З 20-літтям тебе, Україно!

Минулого тижня у місті відбулися святкові заходи з нагоди 20-ї річниці незалежності України.
Протягом 24 серпня на мікрорайоні «Сонячний» та міському пляжу проходили спортивні змагання, приурочені Дню незалежності нашої країни. Тим часом у с. Стригани Славутського району відбувся мітинг біля пам’ятника полеглих воїнів ОУН-УПА. Представники влади, громадськість міста та родичі загиблих бійців вшанували їх пам’ять, поклавши до підніжжя монументу квіти та вінки. Головою м. Славута Василем Сидором була вручена «Відзнака міського голови» учасниці руху опору в боротьбі за незалежність України І. Альохіній.
Надвечір славутчани та гості міста зібралися на центральній площі, щоб відзначити найбільше державне свято нашої країни – День незалежності. Розпочали урочисту частину юні славутські таланти, які взяли участь в пісенній композиції «Як у нас на Україні» у виконанні дуету «Мальви» у складі І. Сакалюк та Ж. Горячової (міський Палац культури).
Традиційно урочиста частина нерозривно пов’язана із почесним внесенням державного прапору України та Славути – символів нашої країни та рідного міста. Разом із мелодією офіційного гімну у виконанні Славутського муніципального духового оркестру це знаменувало офіційний початок святкування.
Свої привітання на честь свята висловив міський голова Василь Сидор:
– Попри численні спроби підкорити український народ, нашій Батьківщині все ж таки вдалося стати незалежною, соборною державою. Український народ отримав право жити у вільній та соборній країні. І сьогодні кожен українець повинен гордитися звитяжними подвигами борців за незалежність України та свято берегти історико-культурні традиції свого народу.
Крім того, Василь Богданович подякував усім тим, хто своєю працею розвиває місто та достойно виховує молоде покоління. Окремо слова вдячності лунали депутатам міської ради за підтримку інтересів громади, педагогічним колективам освітніх закладів за підготовку їх до нового навчального року, належне виховання та навчання юних жителів нашого міста, працівникам підприємств, організацій та усім тим, хто працює на благо міста.
У день всенародного свята урочисто відбулася церемонія нагородження. Міським головою В. Сидором вручено ювілейну державну медаль «Двадцять років незалежності України» головному редактору телерадіокомпанії «Контакт-Славута» Т. Іванюк. Відзнака виконавчого комітету Славутської міської ради «Знак пошани» була почесно вручена завідувачу ДНЗ № 6 «Золота рибка» М. Остапчук. «Відзнакою міського голови» та Почесною Грамотою Хмельницької обласної державної адміністрації нагороджений директор ТОВ «Аква-Родос» Г. Петровський.
За сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, значний особистий внесок у культурний розвиток міста та з нагоди 20-ї річниці незалежності України Почесною грамотами Хмельницької обласної державної адміністрації та обласної ради були нагороджені І.Сакалюк, Р. Бачинський, С. Колесник, Г. Білоус. Подяки Хмельницької обласної адміністрації та ради отримали І. Марчук, Н. Іващук, О. Турчак. З нагоди 20-ї річниці незалежності України грамотами виконавчого комітету Славутської міської ради були нагороджені О. Лада, Л. Рибачук, А. Смачелюк, Р. Борисенко, О. Власик, В. Ємець, О. Дикалюк, В. Пашковський, В. Федоровський.
Із рук міського голови дві юні славутчанки Юлія Ящук та Ольга Кислюк, які цього ж дня святкували свій день народження, отримали найважливіший документ громадянина – паспорт України.
Запорука успішного майбутнього як усієї країни, так і нашого міста, зокрема, – здорові, щасливі сім’ї та належне виховання молодого покоління. За ці чесноти у день незалежності почесно нагородили званням «Мати-героїня» славутчанок Галину Номировську, Клену-Валю Гракову, Ніну Дем’янчук та Марію Шпак.
Напередодні 20-ї річниці незалежності у міському Палаці культури була організована виставка вишиваних рушників талановитих майстринь нашого міста. Найкращі роботи славутських берегинь були відібрані для участі в обласній виставці народних умільців «На долю вишитий рушник». У знак подяки за вміння та талант місцевих майстринь Т. Ільчук, Г. Сигнаєвську, М. Піонткевич, Г. Сисюк, Д. Іщук, Л. Темрій було нагороджено грамотами директора міського Палацу культури.
Благоустрій міста – перш за все! Цього принципу дотримуються жителі міста О. Черняк, Г. Старовойтова, а також піцерія «Батискаф» та АЗС «Олас» (ТзОВ «Захід енергоресурс»). За зразкове облагородження прилеглої та покращення благоустрою міста їм усім були вручені дипломи переможців конкурсу «Краща прилегла територія і благоустрій».
Святковий концерт, приурочений Дню незалежності, був наповнений різноманітними пісенними та танцювальними номерами, які яскраво демонстрували безцінну народну творчість, колоритність української пісні та танцю. Свої пісенні композиції на честь свята дарували славутчанам працівники міського Палацу культури І. Сакалюк, І. Марчук, Л. Мельник, а також юні вихованці Палацу Б. Поліщук, І. Оніщук, Л. Котик, В.Савчук, Л. Аспіна, А. Дяченко. Н. Ішмуратов та Є. Агеєв підготували присутнім пісенний номер з елементами танцю «Маленький козак». Крім того, учасники танцювального гурту «Калейдоскоп» виступили із танцем «Паняночка».
Участь у святковій частині прийняли й юні обдарування Будинку дитячої творчості, а саме: учасники зразкового хореографічного ансамблю «Альянс» із танцями «Дівочий перепляс», «Три поради», «Козачок», представники гурту народного танцю «Дивосвіт» із виступом «Дев’ятка». Пісенні ж композиції дарували славутчанам солісти театру естрадної пісні «Водограй».
Також вітали жителів нашого міста із Днем незалежності вихованці Дитячої школи мистецтв: учасники музичного ансамблю під керівництвом В. Войцеховського, учениця Юлія Савчук із пісенною композицією «Щоглик оженився».
Дзвінко лунали зі сцени українські народні пісні у виконанні самодіяльного хорового колективу ПАТ «Комбінат «Будфарфор» та фольклорного гурту «Щедрик» (Дитяча школа мистецтв).
Ось так, у день святкування 20-ї річниці незалежності України, наше місто було особливо святковим та багатим на позитивні враження.

О. Лиса,
прес-секретар міськвиконкому

Офіційно

26 серпня відбулося пленарне засідання десятої сесії міської ради.
Розглянувши матеріали, подані постійними комісіями міської ради, депутатський корпус першочергово прийняв рішення щодо внесення змін до бюджету міста на 2011р.
Одноголосно депутати проголосували за присвоєння звання «Почесний громадянин м. Славута» Леоніду Михайловичу Лавренюку.
На підставі клопотання директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 О. Палія надано дозвіл на встановлення погруддя (пам’ятника) Шевченку Тарасу Григоровичу на територій даної школи, що знаходиться по вул.. Перемоги, 17.
Окрім блоку земельних питань, надано дозвіл ТОВ «АКВА-РОДОС» на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними відходами на 2012 рік, затверджено додаткову угоду купівлі-продажу будівлі шляхом продажу на аукціоні.
Депутатами також підтримано заяву групи депутатів Славутської міської ради від фракції «Батьківщина» до компетентних міжнародних організацій, до колег з усіх місцевих рад, до громадян України наступного змісту:
Заява
Славутської міської ради

Ми, депутати Славутської міської ради, висловлюємо глибоке занепокоєння та повну незгоду з тими політичними процесами, що відбуваються в Україні.
Наші хвилювання i справедливе обурення викликані фактами використання судової гілки влади для боротьби з політичними опонентами. Переслідування представників опозиції стає звичайним стилем роботи діючої центральної влади. Його жертвами стають, як звичайні громадяни, так i політики, за якими стоять мільйони виборців. I не має значення кого переслідує влада – учасників податкового майдану чи опозиційних лідерів провідних політичних партій – кожному зрозуміло, що йдеться не про встановлення істини чи покарання винних, а лише про помсту та знешкодження своїх політичних конкурентів.
Вся Україна є свідком політичної розправи над одним із лідерів суспільної довіри Юлією Тимошенко. Цинічний cпociб провадження судового процесу, у якому Тимошенко фактично позбавлена свого конституційного права повноцінно захищати себе, викликає велике справедливе обурення українців та світового співтовариства.
Очевидно, що апеляції до того, хто організував це судилище, є безрезультатними. Тому ми звертаємось до світового співтовариства, до компетентних міжнародних організацій із проханням використати свій вплив та авторитет, щоб нагадати керівництву України про необхідність дотримання демократичних норм політичної конкуренції в Україні та унеможливлення використання судових органів для переслідування опозиції.
Ми звертаємось до наших колег з ycix місцевих рад України із закликом підтримати наше звернення i голосно задекларувати нашу суспільну відданість демократичним принципам та готовність захищати громадську позицію.
I головне, ми звертаємось до всього українського народу із закликом:«Не будьте байдужими! Не бійтеся! Нас – мільйони, a їx – одиниці. Тому час справедливості настане!»

ДАЙ РУКУ, ПЕРШОКЛАСНИКУ!

1 вересня. Для першокласників це перша зустріч зі школою, зі своєю першою вчителькою та однокласниками.
Щоб першокласники відчували себе комфортно у новому для них середовищі, освітні установи міста протягом літа організували і провели відповідну роботу щодо забезпечення належних умов для їх навчання і виховання. В школах проведено якісний ремонт класних кімнат, спортивних залів, ігрових кімнат та площадок, обладнанні кімнат для денного відпочинку (сну) в групах продовженого дня. Для підтримки працездатності учнів протягом навчального дня в усіх школах з 2 вересня працюватимуть їдальні. В меню передбачені гарячі страви, сирі овочеві салати, компоти, соки з свіжих фруктів.
Успішності адаптаційного періоду першокласників сприятиме методична підтримка. В кожній школі працюють медсестри, об лаштовані медичні кабінети, де працюють кваліфіковані спеціалісти, які при потребі обслуговують учнів і інших шкіл.
Протягом навчально-виховного процесу першокласників будуть супроводжувати шкільні психологи, які разом із класоводом з метою найефективнішого впливу на всебічний розвиток особистості дитини вивчатимуть її індивідуальні особливості протягом року. В школах проходять дні відкритих дверей. Майбутні першокласники та батьки зустрічаються з першою вчителькою, ознайомлюються з навчальним середовищем.
(На фото вчителька початкових класів НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., гімназія» №5, вчитель – методист, «Відмінник освіти України», вчитель І класу Мельник Тамара Олексіївна під час знайомства зі своїми майбутніми вихованцями у класі та шкільній бібліотеці).

Освітні заклади міста до нового навчального року готові!

