Офіційно

У газеті «Трудівник Полісся» від 11 жовтня 2012р. № 41(10970) на першій сторінці у статті «З добром до кожного!» зазначено недостовірний факт щодо присвоєння Сергію Буряку звання Почесного громадянина міста Славути і врученння відповідного свідоцтва під час минулорічного святкування Дня міста.
У зв’язку з чим, на адресу редакції газети «Трудівник Полісся» направлено відповідний лист з вимогою спростувати вище згадану інформацію у наступному номері газети.

Секретар міської ради
Семенюк Б. М.

Свято кобзарського мистецтва

Відбулося воно 16 жовтня у Славутській дитячій школі мистецтв. Заходимо до залу, погляд на сцену – і здивування, що це не сцена, а околиця села! – Он хатинка намальована. Тин, барвінок, соняхи, берізка…
Звучать рідні пісні на Шевченківські вірші «Думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий».
Ведучі Меланія Бондарук та Андрій Чайка розповідають про національні музичні інструменти кобзу і бандуру – музичні символи волелюбного народу України, про кобзарські пісні і думи, що оспівують драматичні сторінки народної історії, героїв національно-визвольного руху, козацьких гетьманів, природу, родинні та людські стосунки, побут українців.
На сцені старший кобзар з бандурою, торбою на боці та хлопчиком-поводирем. Старий співає пісню «Взяв би я бандуру», їх оточують, присівши навколо, юні україночки в національному вбранні, просять заспівати ще, але кобзар зі словами «перед нами далека дорога…» іде з поводирем зі сцени.
Зразковий фольклорний гурт ДШМ «Щедрик» (керівник Т.В. Маліновська) заспівав українську народну пісню «Ой роде наш красний».
За віршем Лесі Українки про 7 струн учениця 7-го класу Марина Царьова виконала на гітарі українську народну пісню «Їхав козак за Дунай».
Популярну пісню часів Гната Хоткевича, який першим вивів бандуру на сцену, «Чорні брови, карі очі» заспівала у супроводі баяну (Олександр Бондарчук) викладач по класу бандури Ванда Литвиненко.
У виконанні учениці 5-го класу Юлії Бондарської ми чуємо пісню «Не цурайся пісні». Ведучі продовжують свої розповідь про кобзарів, кобзарське мистецтво гетьманів України. Звеселяє слухачів жартівливою народною піснею «І шумить, і гуде» учениця 4-го класу Тетяна Лещук. Розважила присутніх учениця 3-го класу Аліна Кравчук, виконавши пісню «Віз козак торбину щастя». «Великий струмок» виконала учениця 3-го класу Аніта Нагорнюк. І зазвучала українська народна пісня «Тиха вода» у виконанні учениці 4-го класу Олени Кішан.
«Грай, моя бандуро, грай, возвеличуй рідний край…» – і полилася музика вальсу М. Тітова у виконанні учениці 5-го класу Тетяни Омельченко.
Шкільний ансамбль бандуристів під керівництвом Ванди Литвиненко виконав два твори – «Грайте, грайте дзвінко, струни» та українську народну пісню «Ніч яка місячна».
Завершили свято ведучі такими словами: «О славна земле, кобзарів роди, щоб не знали переводу бандуристи і пісняри!».

Викладач музично-теоретичних дисциплін Н.А. Призиглей

Офіційно

Одним із принципів інформаційних відносин відповідно до Закону України «Про інформацію» є достовірність та повнота інформації. Саме цей принцип порушено редакцією газети «Трудівник Полісся» у № 42 від 18.10.2012 р. опублікованими статтями у рубриці «Офіційна інформація» із назвами «Про результати ревізії» та «Тільки факти».
Всупереч даному принципу, в розміщеній інформації суми зазначених збитків не відповідають дійсності, а крім цього, подана стаття складена на основі фрагментарних уривків з різних частин актів ревізії, які на підставі пояснень та заперечень посадових осіб місцевого самоврядування спростовані ще під час проведення перевірки. Таким чином, на підставі підтверджуючих матеріалів повідомляю:
1. Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області частково прийняті заперечення виконавчого комітету та станом на 31.08.2012 р. зменшено вимогу по сплаті пайового внеску по договору з ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» з 685,15 тис.грн. до 489, 390тис.грн. Варто зазначити, що і з цією сумою комбінат та виконавчий комітет категорично не погоджуються в зв’язку з чим, до суду подано відповідний позов про визнання незаконним та скасування даного пункту вимоги Держфінінспекції.
2. Крім цього, Державною фінансовою інспекцією станом на 31.08.2012 р. повністю прийняті заперечення стосовно правомірності нарахування та стягнення орендної плати за використання комунального майна. Враховуючи наведене, не відповідає дійсності інформація, що на відповідні суми 114, 98 тис. грн. та 85,55 тис. грн.. завдано збитків міському бюджету.
Варто зазначити, що офіційна інформація повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів України. При поданні результатів ревізії необхідне посилання та врахування усіх документів, які фіксують результати ревізії, а не вибіркових як це зроблено у надрукованих статтях. Крім цього, як вбачається із п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 «Про затвердження Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» – виявлені порушення законодавства, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії. На підставі поданих посадовими особами виконкому спростувань ще під час проведення ревізій, до констатуючих частин актів не внесено наступні факти:
– щодо запровадження діяльності зі збору коштів за паркування транспортних засобів;
– щодо вжиття заходів по перегляду розміру орендної плати по 15 договорах;
– щодо приведення у відповідність до норм законодавства землекористування ВАТ «Славутський завод ЗБВ»;
– щодо перевищення фактичної чисельності працівників виконкому, рекомендованої Постановою Кабінетом Міністрів України від 03.12.1997 №1349. При цьому, необхідно підкреслити, що у розділі акту «Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату. Витрачання коштів на грошове забезпечення», за результатами перевірки та проведеного детального аналізу зазначено: «Інспектуванням питання програми порушень не встановлено»;
– щодо відсутності своєчасного нарахування пені по договорах.
Перераховані позиції не визнано порушеннями законодавства, які допущені об’єктами контролю, та відповідні суми (0,1 млн. грн., 35,41 тис.грн., 320,84 тис.грн., 518,0 тис.грн., 660, 31 тис. грн..) не включені до загальної суми збитків, визначених фінансовою інспекцією.
Доцільно відзначити, що працівник Державної фінансової інспекції, котрий здійснював зведення інформації про результати проведення ревізії усіх перевірених установ, безпідставно, не професійно і суб’єктивно трактував статистичні дані актів перевірок. Так, галузі соціально-культурної сфери профінансовані у повному обсязі. Проте, при наявності коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та своєчасно і у повному обсязі поданих до державної казначейської служби відповідних платіжних документів, через так званий «технічний ліміт казни» платіжні доручення не проведені і кошти залишилися на рахунках цих установ. Тому без вини місцевої влади і виникла ця різниця між плановими призначеннями і касовими видатками, яка не є недофінансуванням.
Також перш ніж робити висновки щодо не включення у бюджетні запити повної потреби в коштах на проведення харчування в закладах освіти, потрібно враховувати особливості законодавства стосовно усіх форм бюджетного запиту, який включає зведений, основний та додатковий запити. Зокрема обсяг потреби в коштах, який не забезпечено державою при доведенні відповідних планових показників на фінансування делегованих повноважень, не включається у перші дві форми, а передбачається формою №3. А саме головне, що усі ці планові показники на фінансування основних галузей бюджетної сфери розраховуються і доводяться Міністерством фінансів України. Тому зрозуміло до кого потрібно ставити питання щодо якісного і у повному обсязі утримання цих закладів.
Те саме стосується і більшості із викладених у матеріалі проблем, бо переважне число зафіксованих недоліків пов’язано із недосконалістю і неузгодженістю чинного законодавства та відсутністю дієвих заходів впливу органів місцевого самоврядування на їх вирішення.
Оскільки, як зазначалось вище, Державна фінансова інспекція погодилась із правомірністю дій виконавчих органів міської ради – суму збитків змінено на значно меншу. Крім цього, з іншою частиною опублікованих фактів, які тлумачаться фінінспекцією як порушення, виконком не погоджується в з в’язку з чим, подано ряд судових позовів щодо визнання їх незаконними та проведення відповідного скасування.
Таким чином, у газеті подано недостовірну та неперевірену інформацію в зв’язку з чим виникає нагальна потреба в опублікуванні у найближчому запланованому випуску газети «Трудівник Полісся» відповідного спростування інформації. Окремо варто зупинитись на статті «Тільки факти», яка спотворює реальний стан фінансового-господарської діяльності виконавчих органів ради, довівши до відома читачів інформацію, яка переважно не відповідає дійсності та була фактично спростована ще під час проведення ревізії, шляхом доведення правомірності та законності дій місцевих посадовців.
У зв’язку із вище викладеним виконавчим комітетом Славутської міської ради направлено відповідні листи на ім’я головного редактора газети «Трудівник Полісся» та Славутського міжрайонного прокурора щодо з’ясування:
– ким підготовлено добірку матеріалів на сторінці № 3 вищезазначеного випуску газети «Трудівник Полісся» під назвою «Тільки факти»;
– чи проводилась їх перевірка відповідно до п.2 ч.3 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
– джерел отримання даної інформації.
С.В. Микульський,
Перший заступник міського голови

