Підготовка освітніх закладів підх одить до завершення

Чим швидше добігає до свого кінця літо, тим активніше освітяни проводять підготовку до зустрічі зі своїми вихованцями.
Цього тижня ми поцікавилися як готуються до нового навчального року в загальноосвітній школі №3 та дошкільному навчальному закладі №3 «Росинка».
У ЗОШ №3 над різноманітним рядом робіт із підготовки школи до нового учнівського сезону працює увесь колектив школи під керівництвом її директора Андрія Сукача, який і ознайомив нас із напруженими літніми буднями закладу.
На сьогоднішній день, як розповів нам директор навчального закладу, уже виконано поточний ремонт приміщень, відремонтовано біля 100 метрів труби подачі холодної води, замінено частину підлоги у спортзалі, встановлено два дверні блоки, зроблено частковий ремонт покрівлі, закуплено та замінено лампи денного світла, проведено перевірку технологічного обладнання. Наразі розпочато встановлення огорожі, ремонт вуличних східців біля бібліотеки та їдальні.
Ще більш ретельніше виконуються ремонтні роботи у ДНЗ №3, адже належними умовами виховання та розвитку потрібно забезпечити найменших жителів нашого міста. Детальніше про підготовку у дитячому садку розповіла його завідувач Наталія Путнік:
– Хоча плани у нас амбіційні, але втілюємо їх у життя поступово, згідно з фінансовими можливостями. Так, на сьогодні вдалося виконати чимало робіт, деякі з них ще знаходять у процесі виконання. Зокрема, це реконструкція музично-спортивного залу, переходу та басейну.
На даний час відремонтовано:
– пральні (замінено каналізаційні труби, покриття підлоги, проведено монтаж електропроводки, панелі обшито пластиковою вагонкою);
– туалетної кімнати в старшої групі (підлогу та стіни викладено керамічною плиткою, замінено лампи розжарювання на люмінесцентні, встановлено віконний металопластиковий блок);
– ігрової кімнати II молодшої групи (замінено 3 дверні блоки, стелю обшито гіпсокартоном, проведено вирівнювання стін);
– спальних кімнат в середній та І молодшій групі (замінено віконні та 2 дверні блоки, пошпакльовано стіни);
Також облаштовано кабінет музичного керівника: стіни обшито вагонкою, підлогу укладено керамічною плиткою.
Приємно, що в обох освітніх закладах крім виконання внутрішніх робіт піклуються також й про благоустрій прилеглих територій, на яких стараннями працівників уже панує порядок та чистота.
Поспілкувавшись із Андрієм Петровичем та Наталією Василівною, однозначно можемо сказати, що вони докладають багато зусиль для того, щоб кожен наступний навчальний рік був кращим за попередній, учням та вихованцям завжди хотілося йти до своєї школи чи садочка, а педагоги ніколи не розчаровувалися в обраному професійному шляху.

