День Соборності – у пам’яті, у серці.

96 років минуло з тих пір, коли українці
чи не вперше офіційно забажали стати єдиними та стерти усі кордони на українській землі. Це був січень 1919 року, це був один із найважливіших періодів в історії становлення єдиної та незалежної держави – від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня. Саме 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки, тобто Акт возз’єднання Української
та Західноукраїнської народних республік.
«Віднині на всіх українських землях,
розділених віками, Галичині, Буковині,
Закарпатській Русі й Наддніпрянщині
буде єдина велика Україна. Мрії, задля запровадження яких найкращі
сини України боролися і вмирали,
стали дійсністю», – прозвучало тоді на Софійському майдані в Києві.
Відзначення Дня Соборності України
стало доброю традицією та ще однією
можливістю нагадати нам, українцям,
хто ми і як довго та важко йшли до незалежності. Перше офіційне відзначення
свята Соборності відбулось у Карпатській Україні в 1939 році. 21 січня 1990 року, долаючи усі заборони
та ідеологічний маразм радянської влади, близько трьох мільйонів людей, взявшись за руки, утворили «живий ланцюг», від Львова до Києва, як знак єднання українського народу.
Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року. Свято встановлене
Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99. «…враховуючи
велике політичне та історичне
значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської
Народної Республіки для утворення
єдиної (соборної) української держави…» – йдеться в Указі.
22 січня у міському Палаці культури
хвилиною мовчання славутчани вшанували пам’ять всіх, хто загинув на Майдані кривавої зими 2014 року, усіх, хто віддав своє життя обороняючи
нашу землю від терористів на Сході України сьогодні. Колись, 22 січня ознаменувало
початок нової сторінки в історії для України. Тепер, знову проливається
кров кращих синів української
землі за Мир, Свободу та Соборність
нашої Держави.
Цього дня зі сцени лунав Гімн, звучала
Молитва та українська патріотична
пісня.
«Сьогодні в країні точаться запеклі бої, гинуть цивільні люди. Протягом свого історичного шляху український народ не раз боронив свою землю від загарбників, захищав свої домівки та родини. На нашому шляху уже зустрічались
ті, хто силою та підступом хотіли загарбати нашу землю, а український
народ перетворити у рабів. Але жодній імперії, жодному режиму не вдалося знищити бажання жити в своїй державі. Попри все, нам вдалося зберегти свої традиції, культуру, мову. Ніхто і ніщо не змогло та не зможе роз’єднати і знищити українську націю.
22 січня 1919 року було проголошено
Акт Злуки, що означало цілісність, єдність та неподільність українських земель. На превеликий жаль, через постійні інтриги, роздори та підкупи тоді не вдалося зберегти Українську державу. Не вдалося реалізувати мрії десятків поколінь. І лише у 1991 році ми мали змогу проголосити дійсно незалежну, суверенну, вільну Україну. Ми по-справжньому стали господарями
на своїй землі», – зазначив у своїй промові міський голова Василь Сидор.
В. Чернега,
фото П. Медведюка.

Розміщенно в Без категорії