Привітання міського голови

Шановні працівники Державної податкової служби!

На сучасному етапі зростає роль податкової служби. Своєю помітною працею ви сприяєте зміцненню фінансової дисципліни, поступовому наведенню порядку в розрахунках і платежах. Саме завдяки вашій чіткій і злагодженій роботі держава виходить на більш стабільне, прогнозоване наповнення бюджетів усіх рівнів.
Сподіваюся, що Ваша сумлінна праця сприятиме утвердженню партнерських відносин з платниками податків, впровадженню сучасних ефективних методів господарювання, підвищенню добробуту наших громадян.
Бажаю Вам і Вашим рідним міцного здоров’я, сімейного затишку та світлого майбутнього.

***

Прийміть щирі вітання з нагоди Дня працівників автомобільного транспорту та дорожнього господарства!

Важко уявити собі сучасне життя, господарську діяльність та побут кожної людини без автомобільного транспорту. У цій важливій сфері економіки трудиться численна армія професіоналів, праця яких багато в чому визначає функціонування всіх галузей господарства населених пунктів держави.
Щиро бажаємо усім працівникам автомобільного транспорту та дорожнього господарства щастя, добробуту, нових трудових здобутків, оптимізму та нових звершень!

***

28 жовтня – День Визволення України від німецько-фашистських загарбників

68 років минуло відтоді, як 28 жовтня 1944 року радянські війська звільнили від німецько-фашистських загарбників останні українські землі. Важко переоцінити ті випробування, які випали на долю тих, хто здобував нам перемогу та мир. Усі важкі виклики ви винесли з честю, мужністю та героїзмом. Глибоко вдячний вам за те, що у нелегкі воєнні роки відстояли свободу рідної землі, врятували її від поневолення, створили передумови для того, щоб жити у власній, незалежній Українській державі.
Тож давайте схилимо голову перед пам’яттю загиблих, висловимо вдячність і повагу живим, згадаймо тих, кого з нами немає вже в мирний час. І хоч відходять у далечінь роки війни, але разом з ними не повинні зникати наші пам’ять і вдячність за подаровану свободу.

З повагою – міський голова Василь Сидор

На теренах міжнародної освіти

Ще серпні у Славуті з офіційним візитом перебувала делегація з міста Сулейов (Польща) для того, щоб обговорити можливості та форму співпраці в економічній, культурній, туристичній та інших галузях. У рамках візиту було підписано договір про партнерство між Гміною Сулейов та Славутською міською радою. Будучи у нашому місті, польська сторона відзначила, що у Славуті є багато позитивного досвіду, особливо в освітній галузі, який хотіла би перейняти делегація із Сулейова. З цією метою було підписано партнерський договір, сторони якого, «надаючи велике значення розширенню, зміцненню і розвитку міжнародних контактів, і беручи до уваги взаємну зацікавленість у поглибленні, зміцненні і розширенні освітньої і культурної співпраці, а також побудові міжнародної дружби, яка спирається перед усім на знайомстві і розумінні спільного і відмінного», закріпили домовленість про співпрацю в різних галузях життя, обмін інформацією про економічний розвиток, умови проживання людей та громадські права, спільні зустрічі сторін тощо.
Приємно відзначити, що підписаний договір уже було закріплено першими зрушеннями у цьому напрямку. Так, на початку осені у м. Пйотркув-Трибунальський (Польща) проходила міжнародна освітянська конференція «Освіта як підстава для міжнародного діалогу». На захід вирушила українська делегація у складі 14 чоловік. Взяла участь у закордонній поїздці директор ЗОШ № 4 м. Славути Ірина Валеріївна Янісевич. У своєму виступі Ірина Валеріївна познайомила учасників конференції із особливостями освітянського процесу нашого міста, поділилася способами активізації пізнавального інтересу учнів. Натомість, поляки із приємністю згадали свій візит до Славути та вкотре відмітили старання освітян нашого міста та представників міської влади у тому, щоб забезпечити належний рівень навчання та виховання дітей. Разом з тим, Ірина Валеріївна презентувала гостям талісман школи – жука Сонечко із синім кристалом (на фото), ідея створення якого належить працівнику школи Віктору Янісевичу. Даний талісман символізує позитивну ауру школи та життєву рівновагу. У виготовленні символьного знаку взяли участь як працівники школи, так і учні, які з радістю виростили голубі кристали, підтверджуючи при цьому природничий профіль навчального закладу.
На останок, ділячись враженнями від конференції, Ірина Валеріївна підкреслила, що розвивати, а також розширювати співпрацю міжнародного рівня потрібно, адже це ефективний метод для отримання нового освітянського досвіду.