Вікторія Федорчук, прес-служба Славутського МВК

Історія і сучасність українського православ'я

Дані за кількістю парафій дозволяють стверджувати, що Україна є найбільшою православною країною світу. Православних громад тут – більше, ніж у Росії або Румунії. Теоретично єдина помісна церква України була б найбільшою церковною інституцією православ’я.
З нагоди урочистостей до 1025-річчя хрещення Русі князем Володимиром «Історична Правда» розповідає, як Київська митрополія Константинопольського патріархату перейшла у підпорядкування патріарху Московському і що з цього вийшло.
Християнські єпархії існували в Україні задовго до Володимира – і вони були підпорядковані Константинополю.
Йдеться насамперед про дві єпархії – Скіфську в районі нинішньої Одеси й Херсонеську в Криму. Вони припинили існування в V ст., коли розпочалося Велике переселення народів.
988 рік: Константинополь – материнська церква для Києва
Володимир прийняв християнство від Константинополя тоді, коли розкол між західним і східним обрядом ще не відбувся, хоча вже розпочався. В той же час у Русі діяла й місія Риму – католики намагалися християнізувати печенігів. Половців натомість християнізував Київ.
Перший митрополит Київської імперії був грек – Михаїл. Перші єпископи теж приїхали з Візантії, очевидно слов’яни – серби, болгари, македонці. Саме вони керували у новостворених єпархіях – від Перемишльської [нині Польща] до Суздальської [нині Росія].
Церква Івана Предтечі в Керчі – найдавніший збережений християнський храм (VIII сторіччя) в Україні
Біля Києва створили дві дрібніші єпархії – Юріївську [нині Біла Церква] й Білгородську [нині селище Білогородка Києво-Святошинського району, улюблене місто Володимира Хрестителя] – щоб зручніше було висвячувати нових єпископів (для висвячення потрібна участь мінімум двох-трьох єпископів).
1051: перша спроба автокефалії
Уже тоді Київська митрополія намагалася досягнути автокефалії (від грецького «кефале» – голова й «аутос» – сам), тобто повної церковної незалежності.
В часи Ярослава Мудрого собор (зібрання духовенства й мирян) обирає митрополитом не священика з Візантії, а свого Іларіона – з Лаври. Константинополь його не визнав.
В середині XII ст. відбулася чергова спроба утворити автокефалію. Цього разу митрополитом став філо
соф і богослов Климент Смолятич із Київщини. Зрозуміло, що Візантія його теж не прийняла.
1325: митрополит переїздить до Москви
Коли Київ ослаб від князівських міжусобиць, отримати власну митрополію захотіли Галич і Суздаль. Константинополь нікому з них митрополії не дав, і центром величезної православної території від Білого до Чорного морів і далі залишився Київ.
У 1240 році після штурму Батия Київський митрополит чи то загинув із рештою киян під руїнами Десятинної церкви, чи то покинув місто.
Наступні митрополити Київські і всія Русі все частіше навідуються до Володимира-на-Клязьмі й Суздаля, поближче до орди.
Тамтешня влада, отримавши дозвіл від Золотої Орди, керувала Києвом і прилеглими землями, претендуючи на «київську спадщину» й потребуючи ще й духовного обґрунтування своїх амбіцій.
Успенський собор Володимира-на-Клязьмі (XIII ст., нині Росія) – один із найсхідніших храмів Київської митрополії часів Середньовіччя
Тому Київський митрополит живе то в Києві, то у Володимирі, а 1325 року Іван Калита запрошує його до Москви – той там і мешкає, зрідка нaвідуючись до Києва.
Тоді ж, на початку XIV ст., Константинополь дає «другому Києву» – Галичу – митрополію, але з приходом на наші землі поляків та хиріє й зникає.
Натомість Москві митрополію не дали – мовляв, у вас і так митрополит Київський по півроку сидить.
Ця обставина змусила православних України і Білорусі оголосити в 1415 році на соборі про потребу обрати нового митрополита, який би мав своєю резиденцією Київ. Це було вигідно й політично – таким чином Велике князівство Литовське підкреслювало окремішність Західної Русі від Русі Московської.
1448: два митрополити – Київський і Московський
У 1439 році найвищі ієрархи Грецької та Римської церков, зібравшись на собор в італійській Флоренції, укладають унію – акт про з’єднання обох гілок християнства.
За участь у цій акції собор московських владик проганяє тодішнього митрополита Ісидора, обравши замість нього рязанського владику Йону. Вселенський Патріарх не визнав цього обрання, і призначає митрополитом Київським Григорія Болгарина.
У відповідь Григорія не визнає Москва. На зібраному Йоною в 1448 році соборі митрополити єпархій, які перебували на території, контрольованій московським князем, присягають «не відступатися від святої церкви Московської». В цьому документі вперше Руська церква називається Московською.
Таким чином, у 1448 році саме Москва розколола Київську митрополію, проголосивши власну автокефалію, яку Константинополь та інші церкви не визнавали 141 рік. Московські митрополити більше не притендують на титул «Київський», вони називають себе «Митрополит Московський і всія Русі».
Покровська церква у селі Сутківці (Хмельниччина) – храм XV ст.
Так у першому підручнику з історії – виданому за редакції Інокентія Гізеля «Синопсисі» – з’явився розділ «Откуда есть пошли на Руси два митрополита».
Москва не визнає київського митрополита, Константинополь і Київ – московського. Це – початок протистояння Константинополя й Москви.
(Продовження в наступному номері)
Павло Солодько,
Українська правда,
Історична правда

Розміщено:
Редакція «Вісті громади».
+380384272241 visti_sl@ukr.net

Пам’ять збережена в віках

Продовжуючи традицію ознайомлення читачів газети із музеями нашого регіону, ми відвідаємо «Славутський державний історичний музей».
Нашим екскурсоводом по музею зголосився стати його керівник – Станіслав Францович Ковальчук. Зокрема, він наголосив: «Щороку понад 4 000 відвідувачів переглядає музейні експозиції. Цікавляться нашим музеєм і гості Славути, які залишаються у великому захопленні від його наповнення та історичних розвідок».

