Чому славутчани «закрили» День відкритих дверей у Славутському управлінні водопровідно-каналізаційного господарства?

Нещодавно, у День відкритих дверей, у Славутському УВКГ славутчани мали змогу побачити увесь процес роботи цього підприємства. На жаль, на запрошення відгукнулися одиниці. Хоча цей захід мав би привернути більше уваги громадськості, оскільки він був проведений з метою пояснення, чому все ж таки були підняті тарифи на водопостачання та водовідведення. Нагадаємо, що саме питання підняття тарифів на воду останнім часом найбільше цікавить жителів міста. Неодноразово місцеві ЗМІ по-різному оцінювали цю ситуацію висвітлюючи інформацію по тарифам на сторінках газет, в Інтернеті, радіо та телебаченні. Та останнім часом, у Славуті популярним став метод масового кричання, а не спокійного спілкування. Тому замість того відвідати підприємство, яке має пряме відношення до води і отримати усі відповіді, НАЙБІЛЬШ зацікавлені особи вирішили, що буде краще знову зібратися на площі перед адміністративною будівлею виконавчого комітету і трішки покричати. Оскільки вважають, що саме таким чином вирішуються усі проблеми.
Але чи справді таким чином вирішуються усі питання та проблеми міста – спробуємо розглянути на основі одніє події – підвищення тарифів на воду. Але ж, вода у нас не під ногами!
Отже, водопровідно-каналізаційне господарство є однією з найважливіших і найбільш матеріало- та енергомістких галузей комунального господарства. Щоб читачі уявили масштаби його роботи наведемо невеличку довіку. Основним завданням підприємства є підняття, очищення та розподілення води. На сьогодні каналізаційне господарство Славутського УВКГ – це 110 км водогінних труб (70 км труб потребує повної заміни!), близько 40 км розгалуженої каналізаційної мережі, 9 свердловин у лісовому масиві, глибиною 150 м, 7 каналізаційних насосних станцій (КНС), щодоби УВКГ очищає близько 6-7 тис стічних вод від населення. Славутське УВКГ має дві лабораторії. Одна займається хімічним та бактеріологічним аналізом питної води, щоб славутчани мали завжди чисту та безпечну воду. Інша знаходиться на очисних спорудах.
Як і більшість водопровідно-каналізаційних підприємств України, Славутський УВКГ є збитковим. Необхідність заміни застарілого обладнання, капітального ремонту мереж водопроводу потребує значних фінансових затрат, які на сьогодні господарство може здійснити лише за рахунок надходжень за надані послуги. Саме незадовільний стан водопостачальної системи негативно позначається на якості очищеної води і є причиною її вторинного забруднення.
У день відкритих дверей усі присутні мали змогу побачити весь процес від видобування, очищення, постачання води населенню до специфіки роботи каналізаційних насосних станцій до яких стікають усі нечистоти міста. Це складна щоденна, за будь-яких погодних умов, часто цілодобова робота за середню заробітну плату у 1500 грн. Славутчани відвідали одну із свердловин, на якій саме відбувались ремонтні роботи, КНС №2 та головну каналізаційну насосну станцію, очисні споруди та лабораторію.
Процес забору та переробки стоків досить довготривалий. Спочатку нечистоти поступають до каналізаційних насосних станцій, далі до головної КНС. На КНС працює 5 осіб, 1 людина на зміні. Сказати, що це важка робота, нічого не сказати. Щоденно витримувати досить специфічний запах не кожному під силу. «Усі стоки з головної насосної станції поступають на очисні споруди, – розповідає начальник очисних споруд Олександр Адамович Степанюк, який тут працює уже понад 12 років, – Саме тут відбувається увесь процес очистки. Стоки поступають в первинні відстійники (діаметр 9 м, глина 4,5 м), їх на підприємстві 2. Далі насосом перекачуються до аеротенків. Аеротенк являє собою резервуар, у якому повільно рухається суміш активного ілу й стічної рідини. Для кращого й безперервного контакту вони постійно перемішуються шляхом подачі стисненого повітря або за допомогою спеціальних пристосувань. Для нормальної життєдіяльності мікроорганізмів-мінералізаторів в аеротенк повинен беззупинно надходити кисень повітря. В аеротенку рідина знаходиться 4 години. Звідси вона поступає до вторинних відстійників (їх 3). Система рекультивації становить 50%, тобто половина йде на нарощення ілу, половина – це очистка. Із вторинних відстійників очищена рідина переходить до контактних резервуарів, там вона збагачується киснем та скидається у р. Горинь.»
Усе господарство обладнане потужними моторами, які споживають чимало енергії. І хоча підприємство придбало декілька спеціальних частотних регулюючих пристроїв для економії електроенергії, все ж цього недостатньо. Відомо, що саме витрати на електроенергію та заробітну плату і становлять основну частину, а точніше 87% тарифу.
Редакція газети має намір продовжити серію публікацій щодо ціноутворення на послуги Славутського УВКГ.

Верніка Чернега,
фото Ігоря
Яніцького

Розміщено:
Редакція «Вісті громади».
+380384272241 visti_sl@ukr.net

Розміщенно в Без категорії