Для більшості людей літо найчастіше асоціюється із відпочинком, теплими літніми вечорами та масою приємних вражень. Разом з тим літній час – це період відповідальний, адже після тримісячної перерви учні освітніх закладів міста знову займуть свої місця за шкільними партами.
Перед початком нового навчального року щорічно відбувається обстеження навчально-виховних закладів міста з метою визначення стану їхньої готовності до нового навчального року. Нещодавно, 16-17 серпня, комісія, до складу якої ввійшли заступник міського голови з гуманітарних питань, голова комісії, Галина Фурманчук, представники управління освіти виконавчого комітету на чолі із начальником управління Валентиною Сабінською, а також представники санепідемстанції та служби цивільного захисту перевірили готовність садочків, шкіл, навчально-виховних об’єднань та позашкільних закладів до нового навчального сезону.
Керівникам освітніх закладів було про що звітували перед членами комісії, адже за період літа вдалося виконати багато поставлених завдань, провести поточні та капітальні ремонти, підготувати матеріально-технічну базу закладів освіти до нового навчального року. Як підсумок численних старань педагогів, працівників, батьків за активного сприяння міської влади – наглядні результати підготовки до навчального процесу.
Наводимо вам деякі основні відомості про проведену роботу в освітніх закладах міста.
ЗОШ № 1. Охоплює 780 учнів. Серед виконаного – капітальний ремонт харчоблока, заміна вікон у фойє, проведення водопостачання в кабінет початкового класу, оновлення меблів у їдальні.
НВК «ЗОШ, гімназія». Охоплює 272 дитини. Проведено заміну вікон на енергозберігаючі, замінено підлогу коридору на другому поверсі.
ЗОШ № 3. Охоплює 460 учнів. Частково замінено дверні блоки в кабінетах, виконані роботи по освітленню території та опаленню шкільної майстерні, проведено реконструкцію шкільного майданчика.
ЗОШ № 4. Охоплює 350 дітей. Завершено роботи по капітальному ремонту фасаду.
НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. гімназія» № 5». Охоплює 437 дітей. Підведено водопостачання в кабінет хімії, встановлено хімводоочистку в приміщенні автономної котельні.
ЗОШ № 6. Нараховує 410 учнів. Облаштовано коридори початкової школи, частково виконані роботи по загородженню закладу, невдовзі завершиться утеплення приміщення початкових класів.
ЗОШ № 7. Охоплює 212 учнів. Провели заміну 12 металопластикових вікон у чотирьох класах та вхідних дверей, дверей в майстерні та їдальні, виконані роботи по водопідведенню до двох кабінетів початкових класів. Планується на території школи встановити погруддя Т. Шевченка.
СЗОШ № 9 «Успіх». Нараховує 649 дітей. Укріплено в спортивному залі вікна, прокладено плитку в кабінеті фізики. На базі школи планується відкрити музей інформації.

У закладах, де виховуються найменші представники нашого міста, також проведений значний обсяг різноманітних робіт: поточні та капітальні ремонти групових кімнат, рекреацій, спортивних, ігрових та музичних залів, а також закуплено необхідне обладнання для роботи дошкільних закладів, поновлена пізнавально-ігрова база та багато іншого. Завдяки численним творчим зусиллям педагогічних колективів та техпрацівників садочків, навчально-виховних об’єднань, вдалося облагородити прилеглу до закладів територію, впорядкувати ігрові майданчики, а отже, забезпечити дітлахам комфортне перебування з неабиякою пізнавальною цінністю.
НВО № 1. Охоплює 162 учня початкових класів та 170 дітей дошкільного віку. Замінено покриття підлоги у деяких групах та класах, облаштовано туалетні кабінки.
НВО № 2. Тут навчається і виховується 110 дітей-дошкільнят та 115 учнів початкової школи. Відремонтовано вестибюль, роздягальню та туалетні кімнати.
ДНЗ № 1 «Оленка». Охоплює 60 дітей. Відремонтовано зовнішній водогін (прокладено 75 погонних метрів), невдовзі будуть закінчені роботи з облаштуванню зовнішніх каналізаційних мереж.
ДНЗ № 2 «Подоляночка». Охоплює 175 малят. Відремонтовано покрівлю в овочесховищі, виконані роботи по опаленню у туалетних кімнатах, частково замінено балконні блоки та вікна на енергозберігаючі.
ДНЗ № 3 «Росинка». Охоплює 107 дітей. Виконані роботи по заміні холодного водогону в підвальному приміщенні, придбано різноманітне обладнання. У цьому закладі планується ввести у функціонування басейн.
ДНЗ № 4 «Сонечко». Охоплює 180 дітей. Проведено заміну віконних блоків у музичному залі, здійснено перевірку і ремонт водопровідно-каналізаційної системи. З 1 вересня на базі закладу буде функціонувати центр раннього розвитку дитини «Дивосвіт».
ДНЗ № 6 «Золота рибка». Охоплює 210 дітей. Проведений ремонт холодного та гарячого водопостачання підвальних приміщень та групових кімнат, зроблений капітальний ремонт пральні, облаштовано сантехнічні кабінки у туалетних кімнатах.
ДНЗ № 7 «Дюймовочка». Охоплює 172 дитини. Побудовано дві нових міні-альтанки та виготовлені нові пісочниці.
ДНЗ № 9. Охоплює 160 дітей. Деякі кімнати було облаштовано новим покриттям із лінолеуму.
Старанно підготувалися до початку навчального року і позашкільні заклади міста, які порадують та здивують юних славутчан оновленими стендами, збагаченою матеріальною базою, новими ідеями.
Будинок дитячої творчості. Охоплює 1050 дітей. Проведено поточні ремонти в усіх кабінетах, актовому залі та кабінеті клуб «Малюк». Невдовзі завершуються ремонтні роботи у кабінеті театру пісні.
Дитячо-юнацька спортивна школа. У закладі займається 430 дітей. Замінено панелі у футбольному залі, де також проведено заміну вікон на енергозберігаючі та відремонтовано віконні укоси.
Екологічний центр. Охоплює 510 дітей. Проведено роботи по облаштуванню території закладу, оновлені стенди, проведені поточні ремонтні роботи.
Станція юних техніків. Охоплює 535 дітей. Зроблено поточний ремонт у кімнатах, відремонтовано меблі, проведені ремонтні роботи котельні.
Центр туризму і краєзнавства. Охоплює 250 дітей. Серед виконаних робіт – встановлення огорожі, демонтаж вхідної брами. Планується будівництво скалодрому та відкриття на базі закладу ще одного цікавого гуртка.
Таким чином, освітні заклади нашого міста перебувають у повній готовності до навчання та виховання у них юних славутчан. А це вдалося досягнути завдяки спільних зусиль батьків, вчителів, вихователів, техпрацівників закладів освіти, за підтримки та сприяння міської влади та спонсорів.

Наше місто

У місті тривають різноманітні роботи, спрямовані на забезпечення належного функціонування житлового фонду, підтримки та покращення благоустрою міста, ремонту доріг та інше.