– Станіславе Францовичу, розкажіть, будь ласка, про історичні етапи становлення нашого міста і як це представлено в експозиціях музею?
Заховане в поліських лісах село Деражня Воля у 1633 році стає основою заснованого містечка торгівлі і ремесел з назвою Славутин, Славутина, а згодом – Славута. З кінця ХVІІІ століття, коли князь Геронім Сангушко переніс сюди свою резиденцію, до початку ХХ століття у місті засновано декілька промислових підприємств, окремі з яких успішно працюють і нині. Так з’явилось місто, що дало життя багатьом відомим за його кордонами славутчанам.
А розпочали ми нашу музейну подорож з маленької кімнатки, де розміщується стилізований інтер’єр помешкання селянина 50-х років ХХ ст. у якому збережено стиль та селянський дух. Розписана піч, мисник у якому розкладено місцеву порцеляну, прядка, жорна для помолу зерна, ткацький станок, який до цього часу є діючим. В кутку помешкання розміщувались образи та дідухи покриті розшитими рушниками. Біля печі – ступки та макітри, а також глиняний посуд, що використовувався селянами для приготовлення їжі в печі. А на виставковій стіні кімнати розміщено експозицію виготовленого своїми руками та вишитого жіночого та чоловічого одягу.
Дорогим для нас експонатом, що привертає увагу відвідувачів, є меч вікінгів, якому понад 1 000 років, подарований директором Славутського лісгоспу, В.Сапожніком. Адже даний меч знайдено у Славуті на березі річки Горинь. Як наголосив директор музею, С.Ковальчук: «Про кожний експонат та його історію можна розповідати дуже багато».
А далі директор музею захоплено розповідає про рід засновників Славути – Сангушків. Адже саме цей князівський рід від моменту заснування міста і до буремних революційних дій ХХ століття безперервно був власником міста.
Цікавою розвідкою працівників музею став пошук та ідентифікація людини на фото відпочивальників у місті Славута. Виявилось, що у нашому місті побувала та лікувалася у санаторії Леся Українка. Адже раніше вважали, що вона лише була тут проїздом. Виявляється, що багато чого можна дізнатись із звичного для нас, приватного фото.
Наступною експозицією нашої екскурсії було представлення давніх документів, що використовувалися славутчанами у реальному житті. Паспорт початку ХХ ст., свідоцтво про закінчення школи та училища. Цікавим є те, що багато документів надруковано саме в славутській друкарні.
Цікава експозиція на стенді національної валюти України від початку ХХ століття і до наших днів, а також паперові гроші, якими користувалися на території України від ХVIII – XX ст.

– А чи чули ви, як грає старовинний патефон?
Виявляється, не всі музеї України можуть похизуватися грою старовинних механічних засобів відтворення звуків. А у Славутському історичному музеї патефон, не мовчазний експонат, а засіб для відтворення звуків, за допомогою якого можна послухати голоси з минулого.
Не оминули голод та репресії і наш регіон. Працівниками музею створено відповідну експозицію та прийнято участь у написанні книг пам’яті славутчан, що постраждали в довоєнний час від радянської системи.

Холокост…
В історії Славути вагоме місце займає єврейська община. Адже ці люди багато зробили для становлення та розвитку нашого міста. У період військового протистояння саме євреям довелося відчути на собі весь жах фашизму – табори смерті, масові розстріли. – знищення єврейського народу.
Славута не стала винятком у машині смерті. Тут знищено тисячі євреїв… Не жаліли ні малих, ні старих…
Тому музейними працівниками створено спеціальну експозицію щодо Холокосту славутських євреїв. Важко говорити про ці експонати, що представлені в музеї, адже це особисті речі розстріляних…

Важливим видом діяльності музеїв є влаштування виставок. «Нам вдалося налагодити зв’язок з відомими художниками України та нашого міста. – говорить Станіслав Ковальчук, директор музею. – Зокрема, Валерієм Франчуком, народним художником України, що у минулому жив та працював у Славуті. Подаровані ним перші картини стали основою постійно діючої виставки картини у музеї. Окрім цього, нам подарували свої картини такі художники, як Сергій Гончарук, Олександр Гвоздій, Людмила Ворощук, Анатолій Красовський.
Ми проводимо тематичні екскурсії вулицями міста, які користуються великою популярністю, особливо серед жителів міста, що з певних причин переїхали жити у інші місця країни чи світу.
Основною географією відвідувачів є різні регіони планети, адже Славута завжди була поліетнонаціональним містом, де завжди мирно вживались представники різних націй та національностей».
Дякую за розповідь!

В екскурсії брав участь
Ігор Яніцький

Розміщено:
Редакція «Вісті громади».
+380384272241 visti_sl@ukr.net

Ваш депутат

Виборчий округ №10 – вул. Козацька (33-79,46-70), Соборності (5-29,29а,29б,10-32,32а).Головне – бути відкритим до людей
Лариса Малахова:
– Скільки себе пам’ятаю, я завжди намагалася брати активну участь у житті свого міста. Тому і вирішила балотуватись у депутати, у 2010 році вже вдруге. Для мене десятий округ є особливо близьким, адже тут пройшло моє дитинство, тут я виросла. А тому знаю мешканців будинків, їхні проблеми. Приємно, що мої виборці звертаються до мене. І нехай я не допоможу їм чимось значущим, але розумію, що навіть незначна благодійна допомога є такою важливою для людей. Інколи просто вислухати людину, перейнятися її проблемою теж є необхідним.
Звісно, своїми власними силами депутат мало що здатен вирішити, проте спільно із виконавчими органами міськради, житлово-комунальними службами можна крок за кроком долати проблемні позиції, що виникають. Приємно відзначити, що по десятому округу вже зроблено дуже багато. Звісно стовідсотково вирішити усі питання неможливо, проте, як кажуть, всьому свій час.

Думка виборця
Під час розмови із жителями 10-го округу славутчани говорять про Ларису Любомирівну як про доброзичливу, чуйну людину. Декому доводилось звертатись до неї за допомогою у придбанні ліків і такі питання позитивно вирішувалися.
Ірина Ніколаєнко:
– Ларису Любомирівну я вже знаю давно. Це наша благодійниця. Добра людина, яка завжди проявляла у всьому активність. Особисто звертатись до неї не було необхідності, але, переконана, щоб знайшла б в її особі підтримку.