До Славути знову завітали гості з Польщі

Нещодавно до Славути з офіційним візитом приїхала делегація з польського міста Александров Куявський. Як виявляється уже довгий час члени Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» активно співпрацюють із керівництвом та жителями цього міста. Тому вельмишановних гостей в першу чергу цікавила робота Славутської паланки козацтва під керівництвом наказного отамана, міського голови Василя Сидора. З радістю ознайомилися польські гості і з самим містом Славута.
Польську сторону представляли – міський голова Александрова Куявського Анджей Чесля, його заступник Єржи Ервінські, настоятель православної церкви отець Миколай Хайдученья, начальник приватного комунального господарства Адам Карбовничек, начальник соціальної служби Мечислав Колоджей. Делегація під час візиту до Славути побувала в Будинку Рад, навчально-виховному об’єднані №1, Меморіальному комплексі «Поле Пам’яті» та у міському Палаці культури, де їх привітали своїми творчими виступами вихованці Будинку дитячої творчості.
У розмові із представниками польського міста, нам стало відомо, що Александров Куявський має свою цікаву історію, яка тісно переплітається із Україною. Так, в місті є «Козацька могила» – поховання вояків 4-ї та 6-ї дивізій Дієвої Армії УНР, що знаходились у таборі інтернованих і померли до його закриття у 1921 році. Цвинтар споруджено у 1936 році. Комплекс цвинтаря має саму «Могилу» – курган із Козацьким хрестом та 24 надгробків з хрестами. Символічно вважається що під тими надгробками поховано біля 17 тисяч загиблих, на терені Польщі, Січових стрільців Головного отамана Петлюри, а в самому кургані поховано більше 5 тисяч козаків, які померли від поранень, тифу тощо. Після Другої світової війни цвинтар знищили. А коли Україна стала незалежною, органи місцевого самоврядування (воєводства, повіту та міста) під егідою Об’єднання Українців Польщі приступили до відновлення цвинтарю. «Козацька могила» була урочисто відкрита 12 червня 1993 року, окрім Польської урядової делегації у цій події прийняла участь урядова та козацька делегації України. Кожного року Першої суботи червня на цвинтарі «Козацька могила» проходить служба Божа екуменічна. На заходи з’їжджаються українці з усіх теренів Республіки Польща та поляки з столиці, з Куявсько-Поморського, Поморського та інших воєводств, колишніх німецьких земель у Польщі.
Цікавим є факт, що повноважними представниками МГО «Козацтво Запорозьке» у Польщі є саме міський голова м. Александрова Куявського, він же генерал-осавул, Анджей Чесля.
Отож, як бачимо, що сучасний козацький рух дедалі більше поширюється та набуває нових обрисів на міжнародній арені. А насамкінець польські гості відзначили, що повернуться до додому із яскравими враженнями про місто Славута та раді будуть і надалі підтримувати зв’язок із його громадою.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ»