День Незалежності України – національне свято

Держава як соціально-організаційний інститут являє собою систему взаємодії численних соціальних спільнот і державно-управлінського апарату. Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної . У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди. Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного заможного соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру.
Підсумки минулих 20 років потребують осмислення. А загалом і визначення – куди спрямовано наш шлях, чи таким він нам видавався у серпні 1991 року? Незалежність і державність зріли у глибинах нашої тисячолітньої минувшини і проростали навіть у часи бездержавності, національного та соціаль¬ного гніту. Успіх нинішнього українського суспільства значною мірою зале¬жить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історич¬ний досвід, зокрема, усвідомити, як формувалась і функціонувала українсь¬ка державницька ідея.
Прагнення бачити свою країну вільною дало сили підняти Україну з руїн. Завдяки небайдужості до майбутнього, завдяки розумінню, принциповості й надзвичайній напо¬легливості у відстоюванні права на власний вибір в Україні утвердилося громадянське суспільство, відродилося національне самоусвідомлення. В останніх опитуваннях більшість гро¬мадян України назвали нашу державу справді незалежною.
Сьогоднішній День незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства. Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема, усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея. Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості.
Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду. Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки. За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави.
Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір. Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.
Обов'язковою складовою будь-якого процесу державотворення є національна ідея, яка ще ґрунтовно не розроблена і чітко не визначена. А саме вона, як засвідчує історичний досвід, є особливо важливою в кризові періоди. Національній ідеї як консолідуючому чиннику суспільства альтернативи немає. Варто нагадати, що цей чинник об'єднує народ економічно прогресуючих країн. Тому цілеспрямоване визначення національної ідеї є для нашого суспільства винятково важливим завданням.
День Незалежності України – головне державне свято України, що відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.
Уперше День Незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року – в пам’ять про те, що рік тому – 16 липня 1990 року – Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». В ній зазначено:
Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого в переліку святкових днів з’явився запис: «16 липня – День незалежності України».
Здобуття суверенітету кожної держави – це перший її крок у досягненні свободи й незалежності, крок до соціально-економічного та духовного прогресу, благополуччя й добробуту народу. Україна стала на цей шлях після того, як переконалася, що центр, загальносоюзні органи і відомства відверто прагнуть і надалі диктувати республікам колишнього СРСР свої закони, зберігати у відносинах з ними панівне становище, хазяйнувати тут, як у колоніях.
Виходячи з цього та виражаючи волю й прагнення українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам усього народу республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни України всіх національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому документі.
Декларація проголосила державний суверенітет України, невід’ємне право української нації на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території. В цьому документі закріплюється виключне право народу України по володінню, використанню й розпорядженню національним багатствами республіки. Самостійно встановлюючи порядок організації охорони природи на своїй території, Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, здоров’я його молодого покоління.
У розділі про культурний розвиток Декларація проголошує самостійність України у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, які проживають на території республіки, право на вільний національно-культурний розвиток. Україна виявляє також турботу про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами республіки.
Україна, згідно з Декларацією, має право на власні Збройні сили, внутрішні війська і органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді України. Визначається також порядок проходження військової служби громадянами республіки та урочисто проголошується мирна зовнішня політика і постійний нейтралітет, активне сприяння зміцненню загального миру і міжнародної безпеки. Україна є суб’єктом міжнародного права, вона здійснює безпосередні відносини з іншими державами, визнає переваги загальнолюдських цінностей над класовими.
Ідеї Декларації зі схваленням сприйнято в усіх куточках України, вони позначилися на зближенні різних політичних сил, партій і рухів. Одним із свідчень суверенності України стали переговори між нею та іншими республіками про економічне та політичне співробітництво, відносини в духовній сфері. Важливою подією стало підписання 19 листопада 1990 р. Договору між суверенною Україною й суверенною Росією, який має служити зміцненню їхнього всебічного співробітництва. Уперше вони підписали такий важливий документ не через центр, не за вказівкою згори, а за взаємною домовленістю їхніх Верховних Рад і урядів. У Договорі проголошено, що відносини між обома республіками мають розвиватися на основі рівності, добросусідства й невтручання у внутрішні справи одна одної. Подібні договори, міжурядові угоди Україна майже одночасно уклала також з Білорусією, Узбекистаном, Туркменією, Казахстаном, Латвією, Грузією та іншими колишніми республіками СРСР.
Подальший поступ до свободи й незалежності республіки було прискорено в зв’язку зі спробою державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.
«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.
Територія України є неподільною і недоторканою.
Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Скликана 24 серпня позачергова сесія Верховної Ради України розглянула одне, але надзвичайно важливе для дальшої долі народу питання: про політичну ситуацію в республіці й заходи, яких необхідно вжити, щоб не допустити можливості повторення подібного в майбутньому. Головним, справді історичним наслідком роботи сесії було проголошення Акту незалежності України.
Отже, день 24 серпня 1991 р. став поворотним, він відкрив нову еру в історії України. У наступні дні Президія Верховної Ради прийняла постанови про департизацію державних органів, установ та організацій, про власність Компартії України та КПРС на території України, Указ про припинення діяльності КПУ тощо.
Акт проголошення незалежності 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». В ній зазначено: Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє:
1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.
Відповідно до цього 5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня – День незалежності України» замінити словами «24 серпня – День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
1 грудня 1991 р. сталася подія справді історичної ваги: понад 90 відсотків громадян, що взяли участь у Всеукраїнському референдумі, незважаючи на шалений опір імперських структур колишнього СРСР, висловилися за те, щоб Україна була незалежною. Нагадаємо, що це була третя спроба здобути незалежність. Перша під керівництвом Б. Хмельницького у 1648–1654 рр., друга – під керівництвом М. Грушевського та В. Винниченка у 1917–1919 рр. Третя – в 1991 р. Отже, здійснилася віковічна мрія українського народу. На політичній карті світу з’явилася нова самостійна держава. Того ж дня голосами понад 61 % виборців, які взяли участь у голосуванні, що становило понад половину включених у списки виборців, президентом України обрано Л. М. Кравчука.
Після схвалення народом незалежності України й виборів її Президента у країні в цілому, в республіці зокрема створилася якісно нова ситуація. Наслідки Всеукраїнського референдуму прискорили остаточне зруйнування влади центру над республіками країни, поховали будь-яку надію на відтворення Союзу.
За цих умов керівництво України, республіки Беларусь та РРФСР виявило сміливу й життєво важливу ініціативу. Зібравшись на початку грудня 1991 р. в Мінську, вони відзначили, що об’єктивний процес виходу республік зі складу Союзу PCP і утворення незалежних держав став реальним фактом, отже, СРСР як суб’єкт міжнародного права й геополітична реальність припиняє своє існування. Президент України Л. М. Кравчук, Президент РРФСР Б. М. Єльцин і Голова Верховної Ради Республіки Беларусь С. С. Шушкевич констатували також, що недалекоглядна політика центру призвела до глибокої економічної і політичної кризи, до розвалу виробництва, катастрофічного зниження життєвого рівня усіх верств суспільства, до міжнаціональних конфліктів з численними людськими жертвами та до соціальної напруженості в багатьох регіонах колишнього СРСР.
Виходячи з цього, вони 8 грудня 1991 р. підписали Угоду про створення співдружності незалежних держав (СНД), до якої можуть приєднатися як члени колишнього Союзу PCP, так і інші країни, які поділяють цілі і принципи цієї угоди.
Такими були події, що знаменували собою новий етап розвитку національно-визвольного, демократичного руху в Україні. Відбулися помітні зміни у суспільно-політичному житті, розвитку української мови, взаємовідносинах між владою і церквою, у зростанні національного самоусвідомлення. Дедалі вільніше стало дихати в українському домі, в якому спільно проживають люди багатьох національностей. Було затверджено такі державні символи України як синьо-жовтий прапор, гімн "Ще не вмерла Україна" та герб у вигляді тризуба. Все це започаткувало епоху реального прямування суверенної і незалежної України до статусу великої європейської, а отже й світової держави.
Проголошення Україною свого суверенітету і незалежності викликало в світі надзвичайно позитивну реакцію. За короткий час десятки держав різних континентів заявили про своє визнання України. Багато які з них стали на шлях встановлення дипломатичних відносин, включилися в економічне й науково-технічне співробітництво, у скрутний для нашого народу час подали Україні помітну гуманітарну допомогу. За станом на початок березня 1992 р. 104 країни світу визнали незалежний; статус нашої держави, а 47 – встановили з Україною повномасштабні дипломатичні відносини.
Проголошення незалежності викликало появу двох різнорідних процесів: перший – здобуття Україною, як одного із регіонів колишнього СРСР, незалежності, отримання статусу самостійної держави, а другий – ліквідація авторитарно-бюрократичної системи, прагнення створити нову систему суспільних відносин, базуючись на ідеях громадянського суспільства, багатопартійності.
Ситуація, що склалася в Україні на початку 90-х років, характерна не самостійною інтеграцією різних політичних сил у більш широкі суспільні структури, а намаганням держави вплинути на такий процес, адміністративним шляхом створити суспільно-політичну підтримку існуючій владі, впливати на становлення державного управління у таких напрямах: формування національної державності, звільнення від влади структур колишнього СРСР; зміна у функціях та повноваженнях законодавчої та виконавчої влади; гарантування безпечного, вільного існування та розвитку людини і громадянина. Критеріями держави-суспільства як складної органічної соціальної системи виступили: наявність політичної автономії з власними державними інститутами; існування пірамідально-ієрархічної структури; необхідний мінімум соціальної солідарності, власне соціально-гравітаційне поле, при якому сталість суспільства забезпечується існуванням різних інститутів, зокрема, політичних партій; функціональна збалансованість, яка досягається системним фактором діяльності як органів влади, так і окремих громадян та їх об’єднань.
У 1991 р. постала потреба не просто “націоналізувати управління” в Україні, а створити нову структуру органів влади на всіх рівнях, демократично інтегрувати інтереси держави й суспільства. Із прийняттям Декларації про державний суверенітет виникла необхідність по-новому осмислити всю систему організації влади, базованої на поділі державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Закон “Про зміни і доповнення Конституції УРСР” (1990 р.) ліквідував монополія на владу КПРС, визначив принципово нові засади формування органів влади, такі як виборність та альтернативність.
З метою вдосконалення структури державного управління формувався новий вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів УРСР, який визнавався найвищим органом державного управління УРСР. Виконавча складова системи державного управління України вперше отримала самодостатній характер (з точки зору ефективності та “позапартійності” державного управління), що кардинально змінило суть такого управління: з союзно-республіканського (як частини СРСР) на державницький (формування органів державного управління суверенної країни). Акт проголошення незалежності України закріпив право народу України мати незалежну державу, створювати власні органи влади.
Еволюційним кроком у процесі державотворення стало впровадження у державний управлінський механізм інституту Президента України (1991 р.), визначення Президента найвищою посадовою особою української держави, главою виконавчої влади України. Це дозволило на конституційному рівні у 1996 році обрати найефективнішу форму організації влади та державного правління у вигляді президентсько-парламентської республіки. Президент виступив гарантом не лише розвитку процесу набуття незалежності й дотримання законодавства. Глава держави виступив інтегратором суспільства і держави, суспільної взаємодії, гарантом сталості державотворення, самостійним і найвпливовішим суб’єктом системи влади.
Розвиток української державності та нова орієнтація економіки на ринкові реформи у 1991 р. започаткували оновлення всієї системи державного управління у нашій державі. Вибори Президента України і референдум, проведені у грудні 1991 року, закріпили незалежність України, змінили принципи формування управлінських рішень, перевели державне управління із вузькопартійного спектру до представницької сфери суспільно-політичних відносин.

Провідний спеціаліст відділу правової роботи,
правової освіти, державної реєстрації нормативно –
правових актів та легалізації об’єднань громадян
Славутського міськрайонного управління юстиції О.Ю. Марисюк

Буде таке право у власника земельної ділянки -розпоряджатися своїм добром

Мораторій на продаж земель сільгосппризначення, який не дає селянину бути повновладним господарем своєї землі, розпоряджатися на власний розсуд своїм добром з Ісічня 1012 року буде відмінений. На це є політична воля Держави та фактично підготовлена нормативно-правова основа ринку земель. Отже не за горами той час, коли власник земельної ділянки набуде широких прав і визначатиме: здавати наділ в оренду, продавати, подарувати, передати у спадщину, надати в заставу банку для отримання кредиту, самостійно господарювати на ній тощо. Як реалізувати свої конституційні права щодо розпорядження своєю землею? Де у який спосіб та які потрібно оформити документи при укладанні договору? Ці та інші запитання цікавлять нині мільйони громадян і перш за все власника земельної ділянки.
Продаж землі – право, а не обов'язок її власника
Поспішати з продажем земельної ділянки не треба, тому що з розвитком земельних відносин її вартість, як і оренда, неодмінно зростатимуть. Однак, якщо виникла нагальна потреба, і власник вирішить продати свій наділ громадянину, юридичній особі фермеру, територіальній громаді, або державі, то він має укласти відповідний договір, у якому зафіксувати ціну. Для укладання такого договору необхідно звернутися до нотаріуса за місцем знаходження земельної ділянки або ж за місцем реєстрації однієї із сторін. Продаж наділу може здійснюватися з розстроченням платежу. У цьому випадку права нового власника будуть обмежені, а саме до повної виплати суми за договором він не може таку земельну ділянку продати, подарувати або іншим чином відчужити.
Подарувати землю? Будь ласка!
Власник земельної ділянки може подарувати її членам родини чи близьким родичам. Така угода є односторонньою і не потребує ні згоди особи, якій дарується земельна ділянка, ні її присутності, під час укладання договору дарування. Більше того, ця особа може і не знати про такий договір та про дарунок до того часу поки не постане необхідність у прийнятті дарунку та переоформлення права власності на себе.
Договір ренти, як варіант отримати прибуток землевласнику
Землевласник договором може передати свою земельну ділянку у власність громадянину або юридичній особі, а взамін отримує рентну плату. Така рентна плата може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг, тобто сторони такого договору самі вирішують яким буде розмір плати, так і її форма. Таким чином, власник земельної ділянки гарантовано отримуватиме дохід та певні пільги від реитоплатника на весь період дії договору. Слід сказати, що такий договір може мати певний строк, або не обмежуватись у термінах.
Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає земельну ділянку у власність платнику ренти за плату або безоплатно. Тобто крім рентної плати у договорі може передбачатися також сплата певної суми (як при купівлі-продажу) або ж не передбачатися такої сплати. За. будь-якого варіанту обов'язково має виплачуватися рентна плата у тій формі, яка передбачена у договорі.
Такий договір є найбільш привабливим, з точки зору набуття у власність

розповсюдження, однак, при потребі скористатися цим правом землевласник може. Емфітевзис — це строкове або безстрокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, що полягає в платному чи безоплатному володінні та користуванні чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів і доходів від неї
Право землевласника, який уклав договір емфітевзису, обмежено тільки тим, що він самостійно на період дії такого договору сам не може користуватися своєю земельною ділянкою. Однак продати ділянку або ж іншим шляхом її відчужити (подарувати, обміняти тощо) землевласник може без перешкод.
З іншої сторони емфітевтом може бути відчужено право користування. Тобто користувач (емфітевт) має право у будь-який незаборопений законом спосіб відчужити своє право користування або передати це право у заставу, якщо інше не встановлено законом, за умови дотримання переважного права землевласника на викуп такого права. Крім того, у разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором. Тобто, укладаючи договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), у ньому можна передбачити сплату певних відсотків від продажу користувачем (емфітевтом) свого права користування.

Шановні жителі та гості нашого славного міста!