З активними громадянами легше працювати
У цьому районі впорядковані клумби біля будинків – звичне явище. Самі жителі дбають про благоустрій прибудинкової території. За приклад можуть слугувати мешканки будинку №48 на вул. Козацькій Олена Логвинович та Галина Голубєва, які облаштували біля свого будинку гарну квіткову клумбу.
– Мені подобається займатися квітами. Особливо приємно споглядати як твоя праця винагороджується красивим різнобарвним цвітом квітів. В такому подвір’ї приємно провести час, – говорить Олена Логвинович.
Така активність громадян завжди радує, адже, на превеликий жаль, є в нашому місті громадяни, які є вкрай пасивними та швидше бур’яни будуть вирощувати під своїми будинками, аніж квіти.

Про виконане та заплановане
• 2010 рік – проведено реконструкцію пішохідної частини перехрестя вулиць Соборності та Ярослава Мудрого (159,410тис.грн.).
• 2011р. – проведено реконструкцію водопровідної мережі на вул. Козацькій; проведено капітальний ремонт покрівель будинку вул. Соборності, 32а.
• 2012р. – виконано поточний ремонт асфальтобетонного покриття прибудинкової території до житлових будинків №46,48,50 на вул. Козацька (60,118тис.грн.); збудовано тротуар на вул. Козацька, біля житлових будинків 48, 50,52 (73,52тис.грн.); проведено ремонт під’їздів на вул. Соборності, 29а та 29б.
Окрім того, щороку виконуються роботи з поточного ремонту доріг, встановлено нові автобусні зупинки на вулицях Козацька та Соборності.
• Незабаром на прохання мешканців вул. Козацька, 41 має розпочатися ремонт покрівлі тамборів будинку. Надалі буде продовжено виконання робіт з ремонту покрівель будинків та під’їздів, облаштування прибудинкових територій дитячими ігровими майданчиками.
Прес-служба Славутського МВК

Підготовка освітніх закладів триває

Зазвичай літній період активно використовується для вирішення побутових проблем навчальних закладів, покращення їх матеріально-технічної бази та умов навчання дітей. Для того, щоб із повною готовністю зустріти новий навчальний рік, потрібно ще вирішити чимало справ, а часу залишилося не так багато.
Про те, як проходить підготовка НВО №2 «Дошкільний заклад – початкова школа» до нового навчального року нам розповіла директор закладу Світлана Владімірова.
Як вдалося дізнатися, на даний час побілено та пофарбовано усі приміщення закладу. В деяких приміщеннях, крім даних робіт, пройшли більш потужніші роботи, а саме:
– у І молодшій дошкільній групі в туалетній кімнаті замінено покриття підлоги (укладено плитку);
– у ІІ молодшій дошкільній групі зроблено ремонт спальної кімнати (вирівнювання шпаклівкою стін, стелі);
– у середній дошкільній групі замінено лінолеумне покриття у ігровій кімнаті;
– в старшій дошкільній групі замінено шпалери.
Проведено ремонтні роботи в класних кімнатах: в 1–му класі – вирівнювання стін шпаклівкою, стелі гіпсокартоном; в 2–му класі – вирівнювання стін, стелі шпаклівкою, замінено лінолеумне покриття у роздягальні; в 3-му класі проведено роботи з вирівнювання стін та стелі шпаклівкою.
Помітно оновлююється і коридор навчально-виховного об’єднання: укладається плитка на підлогу та стіни, вирівнюються стіни та стеля шпаклівкою, проводиться заміна сантехнічних вузлів, умивальників.
До нового навчального року у 1–му класі планується ще встановити віконний металопластиковий блок, придбати електроплитку на харчоблок. На сьогоднішній день уже придбано стінки у два початкові класи, вчительський стіл, килими у дві дошкільні групи, тканину для пошиття покривал на дитячі ліжка у старшу дошкільну групу, тюлі у вестибюль та коридор закладу.
Також минулого тижня ми поспілкувалися з директором ЗОШ І-ІІІ ст. №4 Іриною Янісевич. Як розповіла нам керівник закладу, на даний час уже виконано наступні роботи: поточні ремонти класних кімнат у корпусах початкової та основної школи; поточний ремонт спортивного залу, актового залу, майстерні з обробки деревини та металу, учительської, харчоблоку; перенесено та оновлено кабінет заступника директора з навчально-виховної роботи; впорядковано архівне приміщення; замінено сантехніку в корпусі початкової школи; встановлено 2 дверні блоки (кабінет географії та класна кімната для початкових класів); встановлено 3 віконні блоки у приміщенні для нового музею та коридорі. Наразі тривають роботи в новому приміщенні під музей: реконструкція вестибюлю, встановлення вітрини для збільшення світла; поточний ремонт коридорних приміщень основного корпусу школи.
Ірина Валеріївна висловила подяку міському голові В. Сидору та всім тим, хто доклав зусиль для того, щоб заклад виглядав затишно і охайно у новому навчальному році, зокрема, наступним керівникам підприємств – М. Дубіні (ПуАТ «Славутський солодовий завод»), Г. Петровському (ТОВ «Аква-Родос»), Г.Чижу (ТОВ «Ювента»), В. Пьотровскі (ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»), С. Терещуку (ТОВ «Керавін»), З. Печенюку (ТОВ «Енергія»), а також батьківському та вчительському колективу.
Тож новий навчальний рік діти дошкільного та шкільного віку зустрінуть в оновлених закладах. Головне, щоб за літо вони не встигли розгубити бажання вчитися.

