у Сопоті налічується 29 працівників. Також до роботи залучаються волонтери зі своєю технікою, які допомагають здійснювати відповідні завдання.
Служба порятунку на воді
Добровільні загони служби порятунку на воді – це товариства, які мають загальнодержавне значення і об’єднують добровольців, відданих справі порятунку на воді. Рятівники слідкують за безпекою туристів в акваторіях, призначених для купання та занять різними видами водного спорту.
При виникненні непередбачених ситуацій в Сопоті, як і у інших містах Польщі діє номер 112 (стандарт системи GSM), який є найбільш відомим телефонним номером термінової допомоги. За цим номером вас з’єднують з потрібними службами незалежно від використовуваної вами мережі. За цим номером можна отримати будь-яку допомогу.
Велика увага у Польщі приділяється безпеці громадян, охороні порядку. Можливість корупції виключена. Міська варта контролює порядок та спокій у місті, а поліція займається кримінальними справами. Дотримуватися правил громадського порядку стимулює ефективна система штрафів.
Недержавні організації
Діяльність неурядових організацій в Польщі полягає не лише в задоволенні потреб суспільства, але й надає можливість кожній людині впливати на процеси, що відбуваються в державі. В Сопоті є близько 350 організацій, з яких діє лише 150.
Неурядовою організацією в Польщі може бути також, організація, котра не є юридичною особою. Окрім того, неурядова організація може здійснювати господарську діяльність, якщо всі доходи від такої діяльності призначаються на досягнення статутних цілей.
В Польщі існує дві основні форми самоорганізації громадянського суспільства, а водночас – основні типи неурядових організацій – товариства та фундації.
Як фундації, так і товариства, підлягають обов'язковій реєстрації в реєстрі об'єднань, інших громадських і професійних організацій, фундацій та публічних закладів опіки Державного судового реєстру. З моменту реєстрації ці суб'єкти набувають юридичного статусу.
Товариство є об'єднанням осіб, котрі прагнуть реалізувати певну спільну мету. Ціль товариства не обов'язково повинна бути суспільно важливою, тобто товариство може реалізовувати інтереси вузької групи осіб (наприклад, товариство прихильників відпочинку в горах). Товариства в Польщі поділяються на звичайні товариства, зареєстровані товариства, об'єднання товариств та спортивні клуби, що функціонують у формі товариств.
Звичайні товариства окреслюються як спрощена форма організацій. Вони не мають статусу юридичної особи і реалізують свої цілі, опираючись на положення про діяльність.
Єдиним дозволеним джерелом отримання коштів звичайного товариства є членські внески.
Для того, щоб отримати статус юридичної особи, товариство повинно пройти реєстрацію в Державному судовому реєстрі. Зареєстроване товариство може отримувати дотації та гранти, брати участь у конкурсах на отримання фінансування, укладати умови про надання соціальних послуг, проводити господарську діяльність, створювати об'єднання, залучати юридичних осіб до своєї діяльності, створювати регіональні відділення, подавати заявки на отримання статусу організації суспільної користі.
Серед цілей, для реалізації яких може бути створена фундація, виділяють, зокрема, такі, як: охорона здоров'я, розвиток економіки та науки, освіти і виховання, культура і мистецтво, опіка і суспільна допомога, охорона середовища і культурної спадщини.
Фундація утворюється шляхом повідомлення засновника про її створення і виділення певних коштів на реалізацію цілей фундації. Іншими словами можна сказати, що фундація – це капітал (гроші, цінні папери, рухоме та нерухоме майно), призначений засновником на реалізацію важливих соціальних або економічних цілей. Згідно з польським законодавством, не можна бути членом фундації, а лише обіймати певну посаду в керівних органах.
Відповідно до польського законодавства, фундації підлягають обов'язковій реєстрації в Державному судовому реєстрі. З моменту винесення судом рішення про внесення фундації до реєстру товариств, інших громадських і професійних організацій, фундацій та публічних закладів охорони здоров'я, фундація отримує статус юридичної особи.
Загалом слід зазначити, що можливості діяльності та отримання коштів в Польщі є однаковими як для товариств, так і для фундацій. Основні відмінності полягають у способі утворення та внутрішній структурі організації.
Громадський бюджет
«Громадський бюджет» – це складова частина загальноміського бюджету, коли мешканці самостійно визначають, на які потреби повинні йти кошти, які належать громаді. В Польщі такі бюджети мають практично всі головні міста країни.
Є декілька шляхів визначення найбільших проблем, які турбують громадян. Одним із них є анкетування. Кожного року жителям надсилаються бюлетені, в яких зазначено перелік робіт до виконання. Люди обирають, те, що найбільше їх турбує і направляють ці бюлетені до Ради міста. Там же оцінюються кошти, які потрібно на виконання поставлених цілей. Також є інший варіант – люди на зборах (будинкових, вуличних тощо) вирішують, які проблеми для них є найактуальнішими, та обирають зі свого середовища представників, які узгоджують пропозиції з юридичними службами міста. Якщо запропоновані проекти можна реалізувати, то міська влада просто зобов’язана схвалити рішення пересічних громадян.
Сопот у 2011 році став першим містом у Польщі, яке запровадило громадський бюджет. І хоча суми громадського бюджету не є надто великими, але все ж вони є стимулом для того, аби міські громади брали активнішу участь в управлінні рідним містом.
Впровадження механізму “партиципаторного бюджету” дозволяє розширити діалог з місцевою громадою, максимально враховувати думку жителів міста у частині формування місцевого бюджету, більш чітко визначити пріоритети мешканців та підвищити рівень прозорості процесу прийняття рішень міською владою, отже й рівень довіри громади до міської влади.
Продовження читайте у наступному номері газети.