Сердечно вітаю вас з 20-ю річницею незалежності України та Днем Державного Прапора!
Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акт про державну незалежність увійшов у новітню історію нашої країни як знаменна подія, коли здійснилося споконвічне, нездоланне прагнення українського народу до вільного, щасливого, достойного життя.
Київська Русь, Козацька держава Богдана Хмельницького, Українська Народна Республіка були важливими етапами державотворення.
Схиляю голову перед пам’яттю тих, хто боронив рідну землю за всіх часів, віддав життя за її волю, за те, щоб сьогодні гордо майоріли кольори синього мирного неба та жовтого багатого колосся на полотнище Державного Прапору незалежної України.
День коли наш народ здобув право бути самим собою, спонукає до осягнення власної сутності, робить ще сильнішими почуття гордості за свою країну, її велику історію та духовні подвиги, за вагомий внесок українців до скарбниці світової культури.
Від щирого серця й від усієї душі зичу всім славутчанам здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, наснаги в усіх ваших справах і нехай мрія про краще майбутнє окриляє вас на нові звершення, на нові добрі починання в ім’я соборної незалежної демократичної процвітаючої України, надійної запоруки добробуту й щасливого життя її народу.
Зі святом Вас! Нехай святиться ім’я твоє вічно – Україно!

З повагою міський голова В.Б.Сидор

Безоплатна правова допомога

9 липня 2011 року набрав чинності Закон України «Про безоплатну правову допомогу», який розробило Міністерство юстиції України.
Основним завданням Закону є створення ефективної системи надання безоплатної правової допомоги з метою реалізації встановленого статтею 59 Конституції України права кожного на правову допомогу. Конституція України визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. Прийняття Закону також передбачено взятими Україною зобов’язаннями, що випливають з її членства в Раді Європи.
На сьогодні в Україні врегульовані питання надання безоплатної правової допомоги лише в кримінальних справах відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України. Щорічно законами України про Державний бюджет України передбачаються кошти на надання правової допомоги за бюджетною програмою «Надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави».
Цей Закон визначає зміст права на правову допомогу, порядок його реалізації, підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у зазначеній сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань безоплатної правової допомоги.
Законом передбачено створення двох взаємопов`язаних складових системи безоплатної правової допомоги – первинної та вторинної.
Безоплатна первинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Первинна безоплатна правова допомога охоплюватиме такі види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (окрім процесуальних), надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Вторинна безоплатна правова допомога включатиме захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складання документів процесуального характеру.
Первинна безоплатна правова допомога надаватиметься всім особам, які перебувають під юрисдикцією України.
Така допомога надаватиметься органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами приватного права, спеціалізованими установами.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
Органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування Законом забороняється встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.
Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги. Також органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статуту мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці
Безоплатна вторинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя
Право на вторинну безоплатну правову допомогу мають малозабезпечені особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї, особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців», ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань (стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом), реабілітовані особи.
Крім того, таке право матимуть особи, до яких застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт, підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України є обов’язковою участь захисника.
Така допомога надаватиметься також особам, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, особам, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
До того ж скористатися правом на вторинну безоплатну правову допомогу можуть громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, які зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.
В наданні безоплатної вторинної правової допомоги особі може бути відмовлено за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону;
2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
Така допомога буде здійснюватися центрами з надання вторинної безоплатної правової допомоги, які утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці, та адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору. Створення центрів з надання вторинної безоплатної правової допомоги заплановано до 1 січня 2013 року.
До початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд призначають захисника через адвокатські об'єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, на якій центри розпочали надання такої допомоги, – через зазначені центри.
Адвокати, які були призначені через об'єднання адвокатів до початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зобов'язані завершити ведення справ, які перебувають в їх провадженні, крім випадків, установлених законом.

Заступник начальника
Славутського міськрайонного
управління юстиції О.С. Грудецький

Одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Корупція може бути визнана однією з найгостріших соціальних та політичних проблем сучасності.
Як свідчить досвід європейських країн першим кроком на шляху до вчинення корупційних діянь є можливість публічного службовця отримувати подарунки.
З метою обмеження такої форми прикриття корупційних проявів, у пункті 5 статті 8 Конвенції ООН проти корупції наголошено на тому, що кожна Держава-учасниця прагне, у належних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, запроваджувати заходи та системи, які зобов’язують державних службовців, посадових осіб надавати відповідним органам декларації в тому числі і про суттєві дарунки (транспортні засоби, земельні ділянки, квартири і т.п.), у зв’язку з якими може виникнути конфлікт інтересів.
Саме тому, у багатьох країн Європи на законодавчому рівні запроваджено обов’язкове декларування подарунків особами, що обіймають політичні посади, а в деяких країнах – всіма публічними службовцями.
Для України питання неправомірності подарунків є вкрай актуальним, адже, в багатьох випадках з метою вирішення питань у власних інтересах подарунки передаються публічному службовцю особами:
які зацікавлені в певних офіційних діях установи, в якій працює службовець;
які ведуть бізнес або розраховують на ведення бізнесу з цією установою;
які здійснюють певні види діяльності, що регулюються відповідним підприємством, установою, організацією;
на інтереси яких може вплинути виконання чи невиконання службовцем своїх посадових обов’язків та вирішення питання віднесені до їх відання.
Як свідчить міжнародний досвід, на практиці розрізнити подарунок та хабар між собою досить важко, тому питання отримання та передачі подарунків публічними службовцями, з метою запобігання виникненню корупційних проявів у їх діяльності, повинно бути обов’язково врегульовано на законодавчому рівні.
Доречним у цьому випадку є використання досвіду Сполучених Штатів Америки, де подарунком вважається все, що може бути виражено у грошовому еквіваленті, а саме: гроші, товари, різноманітні послуги (наприклад, такі як подорожі, проживання в готелі, харчування, оплата навчання тощо). Винятки з цього правила чітко визначені на законодавчому рівні. Наприклад, не вважаються подарунками прохолоджувальні напої чи кава, вітальні картки або сувеніри незначної вартості.
Тривалий час точилися гострі дискусії з приводу того, як врегулювати вище зазначене питання на законодавчому рівні: заборонити взагалі приймати подарунки, дозволити лише подарунки, вартість яких не перевищує певний розмір, зобов’язати передавати в орган державної влади, де працює публічний службовець, усі подарунки або лише ті, які за ціною є вищими ніж визначена вартісна межа та реєструвати їх отримання тощо.
Був обраний компромісний підхід між зазначеними трьома шляхами врегулювання питання одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави, який знайшов своє відображення у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції». (далі – Закон).
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування та деяким прирівняним до них особам, забороняється приймати дарунки (пожертви), за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами, тобто у формі так званого «завуальованого» хабара. Крім того, категорично забороняється приймати будь який дарунок (пожертву) від підлеглої особи.
Згідно із Законом, публічним службовцям дозволено приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, – однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
Стаття 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» встановлює такий розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня – 941 гривня, з 1 квітня – 960 гривень, з 1 жовтня – 985 гривень, з 1 грудня – 1004 гривні.
У зв’язку з цим, в період з 1 липня 2011 року до 31 грудня 2011 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки не більше ніж на 941 гривню. В той же час, вартість дарунка (пожертв) отриманого одноразово в період з 1 липня по 1 жовтня 2011 року не може перевищувати 480 гривень, з 1 жовтня по 1 грудня 2011 року – 492 гривні 50 копійок, а з 1 грудня 2011 року по 1 січня 2012 року – 502 гривні.
Таке обмеження вартості дарунка не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами. Близькими особами Закон визначає подружжя, дітей, батьків, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених, а також інших осіб за умови їх постійного проживання разом із суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Отже, в даному випадку, мова йде не тільки про близьких осіб суб’єкта відповідальності за корупційні правопорушення, з якими він перебуває у офіційному родинному зв’язку, а й про інших членів його сім’ї, за умови, якщо вони проживають разом та ведуть спільне господарство, як це передбачено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Крім того, дарунками не вважаються загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Враховуючи вимоги Закону, до особистих подарунків належать подарунки, одержані від близьких осіб, давніх друзів та добрих знайомих, які дарують подарунки з нагоди, наприклад, дня народження, ювілею, або загально визнаного свята (Новий рік, міжнародний жіночий день, день захисника вітчизни) за умови, що їх дарунки не впливатимуть на прийняття публічними службовцями правомірних рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.
До дарунків, що дозволятимуться приймати публічними службовцями, можуть бути віднесені і ділові дарунки (сувеніри) і прояви гостинності (запрошення на каву або вечерю) у скромних масштабах, які широко використовуються для налагодження добрих ділових відношень і зміцнення робочих стосунків.
Однак, умовами прийняття таких подарунків та проявів гостинності є знову ж таки, те, що такі подарунки та прояви гостинності не будуть постійними, не впливатимуть на прийняття публічними службовцями рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.
Важливою вимогою Закону є встановлення обов’язку передавати подарунки, одержані як дарунки державі, тобто вручені під час візитів, урочистостей, інших офіційних заходів, до того органу державної влади, в якому працює публічний службовець в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. А тому, вказане питання буде остаточно врегульовано після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про затвердження порядку передачі подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Таким чином, унормування порядку отримання подарунків є одним із найважливіших запобіжних заходів у сфері попередження умов виникнення корупційних ризиків діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки дозволяє врегулювати конфлікт інтересів, а саме, суперечності між приватними інтересами публічного службовця та його службовими обов’язками, наявність яких може вплинути на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій в процесі його службової діяльності.

Провідний спеціаліст відділу
правової роботи, правової освіти,
державної реєстрації НПА та
легалізації об’єднань громадян
Славутського МРУЮ О.Ю. Марисюк

Зміни у субсидії

Наша держава всіляко турбується про своїх громадян, а тому Урядом запроваджено зміни у порядку надання населенню субсидій.
Зокрема, надано право громадянам, які мають нереструктуризовану заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, що утворилася до 1 грудня 2006 року, отримувати субсидії.
Комісіям при місцевих органах виконавчої влади дозволено приймати безстрокові рішення про призначення житлових субсидій на загальну житлову площу сім’ям, які складаються з непрацездатних осіб, до зміни обставин у таких сім’ях (зміна складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, їх сімейного стану, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів). Це дозволить запобігти зайвому обстеженню таких сімей при кожному зверненні за призначенням субсидії та спростити роботу комісій.
Врегульовано питання щодо призначення субсидій сім’ям, в яких члени родини відсутні тривалий час (працюють або навчаються в іншому регіоні, перебувають на лікуванні чи в місцях позбавлення волі). Відтепер кількість осіб, виходячи з якої призначається субсидія за наявності засобів обліку комунальних послуг, визначається з урахуванням підтверджуючих документів про тимчасову відсутність зареєстрованих осіб.
Спрощено також деякі питання щодо врахування майнового стану громадян. Зокрема, при призначенні субсидій не будуть враховуватися транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації протягом більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають в експлуатації протягом більш як 15 років з дати випуску.
З метою забезпечення своєчасного прийняття рішень про призначення житлових субсидій у випадках, коли необхідно зібрати додаткову інформацію про сім’ю, установлено 15 – денний строк для надання такої інформації органами БТІ, ДАІ, ДПС тощо у відповідь на запити органів праці та соціального захисту населення.
З 1 січня 2012 року у разі призначення житлової субсидії сім’ї, до складу яких входять діти або інваліди І ІІ груп і дохід яких на одну особу не досягає прожиткового мінімуму, сплачуватимуть за житлово-комунальні послуги 10 відсотків середньомісячного сукупного доходу (за існуючих умов такі сім’ї сплачують 10 відсотків, якщо дохід на одну особу не перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму).
Перерахунок розміру субсидій виходячи із зменшених відсотків обов’язкової частки плати для сімей, які отримуватимуть субсидії станом на 1 січня 2012 року, буде проведено автоматично, без додаткових звернень громадян.
Прийняті Урядом рішення дозволять своєчасно забезпечити державною підтримкою під час оплати житлово-комунальних послуг всіх громадян, які її потребують.