Сторінку підготовлено
прес-службою Славутського МВК

«Людська медицина зберігає людину, ветеринарна медицина оберігає людство!»

Коли ми маємо проблеми зі здоров’ям – звертаємося до лікарів.
Коли хворіють наші улюблені тварини – шукаємо найкращого ветеринарного «Айболіта», який допоможе видужати нашим улюбленцям, які радуючи своєю присутністю, дарують ласку і увагу, роблять наше життя більш яскравим та повноцінним.
Наше сьогодення немислиме без тварин: свійських, від яких ми отримуємо усі продукти харчування, представників дикої природи, без яких неможливо уявити собі навколишній світ. Тому, нерідко, люди дбають про здоров’я тварин ще більше, ніж про своє власне.
Відповідаючи за епізоотичну безпеку, тобто захист населення від масового поширення заразних хвороб серед свійських або диких тварин на певній території, саме ветеринари стоять на варті здоров’я тварин і людей та відвертають загрозу для життя та здоров’я усього українського суспільства. Недарма народна мудрість закарбувала істину: «Медицина зцілює людину, а ветеринарія – людство».
Тож, без сумніву, неможливо сьогодні обійтися без фахівців, які б попереджали, а у випадку захворювання надавали медичну допомогу представникам тваринного світу, адже побороти хворобу сам-на-сам та вилікувати тварину неможливо.
І справді, лікування наших улюблених тварин – є одним із напрямків діяльності ветеринарної служби, але не єдиним.
Напередодні професійного свята ми завітали та поспілкувалися із Любов’ю Власівною Колесник, начальником управління ветеринарної медицини в Славутському районі.

– Сьогодні ваше відомство знаходиться у процесі реорганізованого становлення і має назву Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України. Які завдання сьогодні покладено державою на ветеринарів?
– Основні завдання ветеринарної служби визначені уставними документами галузі, зокрема:
– забезпечення охорони території Славутського району від занесення збудників особливо небезпечних хвороб;
– здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за: здоров’ям тварин, безпечністю та якістю всіх харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та інших товарів; тваринами;
– проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об’єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках;
– безпечністю тварин, харчових продуктів у процесі їх виробництва та/або обігу;
– виробництвом та готовою продукцією на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних і молокопереробних підприємствах, видає експлуатаційні дозволи операторам потужностей (об’єктів), які займаються виробництвом харчових продуктів, а також здійснює державний контроль на підприємствах гуртового зберігання харчових продуктів;
– переміщенням тварин, харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, призначених для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії; супутніми об’єктами; потужностями (об’єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу.

– Отже, Ваше управління проводить перевірки в ході своєї роботи. А яка ціль таких перевірок?
– Управлінню ветеринарної медицини в Славутському районі підконтрольні 366 об’єктів, з
яких – с/г ринки – 3, бойні та м’ясопереробні цехи – 4, молоко пункти – 137, молочно тваринні ферми ВРХ – 11, худобомогильники – 40, ставки – 23, притулки тварин – 2 (Славута, Нетішин).
У І півріччі 2013 року проведено 296 перевірок, видано 51 письмове попередження, за порушення ветеринарного законодавства притягнуто до відповідальності 57 осіб. На ринках регіону зачасту відсутні супровідні ветеринарні документи на реалізацію продукції, відсутнє маркування. Боремося із торгівлею «із землі», адже така продукція знаходиться в самих антисанітарних умовах. Нами проведено 4 засідання Державної надзвичайної комісії. Усі перевірки проводяться згідно квартальних планів, затверджених головним управлінням ХОДА.
Хочемо наголосити про те, що у процесі перевірок зроблено позитивний висновок щодо якості та безпечності тваринної продукції.

– Які тварини, крім великої рогатої худоби, утримуються в нашому районі?
– Окрім великої рогатої худоби на Славутчині утримуються вівці, перепели, птиця всіх видів, свині. Під наш нагляд потрапляє також пасіка і риба, а також м’ясопереробні цехи, молокозаготівельні пункти, пункти штучного осіменіння.

– Яким чином відбувається паспортизація тварин у нашому регіоні?
– Ідентифікація великої рогатої худоби, свиней, коней, овець проводиться агентами з ідентифікації Славутської районної державної лікарні.

– Зрозуміло, що тварини, як і люди – хворіють. Які захворювання тварин зафіксовані у Славутському районі? Чи ведеться така статистика?
– Стосовно інфекційних захворювань, район найбільше турбує питання сказу, адже у 2013 році було 2 випадки сказу. З метою боротьби із захворюванням нами накладались карантинні обмеження, проводились міроприємства згідно інструкцій по ліквідації спалаху захворювання, профілактичні заходи.
Проведено засідання ДНПК по недопущенню захворювання свиней на Африканську чуму, розроблено план заходів та дій, щодо даного захворювання тварин.