Прес-служба Славутського МВК

ЗВІТ про результати громадських обговорень 16 червня 2015 року у м. Славута з питань добровільного об’єднання територіальних громад

Громадські обговорення були організовані Славутською міською радою згідно ст.7 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».

На розгляд громадськості виносилось питання обговорення рішення Хмельницької державної адміністрації та Хмельницької обласної ради від 28.05.2015року №1-32/2015 «Про проект перспективного плану формування територіальних громад Хмельницької області» в частині утворення Славутської міської територіальної громади.

Громадські обговорення проходили за головування Славутського міського голови Сидора В.Б., а також за участю депутатів Славутської міської ради, членів виконавчого комітету Славутської міької ради, голів Полянської, Крупецької, Цвітоської, Бачманівської, Миньковецької, Іванівської, Жуківської, Марачівської, Варварівської, Ногачівської, Хоровецької сільських рад. Кількість учасників громадських обговорень склала 192 особи.

Під час громадських обговорень, на виконання Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», враховуючи «Порядок проведення громадських обговорень з питань добровільного об’єднання територіальних громад» затвердженого Славутською міською радою (№2-53/2015 від 29.05.2015), ухвалено підтримати рішення Хмельницької державної адміністрації та Хмельницької обласної ради від 28.05.2015року №1-32/2015 «Про проект перспективного плану формування територіальних громад Хмельницької області» в частині утворення Славутської міської об’єднаної територіальної громади. Дану пропозицію винести на сесію міської ради для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад та делегування представників до спільної робочої групи.

За результатами проведених громадських обговорень складено відповідний протокол.

Секретар громадських обговорень
С.В. Медведєва

«Не можемо погодитись, що всі проблеми вирішуються лише за рахунок простих людей…»

Прем’єр-міністрові України А.П. Яценюку

Шановний Арсенію Петровичу!

Освітяни міста Славути, що на Хмельниччині, поділяють та підтримують наміри Уряду, Ваші особисті зусилля щодо всебічної модернізації держави на європейських засадах, посилення правового захисту громадян, забезпечення безумовного дотримання прав громадян на якісну освіту незалежно від рівня матеріального стану родин, забезпечення зв’язку освіти з вимогами сучасного ринку праці.

Працівники освіти нашого міста займають активну позицію по відстоюванню інтересів держави, захисту її єдності і соборності. Багато педагогів міста стояли на майдані, відстоюючи справедливість, реальними діями підтримують волонтерський рух і наших воїнів, що захищають державу на сході України, виховують дітей патріотами. Наші діти від дошкільника до випускника є активними учасниками акцій «Молитва за Україну», «Підтримай воїна», «Зігрій солдата», «Маскувальна сітка» та інших. На двох школах встановлені меморіальні дошки в пам'ять про випускників, що загинули, захищаючи Україну від сепаратистів на сході.

Усвідомлюємо всю складність сьогодення. Разом з тим не можемо погодитись, що всі проблеми вирішуються лише за рахунок простих людей, що звужуються права працівників освіти.

Проект нового Закону, що внесений до Верховної ради, не містить державних гарантій належного розвитку перш за все середньої загальноосвітньої школи. Освіта тепер стає все більш залежна від умов у кожному регіоні, від волі конкретної особистості. Основним принципом отримання якісної освіти, на жаль, став – за все плати: підручники, додаткові курси, харчування та ін. А звідки платити, якщо робочі місця відсутні, допомога на дітей зменшена, багато соціальних гарантій відмінено, а зарплата вчителя та й взагалі працівника бюджетної сфери зведена до мінімуму?

Хіба Вам такий стан невідомий? Хіба це нормально, що висококваліфікований педагог, досвідчений спеціаліст, шановний лікар стоїть у черзі за субсидією на комунальні послуги? Чому держава залізши в кишеню до пенсіонера, не дякує йому за терплячість, а продовжує принижувати його, позбавляючи мізерних пільг, якими він користувався?

ВИМАГАЄМО!

1. Зарплату, гідну професії педагога.
2. Не обманювати людей необґрунтованим прожитковим мінімумом.
3. Індексувати заробітну плату в зв’язку з інфляцією.
4. Гарантувати доступні комунальні тарифи.
5. Залишити соціальну підтримку для учнів: підручники, довіз до освітнього закладу, харчування, оздоровлення.
6. Узаконити соціальні гарантії педагога. Обов’язково включити надбавку за престижність до Закону «Про освіту».

За дорученням освітян міста, голова Славутської міської організації профспілки працівників освіти Зоя Сиропятова

Голові Верховної Ради України В.Б. Гройсману

Шановний Володимире Борисовичу!

У ці дні у Верховній Раді розглядається Закон про освіту. Освітяни міста Славути активно обговорювали проект Закону, направляли свої зауваження і пропозиції. Позитивно оцінюючи зміни в системі освіти, стурбовані тим, що реформування системи освіти знову перекладається на плечі місцевих громад і простих людей.

Якісна освіта неможлива без належного фінансового забезпечення. Впродовж дії попереднього Закону України «Про освіту» найбільше незахищеною була ланка середньої загальної освіти. Обсяг видатків складав 50-60% від потреби. Їх обмежений обсяг не забезпечував створення необхідних умов для належної організації навчально-виховного процесу. Більшість задекларованих позитивних змін не була виконана. Держава так і не змогла забезпечити гідний рівень оплати праці педагогічних працівників, а також спеціалістів закладів освіти, гарантований статтею 57 Закону України «Про освіту». Заробітна плата українських учителів не досягає навіть половини законодавчо встановленої норми і є найнижчою в Європі.

На жаль останнім часом прийнято низку нормативних актів, які тільки поглиблюють незадовільний стан у загальній середній освіті і становище працюючих у цій галузі. Встановлення надбавок за престижність праці, наповнюваність класів, організація груп продовженого дня, харчування дітей, забезпечення підручниками – все ґрунтується на можливостях місцевого бюджету і самих громадян. Держава фактично не опікується жодним з цих важливих питань. Але ж можливість здобуття загальної середньої освіти, її доступність для всіх верств населення – базовий принцип, адже саме він визначає грамотність населення.

Рівні умови повинні створюватись і гарантуватись державою і не залежати ні від регіону проживання, ні від функціонера-чиновника. Навчання в школі триватиме за новим Законом 12 років, за цей час чиновники різних рівнів мінятимуться по декілька раз. Зведення освіти до містечкових можливостей загубить покоління. Фінансове забезпечення ланки середньої загальної освіти повинно бути визначене державними нормативами.

У складних соціальних, економічних, політичних умовах саме освіта має стати підґрунтям для консолідації суспільства, для виходу з кризової ситуації.

Звертаємось до Вас, шановний Володимире Борисовичу, з вимогою не допустити погіршення далеко неналежних умов функціонування системи загальної середньої освіти, подальшого зубожіння працівників освіти. Забезпечити дотримання вимог статті 22 Конституції України, якою заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

За дорученням освітян міста, голова Славутської міської організації профспілки працівників освіти Зоя Сиропятова

УТВОРЕНО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

П’ятнадцятого травня зареєстровано Управління Держпраці у Хмельницькій області, внаслідок злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Хмельницькій області. Керівником нової установи призначено Корнійчука Леоніда Івановича.
Постановою Кабінету міністрів від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» створено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. №100 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Управління Держпраці у Хмельницькій області знаходиться за адресою: вул. Кам’янецька, 74, м. Хмельницький, 29000, Тел. (038-22) 65-64-48. E-mail: upr_derzhpratsi_hmel@ukr.net.

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області
Данчевська Н.В.

Використання праці жінок у нічний час

Чинне законодавство України спрямоване, зокрема, на реалізацію конституційного права працівників на охорону їхнього життя та здоров'я у процесі трудової діяльності. З урахуванням фізіологічних особливостей жіночого організму і виконання жінками функції материнства законодавством про працю встановлено додаткові гарантії для жінок. За своїм змістом ці гарантії спрямовано або на певні обмеження в сфері застосування праці жінок, або на встановлення додаткових пільг для жінок у період виконання ними функції материнства.
В Україні досить широко використовується праця жінок у нічний час. Необхідність використання праці жінок у нічний час пов'язана з характером виробництва, умовами праці та життя, наявністю так званих жіночих професій, а необхідність нічних змін зумовлена вимогами технологічного процесу, специфікою послуг, що надаються населенню, сезонним характером робіт.
Обмеженню праці жінок на роботах у нічний час присвячена ст. 175 КЗпП. Нагадаємо, що згідно зі ст. 54 КЗпП нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Відповідно до частини першої ст. 175 КЗпП залучення жінок до робіт у нічний час за загальним правилом не допускається. Проте виняток становлять ті галузі народного господарства, де це спричинено особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час має затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Однак Кабмін до цього часу такий перелік не затвердив. Тож на підставі згоди сторін застосування праці жінок у нічний час допускається. Лише за відсутності такої згоди власник не має права залучати жінок до роботи у нічний час. Зазначені у частині першій ст. 175 КЗпП обмеження щодо залучення жінок до робіт у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (частина третя ст. 175 КЗпП). Як правило, лише на невеликому за обсягом діяльності підприємстві обставини можуть скластися так, що його працівниками будуть тільки члени однієї сім'ї.
Не допускається залучення до робіт у нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП). Як бачимо, ця стаття установлює імперативне правило і не передбачає для зазначених категорій жінок жодних винятків щодо галузей або видів робіт.

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області Данчевська Н.В.

Порядок та підстави залучення працівників до роботи у вихідні, святкові або неробочі дні. Компенсація за роботу у вихідні, святкові або неробочі дні

Останнім часом, на підприємствах приватної форми власності та у фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, поширеним явищем стало залучення працівників до роботи у вихідні дні, а також у святкові і неробочі дні. При цьому трудові права працівників здебільшого порушуються, компенсація або не здійснюється взагалі, або проводиться на розсуд роботодавця.
В той же час чинне трудове законодавство передбачає ряд гарантій при залученні працівників до роботи у вихідні, святкові або неробочі дні.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Така заборона поширюється на залучення працівника до роботи не в загальний вихідний день – неділю, а у вихідний день конкретного працівника.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємства (далі — профспілкова організація) або профспілкового представника і лише у виняткових випадках, визначених законодавством та частиною другою статті 71 КЗпП України, а саме для:
• відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
• відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
• виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;
• виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Перелік святкових і неробочі днів встановлено ст.73 КЗпП України. Робота у ці дні не проводиться. Залучення працівників до роботи допускається у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 КЗпП України.
Згідно зі статтею 72 КЗпП України та частиною третью статті 107 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. На практиці цей «інший день відпочинку» зазвичай називають відгулом, хоча трудове законодавство не надає визначення цього терміну.
Трудове законодавство встановлює заборону на залучення окремих категорій працівників до робіт у вихідні дні, а саме: працівників, яким не виповнилося вісімнадцять років (ст. 192 КЗпП); вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); опікунів (піклувальників) (ст. 176, 1861 КЗпП).
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (далі — власник).
Таким чином, для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:
• фактичну підставу, передбачену частиною другою статті 71 КЗпП України;
• дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
• згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
• згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.
У наказі про роботу у вихідний день обов’язково зазначається:
• підстава залучення працівників до роботи;
• прізвища, імена, по батькові і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день;
• спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному.
Наказ доводиться до відома всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день.
Оскільки залучення працівників до роботи у вихідний день (святковий, неробочий) день оформлюється наказом, то і надання компенсації (подвійна оплата або інший день відпочинку) за роботу в такий день також має оформлюватись наказом (розпорядженням роботодавця).
Слід мати на увазі, якщо сторони виберуть грошову компенсацію, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП, яка регулює оплату роботи у святкові та неробочі дні (ч. 2 ст. 72 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 107 КЗпП України робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі залежно від умов оплати праці в такому порядку: 1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий та неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 107 КЗпП України оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий чи неробочий день.
Частина 3 ст. 107 КЗпП України також передбачає можливість надання працівнику, який працював у святковий чи неробочий день, іншого дня відпочинку (відгулу) за його бажанням, проте слід урахувати, що інший день відпочинку надається працівнику тільки за наявності згоди сторін, оскільки законодавством не передбачено такий обов’язок роботодавця.
Таким чином, спосіб компенсації роботи у вихідний день завжди визначається угодою сторін (незалежно від того, від кого виходить ініціатива), а робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі і лише по досягненні згоди сторін працівнику за його бажанням (тобто ініціатива має виходити від працівника) може бути надано інший день відпочинку (відгул).

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області Данчевська Н.В.

Вимоги трудового законодавства щодо прав неповнолітніх у трудових правовідносинах