Начальник управління Козелець П.М.

На зустріч новому навчальному року

НВО № 2 «Дошкільний заклад – початкова школа» працює уже 6 років, і кожного року вихованці закладу спостерігають приємні зміни. Поступово завдяки піклуванню міської ради, управлінню освіти, батьків та працівників освітній заклад було огороджено, облаштовано ігровий та спортивний майданчики, оформлено класні кімнати, дошкільні групи та багато іншого.
Взимку за сприяння міської влади та допомоги батьків заклад мав прекрасну нагоду замінити 17 дерев’яних віконних блоків на енергозберігаючі, що дало змогу утеплити приміщення закладу.
На сьогодні у закладі завершується ремонт вестибюлю, зроблено підвісну стелю, замінено освітлення. Керівництво «Славутського райавтодору» та представник батьківського колективу В. Дзюба допомогли у вивозі будівельного сміття з території закладу.
Першокласників чекає нова туалетна кімната із сучасними перегородками, на облаштування якої були виділені кошти з міського бюджету, а у придбанні необхідних матеріалів допомогли батьки. Виконали ремонтні роботи працівники НВО А. Путнік та В. Нечай.
Крім того, завдяки коштам з міського бюджету були придбані дитячі ліжечка, комплекти постільної білизни, подушки та матраци.
Серед виконаного – проведення ремонтних робіт у класних кімнатах, дошкільних групах, придбання жалюзі у 2 – 4 класах, що було зроблено завдяки зусиллям батьків та педагогічного колективу. Усе це задля однієї мети – покращити умови для виховання та навчання маленьких славутчан у новому навчальному 2011 – 2012 році в НВО №2 «Дошкільний заклад – початкова школа».

С. Владімірова, директор НВО № 2

Оздоровлення

Турбота про здоров’я дітей, створення сприятливих умов для якісного відпочинку та оздоровлення дітей – завжди в центрі уваги міської влади. Цьогоріч 8 серпня 19 дітей пільгових категорій (діти-інваліди, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей, інші) вирушили до оздоровчого табору «Дністровська чайка», що у с. Врублівці, Кам’янець-Подільського району. Юні жителі нашого міста віком від 10 до 15 років проведуть 3 тижні відпочинку та оздоровлення серед мальовничої природи Поділля. Поїздка організована за сприяння виконавчого комітету Славутської міської ради.

Галина Степанюк, заступник начальника відділу у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету

Обговорення законопроекту

Шановні громадяни! Пропонуємо вам ознайомитися із законопроектом «Про ринок земель». Цей Закон визначає правові та економічні засади організації і функціонування ринку земель, а також порядок проведення земельних торгів. Свої зауваження та пропозиції ви можете залишити на форумі даного веб-сайту:
https://www.slavuta-mvk.gov.ua/syte/text/forummini/index.php?id=0011809
(скопіювати і вставити в адресну строку браузера)

Відділ з питань регулювання земельних відносин ПРОЕКТ Вноситься Кабінетом Міністрів України ЮМ. АЗАРОВ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про ринок земель
Цей Закон визначає правові та економічні засади організації і функціонування ринку земель, а також порядок проведення земельних торгів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
аукціон — форма проведення земельних торгів, за якою лот продається учаснику, що запропонував за нього найвищу ціну, зафіксовану у ході проведення торгів ліцитатором;
виконавець земельних торгів (виконавець) — юридична особа, яка має ліцензію на проведення земельних торгів та уклала з організатором договір про проведення продажу об’єкта торгів на земельних торгах;
гарантійний внесок — сума грошей (певна частка від стартової ціни продажу лота), яку вносять учасники земельних торгів як гарантію своїх платіжних зобов’язань у вигляді початкового завдатку;
земельний масив — сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства та несільськогосподарських угідь, необхідних для їх обслуговування (зокрема, земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами), що мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об’єктами тощо);
іноземні особи — іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства, підприємства, в статутному (складеному) капіталі яких не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, іноземні юридичні особи, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
консолідація земель сільськогосподарського призначення — комплекс заходів, що полягає в економічно обґрунтованому об’єднанні земельних ділянок всіх форм власності, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, сформовані в процесі виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), та/або зміні їх меж, угідь з метою створення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, місце розташування, розміри, конфігурація та склад угідь яких забезпечують стале землекористування;
крок аукціону — мінімальна надбавка, на яку в ході аукціону здійснюється підвищення стартової та кожної наступної ціни лота;
ліцитатор — ведучий земельного аукціону, що має спеціальну підготовку, і призначається виконавцем;
лот — об’єкт земельних торгів (земельна ділянка або права на неї) із якісними та кількісними характеристиками, що виставляється для продажу на торгах;
обіг земельних ділянок (прав на них) — перехід права на земельну ділянку від однієї особи до іншої на підставі правочинів, у тому числі укладених за результатами земельних торгів;
організатор земельних торгів (організатор) — фізична або юридична особа, орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець під час виконанні вимог передбачених законом виконавчих документів;
переможець земельних торгів (переможець) — особа з числа учасників земельних торгів, яка визначається у ході проведення земельних торгів та за результатами земельних торгів має право на укладення договору купівлі-продажу лота;
пов’язана особа — будь-яка особа, яка разом або узгоджено з іншою особою провадять господарську діяльність, у тому числі разом або узгоджено впливає на господарську діяльність будь-якої іншої особи, а також, яка має пов’язані фінансові стосунки через договори позики, застави, поруки, переведення боргу тощо. До пов’язаних осіб не належать члени сім’ї фізичної особи;
покупець — переможець, який уклав договір купівлі-продажу та здійснив у повному обсязі розрахунки за придбаний на аукціоні лот;
польові дороги, призначені для обслуговування земельних ділянок земельного масиву, — дороги, спроектовані згідно з документацією із землеустрою, що використовуються для забезпечення доступу до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
реєстраційний внесок — плата, що вноситься учасником за реєстрацію його участі у земельних торгах і використовується для організації та проведення таких торгів. Сума реєстраційного внеску встановлюється виконавцем земельних торгів і поверненню не підлягає;
ринок земель — система правовідносин між відчужувачами земельних ділянок (прав на них), та особами, які набувають право на земельні ділянки, органами державної влади, державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та припиненням цивільно-правових договорів, які передбачають відчуження земельних ділянок або прав на них;
рівноцінні земельні ділянки — земельні ділянки сільськогосподарського призначення однакового виду використання, площі, бонітування та складу угідь;
стартова ціна — вартість земельної ділянки (права на неї), з якої розпочинається продаж лота на торгах;
суб’єкти консолідації земель сільськогосподарського призначення —власники та користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать до земельного масиву, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
учасник земельних торгів (учасник) — особа, яка відповідає встановленим законодавством вимогам, подала відповідні документи для участі в земельних торгах та зареєстрована виконавцем відповідно до цього Закону;
ціна продажу — фіксована ціна продажу земельної ділянки (права на неї), сплачена покупцем;