– Чи маєте брак кадрів? Чи є у вашому колективі молоді спеціалісти? Розкажіть про ваш колектив.
– Хочу сказати, що професія фахівця ветеринарної медицини складна та відповідальна. Мало хто задумується над тим, що ці люди постійно зіштовхуються зі збудниками небезпечних інфекційних захворювань, інколи працюючи цілодобово, ризикуючи своїм життям, щоб не допустити небезпечних захворювань, для нашого з вами благополуччя.
Згідно реорганізації у штатному розписі управління ветеринарної медицини в Славутському районі нараховується 11 чоловік. Однак на даний час в штаті управління працює 4 спеціалісти, 1 водій, бухгалтер. Але колектив у нас боєздатний.
На жаль, немає молодих спеціалістів, адже рівень заробітків невеликий, але ми запрошуємо молодь на роботу до нас.

– Можливо, насамкінець, хотіли б ще щось сказати, побажати колегам?
– Мабуть, привітати колег, усіх працівників установ ветеринарної медицини, та ветеранів нашої служби. Тих, хто своєю відданою працею бореться за наше з вами здоров’я. Від усього серця вітаю вас з професійним святом – Днем працівників ветеринарної медицини!
Щиро вдячна Вам за сумлінне виконання професійних обов’язків: забезпечення профілактики, діагностики та лікування сільськогосподарських тварин, гарантій якості та безпеки агропромислової продукції.
Нехай благословенними будуть Ваші дороги, нехай завжди супроводжують успіхи, радують друзі, колеги, надихають нові справи, окриляє любов, зігріває родинне тепло!
Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю. Хай усе добре, зроблене з душею і натхненням, повертається до Вас сторицею!
Бажаю Вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я, щастя, прихильності долі, миру і процвітання, успіхів у здійсненні намічених планів!

Розміщено:
Редакція «Вісті громади».
+380384272241 visti_sl@ukr.net

«Щедрик» повернувся з черговою перемогою!

27-28 липня зразковий дитячий фольклорний гурт «Щедрик» Славутської ДШМ (керівник Т. Маліновська) побував на Міжнародному святі літератури і мистецтв «Лесині джерела» у м. Новоград-Волинському. Цьогоріч воно було приурочене двом пам’ятним датам – 100-річчю з дня смерті відомої поетеси та 50-річчю створення музею Лесі Українки. Місто у ці святкові дні стає центром літератури, поезії, пісні та запального танцю, декоративно-ужиткового мистецтва, місцем високого духовного спілкування талановитих та творчих людей України, гостей із далекого та близького зарубіжжя. В урочистостях брали участь: заступник Міністра культури України Віктор Балюрко, народний депутат України Володимир Литвин, представники делегацій з України та восьми країн світу.
Серед чисельних заходів свята у програмі «Лесиних джерел» є дещо особливе – те, що поєднує видатну землячку із простим людом. Із самого дитинства Леся Українка захоплювалась українським словом, українськими піснями, занотовувала кожну нову почуту пісню, щоб залишити по собі спадок нащадкам. Вона залишила спадок, а поціновувачі автентичних пісень, у знак вдячності, продовжують традицію народного співу. Тому в рамках свята пройшов Всеукраїнський конкурс автентичного співу «Животоки», в якому взяли участь і вихованці «Щедрика». За чотирнадцять років про конкурс уже знають по всій Україні. Із задоволенням сюди приїздять кращі виконавці з різних регіонів, а головне – їх щороку стає більше, що свідчить про престиж конкурсу. Цього року сюди прибули виконавці із Закарпатської, Волинської, Хмельницької, Донецької,Черкаської, Чернівецької, Вінницької, Херсонської, Рівненської і Житомирської областей. Кращих визначали у двох номінаціях, і в залежності від віку учасника. Нелегке завдання – визначати переможців – вправно виконали справжні професіонали, які увійшли до складу журі, на чолі із Раїсою Володимирівною Цапун.
Члені журі відмітили, що, порівняно із минулими роками, рівень учасників цьогорічного конкурсу на стільки високий, що неймовірно важко було визначити переможців. І дуже приємно, що у номінації «гуртовий спів» перемогу та диплом лауреата І премії здобув наш славутський гурт «Щедрик», а солістка гурту Юлія Савчук отримала диплом лауреата ІІ премії! Подяки також отримали солісти Вікторія Савчук, Олександра Григорук, Дар`я Форсюк, Діана Кірциделі, Тетяна Семенюк, Денис Хижавський.
Під час нагродження із вуст членів журі прозвучало дуже багато схвальних відгуків на адресу гурту «Щедрик». Відмічено було високий рівень виконання, чудовий підбір репертуару, колорит старовинного традиційного костюма, сценічну культуру кожного із учасників колективу. Прекрасно сприймали в залі виступ наших виконавців і слухачі у залі. Як відмічає керівник гурту «Щедрик», «конкурс такого високого рівня виконавців саме автентичного співу, мабуть, єдиний в Україні, тому приємно, що наші діти завдяки своєму таланту та старанній підготовці стали найкращими!»
Хочеться привітати і вихованців зразкового гурту «Перлинка», які теж гідно представили наше місто, а саме: подяки конкурсу отримали Мирослав Сайпель та Анна Пермінова, лауреатом ІІІ премії стала Марія Ющук, І премію здобув Губаренко Євген.
Приємно, що незважаючи ні на спеку, ні на втому, учасники залишились задоволені конкурсом, а глядачі – тим паче. Вони зарядились енергією «Животоків» на цілий рік!
Сторінку підготовлено
прес-службою Славутського МВК

Фотозвинувачення!

Забезпечення чистоти та порядку у нашому місті – завжди в центрі уваги міської влади та комунальних служб. Для того, щоб гарантувати комфорт, затишок та безпеку славутчан, у місті постійно проводяться різноманітні роботи. Без сумніву, кожному із нас подобається ходити чистими та впорядкованими вулицями. Проте, на жаль, знаходяться особи, які, не цінуючи працю інших, безсоромно усе руйнують.
Не так давно зловмисники пошкодили кронштейни у районі військового містечка. Часто-густо через різні злодіяння новооблаштовані автобусні зупинки перетворюються на розвалини, зникають урни та металеві паркани, меншає квітів на міських клумбах. На додаток цих неприємних фактів – викрадення кришок із каналізаційних люків, пошкодження лавок, перетворення краєвидів міста на суцільне сміттєзвалище, як це видно на фото.
Шановні славутчани! Ми впевнені, що ви також засуджуєте такі вчинки. Тому просимо: якщо ви стали свідками подібних дій, повідомте про це правоохоронні органи за номером «102». Сподіваємося, що об’єднавши зусилля, ми зможемо вберегти наше місто від таких правопорушень.

Молодь за чисте місто

Приємно, що у Славуті зростає кількість захисників чистоти та порядку нашого міста. Звичайно, хотілося б констатувати і те, що стає менше осіб, які безсоромно засмічують її мальовничі куточки, але, на жаль, цього зробити поки що неможна.
Радісно, що щороку до прибирання Славути завзято беруться її молоді представники. Так, минулого тижня близько п’ятнадцяти волонтерів Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (в.о. директора Олена Максимчук) зібралися для того, щоб очистити від сміття прибережжя річки Утка. Вони ліквідовували наслідки нещадних дій зловмисників, які безсоромно залишили на рекордно довгій лавці України, що у центрі нашого міста, свої нікчемні «автографи» із нецензурним змістом.
Ініціатива в організації акції «Молодь за чисте місто» належала голові громадської ради при міськвиконкомі та керівнику молодіжного клубу «Чойc» Артему Ільїну. За його словами даний захід ставив за мету показати славутчанам те, як важливо дбати про рідне місто, з повагою ставитися до старань інших зробити Славуту комфортною та привабливою як для її жителів, так і для гостей, а головне нагадати усім просту істину: «Чисто не там де прибирають, а там, де не смітять».

Ваш депутат

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов’язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини – виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування (стаття 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Шановні читачі! Ми продовжуємо рубрику, в якій ви щотижня зможете ознайомлюватися із роботою депутатів Славутської міської ради.
Цього тижня ми спілкувалися із головою постійної депутатської комісії з питань промисловості, торгівлі, транспорту, зв’язку, розвитку підприємництва та інвестицій Іваном Дмитровичем Панчуком (обраний за пропорційною виборчою системою через політичну силу «Партія регіонів»).

– Іване Дмитровичу, у 2010 році Ви вперше були обрані депутатом міської ради? Що Вас спонукало стати народним обранцем?
– Мною керувало прагнення бути активним, а не пасивним членом громади свого міста. Я спостерігав, що проблеми сьогодення, які виникають на локальному рівні, потребують активного втручання заради нашого з вами кращого майбутнього. Зокрема, мене, як керівника підприємства, зачіпає тема економічного становища суб’єктів підприємницької діяльності, їх потенціальний розвиток. Я вирішив долучитися до вирішення тих питань, які стосуються мене як жителя міста та небайдужих до цього людей. Я вірю, що будь-яку проблемну ситуацію можна вирішити лише об’єднаними зусиллями славутчан.

– Вашими словами: які функції депутата міськради?
– На мою думку, однією з найголовніших функцій депутата міської ради є представницька. Адже депутат, в першу чергу, виступає представником членів територіальної громади, він представляє та захищає інтереси виборців, виконує їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом. Бере активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Депутатська діяльність нерозривно пов’язана з такими термінами як «політика» та «влада», «місцева влада». Варто відмітити, що у нашому місті ці поняття не лише злиті воєдино, а й приносять продуктивні результати. Адже, незважаючи на те, яку політичну силу представляє той чи інший депутат, усі рішення нами приймаються злагоджено та конструктивно.

– Ви є головою постійної депутатської комісії з питань промисловості, торгівлі, транспорту, зв’язку, розвитку підприємництва та інвестицій? Зважаючи на це, якого плану рішення опрацьовуються саме Вашою комісією?
– Наша комісія попередньо розглядає та надає висновки і рекомендації міській раді щодо розвитку названих Вами галузей. Встановлення розміру відповідних місцевих податків і зборів та надання пільг, плати за торгові патенти; встановлення правил торгівлі на ринках та додержання тиші у громадських місцях; питання функціонування комунальних підприємств міста. – Ці та багато інших рішень детально вивчає та розглядає наша комісія.

– Зважаючи на те, що у складі ради Ви відаєте питаннями підприємництва та до того ж є керівником підприємства, скажіть, будь ласка, як підприємцям та підприємствам працюється в сучасних ринкових умовах? Чи сприяє держава розвитку підприємництва в Україні?
– На сучасному етапі проблема розвитку та регулювання підприємницької діяльності в економіці України належить до категорії особливо актуальних. Поки що, на жаль, статистичні дані говорять про нерівномірний розвиток суб’єктів підприємництва.
В Україні підприємництво розвивається в умовах ненасиченого ринку послуг, недосконалого законодавства з питань власності, захисту прав споживачів та підприємців, тощо. В нашій державі дійсно є нагальна необхідність у проведенні ряду заходів, які б сприяли розвитку підприємництва.

– На Вашу думку, Славута інвестиційно-привабливе місто? Як залучити додаткові інвестиції?
– Якщо ми пригадаємо історію Славути, то стає очевидним, що наше місто мало і нині має дуже багато галузей для інвестиційних вкладень. Проте в основному це проекти, які є довготерміновими, тобто окупність капіталовкладень становитиме від 10 до 20 років. Це багато, адже нині в економіку вкладаються інвестиції, які дуже швидко окуповуються. Таке можливо лише у великих промислових чи курортних центрах. Тому зараз, незважаючи на інвестиційну привабливість Славути, великі інвестиційні вкладення є малоймовірними. Проте, міська рада працює у цьому напрямку і будемо сподіватись на позитивний результат.

– Як сьогодні живеться підприємствам хлібної галузі? Як регулюється ціна на хліб?
– Підприємствам хлібної галузі живеться за сучасних умов вкрай складно. Ціни зростають на всі енергоносії, заробітну плату працівникам необхідно підвищувати згідно до чинного законодавства, сплачувати податки і водночас пам’ятати, що хліб в багатьох сім’ях є продуктом харчування першої необхідності. Питання ціноутворення регулюється чинним законодавством, яке встановлює рівень рентабельності виробництва.

– Висока якість славутського хлібу говорить сама за себе. Як вдалося досягти такого рівня?
– Звісно, забезпечення високо рівня якості нашої продукції є головним завдання у роботі нашого підприємства. Ми намагаємося максимально дотримуватися всіх норм, стандартів, ГОСТів та технічних умов. На підприємстві є тестована лабораторія, яка оснащена всіма необхідними приладами для контролю за якістю сировини та готової продукції. Випускаємо продукцію без додавання штучних поліпшувачів та консервантів. Та головне, я переконаний, що хліб без душі має інший смак, а тому в його випікання кожна людина має вкладати часточку своєї душі. За таким принципом працюють працівники нашого підприємства.

– Чи зверталися до Вас славутчани з тих чи інших проблемних питань? Можливо надавали певні пропозиції по розвитку міста?
– Так, неодноразово славутчан зверталися з різних питань. Були звернення із міста Нетішина щодо міжміських пільгових пасажирських перевезень. На жаль, пропозиції по розвитку міста не надходили від громадян. Головним чином, кожен хто звертається намагається знайти вирішення лише своєї проблеми, а я, як депутат, залучаючись підтримкою міської ради, намагаюся знайти правильне рішення з різних питань загальноміського значення.

– Чи доводилось Вам надавати громадянам благодійну допомогу?
Сьогодні в нашому місті є певна категорія людей, яка потребує допомоги з боку громадськості. Наше підприємство не може залишитись осторонь цих проблем та надає фінансову і матеріальну допомогу тим особам, які цього потребують.

– Які на Вашу думку найбільші досягнення нинішнього складу міської ради та на що ще необхідно звернути увагу у перспективі?
– Найбільші досягнення нинішнього складу міської ради ми можемо спостерігати в сфері освіти, культури, спорту, у підтримці молоді нашого міста та відродженні українських традицій.
Не можна не згадати про підписання вдалого союзу з нашими закордонними сусідами, під час якого обговорювали можливість подальшого співробітництва, зокрема, в галузі освіти.
Перспектива нашого міста у відновленні зруйнованих підприємств та фабрик, які надали б змогу забезпечити людей новими робочими місцями. Це поповнило б бюджет нашого міста та сприяло б покращенняю матеріального становища жителів нашого міста.

– Чули, що Ви також вирішили приєднатися до міської акції «Громадо, єднайся!» – розпис найдовшої лавки України.
– Так. Адже такі акції стають гідним дописом до історії нашого славного міста. Мені приємно, що наше підприємство приєдналося до цього дійства.

Дякуємо Вам, Іване Дмитровичу, за змістовну розмову.

Прес-служба
Славутського МВК