Одним із основних принципів трудового законодавства нашої держави є рівність трудових прав усіх громадян. Відповідно до статті 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх.
В той же час, трудове законодавство України встановлює певні особливості правового регулювання праці неповнолітніх, в т. ч. щодо прийняття на роботу та звільнення, умов праці тощо. Це обумовлено тим, що вони користуються додатковими пільгами у зв’язку з фізіологічними, психологічними та віковими особливостями.
Правовому регулюванню специфіки трудових відносин з неповнолітніми працівниками присвячено главу ХІІІ «Праця молоді» КЗпП України, а також ряд спеціальних норм трудового законодавства.
За загальним правилом, що міститься у ч. 1 ст. 188 КЗпП, допускається прийняття на роботу лише тих неповнолітніх осіб, які досягли шістнадцяти років. Щоправда, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює (усиновлювача чи піклувальника), можуть прийматися на роботу й особи, які досягли п’ятнадцяти років. Також згідно з ч. 3 ст. 188 КЗпП України допускається прийняття на роботу осіб, яким виповнилося чотирнадцять років при дотриманні наступних умов:
1) прийняттю на роботу у вказаному віці підлягають тільки учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів;
2) такі особи можуть виконувати лише легку роботу, що не заподіє шкоди їхньому здоров’ю;
3) їх робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);
4) необхідна наявність згоди одного з батьків або особи, що їх замінює.
При укладенні трудового договору з неповнолітнім додержання письмової форми договору є обов’язковою умовою для роботодавця (ст. 24 КЗпП України).
Згідно з ч. 3 ст. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.
Усі неповнолітні особи приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП).
У разі наявності неповнолітніх працівників підприємства, установи та організації відповідно до ст. 189 КЗпП України повинні вести спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.
В інтересах охорони здоров’я неповнолітніх у трудовому законодавстві існують певні обмеження, що стосуються всіх працівників, молодших вісімнадцяти років. Так, у ст. 190 КЗпП України встановлено заборону на застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46). Зокрема, особи, яким ще не виповнилося вісімнадцять років, не можуть працювати на виробництвах чи роботах, пов’язаних з виготовленням, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вибухонебезпечних речовин чи отрутохімікатів; займатися торгівлею або зберіганням лікеро-горілчаної продукції; обіймати посади водіїв автомобілів тощо. Також у зв'язку з особливостями фізичного розвитку підлітків забороняється залучати осіб, молодших вісімнадцяти років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 р. № 59. Вказаним нормативним актом установлено, що до роботи, яка потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються лише ті підлітки, які не мають медичних протипоказань (це має бути засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом). До тривалої ж роботи з підіймання та переміщення важких речей підлітки до п’ятнадцяти років взагалі не допускаються.
Відповідно до ст. 192 КЗпП України забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Відносно неповнолітніх працівників передбачено особливі гарантії та права щодо робочого часу, заробітної плати та надання відпусток:
– для всіх працівників, які не досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП України становить 40 годин на тиждень, то неповнолітні віком до шістнадцяти років не повинні працювати понад 24 години на тиждень, а працівники віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років – понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП України). Водночас, заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їх робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу;
– тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вищевказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, тобто 12 годинам на тиждень — для осіб у віці до шістнадцяти років, або 18 годинам на тиждень — для осіб у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
– тривалість щорічної відпустки для неповнолітніх працівників становить тридцять один календарний день (ч. 2 ст. 75 КЗпП України та ч. 8 ст. 6 Закону України “Про відпустки”). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП України шорічні відпустки надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них час. Також працівникам, які молодші вісімнадцяти років, у перший рік роботи щорічні відпустки мають бути надані за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві.
Мають свої особливості умови звільнення неповнолітніх працівників. Так, стаття 198 КЗпП передбачає, що звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.
При цьому звільнення неповнолітніх з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
У разі коли виконання трудового договору неповнолітнім працівником загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси, незважаючи на бажання роботодавця та самого працівника, відповідно до ст. 199 КЗпП України вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім мають право батьки, усиновителі чи піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
На практиці неповнолітні працівники, влаштовуючись на роботу здебільшого не знають про вищезазначені права та пільги, які гарантуються їм державою, і не всі роботодавці дотримуються вищевказаних умов при використанні праці неповнолітніх працівників.
Тому одним з основних завдань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, профспілкових організацій, навчальних закладів та суспільства в цілому має стати об’єднання зусиль з метою недопущення фактів порушень прав неповнолітніх працівників та їхнього негайного усунення у випадку вчинення, проведення активної роз’яснювальної роботи з питань трудових правовідносин як серед осіб, які не досягли 18 років, так і з роботодавцями.
Кожен неповнолітній працівник має знати свої трудові права та гарантії та як діяти у випадку їх порушення!

Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області Данчевська Н.В.

"Встановити причину смерті не представилось можливим…"

19 червня на адресу міського голови Василя Сидора надійшла відповідь начальника Славутського РВ УМВС України в Хмельницькій області Віктора Шуляренка по факту загибелі безпритульних собак, що мав місце 15.05.2015 року в районі ЗОШ №9.

У відповіді, зокрема зазначено, що під час перевірки та в ході опитування жителів, які проживають в районі загибелі тварин, встановити причину смерті останніх не представилось можливим.

В подальшому, йдеться у відповіді, працівниками Славутського РВ УМВС України в Хмельницькій області проводитимуться заходи по встановленню причини загибелі собак, про що міського голову буде повідомлено додатково.

Неправдиву інформацію – спростовано!

19 червня на адресу міського голови Василя Сидора надійшла відповідь начальника Славутського РВ УМВС України в Хмельницькій області Віктора Шуляренка з приводу проведення перевірки по факту можливого розкрадання бюджетних коштів, які були виділені на стерилізацію собак. 

У відповіді, зокрема зазначено, що проведеною перевіркою не виявлено ознак кримінального правопорушення пов'язаного із розкраданням або, як вказано в одній зі статей газети «Трудівник Полісся» – «відмиванням коштів», виділених на утримання безпритульних собак. 
Окрім цього, в діях відповідальних осіб з числа робітників притулку для безпритульних тварин, посадових осіб КП «Славутське ЖКО», ознак кримінально-караного чи адміністративного правопорушення не встановлено.

Інформація щодо запровадження електронного сервісу з питань видачі витягів, виписок та довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

 За повідомленням Міністерства юстиції України від 02 червня 2015 року Нацбанк роз’яснив українським банкам – приймати електронні витяги, виписки та довідки з держреєстрів на рівні з паперовими.
Національний банк України у відповідь на численні звернення громадян про відмови з боку банківських установ приймати електронні витяги, виписки та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців направив до всіх вітчизняних банків роз'яснення, яким зобов’язав банківські установи приймати електронні документи, отримані громадянами чи юридичними особами з державних реєстрів в електронній формі, так само як і їх паперові аналоги.
Документ зазначає: відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, затвердженого наказом Мін’юсту № 466/5 від 31 березня 2015 року, відомості, що містяться в державному реєстрі, можуть надаватися державними реєстраторами як у паперовій, так і в електронній формах.
Крім того, аналогічні документи можуть бути отримані громадянами без участі держреєстратора через офіційний веб-сайт розпорядника реєстру у вигляді електронних документів.
Та найголовніше: пункт 2 даного наказу відповідно до положень Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” визначає, що виписки, витяги та довідки в паперовій та електронній формах мають однакову юридичну силу.
Зі свого боку Міністерство юстиції закликає українців користуватися електронними сервісами. Адже це можливість без черг та без необхідності спілкування з чиновниками отримати всі необхідні документи.
Для цього користувачам навіть не знадобиться виходити з дому чи офісу. Отримати довідку, витяг чи виписку з державних реєстрів можна, заповнивши відповідну форму на оновленому сайті Мін’юсту new.minjust.gov.ua.
Вся процедура займає лише кілька хвилин. При бажанні отримані документи можна роздрукувати необмежену кількість разів.
Мін’юст нагадує: якщо представники якогось із органів чи банківських установ відмовляються приймати отримані через онлайн-сервіси документи, про такі випадки слід одразу повідомляти представникам Міністерства юстиції за телефоном гарячої лінії 0(44) 279-82-55 або листом на електронну адресу stophabar@minjust.gov.ua
(Текст взято з сайту Мін’юсту України http://www.minjust.gov.ua)

Вшанували пам’ять жертв війни

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни.
Цього дня ми віддаємо данину пам'яті тим, хто, відстоюючи свободу нашої Батьківщини, загинув на фронтах Другої світової війни. У День скорботи у Славуті було проведено покладання квітів та вінків до монументів, що увіковічнюють пам’ять синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни 1941-1945 років.
Взяли участь у покладанні представники міської влади, освітяни та громадськість міста.
Схиляючи голови перед пам’яттю воїнів, ми повинні пам’ятати жахливі сторінки нашої історії, щоб ніколи не робити помилок у майбутньому.
Вічна пам’ять загиблим. Вічна слава тим героям, які живуть поруч з нами!

Прес-служба Славутського МВК

Міліціонерам Хмельниччини – учасникам АТО громада міста Славути подарувала мікроавтобус

19 червня з міста Хмельницького в зону проведення антитерористичної операції вирушив черговий зведений загін міліціонерів. 

60 добровольців, серед яких бійці спецпідрозділів «Богдан», «Грифон», керівники служб обласного апарату управління, виконуватимуть завдання з охорони громадського порядку на Сході країни. 
«Загін повністю забезпечений технічними засобами, речами, паливно-технічними засобами. Хлопці пройшли бойове згуртування і добровільно їдуть захищати цілісність та суверенітет нашої держави», — наголосив начальник управління МВС України у Хмельницькій області Миколи Семенишин. 
В зону АТО також відправили два автомобілі. Громада міста Славути подарувала міліціонерам мікроавтобус, а громада Іванофранківщини — легковик «Опель Вектра». 
«Ми дякуємо бійцям, які сьогодні захищають нашу країну. Тому хотіли зробити подарунок від імені мешканців міста Славути, який допоможе їм виконувати службові обов'язки», — підкреслив під час свого виступу міський голова Славути Василь Сидор. 
Від імені громади нашого міста, Василь Богданович також подякував керівникам славутських підприємств: ТОВ «Аква-Родос»; ТОВ «Сансервіс»; ПрАТ «Славутський хлібзавод» та ТДВ «Славутський цикорієсушильний завод» за спонсорську допомогу надану учасникам АТО.