черезсмужжя — розташування між декількома земельними ділянками, які належать на праві власності одній особі і розташовані в одному земельному масиві, земельних ділянок, які належать на праві власності іншій особі;
члени сім’ї фізичної особи: чоловік, дружина, діти, батьки, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки, племінники і племінниці, тітки, дядьки, у тому числі двоюрідні, громадяни, які перебувають на утриманні фізичної особи, усиновлювачі, усиновлені;
Термін “контроль” вживається у значенні, наведеному у статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Стаття 2. Правове регулювання ринку земель
1. Правове регулювання ринку земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, цього Закону, Законів України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, “Про землеустрій”, “Про оцінку земель”, “Про охорону земель”, законодавства про приватизацію та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
2. Набуття прав на земельні ділянки відповідно до цього Закону здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 3. Суб’єкти та об’єкти ринку земель
1. Суб’єктами ринку земель є відчужувачі та набувачі земельних ділянок (прав на них):
громадяни та юридичні особи України;
органи місцевого самоврядування;
держава в особі відповідних органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів або державного виконавця;
іноземні особи.
2. Об’єктами ринку земель є:
земельні ділянки державної або комунальної власності відповідного цільового призначення та виду використання в межах певної категорії земель, в тому числі разом з розташованими на них об’єктами, що підлягають приватизації, крім земельних ділянок, визначених частиною третьою статті 83 та частинами третьою, четвертою статті 84 Земельного кодексу України;
земельні ділянки відповідного цільового призначення та виду використання в межах певної категорії земель, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, або частки у праві спільної власності на земельні ділянки;
права на земельні частки (паї);
право оренди земельної ділянки на встановлений строк оренди або право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій);
частки у праві спільної власності на землю.
Стаття 4. Органи, що здійснюють продаж земельних ділянок державної або комунальної власності та права оренди на них
1. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або права оренди на них здійснюють органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, державні органи приватизації, уповноважені здійснювати відчуження земельних ділянок, призначених для продажу, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи або державний виконавець під час виконання вимог передбачених законом виконавчих документів.
Стаття 5. Інформування громадськості та врахування громадських інтересів під час здійснення продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права оренди на них
1. Під час підготовки до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права оренди на них органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:
інформують населення через засоби масової інформації, зокрема через власні комунікаційні канали — офіційний веб-сайт, журнали, бюлетені, засновником яких є організатор за наявності, та/або офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів про продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності (прав на них);
залучають представників громадських організацій, а також землевласників і землекористувачів до участі в обговоренні заходів щодо розвитку ринку земель;
забезпечують врахування інтересів територіальних громад у ході розробки та здійснення заходів щодо розвитку ринку земель.
2. Під час розміщення оголошення про продаж земельних ділянок державної або комунальної власності (прав на них) на офіційному
веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів технологічні та програмні засоби повинні забезпечувати всім бажаючим можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою та місцем проведення продажу, видом майна, ціною, видом договору, що укладається, а також можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та безоплатно.
3. Розміщення оголошень про продаж земельних ділянок державної або комунальної власності (прав на них) на спеціалізованому Інтернет-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюється без стягнення плати.
Розділ ІІ
ОБІГ ЗЕМЕЛЬ
Глава 2. Продаж та передача в оренду земельних
ділянок несільськогосподарського призначення
Стаття 6. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на неконкурентних засадах
1. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на неконкурентних засадах у випадках, установлених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень в порядку, встановленому статтею 128 Земельного кодексу України.
Стаття 7. Передача в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності несільськогосподарського призначення на неконкурентних засадах
1. Передача в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на неконкурентних засадах у випадках, установлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.
Стаття 8. Продаж та передача у користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, на неконкурентних засадах
1. Продаж та передача у користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за ініціативою їх власників.
2. У разі продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності із складу земельної ділянки несільськогосподарського призначення інші учасники мають переважне право купівлі такої частки.
3. У разі продажу виділеної із складу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що перебуває у спільній сумісній власності, окремої частки переважне право купівлі такої частки мають інші співвласники.
4. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення іноземним юридичним особам здійснюється у порядку, встановленому статтею 129 Земельного кодексу України, за договором купівлі-продажу, укладеним, нотаріально посвідченим в установленому порядку.
Стаття 9. Продаж земельних ділянок разом з об’єктами, які підлягають приватизації
1. Продаж земельних ділянок державної власності (права на їх оренду) разом з розташованими на них об’єктами, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації відповідно до вимог законодавства про приватизацію.
2. Рішення державного органу приватизації про продаж об’єкта приватизації, про внесення земельної ділянки державної власності до статутного капіталу господарського товариства є підставою для розроблення документації із землеустрою.
Глава 3. Обіг земель сільськогосподарського призначення
Стаття 10. Обмеження щодо набуття у власність земель сільськогосподарського призначення
1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть набувати у власність за цивільно-правовими договорами лише:
громадяни України;
фермерські господарства, створені відповідно до закону;
держава в особі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.
2. Іноземні особи не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення за цивільно-правовими договорами.
3. Іноземні особи та особи, що не зазначені у частині першій цієї статті, які після набрання чинності цим Законом набули право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набуття.
4. Юридичні особи, що мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та набули статусу іноземної особи, згідно з цим Законом внаслідок збільшення у їх статутному (складеному) капіталі частки іноземних осіб зобов’язані відчужити належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом одного року з дати придбання іноземною особою частки у статутному (складеному) капіталі, внаслідок якого частка іноземних осіб перевищила десять відсотків статутного (складеного) капіталу.
5. Особи, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті, не мають права обтяжувати належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення правами третіх осіб, в тому числі передавати їх у користування, заставу, іпотеку, крім передачі в оренду на строк, що не перевищує строку, за який вони зобов’язані відчужити ці земельні ділянки.
6. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які не були відчужені в установлений строк особами, що зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті, примусово припиняється в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або його територіального органу за місцем розташування земельної ділянки.
7. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які примусово припинене в судовому порядку згідно з частиною шостої цієї статті, переходять у власність держави.
8. Забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних (складених) капіталів господарських товариств.
Стаття 11. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (права оренди) вільних від забудови, не наданих у користування
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (права оренди), не наданих у користування, на яких відсутні будівлі, споруди та інші об’єкти нерухомого майна, здійснюється на конкурентних засадах (аукціонах), крім випадків, установлених Земельним кодексом України.
2. Стартова ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності (права оренди) не може бути нижчою за її вартість, визначену на підставі експертної грошової оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, на яких розташовані господарські будівлі і двори
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, на яких розташовані господарські будівлі і двори, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, здійснюється цим особам за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до проектів землеустрою щодо відведення зазначених ділянок, затверджених у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
2. Розмір такої земельної ділянки встановлюється з урахуванням державних будівельних норм і правил, що відповідають умовам обслуговування та експлуатації зазначених будівель і споруд.
Стаття 13. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності з розстроченням платежу
1. Договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності може бути передбачено продаж земельних ділянок з розстроченням платежу.
Розстрочення платежу надається покупцям за умови:
обов’язкової сплати покупцем протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів;
встановлення заборони на продаж або інше відчуження покупцем земельної ділянки до повного розрахунку за договором купівлі-продажу.
Розрахунки з розстроченням платежу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства понад норму безоплатної приватизації із земель державної або комунальної власності з розстроченням платежу мають громадяни України, які відповідають хоча б одній з таких умов:
до введення в дію цього Закону отримали ці земельні ділянки в постійне користування або оренду для ведення фермерського господарства;
протягом останніх п’яти років ведуть особисте селянське господарство і набувають у власність ці земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності з метою створення фермерського господарства чи ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
є молодими спеціалістами, які мають сільськогосподарську освіту і купують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, створення особистих селянських і фермерських господарств;
купують деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для заліснення, залуження або створення об’єктів природно-заповідного фонду.
3. Строк розстрочення платежу у разі продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності не може перевищувати п’яти років.
4. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу у договорі купівлі-продажу обов’язково зазначається, що відповідне право переходить до набувача після сплати першого платежу, який є підставою для видачі правовстановлюючого документа.
Стаття 14. Вимоги щодо придбання деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення із земель державної та комунальної власності
1. Громадяни можуть придбавати за плату у власність деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної та комунальної власності для залісення, залуження або створення об’єктів природно-заповідного фонду.
2. Залісення, залуження або організація територій об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі затверджених відповідних проектів.
Стаття 15. Обмеження щодо граничних площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть продаватись громадянам України та фермерським господарствам, створеним відповідно до закону, в розмірах, що не перевищують граничної максимальної загальної площі земельних ділянок у приватній власності однієї особи з урахуванням пов’язаних осіб та осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у відповідному природно-сільськогосподарському регіоні.
2. До загальної площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи з урахуванням пов’язаних осіб та осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, включається площа земельних ділянок, якими ця особа володіє на праві спільної часткової власності.
3. Гранична максимальна площа земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи у разі розташування їх у різних природно-сільськогосподарських зонах (гірських областях) в цілому не може перевищувати 2100 гектарів.
У межах природно-сільськогосподарської зони (гірської області) гранична максимальна загальна площа земельних ділянок у приватній власності однієї особи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва становить, гектарів:
Полісся — 1500;
Лісостеп — 1750;
Степ, Степ посушливий, Сухий степ — 2100;
Карпатська гірська область — 900;
Кримська гірська область — 1100.
4. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва може перевищувати граничну максимальну площу земельних ділянок у приватній власності однієї особи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у відповідному регіоні у разі успадкування земельних ділянок.

Стаття 16. Перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з меліоративними системами
1. Перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та її окремих об’єктів, а також інженерна інфраструктура міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об’єктів, які не перебувають у власності власника земельної ділянки, не тягне за собою перехід права власності на зазначені об’єкти.
Стаття 17. Відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення банківськими та іншими кредитними установами
1. Відчуження банківськими та іншими кредитними установами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право власності на які перейшло до них у рахунок погашення заборгованості за договірними зобов’язаннями, проводиться протягом шести місяців з дня набуття земельної ділянки шляхом продажу органам державної влади чи органам місцевого самоврядування або через проведення аукціону.
Стаття 18. Перехід права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення із багаторічними насадженнями
1. Перехід права власності на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, на яких розташовані багаторічні насадження, що у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі були внесені до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки власником багаторічних насаджень).
2. Відшкодування вартості багаторічних насаджень здійснюється за незалежною оцінкою майна відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
3. Відомості про внесення багаторічних насаджень до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі надаються державними органами приватизації безоплатно не пізніше п’яти робочих днів за запитом власника земельної ділянки або власника багаторічних насаджень.
Стаття 19. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського виробництва призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, що перебуває у власності громадян та юридичних осіб, або прав на неї
1. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, що перебуває у приватній власності, за ціною, оголошеною для продажу, мають:
держава в особі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів — щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів;
органи місцевого самоврядування — щодо земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів;
орендар чи користувач чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;
власники суміжних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
2. Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, що перебуває у спільній сумісній та спільній частковій власності, мають її співвласники.
3. Особа, що має намір відчужувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, зобов’язана повідомити суб’єктів переважного права на купівлю земельної ділянки шляхом опублікування оголошення у друкованих засобах масової інформації з місцевою сферою розповсюдження за місцем розташування земельної ділянки, вказавши ціну та інші умови, на яких вона її продає.
Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства не поширюється на випадки продажу таких земельних ділянок членам сім’ї фізичної особи, що є власником земельної ділянки.
4. Суб’єкти права на переважну купівлю земельної ділянки мають право упродовж одного місяця з дня опублікування оголошення, зазначеного у частині третій цієї статті, письмово заявити про свій намір придбати земельну ділянку за оголошеною ціною та внести вартість земельної ділянки в депозит нотаріуса.
5. Якщо упродовж одного місяця після опублікування оголошення про намір продажу земельної ділянки у місцевій пресі за місцем розташування земельної ділянки органи та особи, які мають право переважної купівлі земельної ділянки, письмово не повідомлять власникові земельної ділянки про своє рішення та не внесуть вартість ділянки в депозит нотаріуса, вважається, що такі особи відмовилися від реалізації свого права.
У такому разі продавець має право відчужити земельну ділянку за оголошеними у повідомленні умовами іншій особі.
6. У разі коли намір реалізувати переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства за оголошеною ціною виявили кілька осіб, пріоритет на реалізацію переважного має держава в особі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів — щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, та органи місцевого самоврядування — щодо земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів.
7. У разі зменшення власником земельної ділянки ціни продажу, заявленої в повідомленні, власник земельної ділянки зобов’язаний знову поінформувати осіб, що мають переважне право на придбання земельної ділянки, відповідно цього закону.
8. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах особа, що має право переважної купівлі, може реалізувати своє право шляхом надання згоди на ціну, на яку погодились інші учасники торгів.
9. Договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства проданої з порушенням вимог цієї статті щодо переважного права, є недійсним (нікчемним).
Стаття 20. Ціна земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності у разі
їх продажу
1. Ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може бути нижчою за її експертну грошову оцінку, встановлену на час продажу відповідно до закону.