Відносно невеликий період дії Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – Закон)свідчить, що при практичному застосуванні окремих його положень виникають певні проблемні питання, які потребують надання додаткових роз’яснень, а в окремих випадках – удосконалення передбачених ним приписів.
Так, чимало труднощів виникає в процесі проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Основні правила з реалізації зазначеного механізму передбачені статтею 11 Закону та Порядком організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33.
Проблемні питання щодо своєчасності проведення вказаної перевірки пов’язані з організаційними недоліками її здійснення, що мають місце в окремих державних структурах.
Разом з тим окремі проблеми виникають і при опрацюванні результатів спеціальної перевірки. Зокрема, зустрічаються випадки різного розуміння терміна «неправдиві відомості», подання яких згідно із частиною третьою статті 11 Закону є перешкодою для прийняття на роботу (службу). Особливо це є актуальним з огляду на поширені випадки виявлення фактів подання таких відомостей (як правило, внаслідок помилки) у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру претендентів на зайняття посади.
Стосовно цього слід зауважити, що при визначенні неправдивості поданої інформації необхідно виходити із свідомого приховування чи перекручування тієї чи іншої інформації.
Тому в разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання кандидатом на зайняття посади у вказаній декларації неправдивої інформації, насамперед, має враховуватися характер виявлених розбіжностей. При цьому незначні описки чи технічні помилки в декларації не варто розцінювати як недостовірні відомості.
Наприклад, достатньою для відмови у прийнятті на службу підставою можна розглядати виявлення суттєвих розбіжностей між поданими кандидатом відомостями в декларації та фактичними його доходами або ж наявність даних, які б підтверджували їх умисне приховування.
Водночас слід зазначити, що відповідно до абзацу другого пункту 15 згаданого Порядку кандидат, щодо якого проведена спеціальна перевірка, має право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки. У разі незгоди кандидата з результатами перевірки він може подати свої зауваження у письмовій формі стосовно її результатів до відповідного органу. Пунктом 16 Порядку також передбачено, що органи (підрозділи), які проводили спеціальну перевірку, у разі надходження від кандидата зауважень стосовно результатів спеціальної перевірки надають йому письмову відповідь протягом десяти днів з дати надходження зауважень.
Таким чином, у разі виявлення за результатами спеціальної перевірки в деклараціях розбіжностей між відомостями про доходи, зазначеними кандидатом, та відомостями, наявними в органах державної податкової служби, кандидат має право звернутися до відповідного органу державної податкової служби з поясненням причин виникнення такої розбіжності та/або з доданням копій наявних у кандидата документів, які підтверджують відомості, зазначені ним у декларації.
Однак викладене бачення не спростовує потреби в удосконаленні положень Закону в частині регулювання проведення спеціальної перевірки з метою більш чіткого визначення порядку опрацювання її результатів.
Варто зауважити, що низка пов’язаних із проведенням спеціальної перевірки проблем на сьогодні вже усунута Указом Президента від 18 травня 2012 року № 333 «Про внесення змін до Указу Президента України від 25 січня 2012 року № 33». Зокрема, цим актом скасовано необхідність проведення спеціальної перевірки у випадку призначення особи в порядку переведення на роботу з одного органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування до іншого, а також призначення в порядку переведення особи, яка працювала в органі державної влади (державному органі), що припиняється, на роботу до іншого органу державної влади (державного органу), до якого переходять повноваження та функції органу державної влади (державного органу), що припиняється. Таким чином фактично усунуто будь-які неоднозначності в питанні застосування раніше встановленого згаданим Порядком правила про те, що спеціальна перевірка не проводиться у випадку переведення кандидата на іншу посаду в межах одного і того ж органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (в тому числі, наприклад, й при переведенні особи з одного територіального органу до іншого в рамках системи того ж органу державної влади).
Проблемним питанням при застосуванні Закону є також один із винятків із правила про заборону спільної роботи близьких осіб в умовах безпосереднього підпорядкування.
Мова йде про осіб, які працюють у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту. Відсутність чіткого визначення кола таких осіб зумовлює чимало проблем на практиці, оскільки постає питання щодо віднесення до таких осіб лише працівників державних або комунальних установ у відповідних сферах чи також і посадових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування, на яких покладено управлінські повноваження у цих сферах.
Певна проблематика пов’язана також з оприлюдненням відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.
Частина друга статті 12 Закону встановлює обов’язковість оприлюднення відомостей, зазначених у деклараціях Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівників інших органів державної влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади (комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників, протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Проте на сьогодні не у всіх державних органах чи органах місцевого самоврядування наявні офіційні друковані видання. Крім цього, законодавство не визначає чітко джерел фінансування оприлюднення згаданих відомостей.
Таким чином, правове регулювання питання щодо оприлюднення відомостей, зазначених у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру також потребує удосконалення шляхом внесення відповідних змін до Закону. Наприклад, одним із шляхів вирішення описаної проблеми може стати встановлення можливості оприлюднення таких відомостей на офіційному веб-сайті відповідного органу. Така зміна вже запропонована в рамках проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» (у новій редакції) та Закону України «Про доступ до публічної інформації» (реєстр. № 10455), внесеного Урядом на розгляд Верховної Ради України 11 травня 2012 року.
Трапляються й випадки неоднозначного трактування окремих положень Закону за відсутності об’єктивних для цього підстав. Зазначене, наприклад, стосується такої групи суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, як посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету. Поширеними є, зокрема, питання щодо віднесення до вказаної категорії тих чи інших працівників державних чи комунальних установ та організацій.
Стосовно цього слід підкреслити, що для вирішення питання щодо визначення поняття «посадова особа» необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
У свою чергу відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України ( йдеться про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво») організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
У той же час під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Законодавство також абсолютно чітко визначає ознаки юридичної особи публічного права, які полягають в особливостях щодо порядку та суб’єктів її створення. Так, відповідно до абзацу третього частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Таким чином, застосування словосполучення «посадова особа юридичної особи публічного права» не повинне було б викликати будь-яких додаткових труднощів.
Насамкінець необхідно зауважити, що на сьогодні Міністерство юстиції продовжує здійснювати моніторинг практичного застосування Закону, результатом чого мають стати відповідні пропозиції щодо його удосконалення.

В.о. начальника реєстраційної служби
Славутського міськрайонного управління юстиції О.Ю. Марисюк

Клуб «Атлет» відсвяткував свій ювілей

Напередодні Дня українського козацтва в спортивному клубі «Атлет» відбулися традиційні змагання з силового двоборства (жим штанги лежачи, армспорту, гирьового спорту), в яких взяли участь найсильніші спортсмени міста.
Але в цей день відбулася ще одна важлива подія для розвитку спорту, яку не можна було оминути увагою – святкування двадцятирічного ювілею клубу «Атлет». 20 років славної історії, адже за ці роки була підготовлена велика кількість славних спортсменів та не один Майстер спорту України. Саме з цього клубу починали свій шлях Заслужений тренер України Сергій Рижук та Чемпіон світу з пауерліфтингу Олександр Кучер, які надіслали в цей день свої вітання. Багато теплих слів лунало на адресу клубу й від інших людей.
Не оминув увагою клуб «Атлет» і міський голова В.Б. Сидор, який разом з генеральним директором ТОВ «Аква-Родос» Г.І. Петровським прийшли привітати вихованців та керівників клубу з славетним ювілеєм. Василь Богданович тепло привітав всіх присутніх з подвійним святом, і запевнив, що прикладе максимум зусиль щодо покращення умов для занять в клубі, зокрема, у його планах – добудувати другий поверх та встановити систему очищення повітря.
Міський голова вручив пам’ятні медалі керівникові клубу Степану Шабурову, який достойно замінив свого батька на посаді керівника, Валерію Шабурову, який за стільки років не лише зберіг клуб, але вдихнув в нього нове життя. Також медалі були вручені кращим спортсменам клубу Олександру Войтюку, Владиславу та Леоніду Батожним, Майстрам спорту України Сергію Дембіцькому та Івану Моісєєву, ветеранам клубу Володимиру Шевчуку, Леоніду Васьківському, Денису Баянову. Спортсмени клубу вручили пам’ятні медалі міському голові Василю Сидору та керівникові КП «Славутське ЖКО» Василю Яцюку за великий вклад в становлення та розвиток клубу. Василь Богданович в своєму привітанні наголосив, що клуб «Атлет» – це кузня справжніх козаків та майбутнє нашої держави.
Після вітальний слів та нагородження відбулися змагання богатирів. У жимі штанги лежачи підтвердили свій клас найсильніші: Сергій Дембіцький та Іван Моісєєв зуміли підняти штангу вагою 175 кг., Олександр Войтюк з результатом 160 кг. посів 3-тє місце. Серед учнів кращими були Максим Леончук – 80 кг та Дмитро Тимчук – 75 кг.
Борці на руках змагалися в трьох вагових категоріях: до 70 кг., до 90 кг. У цьому виді змагань не було рівних Віталію та Андрію Денисюкам. А в абсолютній вазі перемогу святкував Леонід Батожний.
У гирьовиків в змаганнях з 24 кг гирьою кращими були Степан Шабуров та Володимир Шевчук, які показали результат на рівні Кандидатів в майстри спорту України.
Одночасно за столом для настільного тенісу відбувалися цікаві поєдинки. Кращими були Артем Пушний, Віктор Головій та зовсім юний Олександр Лук’яненко.
Всі переможці були нагороджені пам’ятними медалями, грамотами та статуетками, які підготували відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Славутського МВК та ЦФЗН «Спорт для всіх».