Стаття 21. Вимоги щодо купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка входить в єдиний масив та використовується в сівозміні
1. Продаж земельних ділянок, які входять в єдиний масив та використовуються в сівозміні, відповідно до проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, здійснюється за умови використання земельних ділянок у сівозміні до закінчення періоду ротації сівозміни.
Стаття 22. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення спільної власності
1. У разі продажу співвласником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення інші співвласники спільної власності мають переважне право купівлі частки.
Стаття 23. Заборона зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, придбаних із земель державної та комунальної власності
1. Забороняється здійснювати зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, які були набуті із земель державної та комунальної власності протягом 10 років з дня укладення договору відчуження, крім випадків, установлених частиною четвертою цієї статті та статтею 14 цього Закону.
2. Вимоги цієї статті поширюються на земельні ділянки, придбані із земель державної та комунальної власності з часу набрання чинності цим Законом, а також на випадки, коли зазначені земельні ділянки (або їх частини) в подальшому були відчужені іншим особам (крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону).
3. Обмеження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають державній реєстрації в державному земельному кадастрі відповідно до закону.
4. Зміна цільового призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства здійснюється виключно на підставі затверджених в установленому законом порядку схем землеустрою відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що містять зонування земель за їх категоріями.
Глава 4. Консолідація земель
сільськогосподарського призначення
Стаття 24. Способи консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення може здійснюватись суб’єктами консолідації шляхом:
добровільного обміну земельної ділянки, розташованої у земельному масиві, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж або іншому масиві, згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”;
об’єднання суміжних земельних ділянок їх власником за технічною документацією із землеустрою відповідно до закону;
обміну, зміни меж, впорядкування угідь земельних ділянок за проектами землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному цим Законом;
іншими способами, які не суперечать законодавству.
2. Способи консолідації обираються суб’єктами консолідації самостійно.
Стаття 25. Ініціювання розроблення проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення може здійснюватись за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення (далі — проект консолідації земель) у випадках, коли земельний масив характеризується черезсмужжям, що призводить до економічно необґрунтованого використання земельних ділянок, розташованих у ньому.
2. Ініціаторами розроблення проекту консолідації земель можуть бути особи, яким в сукупності належить право власності на земельні ділянки, що становлять не менш як 75 відсотків земельного масиву.
3. Для отримання дозволу на розроблення проекту консолідації земель ініціатори його розроблення подають заяву до територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. До заяви додаються:
письмове обґрунтування необхідності розроблення проекту;
перелік власників та користувачів земельних ділянок, які ініціюють розроблення проекту, а також кадастрових номерів (за наявності), цільового призначення, площі таких земельних ділянок;
копії документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ініціаторів розроблення проекту;
інформація про встановлені обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження речових прав на них;
письмова згода орендарів, заставодержателів земельних ділянок на розроблення проекту (за наявності);
письмова згода на встановлення заборони на відчуження, надання у користування земельних ділянок, які підлягають консолідації.
До заяви також можуть бути додані пропозиції ініціаторів щодо заходів проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення.
Підписи ініціаторів розроблення проекту на заяві, а також підписи орендарів, заставодержателів земельних ділянок на письмовій згоді, засвідчуються нотаріально.
4. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів розглядає упродовж одного місяця подану заяву та у разі її відповідності вимогам, зазначеним у частині третій цієї статті, якщо земельний масив розташований в межах населених пунктів, надсилає її органу, уповноваженому приймати рішення про видачу дозволу на розроблення проекту. Разом із заявою надсилається викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням земельних ділянок, які входять до земельного масиву з відомостями про кадастрові номери (за наявності), площі земельних ділянок, їх власників та користувачів.
Стаття 26. Видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення приймається відповідним територіальним органам центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів упродовж одного місяця з дня отримання документів, зазначених у частині третій статті 25 цього закону.
Дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення надається відповідним територіальним органам центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів безоплатно і діє протягом одного року з моменту його видачі.
2. Рішенням про видачу дозволу на розроблення проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення визначаються:
орієнтовна площа земельного масиву, що підлягає консолідації;
земельні ділянки, розташовані у земельному масиві (із зазначенням кадастрових номерів (за наявності), площі, місця розташування таких земельних ділянок, а також відомостей про їх власників та користувачів);
строк розроблення проекту, який не може перевищувати трьох місяців.
3. До рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення додається викопіювання із кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням земельних ділянок, що входять до земельного масиву, який підлягає консолідації.
4. Про прийняте рішення у десятиденний строк з дня його прийняття письмово повідомляються власники та користувачі земельних ділянок, які входять до земельного масиву. Письмове повідомлення здійснюється шляхом надання органом, що прийняв рішення, засвідченої копії цього рішення під розписку або надіслання такої копії цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення.
5. Рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органу місцевого самоврядування про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення підлягає опублікуванню у місячний строк з дня його прийняття у друкованих виданнях, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території яких розташована відповідна земельна ділянка, та оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Оприлюднення рішення на зазначеному сайті здійснюється безоплатно.
Стаття 27. Порядок розроблення та погодження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Розробниками проекту із землеустрою щодо консолідації земель є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою.
2. Правила розроблення проектів землеустрою щодо консолідації земель визначаються галузевим стандартом, що затверджується центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить здійснення нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин.

3. Проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення можуть передбачатись заходи щодо:
зміни меж земельних ділянок з метою усунення черезсмужжя, ламаності меж як цих ділянок, так і земельного масиву;
зміни угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
визначення земельних ділянок, які передбачається обміняти на рівноцінні земельні ділянки, самостійне використання яких окремо від земельного масиву неможливо або суттєво ускладнює використання інших земельних ділянок;
об’єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності однієї особи;
формування земельних ділянок під польовими дорогами, які призначені для доступу до окремих земельних ділянок земельного масиву;
присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованим у земельному масиві, у разі, коли такі номери не були присвоєні раніше.
4. Об’єднання, зміна меж земельних ділянок, які перебувають в користуванні, заставі, здійснюється за письмовим погодженням з їх користувачами, заставодержателями. Підписи на письмовому погодженні мають бути засвідчені нотаріально.
5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, межі якої були змінені, не може бути меншою нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки до проведення зміни її меж.
6. Земельний масив, сформований внаслідок затвердження проекту консолідації, має забезпечувати:
вільний доступ з дороги, яка розташована на межі масиву, до кожної земельної ділянки (сукупності декількох земельних ділянок, поєднаних спільними межами, які перебувають у власності однієї особи) за відсутності необхідності проходу (проїзду) через іншу земельну ділянку;
відсутність у складі масиву черезсмужжя, ламаності меж.
7. Земельні ділянки, що згідно з проектом передбачається обміняти, мають бути рівноцінними і розташовуватись у цьому ж земельному масиві або у суміжному земельному масиві, якщо можливості доступу до земельної ділянки не погіршаться порівняно з доступом до земельної ділянки, що обмінюється (якщо їх власниками письмово не погоджено інше).
8. Проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення підлягає погодженню:
власниками земельних ділянок, зміна меж, обмін, об’єднання яких передбачені проектом, що в сукупності становлять не менше як 75 відсотків площі земельного масиву, або їх представниками;
орендарями земельних ділянок, зміна меж, обмін, об’єднання яких передбачені проектом, що в сукупності становлять не менше як 75 відсотків площі земельного масиву;
заставодержателями земельних ділянок, зміна меж, обмін, об’єднання яких передбачені проектом.
Справжність підписів власників земельних ділянок або уповноважених ними осіб на письмовому погодженні засвідчується нотаріально.
Погодження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення здійснюється безоплатно і діє протягом одного року з моменту його видачі.
9. Розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення здійснюється відкрито, з наданням можливості висловити пропозиції та зауваження щодо його змісту всім суб’єктам консолідації.
10. Зауваження та пропозиції до проекту подаються суб’єктами консолідації розробникові проекту у письмовій формі.
11. З метою вироблення узгодженої позиції суб'єктів консолідації щодо заходів, які має передбачати проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, опрацювання зауважень та пропозицій до його змісту, розробник проекту зобов’язаний організовувати проведення зборів таких суб'єктів.
12. Подання проекту на погодження здійснюється шляхом надіслання його примірника цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку.
13. Особа, яка отримала проект, зобов’язана протягом 14 днів письмово погодити проект або подати його розробникові мотивовану відмову у такому погодженні із зазначенням підстави, а також зауважень, які висловлюються до його змісту.
Під час погодження проекту орендар, заставодержатель земельної ділянки, яку згідно з проектом передбачається об’єднати з іншою земельною ділянкою, має право вимагати укладення попереднього договору оренди, застави об’єднаної земельної ділянки на умовах, на яких були укладені договори оренди, застави земельних ділянок, що підлягають обміну.
14. Розроблений та погоджений в порядку, визначеному цією статтею, проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який протягом 14 днів з дня його отримання видає висновок про відповідність проекту вимогам цього Закону та правилам розроблення проектів землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення.
Стаття 28. Затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення затверджується територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органами місцевого самоврядування, зазначеними у частині першій статті 26 цього Закону.
2. Рішенням про затвердження проекту визначаються:
земельні ділянки, які підлягають обміну (із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, цільового призначення, нормативної оцінки земельних ділянок, серії та номерів державних актів, що посвідчують право власності на ці ділянки);
земельні ділянки державної чи комунальної власності, формування яких передбачено проектом (із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, експертної грошової та нормативної оцінки, цільового призначення земельних ділянок);
земельні ділянки, межі та/або угіддя яких змінені (з визначенням кадастрових номерів земельних ділянок, їх існуючих та проектних площ, площ угідь кожної земельної ділянки);
розмір відшкодування збитків, завданих у зв’язку із здійсненням заходів, передбачених проектом, суб’єктам консолідації, а також третім особам.
3. У десятиденний строк з дня затвердження проекту, примірник проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, а також засвідчена копія рішення про його затвердження видаються кожному власнику, користувачу, заставодержателю земельних ділянок, розташованих у земельному масиві.
Стаття 29. Права та обов’язки суб’єктів консолідації, яка здійснюється за проектом консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Особи, яким належить право власності на земельні ділянки, розташовані у земельному масиві, в процесі розроблення проекту консолідації мають право:
отримувати інформацію про заходи, які передбачається здійснити згідно з проектом;
подавати пропозиції, зауваження розробникові проекту консолідації щодо таких заходів;
оскаржувати в судовому порядку дії або бездіяльність інших суб’єктів консолідації, якщо такі дії порушують їх права та охоронювані законом інтереси.
2. Особи, яким належить право власності на земельні ділянки, розташовані у земельному масиві, зобов’язані здійснювати заходи, передбачені затвердженим проектом консолідації земель сільськогосподарського призначення.
3. Розробник проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення в процесі його розроблення зобов’язаний:
письмово інформувати власників, користувачів, заставодержателів земельних ділянок, які входять до земельного масиву, про заходи, що передбачається здійснити згідно з проектом;
роз’яснювати власникам, користувачам земельних ділянок, що входять до земельного масиву, їх права та обов’язки;
розглядати пропозиції, зауваження до зазначених заходів, надані власниками, користувачами земельних ділянок до моменту затвердження такого проекту;
організовувати на вимогу суб’єктів консолідації проведення зборів власників, користувачів земельних ділянок для обговорення зазначених заходів;
дотримуватись вимог цього Закону, інших вимог законодавства.
4. Розробник проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення для здійснення заходів, пов’язаних з розробленням такого проекту, має право:
отримувати з Державного земельного кадастру інформацію про землі та земельні ділянки, які входять до земельного масиву, їх власників та користувачів;
безперешкодного доступу до земельних ділянок, розташованих у земельному масиві;
отримувати від власників, користувачів земельних ділянок, територіальних органів центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів інформацію, необхідну для розроблення проекту консолідації.