В. Шабуров, О. Косюк, ЦФЗН «Спорт для всіх», відділ у справах сім’ї, молоді та спорту

Шахове життя міста: історія та сучасність

Шахи, які були винайдені в Індії, і сьогодні залишаються однією з найпопулярніших ігор у всьому світі. У багатьох країнах ця гра включена до шкільної програми, адже вона розвиває логічне мислення, інтуїцію, здатність творчо мислити.
Шахи в м. Славута також мають дуже славетну історію та традиції. З натхненням та приємністю згадується робота ентузіаста цієї гри, ветерана війни та праці Хамінова Євгена Івановича. Під його керівництвом був створений шаховий клуб «Юність», який за 20 років своєї славної історії підготував багатьох гарних гравців. Але, на жаль, вже 10 років Євгена Івановича з нами не має, і за цей період його так ніхто і не замінив.
За останні декілька років, дякуючи зусиллям міського голови Сидора Василя Богдановича, найпопулярніша гра світу отримала друге життя. Ще під час турніру пам’яті Хамінова Василь Богданович пообіцяв любителям шахів звернути особливу увагу на розвиток цього виду спорту. За короткий час був побудований майданчик для вуличних шахів, до речі єдиний в області, після цього з’явилася переносна шахова дошка. Це дало можливість проводити турніри в будь-якій частині міста.
А нещодавно любителі шахів отримали для занять шаховий клуб. За короткий термін в приміщенні контори тепломережі, працівники КП «Славутське ЖКО» та ЦФЗН «Спорт для всіх» обладнали приміщення, закупили необхідний інвентар.
Під час святкового відкриття міський голова побажав достойного продовження шахових традицій, і вручив пам’ятні медалі. Серед тих, кого нагородили, були ветерани цієї гри: С.Ф. Ковальчук, І.І. Прізіглей, кращі шахісти О. Хижавський, В. Гіжицький та інші.
Привітати славутчан з важливою подією прибули наші гості з Шепетівки: два Кандидати в майстри спорту України, чотири першорозрядника. Однак турнір показав, що наші шахісти мають дуже великий потенціал: Василь Гіжицький створив справжню сенсацію – фініш за двома Кандидатами, найкращими шахістами області Олександром Мельником та Віктором Ковбасюком з Шепетівки.
Хоча О. Мельник у своєму привітальному слові зазначив, що ще не скоро шахісти Славути будуть виборювати перші місця в області, але з таким відношення місцевої влади до розвитку цієї гри в області з’явився достойний конкурент. До речі, на базі ЗОШ № 4 створено гурток з шахів, яким керує А. А. Гамуза. Приємно, що вже зараз там є учасники, які, не зважаючи на свій юний вік, демонструють високі результати.

В. Шабуров, О. Косюк, ЦФЗН «Спорт для всіх», відділ у справах сім’ї, молоді та спорту

"Щедрик" у фіналі "Червоної Рути"

6 – 7 жовтня 2012 року у Хмельницькому в приміщенні обласної філармонії та центру національного виховання учнівської молоді відбувся обласний відбірковий конкурс ХІІІ Всеукраїнського фестивалю сучасної української пісні та популярної музики «Червона рута». Серед більш ніж 300 учасників з різних районів Хмельниччини, у фінал конкурсу пройшли гурти зі Славути «Щедрик», «Веретенце», «Перлинка», а також солісти: Олександра Григорук, Дар`я Форсюк ти Мирослав Сайпель. Тож вітаємо юних талантів з такими результатами!

«Щедрику» аплодувала Туреччина!

У житті фольклорного гурту «Щедрик» Славутської Дитячої школи мистецтв сталося дві значимих події. По-перше, радіємо від того, що нещодавно наш колектив отримав звання «зразкового», яке урочисто вручила від імені хмельницьких колег директор школи Людмила Василівна Скрипнюк на святі «Першого дзвоника». А ще одним приємним моментом стала наша перша закордонна поїздка у Туреччину до міста Анталії.
Саме туди «Щедрик» запросила голова громади українців в Анталії «Українська родина» В. Михайлова, котра є головним організатором Днів української культури в Туреччині. Фестиваль проводився вперше і тривав з 23 по 29 серпня, участь у ньому взяли українські митці та творчі колективи з України, Росії, Естонії та Туреччини.
Можемо стверджувати, що це був просто казковий тиждень для нас! Першим яскравим враженням для дітей став переліт з Києва до Анталії, адже ніхто з нас ще ніколи не літав літаком, тому під час зльоту у всіх перехопило подих. Але після кількох хвилин польоту нам настільки сподобалися відчуття, що назад ми вже поверталися спокійно і комфортно. А вид на висоті 10 540 м над землею малих «щедриків» просто зачарував!
Зустрічала Анталія нас чудовою погодою та неймовірно гарними краєвидами. З першого дня ми просто закохалися у це місто. Середземне море, тепле, чисте і прозоре, наче дзеркало, у поєднанні з горами створювало прекрасний пейзаж та ідеальні умови для відпочинку. Тому діти користувалися нагодою та щодня вдосталь купалися, засмагали та веселилися.
24 серпня відбувалися святкові заходи, присвячені Дню незалежності України. Спочатку керівників української делегації у приміщені міськвиконкому міста вітав міський голова Анталії Мустафа Акайдин, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради М. Ратушний, а також представник українського консульства. На згадку всі отримали чудові подарунки.
Пізніше відбувся святковий парад учасників фестивалю та концерт на центральній площі міста. Приємно, що наш гурт анталійці та гості міста зустрічали гучними оплесками, підтанцьовували та навіть старалися підспівувати нам.
А наступного дня свято перемістилося в приміщення міського Будинку культури. Нас вразила чудова територія навколо нього: оригінальний ландшафтний дизайн, чистота і просто море квітів!
Під час концерту українських представників теплими словами та подарунками кожному учаснику фестивалю вітав начальник відділу культури міста. Дітей зворушило те, що після концерту до нас підходили українці, що живуть в Туреччині, і просто хотіли порозмовляти українською, рідною мовою, розказували вірші, які вони написали про свою Батьківщину, співали з нами пісень та просто хотіли обійняти земляків. Для них це дійсно було свято!
Дирекція фестивалю організувала нам чудову розважальну програму. Діти змогли відвідати найкращі місця Анталії, побувати на Міжнародній виставці піщаних фігур, участь у якій взяли 25 найкращих митців світу. А як майстерно вони навчилися торгуватися у сувенірних магазинчиках! Наші діти їм так припали до душі, що половину сувенірів нам просто дарували!
Але найяскравішим моментом для нас став день відпочинку на яхті. Величезна яхта в стилі «Піратів Карибського моря», мабуть, запам`ятається нам на все життя! «Щедриків» одразу переодягнули та розмалювали в піратів. Під час подорожі ми активно брали участь у всіх піратських конкурсах, розвагах, а також у пошуках скарбів на острові. Після цього на яхті нам влаштували святковий бенкет та пінну вечірку. Діти просто «відривалися» та отримували море задоволення!
В останній день перебування в Анталії нам влаштували день відпочинку у п’ятизірковому готелі «Marmara Antalya», а також вручили подарунки від «Української родини».
Ми були дуже задоволені, адже отримали стільки емоцій та позитивних вражень! Навіть додому не дуже хотілося повертатися. Сумували ми тільки за рідною українською кухнею, адже турецькі страви досить відрізняються від наших. Тому першим, що ми зробили після прильоту у Бориспіль, подзвонили додому і попросили українського борщу з варениками!
Анталія – прекрасне місто для життя та відпочинку. До речі, там проживає 10 відсотків українців та 15 росіян. Але де б не проживали українці – в Україні, Росії, Естонії, Туреччині – в нас одна велика, щира і справжня українська душа!
Всі вихованці фольклорного гурту «Щедрик» вдячні батькам за моральну та фінансову підтримку, а також щиро дякуємо Миколі Олександровичу Цебрику за допомогу з транспортом!

Тетяна Маліновська, керівник зразкового фольклорного гурту «Щедрик»

Гортаючи сторінками життя…

Гортаючи сторінками життя
В своїй уяві, спогадах, альбомах,
Відразу розумієш суть буття
В усіх його реаліях свідомих.

А крізь роки, котрі лиш раз
ми можемо прожити,
Все дужче пробивається до нас
Проміння людяності непохитне.

Й та людяність, порядність,
Гідність, честь
Йдуть поряд, крізь проблеми наших буднів.
І розумієш, як важливо нам
Нести їх непохитно у майбутнє…

Таким же щирим, добрим, справедливим
І є наш славнозвісний В. Басиров,
Котрий є прикладом, взірцем
для поколінь майбутніх.
Славути є героєм незабутнім!

22 вересня, опісля творчого вечора Валерія Магафуровича Басирова, котрий відбувся у міському будинку культури, йдучи осінніми вулицями Славути, мимоволі в голові з’являлися ці рядочки… Можливо через те, що атмосфера творчого вечора була невимушеною та душевною й кожен, разом із Валерієм Магафуровичем, згадував і свої пережиті роки… Протягом двох годин В. Басиров ділився спогадами про Славуту й усе своє життя… Чимало й славутчан завітало побачитись із ним… А декорації (друкарська машинка й лампа на столі) чимдуж підсилювали почуття, повертали усіх присутніх у спогади до 80 – 90-х років.
Ведучою вечора була Ольга Володимирівна Прилуцька – письменниця (написала книгу й про долю Валерія Басирова), редактор приватного історико-краєзнавчого і літературно-художнього журналу «Доля» (м. Сімферополь, Крим, Україна), адміністратор та редактор сайту видавництва «Доля», член-кореспондент Кримської літературної академії та член Європейського конгресу літераторів, приїхала до нас із Ростова-на-Дону(Росія).
Про перші паростки демократії, які закладав у душі славутчан Валерій Басиров та про спогади минулих років ділився з присутніми Борис Миколайович Семенюк, секретар міської ради.
В подальшому кожен з присутніх ставав не лише свідком прожитих років Валерія Басирова, а разом з ним, у залі, переживав усі минулі події…
Народився Валерій Магафурович 11 вересня 1947 року в маленькому уральському селищі Сама Івдельського району Свердловської області. Його мати – українка з польським корінням Валентина Антонівна Свишевська, батько – татарин, Магафур Сабирович Басиров й дав ім’я сину Валерій. Проте, так склалася доля, що він поїхав, коли син був ще зовсім маленьким…
«… Волшебникам давно уже не верю,
Но столько грусти на твоем лице,
Что по ночам не запираю двери
И о забытом думаю отце.»
Сповненими душевного болю рядками завершував Валерій Магафурович з гіркотою пережитого дитинства декламувати один із власних віршів…
Щиро та безпосередньо розповідав свою біографію далі… Й так трапилося, що приємною несподіванкою стало відеозвернення однієї із його сестер по батькові (У одному із минулих випусків нашої газети був розміщений лист-звернення сестри до В. Басирова. Й у передмові до нього йшлося про те, що його батько у першому шлюбі мав чотирьох дітей…- авт.). Тож під час теплого родинного, сповненого сестринської любові відео, у якому сестра вітала з днем народження Валерія Басирова, розповідала про усіх рідних, показувала фото, запрошувала в гості, чимало жінок у залі не могли стримати сліз. Але, мабуть, одночасно радісний від того, що знайшов рідних людей, а засмучений від нелегких спогадів дитинства продовжував Валерій Магафурович далі…
До школи пішов у Славуті, звідки була родом його мама. Тут промайнули юні роки Валерія Басирова. Звідси пролягав шлях і до армії (служив в Азербайджані) там й відчув на смак першопочатки журналістики, спробував себе у якості військового кореспондента.
В Славуті знайшов свою долю – дружину Вікторію Басирову. Тривалий час тут жив і працював.
А скоштувавши справжній шмат журналістського хліба, не змогла втримати його, навіть, посада інструктора промислового відділення в райкомі комсомолу… Доля привела його до славутської газети «Трудівник Полісся», де згодом й був редактором. У 1976 році закінчив літературний інститут ім. М.Горького. Створив на Хмельницькій АЕС газету «Енергобудівник», був її редактором. До речі, газета існує й до сьогодні. Заснував експериментальне видавниче об’єднання «Вісник», котре пізніше стало «Прес-центром «Пульс»» .
Оскільки дозволу не давали, видав тут, у Славуті, на свій страх і ризик, власну книжку віршів "Нечайна відлига" усього за добу. Це була "найшвидша" книжка в тодішньому СРСР. Поспішав, бо знав, що є ті, хто повідомить у певні інстанції про "підпільне" видання й не дозволить цим займатися. Так і сталося. Надійшла команда: "Весь наклад – під ніж". Але "там" запізнилися: встиг продати всі книжки. Згодом виборов омріяну резолюцію: "Як експеримент дати дозвіл на видання книжок". Відтоді й почав видавничу діяльність.
Повністю оновив хмельницьку газету «Вільне слово», переїхавши зі Славути до Хмельницького… У 1992 році долучився до експериментального видавничого об’єднання «АЗіЯ». А з 1997 року, опісля переїзду до Криму, заснував власне видавництво з невипадковою назвою «Доля». Зараз видавництво вийшло на міжнародний рівень, адже нещодавно відкрився його філіал у Ростові-на-Дону (Росія). Цікавим є те, що 20 століття «Доля» завершила п’ятисотою за рахунком книгою, а саме поемою великого кобзаря українського народу Т. Г. Шевченка й видавалася вона українською, кримськотатарською, російською та англійською мовами. З цієї нагоди Валерій Магафурович й став лауреатом премії Ради міністрів Криму «За створення багатонаціонального видавництва «Доля» і випуск у світ п’ятисот найменувань книг». А у 2010 році видавництву було присвоєно статус «Підприємство року» і воно увійшло до кращої двадцятки, за даними міжнародного рейтингу, серед 350 тисяч суб’єктів господарювання України.
Справжньою перемогою Валерія Басирова було те, що він – єдиний серед українських редакторів – попри суворі застереження, зважився на передрук з "Літературної України" Програми Народного руху, ще й з двома тисячами понадпланових примірників. Їх роздали на майбутньому майдані Незалежності в Києві, після чого пильні функціонери за рік до путчу позбавили його роботи.
Одним з перших в Славуті підтримав та долучився, в кінці 80-х років, до народного руху України «Рух». У м. Нетішин вперше був піднятий блакитно-жовтий стяг завдяки й зусиллям та силі волі й духу Валерія Басирова.
Усі його зусилля, усі добрі справи назавжди вкарбуються в пам’яті кожного… Адже Валерій Магафурович – це письменник та поет, громадський діяч, перекладач, книговидавець, член Національної спілки письменників України, є академіком літератури, а у 2006 році став лауреатом премії Міжнародного співтовариства письменників імені Володимира Даля «За книги останніх років».
У 2007 році наказом Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета за заслуги у відродженні духовності в Україні був нагороджений Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого 3 ступеня. Відзначаючи особисті заслуги В.Басирова в галузі мистецтва та літератури йому присвоєно звання «Лідер України» із врученням ордену Срібної Зірки. Заслужив й звання Міжнародної премії імені Т.Г.Шевченка із врученням медалі та Почесного диплому «За перший переклад смислів Корану на українську мову».
Та, попри усі нагороди є надзвичайно простою та скромною людиною. Є гарним сім’янином, батьком та дідусем… Любить фотографувати й майстерно в нього це виходить, адже привіз свої роботи разом із своїми книгами у Славуту, в якості подарунків славутчанам…
А згадуючи усе пережите й тих людей з якими зводила його доля з добрими та щирими словами виходили на сцену О. Трет’яков, Микола Руцький, Павло Гірник, Євген Фреліхман, Ольга Рябчун, Віра Мальчук, Володимир Золотарук та інші славутчани…
Пісенними подарунками порадували Валерія Басирова Зоя Стрихарчук та Марія Караван, а також учасниця вокального гуртка міського будинку культури Дарина Соболевська.
Чесно кажучи, перелік нагород та заслуг цієї талановитої людини ще можна продовжувати й продовжувати… Не має сумніву в тому, що вони вкарбуються у пам’яті кожного. Мабуть, пам’ятною буде і для самого Валерія Магафуровича нагорода вручена нещодавно, наче подарунок до 65- річниці від дня його народження, «За заслуги перед славутчанами», яка є найвищою мірою пошани у Славуті.
В свою чергу Валерій Магафурович висловився: «Славутчанам дякую за все і бажаю залишатися такими ж, як вони є . Адже людина ніколи не має ламатися. У кожного має бути стержень і якщо він є, то тоді більш нічого й не потрібно, лише здоров’я. Й неодмінно все буде гаразд, якщо людина йде праведним шляхом і робить вірні справи».
Тож, нехай кожен з нас зверне увагу на це своєрідне філософське, перевірене тисячами доль, побажання. Бо ж людські цінності вічні … Й хотілося б, щоб в майбутньому, ми гортаючи в своїй уяві власні сторінки життя, могли гідно тримати голову перед нашими дітьми та онуками.
Олена Тернова

А у нас, на Ярмарку…!

Вже хорошою традицією стає проведення у місті Славута щорічного ярмарку. Традицією не тільки приємною для жителів міста та околиць, які раз у рік можуть долучитися до всенародної забави ярмаркування: подивитись на прекрасні вироби народних умільців, поторгуватись з господарями та господинями та закупитись обновками як для себе, так і для рідних. Така традиція є приємною і для самих торговців, які в черговий раз, в неділю, 23 вересня з’їхались звідусіль та територію стадіону військового містечка нашого рідного міста. З самого ранку можна було звернути увагу на значну кількість людей, які встановлювали свої торгові ятки, поспішаючи до початку напливу зацікавленого в покупках місцевого люду. Свої численні напрацювання продемонстрували на ярмарку також освітні заклади міста.
О 10 годині ярмарок «Дари Поділля та Полісся» був офіційно відкритий міським головою Славути Василем Сидором. З урочисто прибраної сцени у самому центрі місця торгівлі, міським головою було вручено нагороди для учасників конкурсу на найкращу прибудинкову територію, який був нещодавно проведений серед мешканців міста Славута. Зокрема, пам’ятними дипломами та подарунками були нагороджені: колектив мешканців будинку № 32 а на вул. Соборності, трудовий колектив ДНЗ № 6 «Золота рибка», власник приватної оселі на провулку Л.Паперника,3 Петро Іщук, власниця приватної оселі по вулиці Шевченка,95 Віра Максимчук, власник магазину «Ексклюзив» на площі Т.Шевченка, 3а Володимир Блохін.
Після офіційної частини відкриття ярмарку присутніх радували своїми виступами: вихованці та викладачі Будинку дитячої творчості, міського Палацу культури, Дитячої школи мистецтв та представники міської спілки поляків під керівництвом Ірини Ніколаєвої.
Окрім творчих виступів гостей ярмарку потішили спортивними змаганнями, які були організовані центром фізичного здоров’я «Спорт для всіх».
Логічним підсумком ярмаркування стало нагородження та відзначення найбільш цікавих представників торгівлі. Пам’ятні відзнаки були вручені Славутському споживчому товариству «Райст», ПП Яремчук В. (м. Івано-Франківськ), ПрАТ «Славутський хлібзавод», ТД «Рута», ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей», ППКФ «Прометей» філія «Славутський маслоробний комбінат».
У підсумку можна сміливо відзначити, що незважаючи на прохолодну погоду, цьогорічна ярмарка вдалась. Масово, яскраво, прибутково як в моральному, так і матеріальному плані. Народні умільці змогли поділитись власними творчими здобутками: дерев’яними виробами, вишиванками тощо. Гості ярмарку змогли розжитись чимось особисто для себе на згадку про це цікаве та приємне дійство. Самі ж торговці щиро зізнавались, що з радістю приїдуть і на наступну ярмарку з новою продукцією та ідеями. До зустрічі наступного року!

О. Ільющенков, м. Славута

Туризм – друг для молоді

Ось і розпочався новий навчальний рік для гуртківців Центру туризму та краєзнавства. Що може бути цікавішим, ніж ночівлі біля вогнища на березі річки, схід і захід сонця, зустрічі з цікавими людьми, знайомство з історичним минулим нашого краю.
З вітальним словом до всіх присутніх звернувся директор ЦТК Олександр Лук’янчук, побажавши всім туристам подальших успіхів та радості перемог! А ще наголосив, що справжній турист – це друг і захисник природи, котрий турботу про неї вважає своїм обов’язком.
Представник начальника методичного центру Гуцалюк В.В. передав вітання і нагородив грамотами керівників гуртків Вокульчук К.Г. та Климчук І.П., які були на обласних туристичних змаганнях тренерами команди «Школи безпеки».
Інструктор з туризму Слівіна А. О. підвела підсумки минулого навчального року. Він був «урожайним» не лише на нагороди. У червні, за запрошенням обласної федерації спортивного туризму, наші гуртківці допомагали в проведенні та суддівстві чемпіонату області з пішохідного туризму серед дорослих, який проходив неподалік Кам’янця – Подільського, а в липні пройшли похід I категорії складності по Карпатах – а це 130 км горами. Але «родзинкою» свята був виступ наймолодших туристів, вихованців дошкільного навчального закладу № 4 «Сонечко». Наші юнi туристи показали, як вони навчились долати болото, гори, струмки, яри.
Всі присутні вкотре переконались, що хто з туризмом дружить, той вправний і дужий

Л. С. Сержанюк, заступник директора з навчально-виховної роботи ЦТК

Велике свято для маленьких славутчан

У рамках святкування Дня міста, 22 вересня, на міській площі був проведений захід «Велике свято для маленьких славутчан», підготовленого управлінням освіти міськвиконкому. У святі танців, пісень та іншої творчості, ведучою якого була Жанна Перуцька, брали участь маленькі артисти нашого міста – вихованці ДНЗ № 1 «Оленка», ДНЗ № 2 «Подоляночка», ДНЗ № 3 «Росинка», ДНЗ № 4 «Сонечко», ДНЗ № 6 «Золота рибка», ДНЗ № 7 «Дюймовочка», ДНЗ № 9 «Теремок», НВО № 1 та НВО № 2, а також вихованці клубу «Малюк» ЦРРД «Дивосвіт».
Свою талановитість демонстрували під час концертної програми учні загальноосвітніх закладів міста та учасники творчих гуртків Будинку дитячої творчості. Для активних та спортивних була нагода спробувати себе у різноманітних дитячих розвагах та іграх.
Під час заходу відбулося нагородження переможців конкурсу поетичних та прозаїчних творів, оголошеного до Дня міста Славути. Міський голова Василь Сидор та начальник управління освіти міськвиконкому Валентина Сабінська привітали юних славутчан Марію Косік (НВО № 1), учнів ЗОШ № 1 Вадима Остапенко, Елізу Дробоног, Вікторію Басараб, Наталію Пльонцак, Христину Наконечну, Христину Висоцьку, учениць НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., гімназія» Надію Кірічок, Віту Васьківську, Марію Панасюк, учнів ЗОШ № 3 Анну Курельчук, Лізу Бортнік, Анастасію Коробчук, учнів ЗОШ № 4 Марину Поліщук, Сергія Мельника, учнів НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., гімназія» № 5 Анастасію Ковальчук, Людмилу Ліскову, Діану Кірциделі, ЗОШ № 6 Аніту Нагорнюк, Ольгу Бєлову, Катерину Поліщук, ЗОШ № 7 – Дарину Соболевську, Юлію Босак, Аліну Кривошию, НВК «СШ, ліцей «Успіх» – Андрія Антощука, Дарію Грицуняк, Володимира Козака, Ярослава Новіцького, Ярослава Доцко із перемогою та вручив їм подарунки – випуск регіональної газети «Вісті громади», де були опубліковані твори дітей, та сувеніри від НАЕК «Енергоатом» та Українського ядерного товариства.
Крім того, під час заходу «Велике свято для маленьких славутчан» проводився конкурс малюнків на асфальті, учасники якого – Євген Лукомський (НВО № 1), Артем Шеремета (НВО № 2), Владислава Миронюк (ЗОШ № 1), Вадим Трофімчук (НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., гімназія»), Анастасія Козловський (ЗОШ № 3), Наталія Музика (ЗОШ № 4), Юлія Тріпадуш (НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., гімназія» № 5), Вікторія Білан (ЗОШ № 6), Надія Масальська (ЗОШ № 7) та Ірина Левосюк (НВК «СШ, ліцей «Успіх») теж отримали подарунки.