Стаття 30. Передача земель державної власності, зайнятих польовими дорогами у приватну власність в процесі консолідації земель сільськогосподарського призначення
1. Земельні ділянки зайняті польовими дорогами, які підлягають передачі у приватну власність, визначаються проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення.
2. Власники земельних ділянок, розташованих у земельних масивах, мають право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок державної та комунальної власності під польовими дорогами для обслуговування цих земельних ділянок (крім доріг, які обмежують земельні масиви). Надання зазначених ділянок у власність, користування інших осіб забороняється, крім випадків їх надання в оренду особам, які є орендарями земельних ділянок, доступ до яких здійснюється через земельні ділянки під польовими дорогами.
Землі під дорогами, призначеними для обслуговування декількох земельних ділянок, передаються їх власникам у спільну часткову власність.
3. Безоплатне надання земельних ділянок, зазначених у цій статті, здійснюється понад норми безоплатної приватизації, визначені у статті 121 Земельного кодексу України.
4. Розмір та конфігурація земельної ділянки, що безоплатно передається у власність згідно із цієї статтею, визначається з дотриманням вимог щодо:
забезпечення вільного доступу до земельної ділянки безпосередньо з доріг, що розташовуються на межі земельного масиву, за відсутності необхідності проходу (проїзду) через інші земельні ділянки;
забезпечення можливості доступу до інших земельних ділянок.
5. Безоплатна передача у власність земельних ділянок в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення.
Стаття 31. Порядок здійснення заходів, передбачених проектом консолідації земель
1. Затверджений проект консолідації земель є підставою для здійснення таких заходів:
укладення договорів міни земельних ділянок, яка ним передбачена;
державної реєстрації земельних ділянок, формування яких передбачено проектом;
внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну меж та/або угідь земельних ділянок;
передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності, зайнятих польовими дорогами, призначеними для обслуговування земельних ділянок земельного масиву;
присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованим у земельному масиві, у разі, коли такі номери не були присвоєні раніше.
Здійснення заходів, передбачених проектом консолідації, здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
2. Обмін, зміна меж земельних ділянок, які перебувають у заставі, оренді, є підставою для внесення змін до договорів застави, оренди земельних ділянок в частині відомостей про орендодавця, заставодавця, а також відомостей про земельні ділянки, які є об’єктом оренди, застави.
3. Кадастрові номери земельних ділянок, межі яких були змінені за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, не скасовуються, а до Державного земельного кадастру вносяться відомості про такі зміни.
Розділ ІІІ
ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ПРАВ
НА НИХ НА ЗЕМЕЛЬНИХ ТОРГАХ
Глава 5. Суб’єкти земельних торгів та
професійна підготовка ліцитаторів
Стаття 32. Суб’єкти земельних торгів
1. Суб’єктами земельних торгів є:
юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів;
центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який здійснює ліцензування проведення земельних торгів та організовує підготовку ліцитаторів для обслуговування земельних торгів відповідно до цього Закону;
фізична або юридична особа, орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець при виконанні передбачених законом виконавчих документів.

Стаття 33. Здійснення підготовки ліцитаторів
1. Ліцитаторами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають вищу освіту, володіють державною мовою, склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора з проведення земельних торгів відповідно до вимог цієї статті.
Ліцитатором не може бути особа, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
2. Професійна підготовка ліцитаторів складається з навчання за програмою підготовки та підвищення кваліфікації ліцитаторів з проведення земельних торгів на базі навчальних закладів, які уклали відповідний договір з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Вимоги до програм підготовки та підвищення кваліфікації ліцитаторів з проведення земельних торгів установлюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
3. Фізичним особам, що пройшли навчання за програмою підготовки ліцитаторів та склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора з проведення земельних торгів.
Порядок проведення кваліфікаційних іспитів та анулювання кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.
Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складення не раніше ніж через один рік.
Ліцитатори з проведення земельних торгів зобов’язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації.
Видача кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів та видача дубліката здійснюється навчальним закладом.
Строк видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів або надання письмового повідомлення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів становить 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту.
Строк дії кваліфікаційного свідоцтва необмежений у часі. Невиконання вимоги, зазначеної в абзаці четвертому частини третьої цієї статті, є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів.

4. Підставою для відмови у видачі кваліфікаційного свідоцтва ліцитатора з проведення земельних торгів є непроходження курсу підготовки ліцитаторів з проведення земельних торгів та/або нескладення кваліфікаційного іспиту на отримання кваліфікаційного свідоцтва.
5. Кваліфікаційне свідоцтво ліцитатора може бути анульовано центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів:
а) з власної ініціативи ліцитатора;
б) у випадках:
винесення щодо ліцитатора обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи (ліцитатора), визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
набрання законної сили рішенням суду про порушення ліцитатором вимог законодавства під час проведення земельних торгів.
6. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів веде Державний реєстр ліцитаторів з проведення земельних торгів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.
Порядок формування, ведення та користування Реєстром ліцитаторів з проведення земельних торгів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.
Глава 6. Порядок продажу земельних
ділянок та прав на них на аукціоні
Стаття 34. Добір та формування переліку земельних ділянок державної та комунальної власності, які виставляються для продажу на аукціоні або права на які виставляються для такого продажу
1. Організатор визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності для продажу на аукціонах таких ділянок або права оренди на них окремими лотами.
2. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності для формування переліку, зазначеного у частині першій цієї статті, здійснюється:
щодо земельних ділянок для містобудівних потреб — відповідно до затвердженої в установленому законодавством порядку документації із землеустрою та плану зонування або детального плану території;
щодо земельних ділянок не для містобудівних потреб — відповідно до затвердженої в установленому законодавством порядку документації із землеустрою.
3. Земельні ділянки, включені до переліку, зазначеного у частині першій цієї статті, не можуть надаватися у користування для будь-яких цілей, зокрема в оренду, до завершення аукціону.
Стаття 35. Підготовка лотів до продажу на аукціоні
1. Підготовку лотів до продажу на аукціоні забезпечує організатор.
Підготовка лотів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або права оренди на них включає:
виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, коли межі земельної ділянки не встановлені в натурі);
визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;
проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права оренди на неї та встановлення стартової ціни лота, яка не може бути нижчою за її вартість, визначену на підставі експертної грошової оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України;
виготовлення територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів технічного паспорта земельної ділянки в разі його відсутності.
Підготовка лотів щодо продажу земельних ділянок приватної власності або права оренди на них включає:
присвоєння кадастрового номера земельної ділянки (у разі його відсутності);
проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи права оренди на неї та її рецензування відповідно до Закону України “Про оцінку земель”, встановлення стартової ціни лота, яка у разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина або юридичної особи, дорівнює 80 відсоткам від вартості земельної ділянки або права на неї, визначеної за результатами експертної грошової оцінки, що проведена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, а в інших випадках установлюється організатором земельних торгів;
державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, що підлягає продажу.
Виготовлення землевпорядної та землеоціночної документації здійснюється суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на проведення таких робіт, відповідно до договору з організатором.
У разі необхідності виготовлення технічного паспорта організатор після затвердження землевпорядної та землеоціночної документації, зазначеної в абзацах третьому і п’ятому цієї частини, передає відповідні документи і матеріали територіальному органові центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для виготовлення технічного паспорта земельної ділянки.
2. Після виготовлення технічного паспорта земельної ділянки та інших матеріалів організатор передає відповідну документацію і матеріали виконавцю.
Виконавець земельних торгів визначається організатором торгів відповідно до законодавства про здійснення державних закупівель, а у разі, коли законодавство про здійснення державних закупівель не застосовується, — на конкурсних засадах у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства.
Основним критерієм визначення виконавця на конкурсних засадах є наявність ліцензії та запропонована ним вартість послуг.
Документація щодо кожного лота оформляється виконавцем в окрему справу і після закінчення аукціону передається покупцеві.
Із зазначених документації та матеріалів виконавець формує інформаційну картку на лот.
3. Закупівля послуг (землевпорядних та землеоціночних робіт) за державні кошти у процесі підготовки до продажу земельних ділянок та прав на них здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.
4. Умови, оголошені перед проведенням аукціону, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу або договору оренди.
Стаття 36. Підготовка до проведення аукціону
1. Аукціон проводиться виконавцем на підставі договору з організатором.
Виконавець не пізніше п’яти робочих днів після підписання зазначеного договору та отримання матеріалів на лот публікує у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження а також на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів оголошення із зазначенням дати проведення аукціону та переліку лотів.
2. В оголошенні зазначаються:
розміри земельної ділянки;
цільове призначення, а для містобудівних потреб — також види використання (пріоритетні та допустимі);
умови продажу та стартова ціну;
містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
місце і час проведення торгів;
відомості про дату припинення реєстрації заяв на участь у земельних торгах;
сума реєстраційного внеску та сума гарантійного внеску, що повинні сплачуватися учасниками, порядок їх сплати;
номер рахунка виконавця, відкритого в банку, для сплати реєстраційного та гарантійного внесків;
найменування та адреса установи, прізвище та посада, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки.
3. Аукціон проводиться не раніше ніж через 30 днів та не пізніше 60 днів після опублікування зазначеного оголошення.
Стаття 37. Скасування аукціону
1. Організатор має право відмовитися від проведення аукціону у випадку надходження документів, які тягнуть за собою внесення змін до землевпорядної та землеоціночної документації на земельну ділянку, яка підлягає продажу, але не пізніше ніж за 10 днів до початку аукціону. У разі відмови організатора від проведення аукціону він у десятиденний строк після прийняття рішення про відмову від проведення аукціону відшкодовує виконавцю фактично понесені витрати, але не більше максимальної суми винагороди, що встановлена частиною п’ятою статті 44 цього Закону, а виконавець протягом п’яти днів повертає сплачені гарантійні та реєстраційні внески учасникам.
2. Повідомлення про скасування аукціону надсилається не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення організатором усім особам, що подали заяву про участь в аукціоні.
3. У разі скасування аукціону виконавець повертає учасникам сплачені ними реєстраційні та гарантійні внески не пізніше п’яти банківських днів з дати скасування.

Стаття 38. Учасники аукціону
1. В аукціоні можуть брати участь особи, що відповідно до Земельного кодексу України мають право на набуття у власність або в оренду земельних ділянок і сплатили реєстраційний та гарантійний внески.
Стаття 39. Порядок подання документів для участі в аукціоні та реєстрації його учасників
1. Особа, що бажає взяти участь в аукціоні, подає виконавцю:
заяву про участь в аукціоні (не пізніше ніж за три робочих дні до його проведення);
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб — підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або реєстраційний номер облікової картки платника податку, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України;
документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків).
Представник фізичної чи юридичної особи подає, крім зазначених документів, відповідну довіреність та копію свого паспорта.
2. Виконавець приймає документи в учасників — фізичних осіб та представників учасників — юридичних осіб і видає довідку про отримання документів із зазначенням їх переліку.
3. Виконавець після отримання документів, зазначених у частині першій цієї статті, записує у книгу реєстрації учасників порядковий номер учасника і номер лота, який він виявив бажання придбати.
Крім того, в книзі зазначаються:
для фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання (за наявності) та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
для юридичних осіб, заснованих громадянами України або юридичними особами України, — найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
для іноземних осіб: для іноземців та осіб без громадянства — громадянство, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України; для інших іноземних осіб — найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована така юридична особа (для іноземних юридичних осіб), і держава, в якій зареєстровано засновників (учасників) спільних підприємств, заснованих за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.
4. Інформація про особу учасника (його представника), що міститься в поданих ним документах, не підлягає розголошенню, крім випадків, установлених законом.
5. Після реєстрації учаснику видається вхідний квиток, інформаційна картка на лот та картка учасника (із зазначенням на зворотному боці умов проведення аукціону).
6. У день проведення аукціону виконавець реєструє присутніх учасників. Учасник (його представник) зобов’язаний пред’явити паспорт (доручення на вчинення дій під час аукціону, зокрема участь в торгах та підписання протоколу про результати торгів, і паспорт).
Після цього виконавець видає учаснику табличку з номером.
Реєстрація починається за три години та закінчується за 20 хвилин до початку аукціону.
Незареєстровані особи до участі у торгах не допускаються.
7. Форми заяв про участь в аукціоні, довідки про отримання документів виконавцем, книг реєстрації учасників, вхідного квитка, інформаційної картки на лот та картка учасника, типового договору купівлі-продажу лота затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики т